Постанова

від 06.03.2014 по справі 914/3701/13

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" березня 2014 р. Справа № 914/3701/13

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Матущака О.І.

Скрипчук О.С.

суддів Юрченка Я.О.

розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Еко - Дім" м.Львів

на рішення господарського суду Львівської області від 26.11.2013 р.

у справі №914/3701/13

за позовом публічного акціонерного товариства "Укртранснафта" в особі філії "Магістральні нафтопроводи "Дружба" м.Львів

до відповідача публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Еко - Дім" м.Львів

за участю третьої особи, яка не заявляє державної фінансової інспекції у

самостійних вимог на предмет спору Львівській області м. Львів

про стягнення 5 607, 12 грн. заборгованості за договором № 6 - ц на поставку цегли від 18.02.2011 р.

за участю представників сторін від:

позивача: Настенко О.В. - за довіреністю від 20.12.2013 р. №92

відповідача: не з'явився

третьої особи: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 26.11.2013 р. (суддя Кидисюк Р.А.) позов задоволено частково. Стягнуто з публічного акціонерного товариства «Холдингова компанія Еко-Дім» на користь публічного акціонерного товариства «Укртранснафта» в особі філії «Магістральні нафтопроводи «Дружба» 1 644,19 грн. пені, 20,00 грн. інфляційних нарахувань та 927,12 грн. 3% річних та 795,12 грн. судового збору.

Відповідачем подано апеляційну скаргу на зазначене рішення суду, в якій просить рішення місцевого суду скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. В своїй апеляційній скарзі, скаржник в цілому посилається на те, що судом безпідставно встановлено, що поставка цегли за видатковими накладними №0000002149 від 08.11.2011 р. на суму 7 582,00 грн., №0000002153 від 09.11.2011 р. на суму 7 582,00 грн., №0000002154 від 09.11.2011 р. на суму 9 920,00 грн. здійснювалось на виконання договору №14-ц від 20.08.2013 р., оскільки в них відсутні посилання на договір. Окрім цього, скаржник стверджує, що партією товару відповідно до графіка, який є невід'ємною частиною договору згідно п.2.1 вказаного договору є 300 000 шт. поставленої цегли, тому, оскільки згідно останніх трьох неоплачених вчасно накладних поставлено лише 16 200 шт. цегли, така поставка не може вважатися партією, а відтак, строк оплати по вказаних накладних ще не настав. Окрім цього, скаржник подав пояснення по суті апеляційної скарги, в яких зазначив, що судом першої інстанції неправомірно встановлено розмір пені, та подав свій розрахунок пені, згідно якого, розмір пені, який підлягає стягненню становить 1 495, 90 грн.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення місцевого суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Свої заперечення позивач обґрунтовує тим, що згідно п.5.1 договору, партією товару вважається 15 тис. відвантаженої цегли, яку відповідач повинен оплатити протягом 10-ти календарних днів з моменту її отримання. В графіку вказаного договору зазначено кількість та марка товару.

Третьою особою пояснення по суті апеляційної скарги не подано.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам апеляційної скарги та відзиву на неї, заслухавши пояснення представника позивача у судовому засіданні, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення місцевого суду частковому скасуванню, з огляду на наступне.

Як встановлено місцевим господарським судом та перевірено апеляційним господарським судом, між відкритим акціонерним товариством «Укртранснафта», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Укртранснафта» (постачальник) та публічним акціонерним товариством «Холдингова компанія «Еко-Дім» (покупець) укладено договір № 6-ц 18.02.2011р. на поставку цегли керамічної.

У відповідності до п.п.1.1, 4.1, 5.1 вказаного договору, постачальник зобов'язався виготовляти та систематично постачати і передавати у власність покупцю цеглу керамічну, а покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного Договору.

Покупець оплачує поставлений товар в національній валюті України за рахунку, які виставляються по ціні, передбаченій у специфікації (додаток №2).

Розрахунок за поставлений товар здійснюється у безготівковому або готівковому порядку (на розрахунковий рахунок Постачальника - УДВ Філії «МН «Дружба» ВАТ «Укртранснафта» протягом 10-ти календарних днів з моменту отримання партії товару. Партією товару вважається 15 тис. шт. відвантаженої цегли.

Як вбачається з матеріалів справи, товар поставлений на загальну суму становить

3 070 282 ,83 грн.

З долученого позивачем журналу проводок за 01.01.2009-31.12.2012 рр., вбачається, що відповідач сплатив відповідачу 3 050 282,83 грн.

Остання поставка партії продукції здійснена за накладними №0000002149 від 08.11.2011р. на суму 7 582,00 грн., №0000002153 від 09.11.2011 р. на суму 7 582,00 грн., №0000002154 від 09.11.2011 р. на суму 9 920,00 грн., на загальну суму 20 000,00 грн., за яку відповідач у відповідності до умов договору не заплатив.

Наявними матеріалами справи також підтверджується, що зазначену суму заборгованості у розмірі 20 000,00 грн. погашено відповідачем, що підтверджується дорученням №8432 від 04.06.2013 р.

Разом з тим, державною фінансовою інспекцією у Львівській області проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Філії «МН «Дружба». В довідці інспекції відмічено порушення з боку ПАТ «ХК «Еко-Дім», яке зумовлене несвоєчасною оплатою у розмірі

20 000,00 грн. за поставлену продукцію за договором № 6-ц від 18.02.2011 р. та обумовлено стягнення з ТзОВ «ХК «Еко-Дім» на користь ПАТ «Укртранснафта» штрафних санкцій у розмірі 5 607,12 грн.

У зв'язку із зазначеним 04.07.2013 р. позивач звернувся до відповідача з претензією №01-12/3185/1 з вимогою здійснити оплату нарахованих штрафних санкцій у розмірі 5 607,12 грн., яка залишена без відповіді, що і стало підставою звернення з позовом до суду.

При прийнятті постанови, судова колегія виходила з наступного.

Відповідно до ст. 193, 265 ГК України , суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. А за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України .

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 193, 230 ГК України, порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким враховуючи вищенаведені норми закону та п.5.1 договору, прострочення заборгованості необхідно обчислювати з 19.11.2011 р.

Відтак, врахувавши пояснення скаржника щодо неправильно встановленого розрахунку пені судом першої інстанції, а також те, що в рішенні місцевого господарського суду не вказано за який період та за яких підстав судом встановлено суму пені, що підлягає до стягнення,

колегія суддів здійснила власний перерахунок пені та прийшла до наступного висновку.

Враховуючи, що шестимісячний період, за який підлягає до стягнення сума пені є з 19.11.2011 р. по 19.05.2012 р., а також розмір подвійної облікової ставки НБУ - 0,040 за період з 19.11.2011р. по 23.03.2012 р., кількість прострочених днів - 126 та розмір подвійної облікової ставки НБУ - 0,042 за період з 23.03.2012 р. по 19.05.2012 р., кількість прострочених днів - 57, то сума пені, яка підлягає до стягнення становить: 1 532,22 грн.

Отже, в цій частині рішення суду першої інстанції необхідно скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені у сумі (4 660,00 - 1 532,22) 3 127,78 грн.

Щодо розрахунку інфляційних втрат та 3% річних, то такий здійснений з вірно, а тому суд апеляційної інстанції погоджується з позицією місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог в цій частині та стягнення з відповідача 20,00 грн. та 927,12 грн. відповідно.

Судова колегія звертає увагу також на наступне.

Твердження скаржника про те, що у накладних відсутні посилання на договір є безпідставними, оскільки матеріалами справи встановлено, а відповідачем протилежного не доведено, інших договірних відносин між сторонами не укладалося, окрім цього, здійснення інших оплат згідно попередніх накладних, свідчить про схвалення договору та його виконання. Щодо тверджень відповідача про те, що партією товару відповідно до графіка, який є невід'ємною частиною договору, є 300 000 шт. поставленої цегли, то такі оцінюються судом критично, з огляду на п.5.1 договору, яким чітко визначено що вважається партією.

Згідно ст. 33, абзацу 2 ст. 34, ст. 43 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, судова колегія прийшла до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги частково, скасування рішення суду першої інстанції в частині стягнення пені у сумі 1 644, 19 грн., прийняття нового рішення в цій частині та стягнення пені у сумі 1 532,22 грн. В решті про задоволення позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 20,00 грн. та 3% річних в сумі 927,12 грн., необхідно залишити без змін.

При скасуванні рішення суду проводиться новий розподіл судових витрат на підставі ст.49 ГПК України. Відтак, оплата судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції у сумі 760,77 грн. покладається на відповідача.

Разом з тим, необхідно зазначити, що розмір судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції становить 50% ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, але не менше 0,75 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду. Враховуючи, що апеляційна скарга подана 13.12.2013 р., сума судового збору за подання апеляційної скарги становила 860,25 грн., а відтак судовий збір у розмірі 53,25 грн. підлягає поверненню скаржнику з державного бюджету.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, -

Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ :

1. Апеляційну скаргу задоволити частково.

2. Рішення господарського суду Львівської області від 26.11.2013 р. скасувати в частині стягнення пені у сумі 1 644,19 грн. В цій частині прийняти нове рішення, яким стягнути пеню у розмірі 1 532,22 грн.

В решті рішення залишити без змін.

3. Стягнути з публічного акціонерного товариства «Холдингова компанія «ЕКО-ДІМ» (79056, м. Львів, вул. Бескидська, 44; п/р 2600405109001 Банк «Київська Русь»

м. Львів, МФО 325321; код ЄДРПОУ 05393518) на користь публічного акціонерного товариства «Укртранснафта» в особі філії «Магістральні нафтопроводи «Дружба» (79000, м. Львів, вул. Липинського, 12; п/р 26001060331445 в ЗГРУ ПриватБанк, МФО 325321; код ЄДРПОУ 26113144) 760, 77 грн. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.

4. Повернути публічному акціонерному товариству «Холдингова компанія «ЕКО-ДІМ» (79056, м. Львів, вул. Бескидська, 44; п/р 2600405109001 Банк «Київська Русь» м. Львів, МФО 325321; код ЄДРПОУ 05393518) з державного бюджету суму 53,25 грн. зайвосплаченого судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Господарському суду Львівської області видати накази на виконання даної постанови.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

7. Матеріали справи скеровуються в господарський суд Львівської області.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 10.03.2014 р.

Головуючий-суддя Матущак О.І.

Судді Скрипчук О.С.

Юрченко Я.О.