Постанова

від 03.03.2014 по справі 904/7900/13

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.03.2014 року Справа № 904/7900/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: судді Науменка І.М. - доповідача

суддів: Павловського П.П., Кузнецова В.О.,

при секретарі судового засідання: Хребто Ю.Ю.,

представники сторін:

від відповідача: Осадчий О.С., довіреність №02/10 від 01.10.13, представник;

Представник позивача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Український комунальний банк", м.Луганськ, на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.12.2013р. у справі №904/7900/13

за позовом Публічного акціонерного товариства "Український комунальний банк",

м. Луганськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРПАК", м. Дніпропетровськ

про стягнення 43 405,36 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 24.12.2013р. у справі №904/7900/13 (суддя Колісник І.І.) позовні вимоги ПАТ "Український комунальний банк" задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "УКРПАК" на користь ПАТ "Український комунальний банк" заборгованість за простроченим кредитом в сумі 4 432,00 грн., заборгованість по простроченим відсоткам за користування кредитом в сумі 2 133,26 грн., заборгованість за несплачену комісійну винагороду в сумі 266,56 грн., судовий збір в сумі 270,80 грн. В решті позову - відмовлено.

Задоволення позовних вимог мотивовано відсутністю в матеріалах справи доказів погашення відповідачем спірної кредитної заборгованості. В той же час, часткова відмова в позові спричинена застосуванням до спірних правовідносин позовної давності.

Не погодившись з зазначеним вище рішенням в частині відмови у позові, позивач (ПАТ "Український комунальний банк") звернулась до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить дане рішення скасувати, як неправомірне, та за результатами апеляційного перегляду прийняти у справі нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

Зокрема, апелянт наполягає на тому, що відмовляючи в решті позову, місцевий господарський суд безпідставно зауважив на відсутності в матеріалах справи доказів поважності причин пропуску строку позовної давності. На думку скаржника, такий висновок фактичним обставинам справи не відповідає, адже позивач зі свого боку доклав всі зусилля для погашення відповідачем спірної заборгованості за кредитним договором, доказами чого є наявні у справі заяви до органів виконавчої служби та прокуратури.

В свою чергу, у відзиві на апеляційну скаргу ТОВ "УКРПАК" (відповідач) викладені в останній доводи повністю відхиляє, вважає вжиті позивачем засоби позасудового захисту свого порушеного права, як-то, звернення стягнення на предмет застави за виконавчим написом нотаріуса, такими, що не належать до визначених ст.264 ЦК України підстав зупинення чи/або переривання строку позовної давності. У зв'язку з викладеним, відповідач підстав для скасування оскаржуваного рішення не вбачає.

Відповідно до ст.101 ГПК України, в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Отже, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, а також, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні уповноважених представників сторін, колегією суддів встановлено наступне:

З матеріалів справи вбачається, що 22.11.2007р. між Акціонерним банком "Укркомунбанк" (далі - Банк, Позивач), який у подальшому змінив назву на Публічне акціонерне товариство "Український комунальний банк" відповідно до вимог Закону України "Про акціонерні товариства" №514-VI від 19.09.2008р., що підтверджується статутом у новій редакції, погодженим Національним Банком України 30.07.2013 року та зареєстрованим державним реєстратором 12.07.2013р., та Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРПАК" (далі - Позичальник, Відповідач) укладено кредитний договір №283/07-ю (далі - Кредитний договір).

Строк дії договору встановлюється з моменту видачі кредиту до моменту його повернення та сплати процентів і інших платежів, передбачених договором (пункт 6.4. договору)

Позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, що підтверджується випискою з особового рахунку відповідача за період з 22.11.2007 року по 07.10.2013 року та не заперечується відповідачем (а.с. 26 том 1).

Натомість, відповідач взятих на себе зобов'язань зі своєчасного повернення кредитних платежів не дотримався. Станом на 01.10.2009р. відповідач сплатив періодичні платежі за договором у загальній сумі 46 662,00 грн. за період грудень 2007 року - вересень 2009 року, що підтверджується банківською випискою з особового рахунку відповідача (а.с.27 том 1). За вказаних обставин, починаючи з 01.10 2009 року у відповідача виникла заборгованість зі сплати кредиту у сумі 33 318,00 грн. (79 980,00 грн. - 46 662,00 грн. = 33 318,00 грн.), розмір якої не змінився до звернення позивача з позовом до суду (а.с. 24 - 27 том 1).

За період прострочки сплати періодичних кредитних платежів за вересень 2009 року - січень 2011 року позивач заявив до стягнення відсотки за користування кредитом у сумі 8 950,04 грн. та комісійну винагороду у сумі 1 137,32 грн.

Таким чином, предметом даного спору є неналежне виконання відповідачем умов кредитного договору в частині своєчасного повернення кредиту, сплати відсотків за користування кредитом та комісійної винагороди.

Отже, вирішуючи питання щодо відповідності оскаржуваного судового рішення вимогам чинного законодавства України, колегія суддів виходила з наступного:

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (стаття 1054 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором (стаття 525 Цивільного Кодексу України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Аналізуючи наведені вище норми права, а також, з огляду на приписи умов кредитного договору, строк повернення кредиту у сумі 33 318,00 грн., заборгованості по простроченим відсоткам за користування кредитом у сумі 8 950,04 грн. та заборгованості за несплачену комісійну винагороду у сумі 1 137,32 грн. господарським судом першої інстанції цілком обґрунтовано визнано таким, що настав. Доказів сплати зазначеної заборгованості відповідачем суду надано не було (докази зворотного - відсутні).

Разом з цим, апеляційна інстанція погоджується з наявністю у місцевого господарського суду правових підстав для застосування до спірних правовідносин позовної давності, з огляду на подану відповідачем заяву про таке застосування.

Так, згідно зі ст.256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. При цьому строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку. Строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку (ч.ч.1, 3 статті 254 ЦК України). Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, спірний кредитний договір був укладений між сторонами 22.11.2007 року та відповідно до умов пункту 1.2. договору повернення кредитних коштів здійснюється згідно графіка (додаток №1), який є невід'ємною частиною цього договору. Згідно з додатком № 1 до кредитного договору, встановлений графік повернення кредитних коштів, починаючи з грудня 2007 року і по листопад 2010 року.

Відповідно до ч.3 ст.254 ЦК України, строк виконання кожного щомісячного зобов'язання спливає у відповідне число останнього місяця строку. З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності пов'язаний з певними юридичними фактами та їх оцінкою управомоченою особою. Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.5 ст.261 ЦК України).

У зобов'язаннях, в яких строк виконання не встановлено або визначено моментом вимоги кредитора, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст.ст.252-255 ЦК України. При цьому, початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст.261 ЦК України). За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто, можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, господарським судом першої інстанції вірно встановлено, що з урахуванням надходження позову до господарського суду Дніпропетровської області 14.11.2013 року, та, відповідно до умов спірного кредитного договору та додатку №1 до нього, перебіг трирічного строку позовної давності щодо стягнення заборгованості за простроченим кредитом, заборгованості по простроченим відсоткам за користування кредитом та заборгованості за несплачену комісійну винагороду за період з вересня 2009 року по вересень 2010 року закінчився за кожним платежем окремо: за вересень 2009 року - останнього числа вересня 2012 року, за жовтень 2009 року - останнього числа жовтня 2012 року, за листопад 2009 року - останнього числа листопада 2012 року, за грудень 2009 року - останнього числа грудня 2012 року, за січень 2010 року - останнього числа січня 2013 року, за лютий 2010 року - останнього числа лютого 2013 року, за березень 2010 року - останнього числа березня 2013 року, за квітень 2010 року - останнього числа березня 2013 року, за квітень 2010 року - останнього числа квітня 2013 року, за травень 2010 року - останнього числа травня 2013 року, за червень 2010 року - останнього числа червня 2010 року, за липень 2010 року - останнього числа липня 2013 року, за серпень 2010 року - останнього числа серпня 2013 року, за вересень 2010 року - останнього числа вересня 2013 року.

Підсумовуючи вищевикладене, вірним колегія суддів вважає розрахунок господарського суду першої інстанції, що з урахуванням строку позовної давності з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість в загальному розмірі 6 831,82 грн., з яких 4 432,00 грн. - заборгованість за простроченим кредитом, 2 133,26 грн. - заборгованість по простроченим відсоткам за користування кредитом, 266,56 грн. - заборгованість за несплачену комісійну винагороду.

При цьому, колегія суддів зауважує на тому, що місцевим господарським судом під час вирішення даного спору вірно враховано правову позицію Верховного Суду України, викладену в постанові від 06.11.2013 року у справі № 6-116цс13, згідно з якою перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини, від дня, коли відбулось це порушення. Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо по кожному платежу.

В той же час, з приводу викладених в апеляційній скарзі заперечень щодо наявності в матеріалах справи належних доказів поважності пропуску позивачем строку позовної давності, колегія суддів вважає за доцільне зазначити таке:

Так, з наявних у справі матеріалів та зі змісту апеляційної скарги вбачається, що поважність причини пропуску позивачем позовної давності обґрунтована очікуванням банком на задоволення своїх вимог за кредитним договором у позасудовому порядку, а саме, шляхом звернення стягнення за виконавчим написом нотаріуса на напівавтоматичний перемотував стретч-плівки МПП-1.01.00, що належить на праві власності відповідачеві та був переданий ним в заставу банку в якості забезпечення виконання кредитних зобов'язань.

Згідно зі ст.ст.263-266 ЦК України, перебіг позовної давності зупиняється, якщо пред'явленню позову перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія (непереборна сила); у разі відстрочення виконання зобов'язання (мораторій) на підставах, встановлених законом; у разі зупинення дії закону або іншого нормативно-правового акту, що регулює відповідні відносини; якщо позивач або відповідач перебуває у складі Збройних Сил України або в інших створених відповідно до закону військових формуваннях, що переведені на воєнний стан.

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного з кількох боржників, а також, якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання позовної давності, до нового строку не зараховується. Зі спливом позовної давності до основної вимоги, вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

В той же час, вжитий позивачем засіб позасудового захисту свого порушеного права, як-то, звернення стягнення на предмет застави за виконавчим написом нотаріуса, на думку колегії суддів, до визначених ст.264 ЦК України та п.п.4.4, 5.2. Постанови Пленуму ВГСУ №10 від 29.05.2013р. підстав зупинення чи/або переривання строку позовної давності не належить, а отже, доказом зупинення чи/або переривання строку позовної давності в розумінні ст.ст.33-34 ГПК України визнаний бути не може.

З огляду на викладене вище, доводи апеляційної скарги колегією суддів до уваги не приймаються, як необґрунтовані, тоді як оскаржуване рішення апеляційний господарський суд вважає правомірним, таким, що прийнято за умов надання належної юридичної оцінки наявним у справі доказам, що виключає наявність передбачених ст.104 ГПК України підстав для його скасування.

Враховуючи відмову в задоволенні апеляційної скарги, витрати на апеляційне оскарження покладаються на ПАТ "Український комунальний банк", згідно вимог ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.101, 103-105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.12.2013р. у справі №904/7900/13 - залишити без змін , а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Український комунальний банк", м.Луганськ, - без задоволення.

Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у двадцятиденний строк.

Повний текст постанови підписаний 11.03.2014р.

Головуючий суддя І.М. Науменко

Суддя П.П. Павловський

Суддя В.О. Кузнецов