Постанова

від 06.03.2014 по справі 813/940/14

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 березня 2014 року № 813/940/14

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Хоми О.П.,

з участю секретаря судового засідання Іванків З.О.,

з участю представників: позивача Столярчука А.Л., відповідача Квасниці Н.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Львівкран» до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

Приватне підприємство «Львівкран» (далі - ПП «Львівкран») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Сихівському м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - ДПІ у Сихівському районі м. Львова), в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 24.01.2014 року № 000024201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 85533 грн, в т.ч. за основним платежем - 57022 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 28511 грн. В обґрунтування позовних вимог посилається на безпідставність висновків податкового органу, викладених в акті перевірки від 11.01.2014 р. №2/22-10/30650601, про неправомірність включення до складу податкового кредиту сум ПДВ по отриманих податкових накладних від ТОВ «Нові технології ТПВ» на загальну суму 57022 грн у зв'язку із відсутністю поставок товарів та послуг та укладення угод без мети настання реальних наслідків. З посиланням на норми Податкового кодексу України та практику ВАС України зазначає, що контрагент по договору не може нести відповідальність за порушення, допущені іншою стороною у своїй діяльності, а сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного формування. Посилання відповідача про порушення товариством вимог податкового законодавства є безпідставними, тому спірне податкове повідомлення - рішення слід визнати протиправним і скасувати.

Представник позивача Столярчук А.Л. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача Квасниця Н.Б. в судовому засіданні позову не визнала з підстав, викладених у письмовому запереченні. Суть заперечень полягає в тому, проведеною позаплановою виїзною документальною перевіркою ПП «Львівкран» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати в бюджет податку на прибуток з підприємства та податку на додану вартість при здійснення фінансово-господарських операцій з ТОВ «Нові технології ТПВ» за весь період здійснення взаєморозрахунків встановлено, що позивач включив до податкового кредиту суми ПДВ по взаєморозрахунках з цим контрагентом на загальну суму 57022 грн, не підтверджені первинними документами. Всупереч вимог статей 44 та 85 Податкового кодексу України ПП «Львівкран» не подало податковому органу документи, пов'язані з предметом перевірки, повідомивши, що такі втрачені і не можуть бути відновленні у зв'язку з банкрутством ТОВ «Нові технології ТПВ». Вважає оскаржене податкове повідомлення-рішення від 24.01.2014 року № 000027201, законним. Просилаи в задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, дійшов висновку, що позов не підлягає до задоволення, мотивуючи це наступним.

Позивач - ПП «Львівкран», зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа за кодом ЄДРПОУ 30650601 та перебуває на податковому обліку у ДПІ у Сихівському районі м. Львова.

ПП «Львівкран» є платником ПДВ відповідно до виданого ДПІ у Галицькому районі м. Львова Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100011107 від 10.01.2007 року.

ДПІ у Сихівському районі м. Львова проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПП «Львівкран» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати в бюджет податку на прибуток з підприємства та податку на додану вартість при здійснення фінансово-господарських операцій з ТОВ «Нові технології ТПВ» за весь період здійснення взаєморозрахунків.

Результати перевірки оформлено актом від 11.01.2014 р. №2/22-10/30650601.

Як видно з акту від 11.01.2014 р. №2/22-10/30650601, податковим органом встановлено порушення ПП «Львівкран»:

- п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України, яке полягає в тому, що платником податків не надано посадови особам органів державної податкової служби документів, що належать або в'язані з предметом перевірки;

- п. п.198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 57022 грн.

На підставі вказаного акту ДПІ у Сихівському районі м. Львова прийнято податкове повідомлення - рішення від 24.01.2014 року № 000027201, яким ПП «Львівкран» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 85533 грн, в т.ч. за основним платежем - 57022,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 28511 грн.

Податкове повідомлення - рішення від 24.01.2014 року № 000027201 позивач в апеляційному порядку не оскаржував.

Підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення стали висновки податкового органу про неправомірність включення до складу податкового кредиту сум ПДВ по отриманих податкових накладних від ТОВ «Нові технології ТПВ» на загальну суму 57022,00 грн у зв'язку з доведенням відсутності факту придбання та використання у межах господарської діяльності платника податку матеріалів та недостовірністю первинних документів, одержаних від вказаного підприємства.

Такі висновки ґрунтуються на неподанні ПП «Львівкран» на вимогу контролюючого органу первинних документів по господарських операціях з ТОВ «Нові технології ТПВ», а також на використанні відомостей акту ДПІ у Печерському районі м.Києва ДПС від 12.08.2013 року №771/26-55-22-2/35921869 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Нові технології ТПВ» щодо підтвердження господарських відносин за січень,лютий, березень, квітень, серпень, вересень 2012 року» та податкових декларацій ПП «Львівкран» за лютий, березень 2012 року.

Даючи оцінку оскарженому податковому повідомленню-рішенню, суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини регулюються нормами Податкового кодексу України (далі - Податковий кодекс), який набрав чинності з 01 січня 2011 року.

Правила формування податкового кредиту визначені статтею 198 Податкового кодексу.

Відповідно до пункту 198.1. статті 198 Податкового кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до пункту 198.2. цієї статті вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3. статті 198 Податкового кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, вказана норма Податкового кодексу пов'язує настання права на податковий кредит з призначенням придбаних або виготовлених матеріальних та нематеріальних активів (послуг) - для використання таких у господарській діяльності платника податку.

Пунктом 198.6. статті 198 Податкового кодексу встановлено заборону віднесення до податкового кредиту сум податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, які не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Судом встановлено, що директор ПП «Львівкран» Шмотолоха М.В. звернувся до Шевченківського РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області з письмовою заявою про викрадення 12.07.2013 року із належного йому автомобіля первинних документів підприємства (договорів, актів виконаних робіт, накладних, товаротранспортних накладних, податкових накладних), отриманих від підприємств постачальників та підрядників протягом 2010-2012 років.

Дані відомості внесено до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за №12013150090002557 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, що підтверджується довідкою від 16.07.2013 року №16/13-2557.

З акту перевірки від 11.01.2014 р. №2/22-10/30650601 видно, що про факт втрати документів ПП «Львівкран» цього ж числа листом за №12/07 повідомило ДПІ у Сихівському районі м. Львова.

У відповідності до вимог пункту 44.5 статті 45 Податкового кодексу ДПІ у Сихівському районі м. Львова листом від 29.07.2013 року №801/10/22-40/131 зобов'язало ПП «Львівкран» відновити протягом 90 календарних днів втрачені документи фінансово-господарської діяльності підприємства за період 2010-2012 роки та надати для проведення перевірки.

Однак ні на час проведення перевірки з 24.12.2013 року по 30.12.2013 року, ні на час складання акту перевірки 11.01.2014 року ПП «Львівкран» документи не подало, усно повідомивши про неможливість відновлення таких у зв'язку з банкрутством підприємств-контрагентів, по взаєморозрахунках з якими проводиться перевірка.

Позивачем на підтвердження господарських операцій ПП «Львівкран» з ТОВ «Нові технології ТПВ» до матеріалів справи подано оборотно-сальдову відомість по рахунку 631, реєстри виданих та отриманих податкових накладних та завірені печаткою банку виписки по рахунку по розрахунках з ТОВ «Нові технології ТПВ».

Первинні документи (договори, акти виконаних робіт, накладні, товаротранспортні накладні, податкові накладні тощо) позивачем суду не надані.

З приводу цього суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 3, частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку; підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, містяться у статті 44 Податкового кодексу.

Відповідно до пункту 44.1. цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У пункті 44.6 статті 44 Податкового кодексу закріплено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Судом встановлено, що позивачем, як під час проведення перевірки так і до моменту прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, не було надано документів на підтвердження реальності здійснення господарських операцій з контрагентом - ТОВ «Нові технології ТПВ», тому висновок податкового органу про неправомірність формування позивачем податкового кредиту в розмірі 57022 грн за такими господарськими операціями є обґрунтованим.

За правилами, встановленими статтею 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до вимог частини другої статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що ДПІ у Сихівському районі м. Львова вказані вимоги щодо обов'язку довести правомірність свого рішення виконала.

Відповідно до частини третьої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті ( вчинені ) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши оскаржуване позивачем податкове повідомлення - рішення ДПІ у Сихівському районі м. Львова від 24.01.2014 року № 0000272201, суд дійшов висновку, що воно прийняте відповідачем відповідно до вимог Податкового кодексу України і з дотриманням передбачених статтею 2 КАС України принципів.

Враховуючи наведене, суд дійшов переконання, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений законами та іншими нормативними актами України, податкове повідомлення - рішення від 24.01.2014 року № 0000272201 винесене правомірно, тому позов є безпідставним.

Відповідно до положень статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору.

Керуючись ст. ст. 7-14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

В задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови відповідно до частини другої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Хома О.П.

Повний текст постанови виготовлений 11 березня 2014 року.