Постанова

від 04.03.2014 по справі 812/598/14

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

8.3.3

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 березня 2014 рокуЛуганськСправа № 812/598/14

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді: Солоніченко О.В.

при секретарі: Калашнікові Д.О.,

за участю

представника позивача Жифарського Є.С. довіреність від 29.01.2014, представника відповідача Бойка В.В. довіреність від 21.01.2013,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стан Сервіс» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Головного управління Міндоходів в Луганській області про визнання дій протиправними, скасування податкового повідомлення-рішення від 06.11.2013 № 00004281503, -

ВСТАНОВИВ:

03 лютого 2014 року Луганським окружним адміністративним судом відкрито провадження у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стан Сервіс» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Головного управління Міндоходів в Луганській області, в якому позивач просив суд:

визнати дії відповідача щодо проведення камеральної перевірки податкової звітності позивача з ПДВ за серпень 2011 року протиправними;

визнати дії відповідача щодо складання довідки «Про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість» позивача № 553/15-300/37628881 від 15.10.2013 протиправними;

скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.11.2013 № 00004281503.

В обґрунтування заявлених вимог в частині визнання протиправними дій відповідача позивачем зазначено про порушення відповідачем строків проведення камеральної перевірки, передбачених нормами ст. 75, 76 Податкового кодексу України, а також про порушення норм ст. 86 Податкового кодексу України, що полягає у складенні відповідачем за результатами перевірки довідки замість акта.

Стосовно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення позивачем, серед іншого, вказано, що відповідачем визначено позивачу податкові зобов'язання внаслідок того, що відповідач вважав, що позивачем пропущено строк включення до податкової звітності сум за податковими накладними - 365 днів, який передбачений п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України. При цьому відповідачем не враховано вимоги п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу, які встановлюють право платника вносити зміни, уточнення та виправляти помилково внесені показники до податкової звітності з урахуванням строків давності, передбачених ст. 102 Податкового кодексу, тобто протягом 1095 днів.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові, просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, зазначивши про передбачене нормами п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України право платника включати до податкового кредиту з ПДВ суми за податковими накладними виключно протягом 365 днів з дні виписки податкової накладної. Зазначена норма позивачем дотримана не була, оскільки позивачем до податкового кредиту серпня 2011 року суми за податковими накладними липня 2011 року були включені лише у серпні 2012 року. Такі обставини і стали підставою для визначення позивачу податкового зобов'язання за уточнюючим розрахунком серпня 2012 року.

Вислухавши пояснення представників сторін. дослідивши матеріали справи. суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Стан Сервіс» ідентифікаційний код 37628881, зареєстроване в якості юридичної особи виконавчим комітетом Луганської міської ради 07.04.2011, зареєстрований платником податку на додану вартість 04.07.2011 (а.с.6,7).

29.08.2012 року позивачем подано до відповідача уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість до декларації з ПДВ за серпень 2011 року (а.с.16-30).

06.09.2012 позивачем подано до відповідача уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість за листопад 2011 року (а.с.32-37).

Відповідно до названих уточнюючих розрахунків до податкового кредиту серпня 2011 року позивачем було включено суми ПДВ за податковими накладними ТОВ «Альянс» № 137 від 15.07.2011 в розмірі 4086,85 грн. та МКП «Трубопроводбуд» № 34 від 19.07.2011 на суму ПДВ 30037,32 грн.

Як вбачається з податкових декларацій позивача, сума ПДВ 4086,85 грн. за податковою накладною ТОВ «Альянс» № 137 від 15.07.2011 спочатку була включена до податкового кредиту листопада 2011, податкова накладна МКП «Трубопроводбуд» № 34 від 19.07.2011 в податковій звітності за серпень 2011 року була відображена на суму ПДВ 28764,34 грн. (різниця 1272,98 грн. відображена в декларації за листопад 2011).

Отже, уточнюючим розрахунком за серпень 2011 року до податкового кредиту серпня 2011 року було включено суми ПДВ 5360,00 грн. (4086,85 грн. - за податковою накладною № 137, та 1272,98 грн. - різниця за податковою накладною № 34); уточнюючим розрахунком за листопад 2011 року сума 5360,00 грн. виключена з податкового кредиту листопада 2011 року.

15 жовтня 2013 року відповідачем - ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська проведено камеральну перевірку, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість. за результатами якої складено довідку від 15.10.2013 за № 533/15-300/37628881 (а.с.38).

За результатами перевірки відповідачем зазначено, що у порушення ст. 198 п. 198.6 Податкового кодексу України (щодо терміну включення податкової накладної до податкового кредиту 365 днів від дати складання податкової накладної) позивачем надано уточнюючий розрахунок за серпень 2011 року у серпні 2012 року, в якому формується податковий кредит за податковими накладними липня 2011 року по контрагентам ТОВ «Альянс» (ІПН 243272105846) на суму ПДВ 4086,85 грн. та МКП «Трубопроводбуд» (ІПН 135111705828) на суму ПДВ 1272,98 грн. , з урахуванням чого відповідач в довідці наводить висновок про те, що дані камеральної перевірки свідчать про заниження суми податкових зобов'язань, заявлених в уточнюючому розрахунку, у зв'язку з чим збільшується сума, що за результатами звітного податкового періоду підлягає сплаті платником до бюджету.

На підставі вказаної довідки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 06.11.2013 № 0004281503 (а.с.8-9), яким фактично збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на суму 6700,00 грн., в тому числі, за основним платежем 5360,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 1340,00 грн.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (надалі - ПК України).

За приписами ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема,: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Підпункт 20.1.4. п. 20.1 ст. 20 ПК України передбачає право податкового органу проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

В силу норм п. 75.1. ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Згідно з вимогами п. 76.1. ст. 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Відповідно до норм п.п.86.1, 86.2 ст. 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

За результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Отже, проведення камеральної перевірки податкової звітності позивача, в тому числі уточнюючих розрахунків та складання відповідного документа за результатами камеральної перевірки є правом податкового органу, прямо передбаченим законом. Посилання позивача на порушення відповідачем вказаних норм щодо строків проведення перевірки, складання довідки замість акта врахуванню не підлягають, оскільки вказані порушення, на думку суду, носять формальний характер оскільки не змінюють суті виявлених перевіркою обставин.

Відтак, суд не розцінює такі посилання позивача як підставу для визнання дій відповідача неправомірними.

Крім того, суд вважає, що самі по собі дії щодо проведення камеральної перевірки та складання довідки не впливають на права та обов'язки позивача.

Як зазначалось, за результатами перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення про визначення грошового зобов'язання з ПДВ. Саме це рішення створює юридичні наслідки для позивача, оскільки стосуються його зобов'язань, що виражені в грошовому еквіваленті, мають очевидний економічний характер, та можуть призвести до збільшення чи зменшення активів позивача.

Таким чином, вимоги позивача про визнання дій відповідача щодо призначення та проведення перевірки та складання довідки про результати перевірки задоволенню не підлягають.

Вирішуючи спір в частині вимог позивача про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення, суд виходить з наступного.

Відповідно до пп.54.3.2. п. 54.3. ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно п.102.1. ст.102 ПК України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Внесення змін до податкової звітності регулюється ст. 50 ПК України. Так, відповідно до п. 50.1., 50.2 ст. 50 ПК України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом.

Як зазначалось, уточнюючим розрахунком за серпень 2011 року, поданим у серпні 2012 року, до податкового кредиту серпня 2011 року позивачем було включено суми ПДВ 5360,00 грн. (4086,85 грн. - за податковою накладною № 137, та 1272,98 грн. - різниця за податковою накладною № 34); уточнюючим розрахунком за листопад 2011 року, поданим у вересні 2012 року, сума 5360,00 грн. виключена з податкового кредиту листопада 2011 року як помилково включена.

Відповідно до п.198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2. ст. 198 датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу норм п.198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Як було вказано, податкові накладні, правомірність включення та виключення сум ПДВ за якими є предметом дослідження у справі, видані позивачу ТОВ «Альянс» та МКП «Трубопроводбуд» у 15 та 19 липня відповідно 2011 року. Тобто, виходячи з наведених норм п. 198.6 ПК України позивач мав право включити ці суми до податкового кредиту до 14 та 18 липня 2012 року, відповідно. Як зазначалось, уточнюючий розрахунок за серпень 2011 року було подано 29.08.2012, тобто зі спливом вказаного строку, що позивачем не заперечувалось.

Суд не приймає посилань позивача на наявність передбаченого ст. 50 ПК України права надання уточнюючих розрахунків у зв'язку із самостійним виявленням помилок протягом строків давності, встановлених ст. 102 ПК України - 1095 днів, оскільки в даному випадку застосуванню підлягають норми ст. 198 ПК України, як спеціальні саме щодо строку наявності права включення сум ПДВ до податкового кредиту. Також суд вважає, що строки, передбачені ст. 50 ПК України слід застосовувати щодо показників, які вже були включені до податкової звітності. Натомість в даному випадку, на думку суду, має місце не включення сум ПДВ (за серпень 2011 року) до податкового кредиту.

Крім того, виходячи з наведених норм ПК України, суми ПДВ за податковими накладними можуть бути включені до будь-якого періоду, наступного за звітним проте, з урахуванням строку, передбаченого ст. 198.6 ПК України, тому суд вважає, що включення позивачем вказаних сум до податкового кредиту листопада 2011 року не є помилковим. У поданих уточнюючих розрахунках та розшифровках мало місце саме включення сум до складу податкового кредиту на підставі отриманих податкових накладних, з порушенням строку, визначеного п. 198.6 ст. 198 ПК України, оскільки згідно з наданою звітністю за наданих у листопад 2011 року суми податкового кредиту, які вважались позивачем помилковими, фактично є виправленими.

У зв'язку з тим, що фактично включення сум ПДВ за податковими накладними отриманими ТОВ «Альянс», МКП «Трубопроводбуд» до податкового кредиту серпня 2011 року відбулось за спливом 395 днів, визначених п. 198.6 ст. 198 ПК України, та мало місце заниження сум податкових зобов'язань, заявлених позивачем, суд вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення таким, що прийнято відповідно до вимог чинного законодавства та в межах повноважень контролюючого органу, а відтак є таким, що не підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 161 КАС України суд при прийнятті постанови, зокрема, вирішує питання розподілу судових витрат.

В силу норм ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Виходячи з вимог ст.ст. 3, 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви справляється судовий збір за майнові вимоги 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати та за немайнові вимоги 0,2 розміру мінімальної заробітної плати. Під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Як вбачається з квитанції від 31.01.2014, доданої до позовної заяви, позивачем сплачено судовий збір в розмірі 328,86 грн.

Таким чином, виходячи з наведених норм, з урахуванням висновку суду про відмову у задоволенні позову, решта судового збору в розмірі 1571,22 грн. підлягає стягненню з позивача в дохід Державного бюджету України, на розрахунковий рахунок: 31213206784006, Код ЄДРПОУ:35079949, одержувач: УДКСУ у м. Луганську, банк одержувача: ГУДКСУ у Луганській області, код ОКПО 37991503, МФО: 804013, код бюджетної класифікації доходів: 22030001, символ:206, призначення платежу: судовий збір.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Стан Сервіс» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Головного управління Міндоходів в Луганській області про визнання дій протиправними, скасування податкового повідомлення-рішення від 06.11.2013 № 00004281503 відмовити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стан Сервіс» (ідентифікаційний код 37628881) на користь на користь Державного бюджету України решту судового збору в розмірі 1571,22 грн.(одна тисяча п'ятсот сімдесят одну грн. 22 коп.). на розрахунковий рахунок: 31213206784006, Код ЄДРПОУ:35079949, одержувач: УДКСУ у м. Луганську, банк одержувача: ГУДКСУ у Луганській області, код ОКПО 37991503, МФО: 804013, код бюджетної класифікації доходів: 22030001, символ:206, призначення платежу: судовий збір.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів після її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ч.3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 186 КАС України, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження, або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанову в повному обсязі складено 11 березня 2014 року.

Суддя О.В. Солоніченко