Постанова

від 11.03.2014 по справі 912/1785/13

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.03.2014 року Справа № 912/1785/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :

головуючого судді Кощеєва І.М. (доповідач),

суддів: Бахмат Р.М., Євстигнеєва О.С.

секретар судового засідання: Погорєлова Ю.А.

представники сторін:

від прокурора: Зубова О.В. - прокурор ( службове посв. №015940 від 04.04.13 р.)

від відповідача -1: представник у судове засідання не з"явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

від відповідача -2: Цвілюк С.В. - директор

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

приватного підприємства "Вілан-07" на рішення

господарського суду Кіровоградської області від 10.01.2014 року у справі

за позовом прокурора м. Кіровограда

до: В.-1: Кіровоградської міської ради, м. Кіровоград

В.-2: приватного підприємства "Вілан-07", м. Кіровоград

про визнання недійсним та скасування рішення, визнання недійсним договору

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 10.01.2014 року ( суддя Шевчук О.Б.) позов задоволено повністю - визнано недійсним та скасовано пункт 21 рішення Кіровоградської міської ради від 10.12.2004 р. № 1363 "Про регулювання земельних відносин"; визнано недійсним договір оренди землі від 12.09.2005 р. № 231, укладений між Кіровоградською міською радою та приватним підприємством "Вілан-07", який зареєстрований у Кіровоградській регіональній філії Державного підприємства Центру державного земельного кадастру при Держкомземі України по земельним ресурсам, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 13.10.2005 р. за № 2.

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, приватне підприємство "Вілан-07" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду, як прийняте без всебічного, повного і об'єктивного вивчення всіх обставин справи, а також з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Так, в апеляційній скарзі, в обґрунтування своїх доводів, Відповідач-2 посилається на те, що судом першої інстанції не було взято до уваги, що на час укладення договору оренди землі - 12.09.2005 р., проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки був належним чином погоджений з усіма визначеними законодавством органами. Таким чином, сторонами правочину були вчинені відповідні дії з метою приведення проекту землеустрою у відповідність із законодавством.

Скаржник також зазначає на тому, що прокурор не довів, яким чином права та/або інтереси держави порушуються спірним правочином. В даному випадку, за твердженням Відповідача-2 зміст договору та порядок його укладання не суперечить діючому законодавству, сторони при його укладенні дійшли згоди стосовно всіх істотних умов договору, та своїми діями щодо виконання умов договору підтвердили, те, що вказаний договір був спрямований на реальне настання правових наслідків.

Прокурор вважає рішення суду першої інстанції у справі № 912/1785/13 законним, а апеляційну скаргу безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідач-1 у відзиві на позов зазначає на тому, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується матеріалами справи, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак підстави, передбачені ст. 104 ГПК України, для задоволення апеляційної скарги відсутні. Також, Відповідач-1 просить суд розгляд справи провести за відсутністю його представника.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.02.2014 р. у справі № 904/1785/13, апеляційну скаргу прийнято до розгляду. Розгляд призначено на 20.02.2014 року.

Розгляд справи відкладався з 20.02.2014 р. по 11.03.2014 р.

Враховуючи те, що залучені до матеріалів справи докази дозволяють визначитись відносно законності оскаржуваного рішення, судова колегія дійшла до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у відсутності представника Відповідача-1, який не скористався своїм правом з'явитись в судове засідання.

У судовому засіданні 11.03.2014 року була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного.

Як вбачається з матеріалів справи - пунктом 6 рішення дванадцятої сесії Кіровоградської міської ради четвертого скликання від 12.11.2004 р. № 1327 "Про розгляд звернень фізичних та юридичних осіб з питань регулювання земельних відносин" ( а. с. 47 ) погоджено місце розташування та надано приватному підприємству "Вілан-07" згоду на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду на 25 років площею 0,22 га (у тому числі по угіддях: 0,22 га землі змішаного використання), розташовану по вул. Жовтневої революції (біля АЗС "Гефест") під розміщення адміністративно-комерційного комплексу за рахунок земель житлової та громадської забудови, що перебувають у запасі (загального користування).

Пунктом 21 рішення дванадцятої сесії Кіровоградської міської ради четвертого скликання від 10.12.2004 р. № 1363 "Про регулювання земельних відносин" ( а. с. 11 ) вирішено затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та акт визначення збитків приватному підприємству "Вілан-07". Надати приватному підприємству "Вілан-07" в оренду на 25 років земельну ділянку площею 0,22 га (у тому числі по угіддях: 0,22 га землі змішаного використання), розташовану по вул. Жовтневої революції (біля АЗС "Гефест") під розміщення адміністративно-комерційного комплексу за рахунок земель житлової та громадської забудови. Встановити орендну плату у розмірі 25% від земельного податку до введення об'єкту в експлуатацію, а після введення об'єкту в експлуатацію на рівні земельного податку.

На підставі зазначеного рішення між сторонами укладено договір оренди землі від 12.09.2005 р. № 231, який зареєстрований у Кіровоградській регіональній філії Державного підприємства Центру державного земельного кадастру при Держкомземі України по земельним ресурсам, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 13.10.2005 за № 2 ( а .с. 12-14 ).

Порядок надання в оренду земельних ділянок державної та комунальної власності врегульовано, зокрема, статтями 123, 124 Земельного кодексу України та Законом України "Про оренду землі".

Відповідно до частини 1 статті 124 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент винесення спірного рішення), передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Частиною 3 цієї статті передбачено, що передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 118, 123 цього Кодексу.

Згідно з частиною 4 статті 16 Закону України "Про оренду землі" передача земельної ділянки, межі якої визначено в натурі (на місцевості), в оренду без зміни її цільового призначення здійснюється без розроблення проекту її відведення, тобто не потребує розроблення проекту відведення земельна ділянка межі якої є встановленими.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 р. № 677 затверджено Порядок розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Зазначеним Порядком (в редакції, яка була чинною на момент винесення спірного рішення) визначено механізм розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Проект відведення земельної ділянки розробляється у разі, зокрема, надання, передачі земельної ділянки, вилучення (викупу), відчуження земельної ділянки (її частини), межі якої не встановлено в натурі (на місцевості). Проект відведення земельної ділянки розробляється на підставі, зокрема, рішення сільської, селищної, міської ради, районної, Київської або Севастопольської міської держадміністрації, до повноважень яких належить надання у користування або передача у власність земельних ділянок.

Згідно з вимогами пункту 6 статті 123 Земельного кодексу України проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи по об'єктах, які їй підлягають, подається до відповідної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради, які розглядають його у місячний строк і, в межах своїх повноважень визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки.

Відповідно до вимог частини 4 статті 35 Закону України "Про державну експерту землевпорядної документації" позитивні висновки державної експертизи щодо об'єктів обов'язкової державної експертизи є підставою для прийняття відповідного рішення органами виконавчої влади чи органами місцевого самоврядування, відкриття фінансування робіт з реалізації заходів, передбачених відповідною документацією.

Таким чином, із аналізу норм вищезазначених законодавчих актів суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що рішення відповідного органу про надання земельної ділянки в оренду має бути прийняте на підставі належним чином розробленого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, який погоджено з органами визначеними в частині 6 статті 123 Земельного кодексу України, та пройшов обов'язкову державну експертизу.

Із матеріалів справи вбачається, що спірний пункт рішення № 1363, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ПП "Вілан-07" під розміщення адміністративно-комерційного комплексу за адресою: м. Кіровоград, вул. Жовтневої Революції (біля АЗС "Гефест") - прийнятий Кіровоградською міською радою 10.12.2004 р.

Однак, на момент прийняття спірного рішення зазначений проект було погоджено лише з Кіровоградським міським управлінням земельних ресурсів, про що свідчить відповідний висновок від 26.11.2004 р. ( а. с. 68 ). Висновки інших служб на дату прийняття спірного рішення були відсутні.

Зазначений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки був погоджений іншими службами, але вже після його затвердження Кіровоградською міською радою. Викладене підтверджується висновками: Кіровоградської міськрайонної екологічної інспекції від 05.07.2005 р. № 295 ( а. с. 69 ), Інспекції з охорони нерухомих пам'яток археології, історії та монументального від 20.12.2004 р. № 340 ( а. с. 70 ), управління містобудування, архітектури, екології та земельних відносин Кіровоградської міської ради 13.06.2005 р. № 2260 ( а. с. 71 ), а також листом Державної санітарно-епідеміологічної служби міста Кіровограда від 30.03.2005 р. № 941/031 ( а. с.72 ).

Державна землевпорядна експертиза зазначеного проекту землеустрою, за результатами якої складено висновок № 2732 від 08.07.2005 р., згідно якого об'єкт експертизи оцінений позитивно ( а. с. 43 ), також була проведена після прийняття спірного рішення.

Таким чином, в ході вирішення даного спору, господарським судом встановлено, що пунктом 21 рішення дванадцятої сесії Кіровоградської міської ради четвертого скликання від 10.12.2004 №1363 "Про регулювання земельних відносин" затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, який не пройшов погодження органів, визначених частиною 6 статті 123 Земельного кодексу України, та по якому не було отримано позитивного висновку державної землевпорядної експертизи.

За викладених обставин, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що спірне рішення прийнято з порушенням, зокрема, норм статті 126 Земельного кодексу та статті 35 Закону України "Про державну експерту землевпорядної документації".

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

За правилами статті 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

З огляду на те, що пункт 21 рішення №1363 прийнято з порушенням норм чинного земельного законодавства, він підлягає визнанню недійсним та скасуванню господарським судом.

За змістом частини 1 статті 116 та частини 1 статті 124 Земельного кодексу України (в редакції на момент укладення спірного договору) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування (оренди) земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частини 2 статті 126 Земельного кодексу України (в редакції на момент укладення спірного договору) право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Отже, визначальним у правовідносинах із надання земельної ділянки в оренду є волевиявлення власника землі здійснене у формі відповідного рішення, яке в подальшому реалізується шляхом оформлення похідного документа у вигляді договору оренди, укладеного на підставі рішення власника землі.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має учинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За частиною 1 статті 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним.

Тому господарський суд правомірно посилався на те, що визнання недійсним пункту 21 рішення дванадцятої сесії Кіровоградської міської ради четвертого скликання від 10.12.2004 №1363 "Про регулювання земельних відносин" про надання приватному підприємству "Вілан-07" в оренду земельної ділянки, як такого, що не відповідає вимогам чинного законодавства, робить подальше існування спірного договору оренди земельної ділянки, укладеного на підставі цього рішення, суперечним вимогам законодавства (ст. 116, 124 Земельного кодексу України), та дає підстави для визнання його недійсним на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу України.

Судова колегія погоджується з висновком господарського суду, що станом на день звернення прокурора з позовом, про визнання незаконним та скасування пункту 21 рішення № 1363 та визнання недійсним спірного договору оренди землі, позовна давність не сплила.

Як вбачається з матеріалів справи - 28.10.2013 р. до прокуратури м. Кіровограда надійшов лист Державної інспекції сільського господарства в Кіровоградській області №4425/1 від 28.10.2013 "Про надання інформації" (а.с.15-17), із змісту якого вбачається, що в ході вивчення матеріалів відведення земель на території м. Кіровограда Держсільгоспінспекцією в Кіровоградській області було встановлено, зокрема, що в справі по укладенню договору з ПП "Вілан-07" від 12.09.2005 р. № 231, зареєстрованого 13.10.2005 р. за № 2 щодо оренди земельної ділянки площею 0,22 га, для розміщення адміністративно-комерційного комплексу по вул. Жовтневої революції (біля АЗС "Гефест") терміном на 25 років, містяться не всі необхідні документи.

Перевіркою прокуратури було встановлено, що вказане рішення №1363 прийнято з порушенням вимог чинного законодавства України, що стало підставою для звернення прокурора з відповідним позовом до господарського суду.

Початок перебігу позовної давності визначається за правилами статті 261 Цивільного кодексу України, частиною 1 якої встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Таким чином, вирішальним, при з'ясуванні питання пропуску прокурором м. Кіровограда позовної давності у даній справі, є те, коли саме прокурору стало відомо про невідповідність вимогам чинного законодавства спірних рішення та договору, а не те, коли останньому стало відомо про прийняття рішення та укладення договору.

Крім того, господарським судом враховано пункт 4 статті 268 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття спірного рішення), відповідно до якого позовна давність не поширюється на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право.

Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства" № 4176-VI від 20.12.2011 внесені зміни, зокрема, і до Цивільного кодексу України та згідно із підпунктом 2 пункту 2 цього Закону пункт 4 статті 268 Цивільного кодексу України виключено.

Пунктом 1 Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону встановлено, що він набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, а саме -15.01.2012.

При цьому, пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону встановлено, що протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом особа має право звернутися до суду з позовом, зокрема, про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи.

Щодо обставин викладених в апеляційній скарзі пов'язаних із не доведеністю прокурором порушення прав та інтересів держави спірним правочином, судова колегія зазначає наступне.

Статтею 14 Конституції України встановлено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до статті 121 Конституції України на прокуратуру покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Згідно зі статтею 36-1 Закону України "Про прокуратуру" підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

Незаконне надання в користування спірної земельної ділянки порушує інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, ефективного використання земельних ресурсів.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Таким органом відповідно до Указу Президента України від 13.04.2011 р. № 459/2011 "Про Державну інспекцію сільського господарства України" є Державна інспекція сільського господарства України.

Разом з тим, статтями 6, 9, 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" передбачено повноваження згаданого органу, визначено способи здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, а також встановлено повноваження державних інспекторів у сфері державного контролю за використання та охороною земель. Однак, не передбачено повноважень щодо звернення центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, до суду з позовами про визнання незаконними (недійсними) рішень органів державної влади та місцевого самоврядування щодо розпорядження землею, а також визнання недійсними правочинів щодо передачі у користування земельних ділянок державної та комунальної власності.

Відповідно до частини 2 статті 2, частини 2 статті 29 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, у позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності в нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві, і в такому випадку прокурор набуває статусу позивача.

Зважаючи на викладене та враховуючи, що чинним законодавством визначено орган, уповноважений державою здійснювати функції контролю за використанням та охороною земель, однак у вказаного державного органу відсутні повноваження щодо звернення до господарського суду, прокурор правомірно пред'явив позов в інтересах держави як позивач.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення прийнято місцевим господарським судом за повністю дослідженими обставинами справи з правильним застосуванням норм матеріального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

Керуючись ст. ст. 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу приватного підприємства "Вілан-07" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 10.01.2014 р. у справі № 912/1785/13 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Постанова складена у повному обсязі 12.03.2014 року

Головуючий суддя І.М. Кощеєв

Суддя Р.М. Бахмат

Суддя О.С. Євстигнеєв