Рішення

від 03.03.2014 по справі 922/5138/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" березня 2014 р.Справа № 922/5138/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Френдій Н.А.

при секретарі судового засідання Гонтарем А.Д.

розглянувши справу

за позовом Інституту проблем машинобудування НАН України ім. А. Н. Підгорного, 61046, м. Харків, вул. Пожарського, 2/10, код 03534570; до товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-ком", 61029, м. Харків, проїзд Ужгородський, 6, код 35856491; про стягнення 10907, 40 грн. за участю представників:

позивача - Тітова І.О., довіреність №52/121 від 07.02.2014р.;

відповідача - не з"явився.

За відсутності клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснювалась.

ВСТАНОВИВ:

Інститут проблем машинобудування НАН України ім. А. Н. Підгорного звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-ком" про стягнення суми заборгованості у розмірі 10907,40грн.

Свої вимоги мотивує неналежним виконанням відповідачем своїх зобов"язань за договором на створення (передачу) науково-технічної продукції №400-2010 від 12.11.2010р. в частині повної та своєчасної оплати робіт виконаних позивачем, в зв"язку з чим, окрім суми основного боргу, відповідачу нараховано на ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань" договору пеню та на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України три проценти річних, в якості правових підстав вказує на норми ст.ст. 525, 526, 530, 611, 625, 759 ЦК України та ст.ст. 216, 217, 218, 220, 222, 224, 226 та ч.1 ст. 229 ГК України.

Відповідач відзив на позов не надав, його повноважний представник у судове засідання не з'явився, документи витребувані ухвалою суду про порушення провадження у справі, ухвалами від 09.01.2014р., від 28.01.2014р. та від 10.02.2014р. не надав, хоча про час та місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується відміткою на поштовому повідомленні про вручення судової ухвали від 10.02.2014р. відповідачу 21.02.2014р.

Приймаючи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, та зважаючи на те, що від учасників провадження не надходило будь-яких клопотань, в тому числі, про відкладення розгляду справи, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Враховуючи, що відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, та те, що строк розгляду даної справи, продовжений за клопотанням сторони на 15 днів у відповідності до ч.3 ст. 69 ГПК України, закінчується 04.03.2014р., дана справа розглядається за наявними матеріалами.

Суд перейшов до розгляду справи по суті в судовому засіданні 09.01.2014р.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в редакції заяви про зменшення позовних вимог в порядку ст. 22 ГПК України б/н від 27.02.2014р. (вх.№6856 від 27.02.2014р.) та просить суд позов задовольнити, стягнути з відповідача 10577,82грн., з яких 10000,00грн. основного боргу та 577,82грн. - три проценти річних, вказуючи на те, що останнім в порушення п.2.2. додаткової угоди №1 до договору №400-2010 від 12.11.2010р., яким установлено, що оплата проводилася авансовим платежем у розмірі 50% суми та кінцевий розрахунок оформлюється після першого етапу робіт, не сплачено повну вартість виконаних робіт, а саме замість 114000,00грн. (акти виконаних робіт №1 від 31.12.2010р. на суму 64000,00грн., №2 від 05.07.2011р. на суму 15000,00грн., №3 від 30.11.2011р. на суму 20000,00грн. та №4 від 26.12.2011р. на суму 15000,00грн.) сплачено 104000,00грн., в зв"язку з чим за період з 09.01.2012р. по 11.12.2013р. відповідачу нараховано три проценти річних (початок періоду обраний позивачем з врахуванням того факту, що рахунок був переданий відповідачу в момент підписання акту виконаних робіт, що відповідає положенням п.2.3. договору, яким установлено, що замовник оплачує рахунок виконавця на протязі 5 банківських днів з моменту його отримання). Також позивач звернувся до суду з клопотанням про долучення до матеріалів справи поданих ним доказів за супровідним листом (вх.№7126 від 03.03.2014р.), у тому числі й докази направлення заяви про зменшення суми позову відповідачу 27.02.2014р.

Розглянувши заяву про зменшення позовних вимог в порядку ст. 22 ГПК України б/н від 27.02.2014р. (вх.№6856 від 27.02.2014р.), враховуючи, що така подана позивачем відповідно до вимог ст. 22 ГПК України до прийняття рішення у справі, прав та інтересів інших учасників судового процесу не порушує, а тому приймається судом і спір вирішується відповідно до зменшених позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Між товариством з обмеженою відповідальністю «Еко-ком» (замовник) та Інститутом проблем машинобудування НАН України ім. А. Н. Підгорного (виконавець) 12.11.2010р. укладено договір на створення (передачу) науково-технічної продукції №400-2010, відповідно до п.1.1. якого виконавець зобов'язався виконати, а замовник зобов'язався прийняти і оплатити роботи з теми "Дослідження способів підвищення ефективності та екологічної безпеки спалювання альтернативного рідкого котельного палива "Біомазут", що міститься у якості компонента біоіли очисних споруд, на підставі вдосконалення технологій гідрокавітаціонної активації".

Наукові, технічні, економічні та інші вимоги до науково-технічної продукції, що є предметом договору, містяться у технічному завданні (додаток №1, а.с.51-52, п.1.2. договору). Створена науково-технічна продукція має відповідати вимогам діючих державних стандартів та нормативних документів, що відносяться до предмету даного договору (п.1.3. договору).

Даний договір вступає в силу і стає обов"язковим для сторін з моменту його укладення (затвердження останньою з сторін) і діє до 31.12.2012 року (п.9.1. договору).

Правовідносини сторін є господарськими, що виникли з договору, який за своєю правовою природою є договором підряду (виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт).

Згідно із ч. 4 ст. 837 ЦК України до окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2 - 4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів.

Відповідно до ст. 892 ЦК України за договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт підрядник (виконавець) зобов'язується провести за завданням замовника наукові дослідження, розробити зразок нового виробу та конструкторську документацію на нього, нову технологію тощо, а замовник зобов'язується прийняти виконану роботу та оплатити її.

Договір може охоплювати весь цикл проведення наукових досліджень, розроблення та виготовлення зразків або його окремі етапи.

Стаття 894 ЦК України передбачає, що виконавець зобов'язаний передати, а замовник прийняти та оплатити повністю завершені науково-дослідні або дослідно-конструкторські та технологічні роботи. Договором можуть бути передбачені прийняття та оплата окремих етапів робіт або інший спосіб оплати.

Плата за виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських робіт та технологічних робіт, встановлена договором, може бути зменшена замовником залежно від фактично одержаних результатів порівняно з результатами, передбаченими договором, якщо це не залежало від замовника, а можливість такого зменшення та його межі були передбачені домовленістю сторін.

Кошторисна вартість робіт, за даним договором на 2010 рік, визначається у відповідності з протоколом розбіжностей договірної ціни (додаток №2 до додаткової угоди №1 від 23.03.2011р. до договору, а.с.55) і складає 66000,00грн., у т.ч. ПДВ 20% - 11000,00грн. (п.2.1. договору). Загальна вартість договору до 2012 року складає 1500000,00грн., у т.ч. ПДВ (п.2.4. договору).

Сторонами в п.3.1. договору погоджено, що при завершенні робіт, за відповідним етапом, виконавець надає замовнику акт здачі-приймання науково-технічної продукції.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем були виконані роботи за договором, а відповідачем - прийняті, що підтверджується, складеними у відповідності до п.3.1. договору, актами здачі-прийняття за договором №400-2010 від 12.11.2010р.: №1 від 31.12.2010р. на суму 64000,00грн., №2 від 05.07.2011р. на суму 15000,00грн., №3 від 30.11.2011р. на суму 20000,00грн. та №4 від 26.12.2011р. на суму 15000,00грн.

Вартість виконаних позивачем робіт була частково сплачена відповідачем, про що свідчать матеріали справи, а саме виписки банку, в розмірі 64000,00грн. від 16.11.2010р. (а.с.21), в розмірі 15000,00грн. від 06.04.2011р. (а.с.22), 20000,00грн. від 16.09.2011р. (а.с.25) та 5000,00 грн. від 14.12.2011р. (а.с.24), внаслідок чого неоплаченими залишилися роботи, виконані відповідачем згідно акту №4 від 26.12.2011р., в сумі 10000,00грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.2.2. додаткової угоди №1 від 23.03.2011р. до договору (а.с.11-12) оплата за договором здійснюється з авансовим платежем 50% від вартості робіт етапу 2.1. Сторонами також у п.2.3. додаткової угоди №1 від 23.03.2011р. до договору погоджено, що замовник оплачує платіжну вимогу виконавця на протязі 5 банківських днів з моменту її отримання.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 898 ЦК України замовник за договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт зобов'язаний прийняти виконані роботи та оплатити їх.

За приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України та ст. 193 ГК України, договір є обовязковим для виконання сторонами, а зобовязання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до п.2.3. договору та п.2.3. додаткової угоди №1 від 23.03ю2011р. до договору, замовник оплачує рахунок виконавця на протязі 5 банківських днів з моменту його отримання.

Як слідує з позовної заяви, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, та що не спростовано відповідачем, рахунок-фактура №33 від 26.12.2011р. (наданий позивачем супровідним листом вх.№7126 від 03.03.2014р.) був вручений останньому в момент підписання відповідного акту за №4 від 26.12.2011р. на суму 15000,00грн.

Однак, відповідач, всупереч вимог закону та умов договору, своє зобов"язання щодо оплати робіт належним чином не виконав. Внаслідок неналежного виконання своїх договірних зобов"язань у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем, яка складає 10000,00грн. Доказів погашення заборгованості відповідач не надав, не міститься таких доказів і в матеріалах справи.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому ст.ст. 32, 33 ГПК України порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі - в сумі 10000,00грн.

Окрім вимоги про стягнення основного боргу, позивачем, з урахуванням заяви про зменшення суми позову б/н від 27.02.2014р. (вх.№6856 від 27.02.2014р.), за період з 09.01.2012р. по 11.12.2013р. відповідачу нараховано три проценти річних в сумі 577,82грн. (початок періоду обраний позивачем з врахуванням того факту, що рахунок був переданий відповідачу в момент підписання акту виконаних робіт, що відповідає положенням п.2.3. договору, яким установлено, що замовник оплачує рахунок виконавця на протязі 5 банківських днів з моменту його отримання).

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приймаючи до уваги прострочення відповідачем грошового зобов`язання, позивачем правомірно та обґрунтовано нараховані до сплати 3% річних, які підлягають до стягнення за період прострочення з 09.01.2012р. по 11.12.2013р., в сумі 577,82грн.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача в повному обсязі у розмірі 1720,50грн.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-ком" (61029, м. Харків, проїзд Ужгородський, 6, код 35856491) на користь Інституту проблем машинобудування НАН України ім. А. Н. Підгорного (61046, м. Харків, вул. Пожарського, 2/10, код 03534570) суму основної заборгованості у розмірі 10000,00грн., три проценти річних в сумі 577,82грн. та 1720,50грн. витрат зі сплати судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 07.03.2014 р.

Суддя Н.А. Френдій