Постанова

від 24.02.2014 по справі 804/143/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2014 р. Справа № 804/143/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіСтепаненко В.В. при секретаріНовченко Є.Ю. за участю: представника позивача представника відповідача Жарка С.А. Тронька В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Полларис» до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Полларис» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що висновки, зроблені податковим органом за результатами проведеної перевірки, не базуються на вимогах діючого законодавства, ґрунтуються лише на припущеннях посадових осіб відповідача. Таким чином, позивач вважає, що при складенні акту та відображення в ньому інформації щодо нікчемності правочинів, укладених товариством з обмеженою відповідальністю «Полларис» з контрагентами, відповідач діяв протиправно.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач позов не визнав, надав до суду заперечення, зазначивши, що Новомосковська об'єднана державна податкова інспекція при проведенні перевірки діяла правомірно в межах повноважень згідно вимог чинного законодавства, а висновки, викладені в акті перевірки, відповідають фактичним обставинам. У судовому засіданні представник відповідача просив відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши наявні документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Новомосковською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Полларис» по взаємовідносинам із ПП «Ударник» (код за ЄДРПОУ 31692328) за березень-липень 2013 року, ТОВ «Порт-Ал» (код за ЄДРПОУ 37255965) за серпень-жовтень 2012 року, ТОВ «Два тузи» (код за ЄДРПОУ 37367250) за грудень 2012 року-2013 року, ТОВ «ТК Астея» (код за ЄДРПОУ 38114650) за вересень 2012 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 27.09.2013 року №411/221/37594910, висновками якого встановлено порушення ч.5 ст.203, ч.1, 2 ст.215, ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених товариством з обмеженою відповідальністю «Полларис» при придбанні та продажу товарів (послуг), у зв'язку з чим правочини у відповідних періодах є нікчемними.

Судом встановлено, що документальну позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Полларис» проведено на підставі наказу від 24.09.2013 року №248, з якого вбачається, що правовим підґрунтям проведення перевірки став підпункт 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.

Згідно підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України в редакції, чинній на момент винесення наказу, документальна позапланова перевірка здійснюється за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Отже, обов'язковою умовою для проведення документальної позапланової перевірки є направлення письмового запиту.

Представником відповідача було залучено до матеріалів справи копію запиту від 12.07.2013 року №283/10/15.1-06 №00286 про надання пояснень та їх документальне підтвердження. Проте доказів щодо вручення або направлення даного запиту товариству з обмеженою відповідальністю «Полларис» податковим органом не надано.

Крім того, аналізуючи даний запит, суд приходить до висновку, що він складений з порушенням норм Податкового кодексу України з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 16.1.5 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов'язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання.

Отже, отримання копій документів відбувається виключно у випадках і при наявності підстав, передбачених Податковим кодексом України. Письмова вимога податкового органу має містити конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання.

Пунктом 73.3 статті 73 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; 2) для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок та в інших випадках, передбачених статтею 39 цього Кодексу; 3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; 4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної; 5) у разі проведення зустрічної звірки; 6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 10 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1245, у запиті зазначаються посилання на норми закону, відповідно до яких орган державної податкової служби має право на отримання такої інформації; підстави для надіслання запиту; опис інформації, що запитується, та в разі потреби перелік документів, що її підтверджують.

Всупереч викладеному відповідачем у запиті не зазначено, в чому полягають ймовірні порушення та які норми законодавства України були порушені підприємством позивача. Лист від 12.07.2013 року №283/10/15.1-06 №00286 не містить конкретний перелік та реквізити документів, копії яких просив надати податковий орган, не зазначено, за якими конкретними операціями вимагаються документи, а містяться лише загальні фрази про надання копій документів.

Таким чином, в силу абзацу п'ятого пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України позивач був звільнений від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

Зі змісту заперечень на адміністративний позов вбачається, що при проведенні перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Полларис» податковим органом використано наступні документи: податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення, векселя, акт Дніпродзержинської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області по ПП «Ударник» №3179/407/22-206/32697945 від 02.10.2013 року; акт ДПІ у Шевченківському районі м.Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області ТОВ «Порт-Ал» №659/221/37255965 від 27.12.2012 року; акт ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області ТОВ «ТК Астея» №283/224/38114650 від 12.12.2012 року; акт ДПІ у Київському районі м.Харкова ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області ТОВ «Два тузи» №441/22.4-07 від 26.06.2013 року.

Проте у судовому засіданні представник позивача надав пояснення, що товариство з обмеженою відповідальністю «Полларис» жодних документів до перевірки не надавало, оскільки їх було вилучено на підставі ухвали Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 13.09.2013 року по справі №201/11101/13-к провадження №1-кс/201/3511/2013, що підтверджується протоколом обшуку від 13.09.2013 року.

Обґрунтованих пояснень стосовно документів, які використовувались податковим органом під час проведення перевірки, а також будь-яких доказів щодо переліку таких документів, представником відповідача надано не було.

Відповідач стверджує, що під час проведення перевірки з 25.09.2013 року по 27.09.2013 року щоденно керівнику підприємства Ширшовій Наталі Володимировій було надано запит про надання первинних бухгалтерських документів за перевіряємий період на реалізацію продукції, проте станом на 26.09.2013 року підприємством ТОВ «Полларис» не було надано документи та відповіді не отримано, у зв'язку з чим складено акт від 26.09.2013 року №407/221/37594910 про ненадання документів та винесено податкове повідомлення-рішення від 26.09.2013 року №0002482201 на підставі п.121.1 ст.121 Податкового Кодексу України. Проте доказів звернення до позивача із таким запитом про надання первинних бухгалтерських документів відповідачем не надано.

Крім того, в акті від 26.09.2013 року №407/221/37594910 про ненадання документів, зазначається, що посадовими особами товариства з обмеженою відповідальністю «Полларис» не надано первинні та бухгалтерські документи до документальної позапланової виїзної перевірки, в той час як згідно наказу та акту проводилась документальна позапланова невиїзна перевірка.

Щодо висновку відповідача про те, що контрагенти позивача фінансово-господарською діяльністю не займалися, а займалися діяльністю, спрямованою на здійснення операцій з метою надання податкової вигоди, правочини між ТОВ «Полларис», ПП «Ударник», ТОВ «Порт-Ал», ТОВ «ТК Астея», ТОВ «Два тузи» не спричиняють реального настання правових наслідків і відповідно є нікчемними, суд зазначає, що відповідно до положень статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України закріплено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з частиною першою статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У відповідності до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

З наведених правових норм вбачається, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлена судом.

Акт перевірки не містить жодних посилань та доказів, з яких підстав відповідач вважає угоди, здійснені позивачем, нікчемними правочинами. При наявності ж об'єктивних даних щодо недодержання вимог відповідності правочинів інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, їх недійсність має встановлюватись виключно судом із застосуванням визначених законом наслідків.

Аналізуючи положення Податкового кодексу України, суд вважає, що висновок податкового органу про порушення позивачем порушення ч.5 ст.203, ч.1, 2 ст.215, ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України зроблено поза межами компетенції податкової інспекції, оскільки чинним законодавством не передбачено право щодо встановлення висновків в актах перевірки про нікчемність правочинів, укладених чи неукладених суб'єктами господарювання, при перевірці їх господарської діяльності або визнання їх такими, що не відповідають закону.

Згідно із частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з частиною 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Таким чином, із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи, що відповідачем не доведено правомірність своїх дій, суд дійшов висновку про необхідність викладення позовних вимог в іншій редакції та про їх задоволення.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Виходячи з цього, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 74,00 грн. підлягає компенсації з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 11, 70-72, 86, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Полларис» до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними дії Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, вчинені під час проведення документальної позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Полларис» щодо визнання в акті №411/221/37594910 від 27.09.2013 року господарських операцій (договорів поставки) товариства з обмеженою відповідальністю «Полларис» (код ЄДРПОУ 37594910) по взаємовідносинам із приватним підприємством «Ударник» (код ЄДРПОУ 31692328) за березень - липень 2013 року, товариством з обмеженою відповідальністю «Порт-Ал» (код ЄДРПОУ 37255965) за серпень - жовтень 2012 року, товариством з обмеженою відповідальністю «Два тузи» (код ЄДРПОУ 37367250) за грудень 2012 року - лютий 2013 року, товариством з обмеженою відповідальністю «ТК Астея» (код ЄДРПОУ 38114650) за вересень 2012 року - нікчемними.

Присудити з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Полларис» судові витрати у розмірі 74,00 грн. (сімдесят чотири гривні нуль копійок).

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 03 березня 2014 року.

Суддя В.В. Степаненко