Ухвала

від 28.04.2014 по справі 812/598/14

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Головуючий у 1 інстанції - Солоніченко О.В.

Суддя-доповідач - Міронова Г.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2014 року справа №812/598/14 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Міронової Г.М., суддів Юрко І.В., Блохіна А.А., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Стан Сервіс» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 04 березня 2014 року у справі № 812/598/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стан Сервіс» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Головного управління Міндоходів в Луганській області про визнання дій протиправними, скасування податкового повідомлення-рішення від 06.11.2013 року № 0004281503,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 31.01.2014 року звернувся до суду з адміністративним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що ним отримано податкове повідомлення-рішення від 06.11.2013 року № 0004281503, яке було прийнято на підставі довідки камеральної перевірки № 533/15-300/37628881 від 15.10.2013 року. Позивач вважає, що податковим органом було порушено п. 198.6 ст. 198 розділу V Податкового кодексу України та пункт 4 розділу V Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 25.11.2011 року № 1492 та просив суд визнати дії податкової інспекції щодо проведення камеральної перевірки податкової звітності з податку на додану вартість за серпень 2011 року позивача, протиправними; визнати дії інспекції щодо складання довідки «Про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість» № 533/15-300/37628881 від 15.10.2013 року протиправними; скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.11.2013 року № 0004281503.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 04 березня 2014 року у справі № 812/598/14 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Стан Сервіс» відмовлено повністю.

Не погодившись з судовим рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою і просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт посилався на положення ст. 50, 198 Податкового кодексу України, ст.ст. 185-187, 198 Кодексу адміністративного судочинства України та зазначає, що абз. 3 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України встановлює строк 365 днів для включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість, не включеної раніше, натомість в даному випадку спірні суми податку на додану вартість були включені до декларації.

Сторони у судове засідання не з'явились, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

Позивачем на адресу суду надіслано клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

За нормами пункту другого частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, так як не прибула жодна з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено наступне.

29.08.2012 року та 06.09.2012 року позивачем подано до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Головного управління Міндоходів в Луганській області уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість до деклараціях з податку на додану вартість (надалі - ПДВ) за серпень 2011 року та листопад 2011 року у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (а.с.16-30, 32-37).

З зазначених уточнюючих розрахунків вбачається, що до податкового кредиту серпня 2011 року позивачем було включено суми ПДВ за податковими накладними ТОВ «Альянс» № 137 від 15.07.2011 року в розмірі 4086,85 грн. та МКП «Трубопроводбуд» № 34 від 19.07.2011 року на суму ПДВ 30037,32 грн.

Спочатку сума ПДВ 4086,85 грн. за податковою накладною ТОВ «Альянс» № 137 від 15.07.2011 року була включена до податкового кредиту листопада 2011 року, податкова накладна МКП «Трубопроводбуд» № 34 від 19.07.2011 в податковій звітності за серпень 2011 року була відображена на суму ПДВ 28764,34 грн. (різниця 1272,98 грн. відображена в декларації за листопад 2011).

15 жовтня 2013 року Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Луганська проведено камеральну перевірку задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість, за результатами якої складено довідку № 533/15-300/37628881 від 15.10.2013 року (а.с.38).

Як вбачається з довідки № 533/15-300/37628881 від 15.10.2013 року, позивачем у порушення ст. 198 п. 198.6 Податкового кодексу України (щодо терміну включення податкової накладної до податкового кредиту 365 днів від дати складання податкової накладної) надано уточнюючий розрахунок за серпень 2011 року у серпні 2012 року, в якому формується податковий кредит за податковими накладними липня 2011 року по контрагентам ТОВ «Альянс» (ІПН 243272105846) на суму ПДВ 4086,85 грн. та МКП «Трубопроводбуд» (ІПН 135111705828) на суму ПДВ 1272,98 грн., з урахуванням чого відповідач в довідці наводить висновок про те, що дані камеральної перевірки свідчать про заниження суми податкових зобов'язань, заявлених в уточнюючому розрахунку, у зв'язку з чим збільшується сума, що за результатами звітного податкового періоду підлягає сплаті платником до бюджету.

На підставі довідки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.11.2013 року № 0004281503, яким фактично збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на суму 6700,00 грн., в тому числі, за основним платежем 5360,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 1340,00 грн. (а.с. 8, 9).

Колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і визначив коло нормативно-правових актів, що регламентують спірні правовідносини.

Відповідно до ст.ст. 75, 76 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова (п.76.1 ст. 76).

Відповідно до п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: зокрема, дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Статтею 102 Податкового кодексу України визначено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Пунктом 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період або подає у наступних податкових періодах уточнюючу декларацію внаслідок виконання вимог пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Отже, уточнюючим розрахунком за серпень 2011 року до податкового кредиту серпня 2011 року було включено суми ПДВ 5360,00 грн. (4086,85 грн. - за податковою накладною № 137, та 1272,98 грн. - різниця за податковою накладною № 34); уточнюючим розрахунком за листопад 2011 року сума 5360,00 грн. виключена з податкового кредиту листопада 2011 року.

Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

У відповідності із статтею 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (пункт 198.1).

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3)

Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (пункт 198.4); не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6).

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Проаналізувавши зазначене, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що фактичне включення сум ПДВ за податковими накладними, отриманими від ТОВ «Альянс» та МКП «Трубопроводбуд» 15 та 19 липня 2011 року, до податкового кредиту серпня 2011 року відбулося за спливом 365 днів

Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо правомірності прийнято податкового повідомлення-рішення.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції були правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

Керуючись ст.ст. 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Стан Сервіс» у справі № 812/598/14 - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 04 березня 2014 року у справі № 812/598/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стан Сервіс» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Головного управління Міндоходів в Луганській області про визнання дій протиправними, скасування податкового повідомлення-рішення від 06.11.2013 року № 0004281503 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя: Г.М. Міронова

Судді: І.В. Юрко

А.А. Блохін