Ухвала

від 05.03.2014 по справі 801/8337/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 801/8337/13-а

05.03.14 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Іщенко Г.М.,

суддів Омельченка В. А. ,

Санакоєвої М.А.

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу № 801/8337/13-а за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Латинін Ю.А.) від 16.01.2014

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Краски" (вул. Об'їздна, буд.4, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95015)

до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим (вул. Мати Залки, буд.1/9, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95053)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16.01.2014 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Краски" задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим №0008372201 від 14.08.2013. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим № 0008392201 від 14.08.2013. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим №0008382201 від 14.08.13. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим № 0010841702 від 14.08.2013,вирішено питання про судові витрати.

Не погодившись з даним рішенням суду, Державна податкова інспекція у місті Сімферополі Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16.01.2014 скасувати та прийняте нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у зв'язку з порушенням судом першої інстанції норм матеріального права. Правом на участь у судовому засіданні сторони не скористались. Про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, є підставою для розгляду справи в порядку письмового провадження.

Колегія суддів знаходить можливим апеляційний розгляд справи у відсутність сторін, визнаючи достатніми для розгляду апеляційної скарги наявні в матеріалах справи письмові докази.

Розглянувши справу в порядку статей 195, пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи ТОВ "Компанія "Краски" (далі-позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим (далі-відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.08.2013:№ 0008392201 про визначення податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій) з податку на додану вартість на загальну суму 254076,25 грн.; №0008382201 про зменшення суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток всього у розмірі 80940,00грн.; №0010841702 про визначення податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій) з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 2008,13грн. та №0008372201 про визначення податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій) з податку на прибуток на загальну суму 454185,00грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що висновки акту документальної перевірки від 29.07.2013 №497/22.8/32361803, на підставі якого прийняти оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не відповідають дійсності та Законам України "Про податок на додану вартість" та "Про оподаткування прибутку підприємств" та Податковому кодексу України.

Із такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам матеріального права, що регулює спірні правовідносини.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних суддів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом (стаття 6 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутися до адміністративного суду з позовом, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме відповідач .

При апеляційному перегляді справи встановлено, 14.08.2013 відповідачем прийняти податкові повідомлення-рішення:№0008392201 про визначення податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій) з податку на додану вартість на загальну суму 254076,25 грн.; №0008382201 про зменшення суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток всього у розмірі 80940,00грн.; №0010841702 про визначення податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій) з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 2008,13грн. та №0008372201 про визначення податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій) з податку на прибуток на загальну суму 454185,00грн.

Передумовою визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість, зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, визначення податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток став акт від 29.07.2013 № 497/22.8/32361803 планової документальної виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.10 по 31.12.12.

Перевіркою встановлені порушення: пункту 44.1 статті 44, пункту138.1, пункту138.2, пункту138.6,пункту 138.8, ппідпункту138.8.1 пункту138.8 статті138, підпункту138.10.5 пункту 138.10 статті 138, підпункту139.1.9. пункту139.1.статті 139 Податкового кодексу України: донараховано податку на прибуток на загальну суму 384876,00грн.; пункт 5.1, підпункт 5.2.1, пункту5.2, підпункт5.3.9. пункту 5.3. статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств: зменшені збитки сумі 80940,00грн.;підпункт 3.1.1 пункту3.1 статті 3, підпункт7.4.1, підпункт7.4.5 пункту7.4, підпункт 7.7.1 пункт 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" , пункт185.1 статті 185, пункт198.1, пункт198.3, пункт198.6 статті 198, пункт 200.1 статті 200 Податкового кодексу України: донараховано податку на додану вартість на загальну суму 203261,00грн., підпункт 164.2.1 пункту 164.2 статті 164 підпункт "а" пункту 176.2 статті 176 Податкового Кодексу України:встановлено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання своєчасності перерахування податку на доходи фізичних осіб до бюджету на суму 1198,50грн.

З аналізу норм Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Податкового кодексу України слідує, що підставою для включення витрат з придбання товарів (отримання робіт, послуг) до складу валових з метою обчислення об'єкта оподаткування є належним чином оформлені розрахункові, платіжні та інші первинні документи. Необхідність підтвердження проведеної господарської операції відповідними документами було встановлено також нормами Закону України "Про податок на додану вартість", яким передбачалось право платника податку на отримання податкового кредиту, яким, згідно з пунктом 1.7. Закону - є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Зі змісту норм Закону України "Про податок на додану вартість" та Податкового кодексу України слідує, що необхідним первинним документом, який дає право платнику податків на формування податкового кредиту, є належним чином оформлена податкова накладна. Наявність у покупця податкової накладної, є достатньою, але не безумовною підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо-безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

До податкового кредиту відносяться суми податку на додану вартість, сплачені за наслідками господарської операції з придбанням товарів, що фактично мала місце, в результаті якої платник податку використовує придбані товари у власній господарській діяльності.

Неспроможними визнаються судовою колегією доводи апеляційної скарги про: завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 80940,00грн. в результаті віднесення до валових витрат вартості послуг ПП "Елітград" та про завищення витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 935365,00грн.по контрагентам:ПП "Транс- Атлантіка Сервіс", ПП "Алкіона" ,ТОВ "Лігран",ПП "Елітград", завищення задекларованих платником фінансових витрат (ряд. 06.4 Податкових декларацій з податку на прибуток) на 852807,00грн. в результаті неправомірного віднесення до них сплачених відсотків за користу вання кредитними коштами через наступне.

Судом першої інстанції безперечно встановлено та підтверджено фактичне здійснення господарських операцій з придбання позивачем товарів, допоміжних матеріалів та транспортних послуг у: ПП "Транс- Атлантіка Сервіс", ПП "Алкіона", ТОВ "Лігран" та ПП "Елітград". В період з жовтня 2010 року по грудень 2012 року позивачем були придбані товари, допоміжні матеріали та транспортні послуги на загальну суму 1219617,56 грн.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що придбання товарів, допоміжних матеріалів та транспортних послуг в бухгалтерському обліку позивача відображалося відповідними бухгалтерськими проводками, що вбачається з журналів-ордерів по субрахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками".Придбані товари, допоміжні матеріали та транспортні послуги у:ПП "Транс-Атлантіка Сервіс", ПП "Алкіона", ТОВ "Лігран" та ПП "Елітград" були використані в господарській діяльності позивача шляхом їх, подальшого продажу юридичним і фізичним особам, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових та податкових накладних позивача. Досліджені копії первинних документів бухгалтерського та податкового обліку (акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) та податкові накладні ПП "Елітград", які містять усі необхідні реквізити, відповідають законодавчим вимогам до первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, є належним підтвердженням права позивача на валові витрати в сумі 40467,00грн. в 4 кварталі 2010 року та в сумі 40492,00грн. в 1 кварталі 2011 року.

Як свідчать матеріали справи позивачем були укладені договори:про відкриття кредитної лінії № 01-59/3001478 від 20.10.2010, про відкриття кредитної лінії № 01-Н/12/59/ЮО від 20.06.2012, овердрафту № 04/10/2010 від 04.10.2010, овердрафту №26003035751201 від 20.10.2011, про надання овердрафту №26003035751201 від 30.07.2012.

Судом першої інстанції безспірно встановлено, що позивачем на підтвердження вищезазначених угод за період з квітня 2011року по грудень 2012року за даними довідок ПАТ "Дочерний банк Сбербанка Росії та ПАТ "УкрСиббанк" були здійснені відповідні фінансові витрати на загальну суму 850181,85 грн.

Згідно підпункту 138.10.5 Податкового кодексу України до складу інших витрат підприємства включаються фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку).

Як вбачається з матеріалів справи в рядку 06.4 "Фінансові витрати" Податкової декларації з податку на прибуток за 2 - 4 квартали 2011 року платником задекларовані фінансові витрати в сумі 351630,00грн.Фактичні фінансові витрати, пов'язані з використанням кредитної лінії ПАТ "Дочірній Банк Сбербанку Росії" та овердрафту ПАТ "УкрСиббанк", за період з 01.04.2011 по 31.12.2011 склали 351630,74 грн., що підтверджується довідкою ПАТ "Дочірній Банк Сбербанку Росії" № 158/5/55-7 від 20.08.2013 та листом ПАТ "УкрСиббанк" № 696 від 20.08.2013.

Помилковими вважаються твердження в апеляційній скарзі про завищення позивачем фінансових витрат за 1 - 2 квартали 2012 року на 501177,00грн., оскільки фактично, фінансові витрати в сумі 501177,00грн. задекларовані платником в ряд. 06.3 "Фінансові витрати" Податкової декларації з податку на прибуток за весь 2012 рік.Фактичні фінансові витрати, пов'язані з використанням кредитних ліній ПАТ "Дочірній Банк Сбербанку Росії" та овердрафтів ПАТ "УкрСиббанк" в 2012 році, склали 498551,11 грн. Загальна сума фінансових витрат підприємства, пов'язаних з викори станням кредитних ліній ПАТ "Дочірній Банк Сбербанку Росії" та овердрафтів ПАТ "УкрСиббанк" за період з 01.04.2011 по 31.12.2012 склала 850181,85грн.(або 850182,00 грн. за загальновстановленими правилами округлення).

