Рішення

від 06.03.2014 по справі 383/160/14-ц

БОБРИНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 383/160/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 березня 2014 року , Бобринецький районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді - Бевз О.Ю.,

при секретарі - Оверченко Л.В.,

з участю представника позивача - ОСОБА_1,

предвтавників відповідача -Канюки Е.Й. та Гольфіндер С.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бобринець в залі судових засідань Бобринецького районного суду цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до фермерського господарства "Канюка Михайло Михайлович" про визнання договорів оренди землі недійсними,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до фермерського господарства "Канюка Михайло Михайлович" про визнання недійсними договорів оренди землі: від 06.09.2011 року, площею 8,08 га, укладеного між ОСОБА_4 та фермерським господарством "Канюка Михайло Михайлович", який зареєстрований у відділі Держкомзему у Бобринецькому районі Кіровоградської області про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 05.03.2012 р. за №352088384001569 та договір оренди землі від 06.09.2011 р. площею 9,25 га., укладений між ОСОБА_4 та фермерським госпоодарством "Канюка Михайло Михайлович", зареєстрований у відділі Держкомзему у Бобринецькому районі Кіровоградської області про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 21.12.2011 року за №352088384001013. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що при укладені договорів не було дотримано вимог діючого законодавства, а саме договір оренди не містить кадастрового номеру та не описані умови збереження стану об'єкта. Крім того відсутня така умова як передачу у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, а також така умова як збереження стану об'єкта оренди. В зв'язку з чим попросила задовольнити позовні вимоги та стягнути з відповідача судові витрати по справі, а саме судовий збір в розмірі 243 грн. 60 коп.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_5 підтримала позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на обставини зазначені в позові та в уточнених позовних вимогах, попросивши задовольнити позов повністю.

Представники відповідача фермерського господарства «Канюка Михайло Михайлович» - Канюки Е.Й. та Гольфіндер С.К. заперечили проти задоволення позову пояснивши, що позивач не обґрунтував порушення своїх прав. Відсутність в договорі вказаних умов не порушує права позивача. Крім того, відповідач пропонував позивачу доповнити договір такими умовами, але позивач проігнорував його пропозицію, взв'язку з чим відповідач попросив відмовити у задоволенні позову за його безпідставністю.

Суд, вислухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, вважає що в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити, з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. ст. 10, 11, 59, 60, 61 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, обставини, визнані сторонами, не підлягають доказуванню, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частиною 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (ч. 2 ст. 15 цього Закону).

За змістом ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» умови договору про об'єкт оренди включають відомості про кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки.

Згідно п. 1 укладених між сторонами по справі договорів оренди землі, об'єкт оренди розташований на території Кетрисанівської сільської ради.

Ці договори укладені на підставі відомостей державних актів на право приватної власності на землю серія КР №090606 від 20.08.1999 року та серія КР №049222 від 13.05.2009 року, про що безпосередньо вказано у п. 2 договору. Вказані державні акти містять план та опис зовнішніх меж земельних ділянок, у них зазначено, що вони розташована на території Кетрисанівської сільської ради, площею 8,08 га, та 9,25 га.

Як вбачається з державного акту серія КР №049222 від 13.05.2009 року на земельну ділянку, заначено її кадастровий номер 3520883800:02:000:0657. Що стосується кадастрового номеру на земельну ділянку, державний акт на право приватної власності на землю серія КР №090606 від 20.08.1999, то з довідки наданої відділом держземагенства в Бобринецькому районі від 06.03.2014 року їй присвоєно кадастровий номер 3520883800:02:000:0611. Крім того невід'ємною частиною договору є акти про визначення меж земельних ділянок в натурі та акт прийому передачі земельної ділянки в натурі. Сторони до фактичного стану переданих земельних ділянок претензій один до одного не мають, про що свідчать їх особисті підписи.

Таким чином, твердження позивача про відсутність у договорах відомостей про об'єкт оренди, а саме кадастрових номерів земельної ділянки, є безпідставним.

Крім того відповідач сплачував орендну плату у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, з відповідним перерахунком з урахуванням індексу інфляції, починаючи з часу укладення договору, а позивач отримував вказані кошти за користування відповідачем земельних ділянок.

Пунктом 17 оспорюваного договору передбачено, що умови збереження стану об'єкта оренди полягають в додержанні умов договору.

Згідно пунктів 1, 15, 16 договорів земельні ділянки передається в оренду для ведення сільськогосподарського призначення, що відповідає цільовому призначенню земельних ділянок, які вказані у державних актах на право власності на землю.

Відповідно до п. 21 договору, орендар зобов'язаний повернути орендодавцю земельну ділянку після закінчення договору оренди у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Порядок поліпшення земельних ділянок визначено п. 23, 24 укладених сторонами договорів оренди.

Згідно ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням, згідно з договором оренди, дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил.

При укладенні оспорюваних договорів сторони не узгоджували відступ від вимог законодавства щодо умов збереження переданих в оренду земельних ділянок, а тому вони жодним чином не звільняються від обов'язку дотримання вимог законодавства, яке регулює питання збереження земель.

Отже умови договорів оренди про збереження об'єкта оренди не обмежуються змістом п. 17 договору, а розкриваються в інших пунктах договору (п. 1, 15, 16, 21, 23, 24, 31) та нормах діючого законодавства, які регулюють ці правовідносини.

Фактична відсутність в договорах умов збереження об'єкта оренди, позивачем у позовній заяві не зазначено які конкретно умови збереження об'єкта оренди не внесені до тексту договорів.

У зв'язку з цим доводи позивача щодо відсутності у договорах умов збереження об'єктів оренди, суперечать змісту укладених договорів так, як сторони дійшли згоди з цих умов, що засвідчили своїми власними підписами.

Оспорювані договори оренди землі не містять умов передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Позивач на підтвердження своїх позовних вимог послався на правову позицію Верховного Суду України викладену в постанові від 18 липня 2012 року у справі № 6-77цс12 відповідно до якої відсутність у договорах оренди землі хоча б однієї з істотних умов, передбачених у ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», зокрема умов збереження стану об'єкта оренди, є підставою для визнання недійсними таких договорів оренди відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі».

За змістом ст. 15 ЦК України та ст. 3 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Правовою гарантією на судовий захист особистого немайнового або майнового права та інтересу особи являється ст. 16 ЦК України.

Порядок реалізації права особи на судовий захист встановлено процесуальним законодавством.

Згідно ст. 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У зв'язку з цим, при вирішенні спору суд повинен встановити чи дійсно порушуються права орендодавця у зв'язку з відсутністю в договорі оренди умов, передбачених статтею 15 Закону України «Про оренду землі», визначити істотність цих умов, а також з'ясувати у чому саме полягає порушення їхніх законних прав.

Аналогічний за змістом правовий висновок зробив Верховний Суд України в постанові від 25 грудня 2013 року у справі № 6-94цс13.

Таким чином саме по собі встановлення судом відсутності у договорах оренди земельних ділянок умов, передбачених статтею 15 Закону України «Про оренду землі», не являється достатньою підставою для застосування судом способів захисту цивільних прав або інтересів, а саме визнання правочинів недійсними.

Відповідно до Закону України «Про оренду землі» передбачені права орендодавця вимагати від орендаря: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил; дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються; своєчасного внесення орендної плати, тобто ця стаття закріплює права вимоги орендодавця до орендаря щодо цільового, належного і безпечного користування земельною ділянкою задля її збереження та своєчасного отримання орендної плати.

При цьому, як зазначалося вище, в договорах сторонами визначені умови використання і збереження земельних ділянок.

Порушення прав, передбачених ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оренду землі», внаслідок відсутності у договорі умов передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельних ділянок, позивач не обґрунтував та не довів їх і в суді.

Крім того відповідач з метою врегулювання спору та узгодження спірних договорів запропонував внести зміни до них та привести у відповідність відповідно до норм діючого законодавства, однак позивач не відреагував на його пропозицію, що свідчить про те, що останній бажає визнати договір недійсним, посилаючись на формальні причини, а не з метою захисту порушеного права.

Таким чином, за результатами розгляду справи факту порушення прав орендодавця не встановлено, позивач посилається на формальне порушення закону, тому у суду немає правових підстав для задоволення позову.

Посилання позивачки на те, що з боку відповідача допущені істотні умови порушення договору не знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, так як суб'єктами договору оренди є позивачка і відповідач, які в результаті свого волевиявлення уклали договори, які підписали і знали його зміст, відповідач в свою чергу не міг приховати від позивачки істотні умови договору, і на всі умови позивачка погодилась, і відповідно поставила свій підпис.

Крім того договори були укладені на типових бланках, які були рекомендовані земельним відділом райдержадміністрації, і якщо у договорі оренди землі були відсутні істотні умови, передбачених статтею 15 ЗУ «Про оренду землі», а також порушення вимог статей 4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону це було б підставою для відмови в державній реєстрації договорів оренди, а як вбачається з матеріалів справи, та не оспорюється сторонами, вказані договори були зареєстровані у відділі Держкомзему в Бобринецькому районі 05.03.2012 року, тобто підстав для такої відмови не було.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України, судові витрати позивача відшкодуванню за рахунок позивача задоволенню не підлягають.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 15, 17, 24 Закону України «Про оренду землі», ст.ст. 203, 215, 638, 651 ЦК України; ст. 3, 10, 15, 60, 88, 209, 213, 214 ч. 2, 215, 226 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до фермерського господарства "Канюка Михайло Михайлович" про визнання договору оренди землі від 06.09.2011 року, площею 8,08 га, укладеного між ОСОБА_4 та фермерським господарством "Канюка Михайло Михайлович", який зареєстрований у відділі Держкомзему у Бобринецькому районі Кіровоградської області про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 05.03.2012 р. за №352088384001569; договір оренди землі від 06.09.2011 р. площею 9,25 га., укладений між ОСОБА_4 та фермерським господарством "Канюка Михайло Михайлович" та зареєстрований у відділі Держкомзему у Бобринецькому районі Кіровоградської області про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 21.12.2011 року за №352088384001013 недійсним та стягнення судових витрат в розмірі 243 грн. 60 коп. - відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Кіровоградської області, через Бобринецький районний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О.Ю. Бевз