Ухвала

від 23.04.2014 по справі 383/160/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/1298/14 Головуючий у суді І-ї інстанції Бевз О. Ю.

Доповідач Франко В. А.

УХВАЛА

Іменем України

23.04.2014 колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

Головуючої судді- Франко В.А.,

суддів- Кодрул М.А.Черненко В.В.

секретар Задирака Н.І.

розглянула в м. Кіровограді в режимі відео конференції цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 6 березня 2014року у справі за позовом ОСОБА_3 до фермерського господарства „Канюка Михайло Михайлович" про визнання недійсними договорів оренди землі

В С Т А Н О В И Л А :

В лютому 2014 року ОСОБА_3 звернулась в суд з позовом до фермерського господарства „Канюка Михайло Михайлович" про визнання недійсними договорів оренди землі укладених між сторонами 06.09.2011 року на земельну ділянку площею 8,08 га, який зареєстрований у відділі Держкомзему у Бобринецькому районі Кіровоградської області 05.03.2012 р. за №352088384001569 та на земельну ділянку площею 9,25 га., зареєстрований у відділі Держкомзему у Бобринецькому районі Кіровоградської області 21.12.2011 року за №352088384001013.

Зазначала, що договори оренди суперечать вимогам ст.15 Закону України „Про оренду землі" зокрема, не містять кадастрового номеру та не описані умови збереження стану об'єкта, умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, та орендна плата із зазначенням її розміру.

За таких підстав і просила задовольнити позовні вимоги та стягнути з відповідача судові витрати по справі, а саме судовий збір в розмірі 243 грн. 60 коп.

Рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 6 березня 2014року в задоволенні позову ОСОБА_3 до фермерського господарства "Канюка Михайло Михайлович" про визнання договору оренди землі було відмовлено повністю.

Судж дійшов висновку, що за результатами розгляду справи факту порушення прав орендодавця не встановлено, позивач посилається на формальне порушення закону, тому у суду немає правових підстав для задоволення позову.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду через порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалення нового рішення про задоволення позових вимог в повному обсязі.

Зазначається, зокрема, що зі змісту договорів вони не містять всіх істотних умов, передбачених ст.15 Закону України „Про оренду землі"

Також зазначається, зокрема, що право позивача, як орендодавця та власника земельних ділянок порушено тим, що у вищевказаних договорах оренди орендар в односторонньому порядку може вирішувати питання щодо передачі у заставу, чи внесення до статутного фонду підприємства права оренди.

В судове засідання з'явився представник відповідача ОСОБА_4, який просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 ОСОБА_5 без задоволення.

Позивач ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_5 в судове засідання не з'явились. Повідомлені належним чином згідно зворотних повідомлень. Від ОСОБА_3 надійшло клопотання про перенесення розгляду цивільної справи у зв'язку з неможливістю з'явитись на розгляд справи законних представників ОСОБА_3 та необхідністю додаткових пояснень та обґрунтувань апеляційної скарги.

Відповідно до ст.305 ЦПК України апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання особи, яка бере участь у справі щодо якої немає відомостей про вручення їй судової повістки, або за її клопотанням, коли повідомлені нею причини неявки буде визнано судом поважними.

Неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Колегія суддів не вбачає поважності причин неявки до суду позивача та її представника.

Заслухавши доповідача, представника відповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст..303 ЦПК України, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ч.1 ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Встановлено, що між ОСОБА_3 та фермерським господарством "Канюка Михайло Михайлович" 06.09.2011 року було укладено два договори оренди на земельні ділянки площею відповідно 8,08 га, та 9,25 га., які зареєстровані у відділі Держкомзему у Бобринецькому районі Кіровоградської області про що у Державному реєстрі земель вчинено записи відповідно від 05.03.2012 р. за №352088384001569 та від 21.12.2011року за №352088384001013. (а.с.6,7).

Згідно п. 1 укладених договорів оренди землі, об'єкти оренди розташовані на території Кетрисанівської сільської ради.

Згідно п.2 укладених договорів, вони укладені на підставі відомостей державних актів на право приватної власності на землю серія КР №090606 від 20.08.1999 року та серія КР №049222 від 13.05.2009 року.

Вказані державні акти містять план та опис зовнішніх меж земельних ділянок, у них зазначено, що вони розташована на території Кетрисанівської сільської ради, площею 8,08 га, та 9,25 га.

Як вбачається з державного акту серія КР №049222 від 13.05.2009 року на земельну ділянку 9,25 га, зазначено її кадастровий номер 3520883800:02:000:06573800:02:000:0657 (а.с.9)

З довідки наданої відділом держземагенства в Бобринецькому районі від 06.03.2014 року слідує, що на ім."я ОСОБА_3 зареєстровано державний акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 8.08 га ріллі серії КР№090606 від 20 серпня 1999 року їй присвоєно кадастровий номер 3520883800:02:000:0611. (а.с.45).

Крім того невід'ємною частиною договорів є акти про визначення меж земельних ділянок в натурі та акти прийому передачі земельної ділянки в натурі. Сторони до фактичного стану переданих земельних ділянок претензій один до одного не мають, про що свідчать їх особисті підписи.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що посилання позивача на відсутність кадастрових номерів земельних ділянок є безпідставним.

Встановлено відповідач сплачує орендну плату у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, з відповідним перерахунком з урахуванням індексу інфляції, починаючи з часу укладення договору, а позивач отримував вказані кошти за користування відповідачем земельних ділянок. З цього приводу нарікань з боку позивача не має.

Згідно з ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом ч.2 ст.792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до ст.15 Закону України „Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Частиною другою зазначеної статті визначено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, є підставою для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

У правовій позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 25 грудня 2013 року у справі № 6-94цс13, зазначено, що виходячи з того, що відповідно до ст.15 ЦК України та ст.3 ЦК України у порядку цивільного судочинства підлягає захисту саме порушене право, суд повинен встановити чи дійсно порушуються права орендодавців у зв'язку з відсутністю в договорах оренди умов, передбачених ст.15 Закону України від 6 жовтня 1998 року № 161-Х1У „Про оренду землі", визначити істотність цих умов, також з'ясувати у чому саме полягає порушення їхніх законних прав.

Суд першої інстанції за результатами розгляду справи дійшов висновку , що немає правових підстав для задоволення позову, оскільки факту порушення прав орендодавця не встановлено. При цьому суд зазначив що, позивач посилається на формальне порушення закону.

З матеріалів справи вбачається, що у позовній заяві позивачкою не зазначено в чому саме полягає порушення її прав як орендодавця оспорюваними договорами і які зміни мали б бути внесені до тексту договору для забезпечення її прав.

Також представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що відповідач пропонував узгодити між сторонами і внести у текст договору відповідні зміни, спрямовані на захист прав позивачки, якщо вона вважає, що відсутністю певних умов у договорі оренди землі порушуються її права. Позивачка є людиною похилого віку, яка заявила, що її все влаштовує, а головне своєчасна сплата орендної плати, проте підписувати вона нічого не буде, так як її представники з цим не погоджуються.

Статтею 627 ЦК України закріплено принцип свободи договору.

Відповідно до ч.2ст.637 ЦК України у разі тлумачення умов договору можуть враховуватися також типові умови (типові договори), навіть якщо в договорі немає посилання на ці умови.

Тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 цього Кодексу.

Частиною 4 ст.22 ЗК України встановлено, що земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва використовуються відповідно до розроблених та затверджених в установленому порядку проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь і передбачають заходи з охорони земель.

Згідно із ч.2 ст.14 ЗУ „Про оренду землі" типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України.

Зі змісту укладеного між сторонами договорів оренди землі вбачається, що вони відповідають Типовому договору оренди землі, затвердженому Постановою КМУ від 03.03.2004 року №220 ( із змінами, внесеними згідно з Постановами КМУ №1724 від 13.12.2006 року №780 від 3.09.2008 року).

Частиною 1ст.15 ЗУ „Про оренду землі"визначено, що «умови використання земельної ділянки» і «умови збереження стану об'єкта оренди» є окремими істотними умовами договору оренди.

Проте, у Типовому договорі оренди землі пункт 17 «Умови збереження стану об'єкта оренди» знаходиться у розділі , який має назву «Умови використання земельної ділянки» і який містить три пункти: п.15 «Земельна ділянка передається в оренду для (мета використання)», п.16 «Цільове призначення земельної ділянки», п.17 «Умови збереження стану об'єкта оренди».

Таким чином, типовий договір не містить такої окремої істотної умови договору оренди землі, як умови використання земельної ділянки. Умови використання земельної ділянки у ньому розкриваються шляхом узгодження сторонами договору мети використання земельної ділянки, її цільового призначення та умов збереження стану об'єкта оренди.

В пункті 17 оспорюваних договорів оренди землі вказано, що умови збереження стану об'єкта оренди полягають у додержанні умов договору.

Згідно пунктів 1, 15, 16 оспорюваних договорів земельні ділянки передається в оренду для ведення сільськогосподарського призначення, що відповідає цільовому призначенню земельних ділянок, які вказані у державних актах на право власності на землю.

Відповідно до п. 21 договору, орендар зобов'язаний повернути орендодавцю земельну ділянку після закінчення договору оренди у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Порядок поліпшення земельних ділянок визначено п.23,24 укладених сторонами договорів оренди.

Отже умови договорів оренди про збереження об'єкта оренди не обмежуються змістом п. 17 договору, а розкриваються в інших пунктах договору (п. 1, 15, 16, 21, 23, 24, 31) та нормах діючого законодавства, які регулюють ці правовідносини.

Зокрема, при встановленні умов збереження стану об'єкта оренди у необхідних випадках передбачається проведення рекультивації - як технічної, так і біологічної, з дотриманням положень ст.ст.166,168 ЗК України, постанови РМ СРСР від 02.06.1976 року №407, постанови РМ УРСР від 14.07.1976 року №327, ГОСТ 17.5.3.04-83, ГОСТ 17.5.1.01-83, ГОСТ 17.5.4.01-84, ГОСТ 17.5.4.02-84, ГОСТ 17.5.3.05-84, ГОСТ 17.5.1.02-85, ГОСТ 17.7.3.06-85, ГОСТ 17.5.1.03-86 та інших актів чинного законодавства.

Ризик випадкового знищення або пошкодження об'єкта оренди урегульовано статтею 11 Закону України „ Про оренду Землі", а умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки - Законами України „Про заставу" від 2 жовтня 1992 року та „Про господарські товариства" від 19 вересня 1991 року.

За таких обставин, колегія суддів дійшла переконання, що рішення суду є законним та обгрунтованим, постановленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляції не спростовують правильних висновків суду. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань ,а тому рішення скасуванню не підлягає.

Керуючись ст.ст.303,307, 308,313 - 315 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу скаргою ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 6 березня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуюча суддя:

Судді: