Рішення

від 05.03.2014 по справі 901/2770/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2014 року справа № 901/2770/13

Господарський суд міста Севастополя у складі колегії суддів:

головуючий - суддя Плієва Н.Г., судді Лотова Ю.В., Єфременко О.О., розглянувши справу за позовом публічного акціонерного товариства "ЕРДЕ Банк"

(вул. Сагайдачного/Ігорівська, 10/5а, м. Київ, 04070,

вул. Гончарна, 20, м. Київ, 00000)

до товариства з обмеженою відповідальністю "ТРП"

(пр-т Гагаріна, 17/2, м. Севастополь, 99028)

про стягнення заборгованості у розмірі 36 108,57 грн,

за участю представника відповідача - Колягіна В.В., довіреність № 1 від 15.01.2014

представник позивача - не з'явився

Суть спору:

Публічне акціонерне товариство "ЕРДЕ Банк" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "ТРП" про стягнення заборгованості за договором № 300/і на інкасацію коштів від 23.11.2010 у розмірі 36 108,57 грн.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 20.08.2013 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі, справу призначено до розгляду на 03.09.2013.

Ухвалою суду від 03.09.2013 вирішено передати матеріали справи за територіальної підсудністю до господарського суду міста Севастополя.

10.09.2013 справа надійшла до господарського суду міста Севастополя та за допомогою автоматичного розподілу справ передана судді Плієвій Н.Г.; ухвалою суду від 11.09.2013 справу прийнято до провадження.

Ухвалою суду від 21.11.2013 вирішено здійснювати розгляд справи № 901/2770/13 колегіально, у складі трьох суддів.

За результатами повторного автоматичного розподілу справи № 901/2770/13 визначено наступний склад судової колегії: головуючий суддя Плієва Н.Г., інші судді, які входять до складу колегії: Лотова Ю.В., Щербаков О.С. та справу прийнято до провадження у новому складі суду ухвалою від 25.11.2013.

Розпорядженням в.о. голови господарського суду міста Севастополя від 15.01.2014 №16 у зв'язку з перебуванням судді Щербакова С.О. у відпустці, відповідно до пункту 3.3 рішення зборів суддів господарського суду міста Севастополя від 28.12.2010 (зі змінами) та на виконання рішення зборів суддів від 15.01.2014 замінено члена колегії суддю Щербакова О.С. на суддю Єфременко О.О.

Ухвалою суду від 15.01.2014 справу прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючого - судді Плієвої Н.Г., суддів Єфременко О.О. та Лотової Ю.В.

Відповідно до положень статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи неодноразово відкладався, востаннє на 05.03.2014.

Позивач у судове засідання явку уповноваженого представника не забезпечив, про дату часта місце розгляду справи повідомлений належним чином.

В ході розгляду справи позивачем було надано письмові пояснення відповідно до яких позивач на задоволенні позову наполягає у повному обсязі. Крім того, в матеріалах справи містяться заяви представника позивача з проханням розглянути справу за його відсутності.

Представник відповідача надав клопотання про припинення провадження у справі, на підставі пункту першого частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України. Вважає, що дана справа не підлягає вирішенню в господарських судах України, оскільки Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є суб'єктом владних повноважень і на нього державою покладено здійснення владних управлінських функцій в сфері гарантування вкладів фізичних осіб.

Також представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, надав письмові пояснення. Відповідач вважає, що його зобов'язання по оплаті заборгованості за договором № 300/і на інкасацію коштів від 23.11.2010 у розмірі 36 108,57 грн є припиненими внаслідок одностороннього правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог за договором № 569/і від 29.12.2011.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи та надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

23.11.2010 між публічним акціонерним товариством «ЕРДЕ Банк» (далі - ТОВ «ЕРДЕ Банк, виконавець) і товариством з обмеженою відповідальністю «ТРП» (далі - ТОВ «ТРП», замовник) було укладено договір № 300/і на інкасацію коштів (далі -Договір).

За умовами Договору виконавець власними силами і засобами проводить інкасацію коштів з платіжних автоматів/терміналів Замовника на протязі робочого дня за зазначеними в заявці адресами, згідно Додатку № 1 цього Договору.

Виконавець доставляє готівку з терміналів замовника до власної каси, здійснює перерахування і забезпечує зарахування інкасованої виручки у повному обсязі до 12.00 години наступного після інкасації робочого дня на транзитний рахунок Замовника (п. 1.2. Договору).

Відповідно до пункту 1.3. Договору замовник зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги у визначених Договором розмірах і термінах (строках) та виконувати свої зобов'язання, визначені Договором.

Власні зобов'язання сторони визначили у розділі 2 Договору. Порядок розрахунків та порядок оплати за послуги визначено у розділі 4 Договору. Так, розмір винагороди виконавця складає 35,00 грн за кожний інкасований автомат/термінал (заїзд), сума включає в себе операції з перерахунку та переказу коштів.

Замовник щомісячно сплачує винагороду виконавцю на підставі отриманого рахунку-фактури та підписаних двосторонніх актів про надані послуги протягом 5-ти робочих днів з дня їх отримання (п.4.4. Договору).

Пунктом 5.6. Договору передбачено, що за прострочення замовником визначеного договором строку сплати винагороди за надані послуги в розмірі, визначеному договором, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від суми невиконаних зобов'язань за кожний день такого прострочення.

Позивач зазначає, що ТОВ «ЕРДЕ Банк» на підставі Договору було надано послуги відповідачу з інкасації грошових коштів за період з серпня 2012 року по жовтень 2012 року на суму 33594,00 грн, що підтверджується відповідними актами про надання послуг.

В той же час, відповідач свій обов'язок щодо своєчасної оплати за надані послуги не виконав, що і стало підставою для звернення позивача до суду зданим позовом про стягнення вартості послуг інкасації та пені у загальному розмірі 36 108,57 грн.

Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини першої статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно з пунктом першим частини другої цієї статті підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За змістом статей 202, 204 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частин першої та другої статті 205 Цивільного Кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (стаття 638 Цивільного кодексу України, стаття 180 Господарського кодексу України).

Стаття 639 Цивільного кодексу України встановлює, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно з частиною першою статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За приписами частини першої статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Судом встановлено, що фактично між позивачем та відповідачем був укладений договір надання послуг.

Згідно із статтею 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з частиною першою статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За приписами статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як свідчать матеріали справи 31.08.2012 між сторонами у справі підписано акт № 148 про надані послуги з якого слідує, що у серпні 2012 року згідно договору № 300/і від 23 листопада 2010 року виконавцем надані послуги з інкасації, обсяг яких становить 10 044,00 грн (т.1 а.с. 21)

30.09.2012 між сторонами у справі підписано акт № 163 про надані послуги з якого слідує, що у вересні 2012 року згідно договору № 300/і від 23 листопада 2010 року виконавцем надані послуги з інкасації, обсяг яких становить 12 300,00 грн (т.1 а.с. 21).

31.10.2012 сторонами підписано акт № 180 про надані послуги у жовтні 2012 згідно договору № 300/і від 23 листопада 2010. Обсяг наданих послуг становить 11 250,00 грн (т.1 а.с. 21 зв. бік).

Вказані акти скріплені печатками сторін, та з актів слідує, що претензій до наданих послуг з боку відповідача немає.

Відповідачем факт отримання вказаних послуг за період з серпня 2012 року по жовтень 2012 року на суму 33 594,00 грн не спростовується, проте відповідач вважає, що у нього не існує заборгованості перед позивачем внаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Згідно з частиною третьою статті 203 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони. Аналогічні правила містить і стаття 601 Цивільного кодексу України.

Як зазначено в п. 31 листа Вищого господарського суду України від 07.04.2008 № 01-8/211 "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України" заява однієї сторони про зарахування зустрічної однорідної вимоги є одностороннім правочином, який має наслідком припинення зобов'язань. Якщо друга сторона вважає, що заява першої сторони є нікчемним правочином, а відтак не припиняє зобов'язання (наприклад, за відсутністю зобов'язання другої сторони або в разі недопустимості зарахування зустрічних вимог згідно з частинами четвертою, п'ятою статті 203 Господарського кодексу України, статтею 602 Цивільного кодексу України), то друга сторона вправі звернутися до суду з позовом про примусове виконання зобов'язання першою стороною в натурі або про застосування інших способів захисту, встановлених законом.

Відповідач зазначає, що станом на 01.12.2012 у ПАТ «ЕРДЕ Банк» виникли взаємні зобов'язання перед ТОВ «ТРП» у розмірі 300 000,00 грн внаслідок не зарахування банком вказаної суми на транзитний рахунок відповідача № 29026009999061, відкритий АТ «Імексбанк», МФО 328384, код ЕДРПОУ 20971504 за договором на інкасацію грошових коштів № 569/і від 29.12.2011 (а.с. 143). Вказану обставину відповідач підтверджує тим, що згідно із супровідною відомістю від 02.09.2012 до сумки з готівкою № 3387/10 позивачем від ТОВ «ТРП» для зарахування на транзитний рахунок у АТ «Імексбанк» отримано 470 000,00 грн (а.с. 155). В той же час, згідно з випискою з транзитного рахунку, вбачається, що на транзитний рахунок відповідача № 29026009999061, відкритий АТ «Імексбанк» грошові кошти з сумки № 3387 за 02.09.2012 зараховані 26.09.2012 двома платежами у розмірі 100 000,00 грн і 70 000,00 грн, а всього 170 000,00 грн (т.2. а.с.).

Відповідач зауважує, що 16.10.2012 за вих. № 54а він направив на адресу ПАТ «ЕРДЕ Банк» заяву про зарахування зустрічних вимог, зокрема, за неоплачені послуги за інкасацію по договору № 300і від 23.11.2010 за серпень 2012 року у розмірі 10 044,00 грн і за вересень 2010 року у розмірі 12300,00 грн (т.1 а.с 174).

17.12.2012 за вих. № 61 відповідач направив на адресу позивача лист про зарахування суми загальної заборгованості у розмірі 169 986 грн, та як слідує з пояснень представника відповідача, до вказаної суми увійшла уся сума заборгованості, яка є предметом спору у даній справі (т. 1 а.с. 129).

Проте, у суду відсутні підстави вважати, що відповідачем було здійснено односторонній правочин щодо зарахування зустрічних позовних вимог з огляду на те, що наявні у справі докази не дають можливості стверджувати, що листи відповідача від 17.12.2012 та від 10.10.2012 було отримано уповноваженою особою Банку.

Як вбачається з вказаних листів на листі від 16.10.2012 міститься штемпель АТ «ЕРДЕ Банк» вх. № 19558 від 17.10.12, проте відсутній підпис та прізвище уповноваженої особи позивача, яка цей лист отримала. В той же час, згідно із поясненнями представника позивача від 25.02.2014 № 286 позивач вказаного листа не отримував. В даний час, коли банком, начебто, було отримано даний лист, існувала інша нумерація вхідної кореспонденції (т. 2. а.с.13).

На листі від 17.12.2012 також міститься вхідний штемпель АТ «ЕРДЕ Банк» від 18.12.2012 з вхідним № 120702 та міститься рукописний напис «отримано на руки». Проте, яка саме особа отримала цей документ, матеріали справи не містять. З пояснень позивача від 29.10.2013 № 6568 слідує, що докази отримання листа відповідача від 17.12.2013 № 61 у АТ «ЕРДЕ Банк» відсутні (т.1 а.с. 137-138).

За таких обставин у суду відсутні підстави вважати, що листи відповідача від 16.10.2012 і 17.12.2012 отримано уповноваженою особою позивача, відповідно і відсутні підстави для висновку щодо зарахування зустрічних однорідних вимог.

Крім того, як встановлено судом, Постановою Національного банка України № 451 від 29.10.2012 було віднесено АТ «ЕРДЕ Банк» до категорій неплатоспроможних. Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 25 від 29.1.2012 розпочато процедуру виведення АТ «ЕРДЕ Банк» з ринку, запроваджено тимчасову адміністрацію строком на три місяці з 30.10.2012 по 29.01.2013 та призначено уповноважену особу Фонду на тимчасову адміністрацію в Банку.

09.01.2013 Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АТ «ЕРДЕ Банк», а 10.01.2013 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 3 про призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію Банку.

Відповідно до статті 57 Конституції України кожному гарантується право знати свої права і обов'язки. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом.

Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними.

Інформація про запровадження тимчасової адміністрації в банку у відповідності до вимог статті 34 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» була опублікована в газетах «Голос України» від 03.11.2012 № 208 (5458) і «Урядовий кур'єр» від 03.11.2012 № 202, які є офіційними виданнями (т.1 а.с.224, 225).

Статтями 602 Цивільного Кодексу України і 202 Господарського кодексу України передбачені випадки, коли зарахування зустрічних однорідних вимог є недопустимим. Зокрема, передбачається недопустимість зарахування зустрічних вимог у випадках, встановлених законом.

Згідно з пунктом четвертим частини п'ятої статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб під час тимчасової адміністрації не здійснюється: зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом.

Отже, з урахуванням наведених законодавчих приписів суд вважає, що зарахування зустрічних однорідних вимог після введення тимчасової адміністрації є неможливим.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за договором № 300/і на інкасацію коштів за період з серпня 2012 року по жовтень 2012 року у сумі 33 594,00 грн знайшли своє підтвердження належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо позовних вимог про стягнення пені у розмірі 2514,57 грн суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 5.6 Договору сторони встановили що за прострочення замовником визначеного договором строку сплати винагороди за надані послуги в розмірі, визначеному договором, замовник сплачує виконавцю пеню в розмір подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня від суми невиконаних зобов'язань за кожний день такого прострочення.

Згідно з частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 4.4. Договору визначено, що обов'язок сплачувати щомісячну винагороду виконавцю настає у замовника на підставі отриманого рахунку-фактури та підписаних двосторонніх актів про надання послуги протягом 5-ти робочих днів з дня їх отримання.

Як встановлено судом, рахунки-фактури за послуги інкасації за спірний період були надіслані позивачем відповідачу 21.06.2013 за вих. № 4960 (т.1 а.с. 24, т. 2 а.с. 21, 22).

Вказаним листом позивач вимагає погасити заборгованість перед АТ «ЕРДЕ Банк» в строк до 01.07.2013.

Представником відповідача не спростовувався факт отримання рахунків-фактур наприкінці червня 2013.

Суд перевірив розрахунок пені, наданий позивачем, та вважає неправомірним нарахування пені за кожним актом, відповідно, з 10.09.2012, 08.10.2012 та 08.11.2012. Враховуючи, вимогу позивача від 21.06.2013 № 4960 погасити заборгованість в строк до 01.07.2013 та з огляду на положення статті 530 Цивільного кодексу України суд дійшов висновку, що у відповідача прострочення сплати заборгованості за договором у розмірі 33 594,00 грн виникла з 02.07.2013.

Оскільки позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення пені станом на 12.07.2013 за розрахунком суду пеня складає: 141.74 грн.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 33594 02.07.2013 - 12.07.2013 11 7.0000 % 0.038 % 141.74 За таких обставин суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог в частині стягнення пені. Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у розмірі 33 735,74 грн з яких: 33 594,00 грн - заборгованість за договором за послуги інкасації, 141,74 грн - пеня.

Щодо клопотання представника відповідача про припинення провадження у справі суд вважає його необґрунтованим, оскільки підставою позову є відносини сторін, які виникли у зв'язку з виконанням господарського договору. Згідно з положеннями частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів підвідомчі господарським судам.

Враховуючи, що уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у правах, пов'язаних зі здійснення тимчасової адміністрації звільняється від сплати судового збору (пункт 22 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір»), відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального Кодексу України судовий збір підлягає стягненню з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог.

Отже, з відповідача в доход державного бюджету підлягає стягненню 1607,44 грн (1720,50 х 33735,74/36108,57).

Керуючись статтями 43, 49, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ТРП» (99028, м. Севастополь, проспект Гагаріна, 17/2 ідентифікаційний код 37229673, р/р 26001057001404 в ПАТ «Приватбанк» м. Сімферополя, МФО 384436, або з іншого рахунку, виявленого державним виконавцем) на користь Публічного акціонерного товариства «ЕРДЕ Банк» (04070, м. Київ, вул. Сагайдачного/Ігоревська, 10/5а, ідентифікаційний код 34817907, р/р 32072417601 у Головному Управлінні Національного банку України по м. Києву і Київської області, або на інший рахунок, зазначений стягувачем) заборгованість у розмірі 33 735,74 грн (тридцять ти тисячі сімсот тридцять п'ять гривень 74 коп) з яких: 33 594,00 грн - заборгованість за договором за послуги інкасації, 141,74 грн - пеня.

В решті вимог відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ТРП» (99028, м. Севастополь, проспект Гагаріна, 17/2 ідентифікаційний код 37229673, р/р 26001057001404 в ПАТ «Приватбанк» м. Сімферополя, МФО 384436, або з іншого рахунку, виявленого державним виконавцем ) в доход державного бюджету міста Севастополя (код ЕДРПОУ 38022717, Головне управління Державної казначейської служби України у місті Севастополі, МФО 824509, р/р 31215206783001, код класифікації доходів бюджету - 22030001 "Судовий збір (Державна судова адміністрація України)» судовий збір у розмірі 1607,44 грн (одна тисяча шістсот сім гривень 44 коп).

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 11.03.2014.

Головуючий суддя підпис Н.Г. Плієва

Судді підпис О.О. Єфременко

підпис Ю.В. Лотова

901/2770/13/4339/14