Слід зазначити, що до задекларованих фінансових витрат включено 349,00 грн. комісії по рахунку 26003035751201 за період з 30.04.2012 по 31.05.2012 та 2276,78 грн. комісії по рахунку 26003035751201 за договором № 12712/06/2011 від 02.06.2011, які списані з розрахункового рахунку підприємства в ПАТ "УкрСиббанк" згідно банківської виписки від 31.05.2012.

Відповідно до підпункту 138.10.2 Податкового кодексу України плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків є частиною адміністративних витрат на обслуговування та управління підприємством, які відображаються у ряд. 06.1 Податкової декларації з податку на прибуток за 2012 рік, тобто, суму 2625,00грн. слід було задекларувати в ряд. 06.1, а не в ряд. 06.3 декларації за 2012 рік. Але, адміністративні та фінансові витрати є складовими інших витрат (рядок 6 декларації з податку на прибуток обчислюється як арифметична сума показників рядків з 06.1 по 06.5), тому помилкове відображення суми 2625,00грн. в рядку 06.3, а не в рядку 06.1, не спричинило завищення суми інших витрат, яка в свою чергу є складовою частиною витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток.

Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про підтвердження право позивача на витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, в загальній сумі 852807,00грн. (у тому числі фінансові витрати в сумі 850182,00грн., адміністративні витрати в сумі 2625,00 грн.).

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що право позивача на валові витрати та витрати, що враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підтверджуються документами бухгалтер ського та податкового обліку, зокрема, видатковими накладними постачальників, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) виконавців послуг, податковими накладними, договорами про відкриття кредитних ліній, договорами овердрафту, довідками обслуговуючих банків, банківськими виписками. Отже, посилання заявника апеляційної скарги на правомірне донарахування позивачу податку на прибуток на загальну суму 384876,00грн. не підтверджені первинними бухгалтерськими та податко вими документами позивача.

Згідно приписам Податкового кодексу України до податкового кредиту підлягає включенню частина податку, сплачена (нарахована) платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам з метою подальшого використання у господарської діяльності, а відтак отримання товару, що підтверджено належним чином оформленою податковою накладною, є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит. Податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснено і підтверджено належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції. Ознаками останньої є: 1)рух активів в процесі здійснення господарської операції, що підтверджується первинними документами, а також фізичними, технічними, технологічними можливостями контрагентів за змістом здійснюваної господарської операції; 2)встановлення податкового статусу постачальника товарів, придбання яких є підставою для нарахування податкового кредиту, а саме реєстрація особи, яка видає податкову накладну, у якості платника податку на додану вартість на момент вчинення господарської операції, з урахуванням можливої обізнаності контрагента у наявності дефектів у правовому статусі останнього як платника податку на додану вартість;3) встановлення зв'язку між фактом придбання товарів та господарською діяльністю платника податку, що підтверджується наявністю певної господарської мети використання придбаного товару в межах господарської діяльності.

Тобто, реальність вчинених господарських операцій характеризується: реальним рухом активів в процесі здійснення господарської операції (первинними документами, а також фізичними, технічними, технологічними можливостями контрагентів за змістом здійснюваної господарської операції); податковим статусом контрагента позивача як платника податку на додану вартість на час здійснення господарської операції; наявністю безпосереднього зв'язку між фактом придбання товарів та господарською діяльністю позивача; наявністю господарської мети при укладенні правочину з контрагентом позивача.

Підтвердження постачання товару, підтвердження факту оприбуткування вказаного товару за перевіряємий період, підтвердження факту сплати за вказаний товар за перевіряємий період, підтвердження використання в господарській діяльності вказаного товару за перевіряємий період, може свідчити про реальність вчинення відповідних господарських операцій, а відтак, доводити правильність нарахування податкового кредиту.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 203261,00грн. по контрагентам:ПП "Елітград",ПП "Транс-Атлантіка Сервіс",ПП "Алкіона",ТОВ "Лігран" через наступне.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що позивачем було отримано право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість від: ПП "Елітград",ПП "Транс-Атлантіка Сервіс",ПП "Алкіона",ТОВ "Лігран", що підтверджується відповідними податковими накладними.За видатковими накладними, наданими від вказаних контрагентів, позивачем відповідно до банківських виписок, були сплачені послуги, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями всього у сумі 1219617,56грн., у тому числі податок на додану вартість-203269,59 грн. Зазначена сума у розмірі 203261,00грн.правомірно була зарахована до податкового кредиту. Податкові накладні занесені до реєстру отриманих податкових накладних та віднесені до складу податкового кредиту відповідного періоду, а також відповідають вимогам пункту 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що оплата за отриманий основний засіб та виконані підрядні роботи здійснена у безготівковій формі, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями. Більш того, при досліджені копії Реєстру виданих та отриманих податкових накладних за грудень 2012 року встановлено, що податок на додану вартість в сумі 21870,00грн. на підставі податкових накладних ПП "Алкіона" до податкового кредиту грудня 2012 року не відносився, тому висновок акту перевірки про завищення податкового кредиту грудня 2012 року на цю суму суперечить фактичним даним податкового обліку позивача, отже, донарахування податку на додану вартість на загальну суму 203261,00грн. не підтверджено первинними бухгалтерськими та податковими документами позивача.

Неспроможними визнаються судовою колегією доводи апеляційної скарги щодо правомірності донарахування податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 2008,13грн. через наступне.

Відповідно до підпункту 165.1.36 Податкового кодексу України доходи фізичної особи-підприємця, з яких сплачується єдиний податок згідно зі спрощеною системою оподаткування, не включаються до загального місячного оподатковуваного доходу платника податку. При цьому, згідно пункту 176.2 Податкового кодексу України особи, які мають статус податкових агентів, зобов'язані надавати до податкового органу за своїм місцезнаходженням податковий розрахунок за формою 1ДФ.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем надані копії Свідоцтва серії НОМЕР_5 про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3), яке свідчить про державну реєстрацію Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим цієї фізичної особи як суб'єкта підприємницької діяльності 09.01.2008.Згідно наданої копії Свідоцтва платника єдиного податку серії НОМЕР_4, ФОП ОСОБА_3 з 01.01.2012 обрав спрощену систему оподаткування зі сплатою єдиного податку за ставкою 5 % до доходу.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що позивачем надані до відповідача податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за ф. № 1ДФ за 2-й та 3-й квартали 2012 року, в яких відображені суми доходів, нарахованих та виплачених платнику ПДФО, а саме: сума нарахованого доходу за 2 кв. 2012року-17230,00; сума виплаченого доходу за 2 кв. 2012року - 12230,00 грн., за 3 кв. 2012року - 5000,00 грн. Ознака доходу за 2 кв. 2012року - 157,00 грн., за 3 кв. 2012року - 157,00 грн. Згідно Довіднику ознак доходів для заповнення ф. № 1ДФ, код ознаки доходу 157 - це дохід, виплачений самозайнятій особі, зокрема, фізичній особі-підприємцю, з якого сплачується єдиний податок згідно із спрощеною системою оподаткування.Згідно банківській виписки від 27.09.2012 за поточним рахунком 26005013001478 в АТ "Сбербанк Росії" в той день сума 7990,00грн. не перераховувалась нікому, отже, посилання заявника апеляційній скарги на те, що ФОП ОСОБА_3 27.09.2012 був перерахований дохід в сумі 7990,00грн., не відповідає фактичним даним бухгалтерського обліку підприємства, тому доводи апеляційної скарги про встановлення порушення вимог податкового законодавства щодо правильності утримання та своєчасності перерахування до бюджету ПДФО на суму 1198,50 грн. не підтверджені первинними бухгалтерськими та податковими документами позивача.

Недоречними визнаються судовою колегією твердження заявника апеляційної скарги про те, що товари, роботи (послуги), визначені за актом перевірки, не використовувались у господарській діяльності позивача через наступне.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що використання товарів, робіт (послуг)у господарській діяльності позивача підтверджено документами первинного та регістрами бухгалтерського та податкового обліку (реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, податкові накладні, акти виконаних робіт, виписки банку, та інше).Формування податкового кредиту підтверджується податковими накладними, оформленими відповідно діючого законодавства на загальну суму 1016348,00грн.Отримання товарів, робіт послуг підтверджується актами, видатковими накладними, платіжними дорученнями на загальну суму 1219617,56 грн. з урахуванням податку на додану вартість, оплата за виконані роботи, отримані послуги, товари підтверджується виписками банку, платіжними дорученнями, чеками на загальну суму 1219617,56 грн., у тому числі податок на додану вартість- 203269,59 грн. Крім того, розрахунки між позивачем з контрагентами: ПП "Елітград" , ПП "Транс- Атлантіка Сервіс", ПП "Алкіона" , ТОВ "Лігран" за вказані товари, роботи послуги здійснені у загальній сумі 1219617,56грн. з урахуванням податку на додану вартість, що підтверджується первинними документами: платіжними дорученнями, виписками банку, чеками. Первинні документи позивача, повністю мають необхідні реквізити, а отже відповідають діючому законодавству.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що фактично позивачем отримано від: ПП "Елітград" , ПП "Транс- Атлантіка Сервіс", ПП "Алкіона" , ТОВ "Лігран" послуг (робіт) загальною вартістю 1219617,56 грн., що підтверджується певним чином оформленими видатковими накладними та актами приймання виконаних підрядних робіт, податковими накладними. Придбані у ТОВ "Лігран" допоміжні матеріали були використані в господарській діяльності позивача шляхом їх подальшого продажу ДП "Кримцемент", що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових та податкових накладних позивача. Допоміжні матеріали, придбані у ПП "Транс-Атлантіка Сервіс" та ПП "Алкіона", були використані в господарській діяльності позивача шляхом їх передачі в експлуатацію матеріально-відповідальним особам підприємства, що підтверджується копіями первинних документів складського обліку-карток обліку малоцінних швидкозношувальних предметів. Отже, використання товарів робіт послуг отриманих позивачем від контрагентів: ПП "Елітград" , ПП "Транс- Атлантіка Сервіс", ПП "Алкіона" , ТОВ "Лігран" підтверджується договорами, податковими та видатковими накладними, оборотно-сальдовими відомостями, всі суми фактично сплачені і підтверджені податковими накладними, а тому, у позивача не було підстав не включати їх в податковий кредит, що також підтверджується й висновком експертизи №259/13 від 29.11.2013.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що оприбуткування та використання у господарський діяльності товарів, робіт (послуг), що отримані від зазначених контрагентів по операціях за період з 01.10.2010 по 31.12.2012 на суму 1219617,56 грн., у тому числі податок на додану вартість- 203269,59грн., підтверджені актами виконаних робіт, видатковими накладними, чеками на загальну суму у розмірі 1219617,56 грн., у тому числі податок на додану вартість -203269,59грн. підтверджуються документами позивача,а саме, видатковими накладними, актами виконаних робіт, договорами, платіжними дорученнями, виписками банку, податковими накладними, чеками.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У порушенні вимог частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не доведено обставини, на яких ґрунтуються його заперечення.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані грошові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Оскільки судом встановлено помилковість визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 203261,00грн.,визначення податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 1198,50грн.,визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 384876,00грн. то і застосування у спірних податкових повідомленнях-рішеннях від 14.08.2013:№0008392201,№№0010841702,№000837220 штрафних санкцій в сумах: 50815,25грн., 809,63грн., 69309,00грн. слід визнати такими, що порушує визначені законом умови такого застосування.

Оцінюючи дії Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби щодо прийняття спірних податкових повідомлень-рішень від 14.08.2013:№0008392201 про визначення податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій) з податку на додану вартість на загальну суму 254076,25 грн.; №0008382201 про зменшення суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток всього у розмірі 80940,00грн.; №0010841702 про визначення податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій) з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 2008,13 грн. та №0008372201 про визначення податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій) з податку на прибуток на загальну суму 454185,00грн., суд повинен керуватися вимогами частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже, "на підставі"означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

Отже, "у межах повноважень"означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.

Отже, "у спосіб"означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що приймаючи податкові повідомлення-рішення про збільшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість, збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток, зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток та визначення податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, відповідач діяв не в порядку статті 19 Конституції України, тобто, не на підставі діючого законодавства України.

Апеляційна скарга не містить доводів, які спростували б висновки суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, що підлягають застосуванню, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, підтверджуються достовірними доказами, дослідженими при розгляді справи.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем наведених правових норм.

Враховуючи те, що посилання відповідача в апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції норм матеріального права не знайшли свого підтвердження при розгляді даної справи, а судом першої інстанції повно та всебічно перевірені надані сторонами докази, дана їм належна оцінка у рішенні, яке належним чином мотивовано і за своїм змістом та формою відповідає вимогам матеріального та процесуального закону, апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а судове рішення - без змін.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права, рішення не може бути змінено чи скасовано з підстав, що викладені в апеляційній скарзі.

Керуючись статтями 195, 197, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16.01.2014 у справі № 801/8337/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко

Судді підпис В.А.Омельченко

підпис М.А.Санакоєва

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко