КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
КИЇВСЬКИЙ
АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8
т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.02.2009
№ 36/403
Київський апеляційний господарський суд у
складі колегії суддів:
головуючого: Борисенко І.В.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - ОСОБА_2 дов. ВМА №938891 від
30.12.2008 року
ОСОБА_1
від відповідача - ОСОБА_3 дов. ВКТ №87/526 від
21.10.2008 року від третьої особи: не з'явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємець ОСОБА_1
на рішення Господарського суду м.Києва від
10.11.2008
у справі № 36/403
за позовом Фізичної особи -
підприємець ОСОБА_1
до Фізичної
особи - підприємець ОСОБА_4
третя особа, що не заявляє самостійних вимог
на предмет спору на строні відповідача Товариство з обмеженою
відповідальністю "Транспортно-експедиційне підприємство 13096"
про відшкодування
збитків в розмірі 212802,85 грн.
ВСТАНОВИВ:
28.08.2008 року фізична особа-підприємець
ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної
особи-підприємця ОСОБА_4, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на
предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю
“Транспортно-експедиційне підприємство
13096” про відшкодування збитків в розмірі 212802,85 грн., посилаючись на те,
що відповідач достроково в односторонньому порядку розірвав договір суборенди
№21/11 від 21.11.2007 року, чим заподіяв позивачу матеріальні збитки в сумі
212802, 85 грн.
Рішенням Господарського суду
м.Києва від 10.11.2008 року у справі №36/403 в задоволенні позову відмовлено
повністю.
Не погоджуючись із вказаним
рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду
з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м.
Києва від 10.11.2008 року у справі № 36/403, прийняти нове рішення, яким
позовні вимоги задовольнити повністю, посилаючись на неправильне застосування
судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне
з”ясування обставин справи, що мають значення для справи, що призвело до
помилкового постановлення рішення, а висновки, викладені в оскаржуваному
рішенні не відповідають дійсним обставинам справи.
Ухвалою Київського апеляційного
господарського суду від 09.12.2008 року апеляційну скаргу позивача було
прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні
23.12.2008 року
Відповідно до п.1 ч.1 ст.77
Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з нез'явленням у судове
засідання 23.12.2008 року представника третьої особи та з метою повного та всебічного розгляду
справи, колегією суддів ухвалою від 23.12.2008 року розгляд справи було
відкладено на 03.02.2009 року.
Згідно з розпорядженням Заступника
Голови Київського апеляційного господарського суду від 02.02.2009 року було
змінено склад колегії суду.
Позивач, представник позивача в
судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримали,
просили апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва
у справі №36/403 від 10.11.2008 року скасувати повністю, постановити нове про
задоволення позову.
Представник відповідача в судовому
засіданні апеляційної інстанції заперечував проти доводів позивача, викладених
в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без
змін оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва у справі №36/403 від
10.11.2008 року.
Відповідач, представник третьої
особи в судове засідання 03.02.2009 року не з'явились, будучи належним чином
повідомленими про час та місце проведення судового засідання по розгляду
апеляційної скарги, тому колегія суддів вважає можливим розглянути справу в
апеляційному порядку за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст.75
Господарського процесуального кодексу України, без участі представника третьої
особи та відповідача, за наявності його представника.
Колегія суддів, обговоривши доводи
апеляційної скарги, заслухавши пояснення позивача, представників позивача та
відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування
господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та
процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
01.11.2007 року між Товариством з
обмеженою відповідальністю “Транспортно-експедиційне підприємство 13096” (далі
- “Орендодавець”) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 ( далі -
“Орендар”) було укладено договір оренди
нежитлового приміщення по вул. Ревуцького, №22 в м.Києві (далі -
Договір оренди), відповідно до якого Орендодавець надає, а Орендар
приймає в орендоване користування нежитлове приміщення загальною площею 43 кв.
м. Приміщення надається під магазин.
Договір вступає в дію з моменту
підписання і діє до 1 листопада 2010 року (п. 5.1 Договору оренди).
Згідно п. 3.2 Договору оренди
Орендодавець може в односторонньому порядку розірвати договір, письмово
попередивши Орендаря за 1 календарний місяць.
21.11.2007 року за письмовою згодою
Товариства з обмеженою відповідальністю “Транспортно-експедиційне підприємство
13096” між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (сторона-1) та Фізичною
особою-підприємцем ОСОБА_1 (сторона -2) було
укладено договір суборенди №21/11 (далі - Договір суборенди), відповідно
до умов якого сторона - 1 надала стороні - 2 частину нежитлового приміщення
торговою площею 25 кв. м, що розташоване за адресою: м.Київ, вул. Ревуцького,
22, а також обладнання та інвентар для організації та здійснення торгівельної
діяльності продуктами харчування, лікеро-горілчаними та тютюновими виробами.
Згідно до п. 2.2 Договору суборенди
сторона-2 зобов'язана була проводити за свій рахунок необхідний поточний
ремонт.
У відповідності до умов п. п.5.1,
5.2 Договору суборенди строк дії даного договору сторони встановили з моменту
підписання договору та визначили у 2,5 роки, починаючи з 21.11.2007 року по
21.02.2010 року.
08.04.2008 року Відповідач отримав
від 3-ї особи лист №06/08-06 з повідомленням про розірвання Договору оренди в
односторонньому порядку на підставі п.3.2 Договору оренди. У відповідності з
положеннями цього пункту Договору оренди 3-я особа була наділена правом в
односторонньому порядку розірвати договір, письмово попередивши про це
Відповідача за один календарний місяць.
08.04.2008 року у зв”язку з
розірванням Договору оренди, Відповідач вручила Позивачу лист-попередження про
розірвання Договору суборенди та повернення приміщення і обладнання, що
підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами.
Під час розгляду справи судом вірно
встановлено, що позивач добровільно звільнив
орендоване ним приміщення, факт добровільного звільнення приміщення не
заперечувався сторонами.
16.04.2008 року Відповідач у справі
повернула 3-й особі ТОВ “Транспортно-експедиційне підприємство 13096”
орендоване приміщення, про що свідчить акт прийому передачі приміщення від
16.04.2008 року, підписаний представниками Орендаря та Відповідачем.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11
Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та
обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом
договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не
суперечать.
Укладаючи Договір суборенди
відповідач ознайомив Позивача з усіма умовами договору оренди, що повністю
відповідає ч.3 ст.774 Цивільного кодексу України, згідно з якою до договору
піднайму застосовуються положення про договір найму.
Крім того дії Відповідача
узгоджуються з вимогами ч.2 ст.769 Цивільного кодексу України, якою
передбачено, що при укладенні договору
найму наймодавець зобов'язаний повідомити наймача
про всі права
третіх осіб на
річ, що передається у найм.
Отже, твердження Позивача про те,
що він не був ознайомлений з договором оренди є безпідставним і
необґрунтованим, оскільки саме в договорі суборенди йде посилання на договір
оренди.
Колегія суддів вважає не
обґрунтованим твердження Позивача стосовно того, що переобладнання приміщення,
придбання будівельних матеріалів та проведення ремонтних робіт проводилось за
погодженням з Відповідачем, оскільки в матеріалах справи відсутні будь - які
докази, що свідчать про надання згоди на проведення таких робіт Позивачу.
Позивачем 01.12.2007 року було
підписано акт прийому передачі, в якому він прийняв приміщення та інвентар у
належному стані.
Згідно зі статтею 767 Цивільного
кодексу України наймач зобов'язаний у
присутності наймодавця перевірити справність речі, якщо
наймач у момент
передання речі в його володіння
не переконається у її справності, річ
вважається такою, що передана йому в належному стані.
Отже, приміщення було передано Позивачу
в належному стані.
Крім того згідно з п.2.2 Договору
суборенди Позивач міг проводити за свій рахунок поточний ремонт. Ніякої іншої
письмової згоди Позивачу на проведення інших робіт Відповідачем не надавалося.
Згідно з ч.3 ст.773 Цивільного
кодексу України наймач має право змінювати стан речі, переданої йому в найм,
лише за згодою наймодавця.
Згідно з ч.5 ст.778 Цивільного
кодексу України якщо наймач без згоди наймодавця зробив поліпшення, які не
можна відокремити без шкоди для речі, він не має права на відшкодування їх
вартості.
Саме у зв”язку з переобладнанням та
проведенням без будь - якої згоди Відповідача ремонтних робіт, які можна розглядати як капітальні,
Орендодавцем - 3-ю особою у справі було прийнято рішення в односторонньому
порядку розірвати договір оренди на підставі п.3.2, відповідно до якого
Орендодавець може в односторонньому порядку розірвати договір, письмово
попередивши Орендаря за 1 календарний місяць.
Як вбачається з матеріалів справи,
Товариство з обмеженою відповідальністю “Транспортно-експедиційне підприємство
13096” направило Відповідачу лист від
08.04.2008 року про розірвання договору оренди нежитлового приміщення по вул.
Ревуцького, 22 в м.Києві від 01.11.2007 року в односторонньому порядку,
відповідно до п. 3.2 договору оренди.
В свою чергу, у зв'язку з розірванням договору оренди,
відповідач направив позивачу лист від 08.04.2008 року про розірвання договору
суборенди нежитлового приміщення по вул. Ревуцького, 22 в м.Києві від
21.11.2007 року та повернення приміщення
та обладнання.
Судом першої інстанції встановлено,
що позивач добровільно звільнив орендоване ним приміщення. Факт добровільного
звільнення приміщення не заперечувався сторонами.
Колегія суддів вважає, що
відповідачем не було допущено ніяких господарських правопорушень та неналежного
виконання зобов'язань по відношенню до позивача.
У зв'язку з цим, вимоги позивача
щодо відшкодування грошових коштів в сумі 212802,85 грн. є необґрунтованими та
такими що не підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ст.22 Цивільного
кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її
цивільного права, має право на їх відшкодування.
Відповідно до ст.224 Господарського
кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання
або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен
відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого
порушено.
Під збитками розуміються витрати,
зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не
одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного
виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської
діяльності другою стороною.
Особа, що порушила зобов'язання
несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено законом
або договором (стаття 614 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст.623 Цивільного
кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати
кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням
зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням
ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги
кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була
задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено
договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків,
беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. При
визначення неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті
кредитором щодо їх одержання.
Наслідки порушень зобов'язань за
договором є правовою підставою, згідно із ст.623 Цивільного кодексу України та
ст.224 Господарського кодексу України, для стягнення збитків.
Підставою для відшкодування
понесених збитків є спричинення їх внаслідок неналежного виконання зобов'язання
за договором, тобто наявності прямого причинно-наслідкового зв'язку між
неправомірними діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої, у тому
числі і неодержаних доходах.
Відповідно до ст.33 Господарського
процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на
які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Жодних достовірних даних, які би
свідчили про те, що позивач використовуючи приміщення, зміг би отримати дохід у
розмірі 183000,00 грн., що витрати по проведенню ремонтних робіт, закупівлі
торговельного обладнання, оплаті дозвільних документів є збитками, завданими
відповідачем позивачу, останнім суду не подано.
Таким чином, позивачем належними
засобами доказування не доведено факт заподіяння йому відповідачем збитків в
розмірі 212802,85 грн.
За таких обставин, колегія суддів
дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від
10.11.2008 року по справі №36/403 прийнято з повним та всебічним з'ясуванням
обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм
матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга
Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, з викладених у ній підстав, задоволенню не
підлягає.
Зважаючи на відмову в задоволенні
апеляційної скарги, відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального
кодексу України, витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної
скарги покладаються на позивача (апелянта).
Керуючись ст.ст. 99, 101-105
Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний
господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без
задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 10.11.2008 року у
справі № 36/403 залишити без змін.
Матеріали справи №36/403 повернути
до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з
моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду
України протягом одного місяця з дня її прийняття.
Головуючий суддя
Судді
09.02.09 (відправлено)
Суд | Київський апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 03.02.2009 |
Оприлюднено | 05.06.2009 |
Номер документу | 3755106 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Київський апеляційний господарський суд
Скрипка І.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні