Постанова

від 05.03.2014 по справі 2а-14195/12/0170/29

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 2а-14195/12/0170/29

05.03.14 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Іщенко Г.М.,

суддів Омельченка В. А. ,

Санакоєвої М.А.

секретар судового засідання Козловська С. О.

за участю сторін:

представник позивача, Відкритого акціонерного товариства "Феодосійська суднобудівна компанія "Море"- Облетова Галина Василівна, довіреність № 001/3 від 10.01.14

представник позивача, Відкритого акціонерного товариства "Феодосійська суднобудівна компанія "Море"- Митрофанова Ірина Андріївна, довіреність № 001/04 від 10.01.14

представник відповідача, Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим- Михайлов Олександр Олександрович, довіреність № 16 від 08.02.14

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу № 2а-14195/12/0170/29 за апеляційною скаргою Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Автономної Республіці Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Пакет Т.В. ) від 08.10.2013

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Феодосійська суднобудівна компанія "Море" (вул. Десантників, буд. 1, Приморський, місто Феодосія, Автономна Республіка Крим , 98176)

до Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Автономної Республіці Крим (вул. Кримська, 82-В, місто Феодосія, Автономна Республіка Крим, 98100)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 08.10.2013 адміністративний позов відкритого акціонерного товариства «Феодосійська суднобудівна компанія «Море» задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 10.12.2012 №0000311504 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2012 року на суму 2359043,00 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 1179521,50 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 10.12.2012 №0000321504 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за вересень 2012 року на суму 12162649,00 грн., вирішено питання про судові витрати.

На зазначене судове рішення від Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції.

Вказуючи на допущені, на думку відповідача, судом норм чинного матеріального законодавства, що призвело до неправильного вирішення даного спору, відповідач просить скасувати постановлене судом першої інстанції рішення та відмовити у задоволенні позову.

Перевіривши і обговоривши доводи апеляційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи Відкрите акціонерне товариство "Феодосійська суднобудівна компанія "Море" (даіл-позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Феодосійською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим( далі- відповідач, з урахуванням ухвали суду від 27.08.2013) про визнання протиправними та скасування податкових повідомленнь-рішеннь від 10.12.2012: №0000311504 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2012 року на суму 2359043,00 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 1179521,50 грн. та №0000321504 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість та податкового кредиту за вересень 2012 року на суму 12162649,00 грн.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що висновки акту перевірки не відповідають дійсності та у відповідача відсутні правові підстави щодо зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2012 року на суму 2359043,00 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 1179521,50 грн. та щодо зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість та податкового кредиту за вересень 2012 року на суму 12162649,00 грн.

Із такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам матеріального права, що регулює спірні правовідносини.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що 19.10.2012 позивачем до відповідача подана податкова декларація з податку на додану вартість за вересень 2012 року. декларація має відмітку ознаки підприємства суднобудування.

10.12.2012 відповідачем прийняти податкові повідомлення-рішення: №0000311504 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2012 року на суму 2359043,00грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 1179521,50грн. та №0000321504 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість та податкового кредиту за вересень 2012 року на суму 12162649,00 грн.

Передумовою зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2012 року та зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість та податкового кредиту за вересень 2012 року став акт від 29.11.2012 №1943/15-04/14309008 документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування ВАТ "ФСК "Море" (ЄДРПОУ 14309008) бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника за вересень 2012 року.

Перевіркою встановлені порушення позивачем: пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1, пункту 200.4 статті 200, пункту 201.1, пункту 201.4, пункту 201.6, пункту 201.10, статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за вересень 2012 року на суму 2359043 грн.; пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1, пункту 200.4 статті 200, пункту 201.1, пункту 201.4, пункту 201.6, пункту 201.10, статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за вересень 2012 року на суму 50132,00грн. завищено залишок від'ємного значення податку на додану вартість у декларації з податку на додану вартість за вересень 2012 року, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 12162649 грн.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів врегульовані Податковим кодексом України, який набрав чинності з 01.01.2011та який визначає, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Порядок оподаткування податком на додану вартість визначений розділом V Податкового кодексу України.

Неспроможними визнаються судовою колегією доводи апеляційної скарги щодо завищення позивачем від'ємного значення з податку на додану вартість за вересень 2012 року в сумі 50132 грн.через наступне.

Судом першої інстанції безспірно встановлено, що для здійснення господарської діяльності позивачем були придбані (сплачені) товарно-матеріальні цінності (роботи,послуги) за податковими накладними, суми податку на додану вартість за якими були віднесені до складу податкового кредиту за вересень 2012 року за господарськими операціями за податковими накладними, отриманими від контрагентів: ТОВ "НВФ "Альфа+", ТОВ"Бонд-Сервіс", ПАТ "Укртелеком" на загальну суму податку на додану вартість 9913,62 грн.

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про завищення суми податкового кредиту за вересень 2012 року на 167,00 грн. та бюджетного відшкодування на 167,00грн., (податкова накладна від ТОВ "НВФ "Альфа+" на суму 1002,00 грн., у тому числі податок на додану вартість-167,00 грн.), оскільки згідно відомостей з Єдиного реєстру юридичних осіб станом на час розгляду справи місцезнаходження ТОВ "НВФ "Альфа+"- 61055, Харківська обл., м. Харків, вул. Соколова, 33, кв. 12, не перебуває в процесі припинення.За даними офіційного сайту Міністерства доходів і зборів України (http://www.minrd.gov.ua) ТОВ "НВФ "Альфа+" є зареєстрованим платником податку на додану вартість, має свідоцтво платника податку на додану вартість №29583814. Дата початку дії свідоцтва ПДВ - 18.02.2003. В податковій накладній від 12.09.2012 №660, виписаній ТОВ "НВФ "Альфа+", вказано місцезнаходження останнього, яке зазначено в ЄДР, тобто податкова накладна заповнена відповідно до пункту 201.1, пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи 07.09.2012 між позивачем (покупець) та ТОВ "Бонд-Сервіс" (продавець) було укладено договір №149/12-267 на придбання сталевого прокату на загальну суму 58387,01 грн.( у тому числі податок на додану вартість-9731,17грн.), згідно якому покупець здійснює передплату у розмірі 70% від загальної суми. Доплату у розмірі 30% покупець здійснює протягом 5 банківських днів з моменту письмового повідомлення про готовність металопрокату до відвантаження.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що позивач відповідно до рахунку №911/02 від 11.09.2012 за платіжним дорученням від 25.09.2012 №412759 сплатив ТОВ "Бонд-Сервіс" 40795,31 грн., у тому числі податок на додану вартість-6799,22 грн.У вересні 2012 року від ТОВ "Бонд-Сервіс" позивачем отримані товарно-матеріальні цінності на суму 48655,84 грн., податок на додану вартість -9731,17, усього 58387,01 грн., що підтверджується видатковою накладною від 28.09.2012 №928/03, отримані ТМЦ оприбутковані на склад, що підтверджується прибутковим ордером від 28.09.2012 №з121426/101. Згідно бухгалтерському обліку позивача дебіторська заборгованість станом на 30.09.2012 складала 17591,70 грн. ТОВ "Бонд-Сервіс" виписало позивачу податкові накладні на загальну суму 58387,01 грн., у тому числі податок на додану вартість -9731,17 грн. У жовтні 2012 року позивачем було сплачено ТОВ "Бонд-Сервіс" 17591,70 грн., про що свідчить платіжне доручення №412882 від 03.10.2012.

Помилковими вважаються посилання в апеляційній скарзі на те, що постачальник не задекларував податкові зобов'язання в сумі 9731,17 грн., оскільки згідно пункту 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку є первинні документи. Позивач при проведені господарських операцій з вказаним постачальником оформив первинні документи, які і відобразив в своєму податковому обліку, що не заперечувалось податковим органом.Платник податків не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. Невиконання зобов'язань перед бюджетом контрагентом позивача є підставою для застосування заходів відповідальності виключно до такого контрагенту, і само по собі не свідчить про порушення правил оподаткування позивачем.

Слід зазначити, що законодавство України, чинне на час виникнення спірних відносин, не ставить виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит та право на декларування понесених витрат в залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Отже, доводи апеляційної скарги щодо завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість у вересні 2012 року за податковими накладними, отриманими від ТОВ "Бонд-Сервіс" на загальну суму податку на додану вартість -9731,17 грн., не підтверджені документально, є необґрунтованими.

Згідно пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Як вбачається з матеріалів справи 15.03.2007 між позивачем та ПАТ "Укртелеком" в особі Кримської філії укладений договір №23 на надання телекомунікаційних послуг.

Згідно акту прийому-передачі виконаних робіт від 02.09.2012 №Ю-790 ПАТ "Укртелеком" виконав роботи по узгодженню РП у м. Феодосія, смт. Приморський, вул. Перемоги, 8-вул. Советська на підставі звернення позивача від 17.08.2012 №980/1579 на суму 92,74 грн., у тому числі податок на додану вартість-15,46 грн.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що сума податку на додану вартість у розмірі 15,46 грн. за господарською операцією з ПАТ "Укртелеком", за якою відмовлено надати податкову накладну, позивачем не правомірно включена до складу податкову кредиту у вересні 2012 року через наступне.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що позивачем здійснено оплату за платіжним дорученням №70354 від 03.09.2012 на суму 97,74 грн., у тому числі податок на додану вартість -15,46 грн.Від ПАТ "Укртелеком" до позивача надійшла службова записка від 16.10.2012 №161, у якій повідомляється, що станом на 16.10.2012 Феодосійське відділення КФ ПАТ "Укртелеком" не має можливості надати податкову накладну за вересень 2012 року згідно акту прийомки-передачі від 02.09.2012 №Ю-790 на суму 92,74 грн., у тому числі податок на додану вартість-15,46 грн., тому відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України просить включити суму податку на додану вартість до складу податкового кредиту з заявою про відмову постачальника надати податкову накладну. Позивачем було включено суму податку на додану вартість у розмірі 15,46грн. у Додаток №8 "Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в єдиному реєстрі податкових накладних Д8)" до податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2012 року, оскільки законодавство України, чинне на час виникнення спірних відносин, не ставить виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит та право на декларування понесених витрат в залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Як свідчать матеріали справи між позивачем (замовник) та ТОВ "Делівері" (експедитор) укладений договір від 31.05.2010 №149/10-052 на транспортно-експедиторські послуги.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що у вересні 2012 року позивач сплатив ТОВ "Делівері" 1935,98 грн., у тому числі податок на додану вартість- 322,67 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 12.09.2012 №412590 на суму 268,48 грн., у тому числі податок на додану вартість -44,75 грн., платіжним дорученням від 20.09.2012 №412702 на суму 340,00 грн., у тому числі податок на додану вартість-56,67 грн., платіжним дорученням від 28.09.2012 №412823 на суму 1327,50 грн., у тому числі податок на додану вартість- 221,25 грн. У звітному періоді від ТОВ "Делівері" позивачем податкові накладні не отримані, отримані факсові копії накладних. В матеріалах справи наявні належним чином завірені копії вказаних податкових накладних .

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи 29.07.2010 між позивачем (покупець) та ТОВ "Лиман" (продавець) укладено договір №001/10-045 від 29.07.2010 на придбання металопрокату.

Судом першої інстанції безспірно встановлено, що у березні 2012 року позивач передплатив ТОВ "Лиман" 1656,00 грн., у тому числі податок на додану вартість-276,00 грн., відповідно до платіжного доручення №410787 від 26.03.2012. Від ТОВ "Лиман" позивачем була отримана податкова накладна №4 від 26.03.2012 на суму 1656,00 грн., у тому числі податок на додану вартість-276,00 грн. У вересні 2012 року від ТОВ "Лиман" за видатковою накладною №40 від 11.09.2012 позивачем отримані товарно-матеріальні цінності на суму 1794,00 грн., податок на додану вартість-358,80 грн., усього 2152,80 грн., отримані ТМЦ оприбутковані на склад, що підтверджено прибутковим ордером від 12.09.2012 №з120392/1. Використання у виробництві позивача придбаних ТМЦ підтверджено ліміт-вимогою №ТРз11274 від 24.10.2012 в сумі 679,80 грн. (без податку на додану вартість ).Позивачем від ТОВ "Лиман" отримана факсова копія податкової накладної №2 від 19.09.2012 на суму 496,80 грн., у тому числі податок на додану вартість-82,80 грн. на залишок суми постачання.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що пункт 201.10. статті 201 Податкового кодексу України передбачає, що у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг. Вказана норма також відображена в Узагальнюючій податковій консультації щодо окремих питань відображення у податковому обліку з податку на додану вартість звітного періоду податкових накладних, виписаних у попередніх періодах, та формування на їх підставі податкового кредиту, затвердженої наказом Державної податкової служби України 16.02.2012 №127, відповідно до якої у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг (абзац одинадцятий пункту 201.10 статті 201 розділу V Кодексу).

Слід зазначити, що виконання платником зазначеного правила дозволяє платнику податку реалізувати своє право на отримання податкового кредиту.

В акті перевірки вказано, що позивачем у вересні 2012 року до складу податкового кредиту включені суми податку на додану вартість по операціях, по яким відмовлено продавцем надати податкові накладні (наданий факс), на загальну суму податку на додану вартість -405,47 грн., у тому числі за контрагентами: ТОВ Делівері" та ТОВ "Лиман".

Судом першої інстанції безспірно встановлено, що позивачем були включені у Додаток №8 "Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в єдиному реєстрі податкових накладних Д8)" до податкової декларації з ПДВ за вересень 2012 року вищевказані податкові накладні на загальну суму податку на додану вартість-405,47 грн. Отже, сума податку на додану вартість за господарськими операціями, по яким відмовлено продавцем надати податкові накладні (наданий факс), на загальну суму 405,47 грн., правомірно включена позивачем до складу податкового кредиту у вересні 2012 року.

Не заслуговують на увагу посилання в апеляційній скарзі на те, що позивачем у вересні 2012 року до складу податкового кредиту включені суми податку на додану вартість за податковими накладними, які виписані з порушенням порядку їх заповнення на суму податку на додану вартість -39812,70 грн., отриманими від контрагентів: ТОВ "Фабрика - Кухня", ТОВ "ТК "Європлюс", ПП "Хімреактив ЛТД", ТОВ "ТД Южний берег", ТОВ "Титан Атлант", ТОВ "Сонар-М", ТОВ "САВ-Дістрибьюшн" та ТОВ "Мегаполіс-Схід" , оскільки позивачем відповідно до абзацу 11 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України у Додаток №8 "Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в єдиному реєстрі податкових накладних Д8)" до податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2012 року включені суми податку на додану вартість за вищевказаними податковими накладними на загальну суму податку на додану вартість-39812,70 грн.

Неспроможними визнаються судовою колегією доводи апеляційної скарги про завищення позивачем бюджетного відшкодування за вересень 2012 року в сумі 2359043,00грн. через наступне.

Порядок визначення суми податку, яка підлягає бюджетному відшкодуванню та строки проведення розрахунків встановлені статтею 200 Податкового кодексу України.

Розділом ХІ Порядку заповнення і подання податкової звітності податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства Фінансів України 25.11.2011№1492, визначені особливі правила для підприємств суднобудування і літакобудування, а саме при від'ємному значенні сум податку на додану вартість, обрахованого у передбаченому пунктом 200.1 статті 200 розділу V Кодексу порядку, таким підприємствам бюджетне відшкодування здійснюється у звітному (податковому) періоді, наступному за звітним (податковим) періодом, у якому виникло від'ємне значення податку на додану вартість, у порядку і строки, передбачені статтею 200 розділу V Кодексу. При цьому сума, відображена в рядку 20.2 податкової декларації поточного звітного (податкового) періоду зазначених підприємств, переноситься до рядка 21.1 податкової декларації цього самого звітного (податкового) періоду.

Як вбачається з матеріалів справи від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за вересень 2012 року (рядок 19 Декларації) становить 2521447 грн.

Відповідач зазначає, що завищення позивачем бюджетного відшкодування за вересень 2012 року в сумі 2359043,00грн. встановлено на підставі актів перевірки попередніх періодів, а саме: за червень 2012 року (акт №1119/15-04/14309008 від 07.09.2012), за липень 2012 року (акт №1387/15-04/14309008 від 11.10.2012, за серпень 2012 року (акт №1677/15-04/14309008 від 09.11.2012).

Розбіжності даних документів бухгалтерського та податкового обліку позивача від даних акту перевірки складають 50132,00 грн. у бік збільшення від'ємного значення та утворилися за рахунок включення податковим органом суми податкового кредиту з податку на додану вартість у розмірі 50132,00грн. за вищенаведеними господарськими операціями.

Згідно пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що позивач звернувся до суду з адміністративними позовами про визнання недійними рішень податкового органу за результатами перевірок за попередні періоди, які вказані в акті (червень 2012 року, липень 2012 року, серпень 2012 року), за якими відкриті провадження в адміністративних справах, а саме: №2а-10602/12/0170/17, №2а-12237/12/0170/23, №2а-13359/12/0170/19, тобто, прийняті за результатами названих перевірок податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем у судовому порядку та в силу положень статті 56 Податкового кодексу України є неузгодженими.

Судом першої інстанції безспірно встановлено, що згідно податкових накладних, суми податку на додану вартість,за якими включені позивачем в розрахунок відшкодування за вересень 2012 року, обсяг поставок товарів (робіт, послуг) складає 14154259,98 грн., у тому числі податок на додану вартість-2359043,38 грн.Згідно досліджених судом платіжних доручень, сума ПДВ, яка фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України за податковими накладними, які включені позивачем в розрахунок бюджетного відшкодування у вересні 2012 року складає 2359043,38 грн.

Судом першої інстанції безспірно встановлено, що згідно декларації з податку на додану вартість за вересень 2012 року, з урахуванням уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, сума податку на додану вартість, яка заявлена позивачем до бюджетного відшкодування у вересні 2012 року та відображена у рядку 23 "Сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню" та рядок 23.1 "На рахунок платника у банку" податкової декларації з податку на додану вартість,становить 2359043,00грн. Згідно даним Додатка 2 (Д2) до податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2012 року частина залишку від'ємного значення, фактично сплачена позивачем постачальникам або до Державного бюджету, не брала участі у розрахунках бюджетного відшкодування та не погашена податковими зобов'язаннями попередніх податкових періодів складає 2359043,00грн.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги щодо завищення позивачем суми бюджетного відшкодування за вересень 2012 року на суму 2359043,00грн.,оскільки з первинних бухгалтерських та податкових документів позивача вбачається, що суми податку на додану вартість, які мають право прийняти участь у розрахунку бюджетного відшкодування у вересні 2012 року, які виникли за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість за лютий, липень, серпень, вересень 2012 року, становлять 2359043,00 грн. Вищенаведені обставини також наведені у проведеній по справі судово-економічній експертизі №75/13 від 06.08.2013, згідно висновків якої первинними бухгалтерськими та податковими документами ВАТ "Феодосійська суднобудівна компанія "Море" висновки Феодосійської ОДПІ АР Крим ДПС, викладені в акті перевірки №1943/15-04/14309008 від 29.11.2012 щодо завищення від'ємного значення з податку на додану вартість за вересень 2012 року на суму 12162649,00 грн. та щодо завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2012 року на суму 2359043,00грн. не підтверджуються. Придбання, використання у власній господарській діяльності та сплата вартості товарів (робіт, послуг), за господарськими операціями, з придбання яких позивачем сформовано податковий кредит та які приймали участь у розрахунку суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за період вересень 2012 року, про завищення якого зазначено в акті перевірки, підтверджується первинними бухгалтерськими та податковими документами позивача.

Судова колегія, дослідивши висновок №75/13 від 06.08.2013, оцінив його в порядку статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, не знайшла підстав не довіряти висновкам експерта.

Суд враховує, що відповідно до частини п'ятої статті 82 Кодексу адміністративного судочинства України висновок експерта для суду не є обов'язковим, проте, враховуючи, що експертом було досліджено бухгалтерські документи позивача в повному обсязі, для чого потребувалось спеціальні знання, відповідно до частини першої статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Суд також зазначає, що відповідач в порядку статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не спростував доводи позивача та висновки судово-економічної експертизи.

У зв'язку з зазначеним суд вважає, що висновок експерта є повним обґрунтованим, у зв'язку з чим суд враховує його як належний та допустимий доказ.

В силу частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч вимогам даної норми, відповідачем правомірності своїх дій суду не доведено. Отже, висновки відповідача, викладені в акті перевірки №1943/15-04/14309008 від 2911.2012, про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України шляхом завищення показників від'ємного значення та бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, не відповідають дійсним обставинам справи.

Оскільки штрафні санкції застосовані в зв'язку з вищерозглянутим зменшенням бюджетного відшкодування, то враховуючи безпідставність самого зменшення, безпідставним є і застосування штрафу.

Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що податкові повідомлення-рішення від 10.12.2012: №0000311504 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2012 року на суму 2359043,00грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 1179521,50грн. та №0000321504 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість та податкового кредиту за вересень 2012 року на суму 12162649,00 грн.не можуть бути визнаними такими, що прийняті на підставі та відповідно до діючого законодавства, тому позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

У порушенні вимог частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем не доведено обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, а надані позивачем письмові пояснення, є належними та допустимими доказами в розумінні частин першої, четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга не містить доводів, які спростували б висновки суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, що підлягають застосуванню, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, підтверджуються достовірними доказами, дослідженими при розгляді справи.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем наведених правових норм.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального права.

Разом з тим, судова колегія вважає за необхідне змінити постанову суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат у відповідності із положеннями статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки судом першої інстанції помилково зазначено про стягнення судових витрат шляхом їх безспірного списання з рахунку відповідача, у зв'язку з тим, що відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 201 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для зміни постанови суду першої інстанції є правильно по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норми процесуального права, тому оскаржуване рішення підлягає зміні.

Керуючись частиною першою статті 195, пунктом 2 частини першої статті 198, статтею 201, частиною другою статті 205, статтями 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Автономної Республіці Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 08.10.2013 у справі № 2а-14195/12/0170/29 змінити.

Викласти абзац 4 резолютивної частини у наступній редакції:

"Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства "Феодосійської суднобудівної компанії "Море" (ЄДРПОУ 14309008; адреса місцезнаходження: вул. Десантників, буд. 1, Приморський, місто Феодосія, Автономна Республіка Крим, 98176) судовий збір у розмірі 2146,00 грн. та витрати, пов'язані з проведенням судово-економічної експертизи у розмірі 39744,00 грн."

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 08.10.2013 у справі № 2а-14195/12/0170/29 залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 11 березня 2014 р.

Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко

Судді підпис В.А.Омельченко

підпис М.А.Санакоєва

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко