Ухвала

від 02.06.2015 по справі 813/940/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2015 року Справа № 876/3421/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді – Качмара В.Я.,

суддів – Гінди О.М., Ніколіна В.В.,

за участі секретаря – Ратушної М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Приватного підприємства «Львівкран» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06 березня 2014 року у справі за позовом Приватного підприємства «Львівкран» до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (правонаступник Державна податкова інспекція у Сихівському районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

                                                   В С Т А Н О В И В :

У січні 2014 року Приватне підприємство «Львівкран» (далі – ПП) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - ДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення (далі – ППР) від 24.01.2014 №0000272201. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне ППР прийняте з порушенням норм законодавства, оскільки висновки відповідача стосовно нереальності його господарських операцій з контрагентом Товариством з обмеженою відповідальністю «Нові технології ТП» (далі – ТОВ), у зв'язку із втратою позивачем відповідних первинних документів, є необґрунтованими та не підтвердженими доказами.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 06 березня 2014 року у справі №813/940/14 в задоволені позову відмовлено.

Постанову оскаржив позивач, який в апеляційній скарзі просить її скасувати та прийняти нову, якою позов задовольнити. Обґрунтовує тим, що відповідні первинні документи, які неможливо відновити, у зв'язку із банкрутством ТОВ, були втрачені, про що повідомлено ДПІ. Вказане знімає відповідальність із ПП за ненадання первинних документів для перевірки. Судом не взято до уваги інші документи, які підтверджують реальність здійснених господарських операцій.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких міркувань.

ПП зареєстровано виконавчим комітетом Львівської міської ради 17.12.1999, взято на податковий облік в органах державної податкової служби 29.12.1999, 10.01.2007 йому видано свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість (далі – ПДВ) (а.с.7).

На підставі акта від 11.01.2014 №2/22-10/30650601 (далі – Акт) позапланової виїзної перевірки ПП з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати в бюджет податку на прибуток з підприємств та ПДВ при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ за весь період здійснення взаєморозрахунків податковим органом було встановлено порушення позивачем вимог:

- п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України (далі – ПК), у зв'язку з неподанням платником податків посадовим особам органів державної податкової служби документів, що належать або пов'язані з предметом перевірки;

- п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК, в результаті чого занижено ПДВ в сумі 57022грн, в т.ч. за лютий-березень 2012 року в розмірі 28272грн та 28750грн відповідно(а.с.9-20).

24.01.2014 відповідачем на підставі вказаного Акта прийнято ППР №0000272201, яким збільшено грошове зобов'язання з ПДВ в розмірі 85533грн (основний платіж 57022грн, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) 28511грн) (а.с.8).

Підставою для прийняття спірного ППР стали висновки податкового органу про неправомірність включення до складу податкового кредиту сум ПДВ по отриманих податкових накладних від ТОВ на загальну суму 57022грн у зв'язку з недоведеністю факту придбання та використання у межах господарської діяльності платника податку товарів та недостовірністю первинних документів, одержаних від такого контрагента

Такі висновки ґрунтуються на неподанні ПП на вимогу контролюючого органу первинних документів по господарських операціях із ТОВ, а також використання відомостей акту перевірки (зустрічної звірки) ТОВ від 12.08.2013 №771/26-55-22-2/35921869.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що позивачем під час проведення перевірки так і до моменту прийняття спірного ППР, не було надано документів на підтвердження реальності здійснення господарських операцій із ТОВ, тому висновок податкового органу про неправомірність формування ним податкового кредиту в розмірі 57022грн за такими господарськими операціями, є обґрунтованим.

Суд першої інстанції встановив, що відповідні первинні документи щодо оспорених господарських операцій з ТОВ, 12.07.2013 ПП були втрачені, про що 17.07.2013 повідомлено ДПІ.

У відповідності до вимог п.44.5 ст.44 ПК ДПІ листом від 29.07.2013 №801/10/22-40/131 зобов'язало ПП відновити протягом 90 календарних днів втрачені документи фінансово-господарської діяльності підприємства за період 2010-2012 роки та надати для проведення перевірки.

Однак ні на час проведення перевірки з 24.12.2013 по 30.12.2013, ні на час складання Акту ПП документи не подало, повідомивши про неможливість відновлення таких у зв'язку з банкрутством ТОВ.

На підтвердження господарських операцій з ТОВ ПП подало оборотно-сальдову відомість по рахунку 631, реєстри виданих та отриманих податкових накладних та завірені печаткою банку виписки по рахунку по розрахунках з ТОВ.

У відповідності до п.198.6 ст.198 ПК (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, містяться у ст.44 ПК.

Відповідно до змісту п.44.1, п.44.6 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці 2 п.44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами 2 і 4 п.44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Підсумовуючи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Доводи апелянта висновків суду не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Водночас, необхідно зазначити таке.

Сторони подали клопотання про закриття провадження у справі у зв'язку з примиренням сторін внаслідок досягненням податкового компромісу щодо грошового зобов'язання, визначеного оспорюваним ППР, у порядку визначеному підрозділом 9-2 розділу XX «Перехідні положення» ПК (далі – Підрозділ) та сплатою грошового зобов'язання (5 %) в сумі 2851,10грн.

В підтвердження досягнення сторонами податкового компромісу, апеляційному суду надані рішення ДПІ про погодження застосування податкового компромісу від 06.03.2015 №3849/13-50-22-02-11 та платіжне доручення від 05.03.2015 №39 на 2852грн.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу», який набрав чинності 17.01.2015, передбачене право застосування сторонами процедури податкового компромісу, яке, зокрема, поширюється на неузгоджені суми податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового оскарження (п.7 Підрозділу).

Відповідно до п.1 Підрозділу податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених ст.102 цього Кодексу.

Сума заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість сплачується в розмірі 5 відсотків такої суми. При цьому 95 відсотків суми заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість вважаються погашеними, штрафні санкції не застосовуються, пеня не нараховується (п.2 Підрозділу).

Досягнення податкового компромісу у такому разі здійснюється за заявою платника податків у письмовій формі до контролюючого органу про намір досягнення податкового компромісу. У таких випадках днем узгодження платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні, є день подання такої заяви до відповідного контролюючого органу. У разі несплати платником податків такого податкового зобов'язання у сумі, визначеній п.2 цього підрозділу, таке податкове зобов'язання вважається неузгодженим (п.7 Підрозділу).

Згідно з п.8 Підрозділу податковий компроміс вважається досягнутим після сплати платником податків узгоджених податкових зобов'язань згідно із цим підрозділом. Після досягнення податкового компромісу згідно із цим підрозділом такі зобов'язання не підлягають оскарженню та їх розмір не може бути змінений в інших податкових періодах.

Відтак, в справі наявні Рішення за результатами розгляду заяви позивача від 25.02.2015 (вх.№2560/10) про погодження застосування податкового компромісу, щодо загальної суми заниженого податкового зобов'язання з ПДВ в розмірі 57022грн (штрафні санкції не застосовуються) по взаємовідносинах з ТОВ та докази сплати платником податків узгодженого податкового (грошового)зобов'язання.

Відповідно до п.11-2 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС), підставою для примирення сторін на будь-якій стадії процесу є досягнення податкового компромісу щодо сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств відповідно до Підрозділу.

Також, частинами 3, 4 ст.51 цього ж Кодексу визначено, що сторони можуть досягнути примирення на будь-якій стадії адміністративного процесу, що є підставою для закриття провадження в адміністративній справі. Суд не приймає відмови позивача від адміністративного позову, визнання адміністративного позову відповідачем і не визнає умов примирення сторін, якщо ці дії суперечать закону або порушують чиї-небудь права, свободи чи інтереси.

Подібно, частинами 1, 3 ст.113 КАС передбачено, що сторони можуть повністю або частково врегулювати спір на основі взаємних поступок. Примирення сторін може стосуватися лише прав та обов'язків сторін і предмета адміністративного позову. У разі примирення сторін суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі, у якій фіксуються умови примирення. Умови примирення не повинні суперечити закону або порушувати чиї-небудь права, свободи або інтереси.

У відповідності до п.3 ч.1 ст.157 КАС суд закриває провадження у справі якщо сторони досягли примирення.

При цьому ст.203 цього ж Кодексу визначає, що постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу. Якщо судом першої інстанції ухвалено законне та обґрунтоване судове рішення, а обставини, які стали підставою для закриття провадження у справі, виникли після його ухвалення, суд апеляційної інстанції визнає таке рішення нечинним і закриває провадження у справі.

З огляду на викладене та приймаючи до уваги те, що обставини, які стали підставою для закриття провадження у справі, виникли після ухвалення оскарженого судового рішення, повне врегулювання сторонами спору на основі взаємних поступок, примирення сторін стосується їх прав та обов'язків і предмета позову, його умови не суперечать закону та не порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси, апеляційний суд вважає, що провадження у даній справі підлягає закриттю.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 203, 205, 206, 254 КАС, суд,

          У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Львівкран» залишити без задоволення.

Визнати умови примирення сторін внаслідок досягнення податкового компромісу.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06 березня 2014 року визнати нечинною, а провадження у даній справі закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя                                                                      В.Я. Качмар

Суддя                     О.М. Гінда

Суддя                     В.В. Ніколін

Повний текст виготовлений 05 червня 2015 року.