Рішення

від 06.03.2014 по справі 911/4742/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" березня 2014 р. Справа № 911/4742/13

Господарський суд Київської області у складі судді Лилака Т.Д., розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика», м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Будспецавтоматика», Київська обл., м. Буча про стягнення 175 364 137,94 грн., за участю представників:

позивача:Онищук Д.В., довіреність № 309 від 21.03.2013 року; відповідача:не з'явилися;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У грудні 2013 року позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовом до відповідача про стягнення 175 364 137,94 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 23.12.2013 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 23.01.2014 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 23.01.2014 року розгляд справи було відкладено на 06.02.2014 року.

04.02.2014 року через канцелярію суду позивач надав заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача 125 000 000,00 грн. заборгованості по кредиту, 46 529 610,64 грн. несвоєчасно сплачених процентів, 2 200 823,36 грн. пені по несвоєчасно сплачених процентах, 8 506 849,31 грн. пені по несвоєчасно сплаченій сумі кредиту.

Ухвалою господарського суду Київської області від 06.02.2014 року розгляд справи було відкладено на 20.02.2014 року.

У судовому засіданні 20.02.2014 року представником позивача було подано клопотання про продовження строку вирішення спору.

Ухвалою господарського суду Київської області від 20.02.2014 року суд продовжив строк вирішення спору та відклав розгляд справи на 06.03.2014 року.

Представник відповідача у судове засідання 06.03.2014 року не з'явився, відзив на позов не надав, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Публічним акціонерним товариством «Банк «Таврика» (позивач або банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Будспецавтоматика» (відповідач або позичальник ) 26 травня 2011 року було укладено договір про надання відновлювальної відкличної кредитної лінії № 26-05-11-КЛ (кредитний договір), згідно якого банк відкриває позичальнику відновлювальну відкличну кредитну лінію з лімітом в сумі 37 250 000,00 терміном користування з 26 травня 2011 року до 25 травня 2012 року включно, при цьому плату за користування кредитами встановлено в розмірі 17% в національній валюті.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 10.2 договору).

Пунктами 4.1., 4.3. договору сторони погодили, що позичальник здійснює повернення кредитних коштів на відкритий позичковий рахунок № 2062 4 30116253 (980) в АТ «Банк «Таврика», МФО 300788 в межах строку, встановленого в п.1.1 договору. Нараховані проценти за користування кредитом позичальник перераховує на рахунок № 2068 0 30116253 (980) в АТ «Банк «Таврика»", МФО 300788 щомісячно до передостаннього робочого дня (включно) місяця, наступного за розрахунковим, та в останній день повернення кредиту.

В подальшому між Банком та Позичальником було укладено низку Додаткових угод до Кредитного договору, за якими змінювалась плата за користування кредитними коштами, збільшувалася процента ставка, збільшився ліміт кредитної лінії (125 000 000,00 грн.) та збільшився строк користування кредитом до 13.05.2013 року включно.

Видача Банком кредитних коштів відповідно до п. 2.1.2 Кредитного договору здійснювалась в межах встановленого ліміту шляхом перерахування кредитних коштів на підставі письмових заяв позичальника та зараховувалась на його поточний рахунок.

Факт видачі кредитних коштів підтверджується також випискою (роздруківкою) з позичкового рахунку Позичальника (міститься в матеріалах справи). Таким чином, позивач, як кредитор, виконав свої зобов'язання перед відповідачем за Кредитним договором.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилається на те, що в порушення умов кредитного договору відповідач не повернув грошові кошти, одержані в рахунок кредитної лінії та не сплатив проценти за користування кредитом, що призвело до виникнення заборгованості за кредитним договором, розмір якої станом на 30.01.2014 становить 125 000 000,00 грн. заборгованості за кредитом , 46 529 610,640 грн. заборгованості по процентам.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статей 11, 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до частини 2 цієї ж статті до відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується із положеннями ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Доказів сплати заборгованості по кредиту та процентам за користування кредитом відповідач не надав.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за кредитом та заборгованості за процентами підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім суми основної заборгованості, позивач звертається з вимогою про стягнення з відповідача пені у сумі 8 506 849,31 грн., у зв'язку з несвоєчасним поверненням кредиту та пені у сумі 2 200 823,36 грн., у зв'язку з несвоєчасною сплатою процентів за користування кредитом.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 536 Цивільного кодексу України визначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. Одним із видів неустойки є пеня, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6.2. Кредитного договору за несвоєчасне погашення заборгованості за цим договором, зокрема наданого кредиту, процентів за користування ним, позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від простроченої суми за кожен день прострочення.

У сфері господарювання згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГК України).

На підставі вказаних норм права та враховуючи, що розрахунок пені за несвоєчасне повернення кредиту та процентів, доданий до позовної заяви, який проведений з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент нарахування пені, є вірним, вимоги про стягнення з відповідача 8 506 849,31 грн. пені за несвоєчасну сплату заборгованості по кредиту та 2 200 823,36 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів за кредитом є правомірними, а тому підлягають задоволенню.

Крім того, позивач повідомив, що 20.12.2012 року на підставі постанови Правління Національного банку України №548, керуючись пунктом 2 частини п'ятої ст. 12 та ст. 34 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», АТ «БАНК «ТАВРИКА» віднесено до категорії неплатоспроможних.

Виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 20.12.2012 року №33 щодо здійснення тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду на тимчасову адміністрацію в Публічне акціонерне товариство «БАНК «ТАВРИКА».

Відповідно до п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору звільняється уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - у справах, пов'язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку.

Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору (ч. 3 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи, що відповідач не звільнений від сплати судового збору згідно ст. 5 Закону України «Про судовий збір» витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Будспецавтоматика» (08292, Київська обл., м. Буча, вул. Кірова, буд. 2-в, код 36826934) на користь Публічного акціонерного товариства «БАНК «ТАВРИКА» (01135, м. Київ, вул. Дмитрівська, 92-94, код 19454139) 125 000 000,00 (сто двадцять п'ять мільйонів) заборгованості по кредиту, 46 529 610 (сорок шість мільйонів п'ятсот двадцять дев'ять тисяч шістсот десять) грн. 64 коп. заборгованості по процентах, 8 506 849 (вісім мільйонів п'ятсот шість тисяч вісімсот сорок дев'ять) грн. 31 коп. пені за кредитом, 2 200 823 (два мільйони двісті тисяч вісімсот двадцять три) грн. 36 коп. пені за процентами.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Будспецавтоматика» (08292, Київська обл., м. Буча, вул. Кірова, буд. 2-в, код 36826934) в доход державного бюджету України 68 820,00 (шістдесят вісім тисяч вісімсот двадцять) грн. судового збору.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

Повне рішення складено 11.03.2014 р.

Суддя Т.Д. Лилак