Постанова

від 25.02.2014 по справі 808/1037/14

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2014 року о 16 год. 03 хв.Справа № 808/1037/14 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Мінаєвої К.В.,

за участю секретаря судового засідання Плєшкова Д.В.,

за участю представників:

позивача - Кондратєвої Н.А. Клочкова В.В.,

відповідача - Гревцевої О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом підприємства з іноземними інвестиціями у формі закритого акціонерного товариства «Запорізький залізорудний комбінат»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів

про скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ:

08 лютого 2014 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов підприємства з іноземними інвестиціями у формі закритого акціонерного товариства «Запорізький залізорудний комбінат» (далі - позивач) до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 21 січня 2014 року №0000513010 та №0000503010.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем неправомірно прийнято спірні податкові повідомлення - рішення, оскільки позивачем надано всі первинні податкові та бухгалтерські документи на підтвердження здійснення господарської операції з ПП «Агроснаб-Запоріжжя 2005», а отже у позивача не було підстав для не включення сум податку на додану вартість по операціях з ПП «Агроснаб-Запоріжжя 2005» до складу податкового кредиту та до складу валових витрат. Представники позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги.

Відповідач проти позову заперечує. В обґрунтування заперечень зазначає, що під час проведення позапланової перевірки позивача виявлено розбіжності в датах складання первинних документів податкової бухгалтерської та звітності. Крім того, з отриманого відповідачем акту перевірки ПП «Агроснаб-Запоріжжя 2005» з контрагентами ТОВ «Авиатек Груп ЛТД», ТОВ «Елаком Інвест», ТОВ «ВКФ Плутон Трейд», ТОВ «Аркада і К», ТОВ «Декос Альянс» та ТОВ «Тіал Аьянс» ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя №59/22-14/33210737 від 10.07.2012 р., за результатами якої податковий орган дійшов висновку про те, що контрагенти ПП «Агроснаб-Запоріжжя 2005» не здійснювали господарської діяльності. Таким чином, позивачем неправомірно віднесено суми коштів до складу податкового кредиту на підставі документів, виписаних від імені ПП «Агроснаб-Запоріжжя 2005». Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи встановлено, що в період з 25.12.2013 р. по 31.12.2013 р. відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питання правових відносин з постачальником товарів (послуг): ПП «Агроснаб-Запоріжжя 2005» (код за ЄДРПОУ 33210737) за період поставки березень, червень, липень, грудень 2011 року; ТОВ «Апекс» (код ЄДРПОУ 31806143) за період поставки серпень 2011 р.; ТОВ «Сігма Майстер» (ЄДРПОУ 34373941) за період поставки червень 2011 р., за результатами якої складено акт №322/30-10/00191218 від 31.12.2013 р. Перевіркою встановлено порушення позивачем:

- пп.14.1.27 п.14.1 ст.14, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.144.1 ст.144 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за період з 01.04.2011 р. по 31.12.2012 р. всього в розмірі 41144,00 грн.;

- пп.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.3 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, п.10.1 «Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних» затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 №1002, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 р. за №1402/18697.

21 січня 2014 року відповідачем на підставі акту перевірки №322/30-10/00191218 від 31.12.2013 р. прийнято:

- податкове повідомлення - рішення №0000513010, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 44913,00 грн., в т.ч. за основним платежем 41144,00 грн. та за штрафними санкціями 3769,00 грн.;

- податкове повідомлення - рішення №0000503010, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 64015,50 грн., у т.ч. за основним платежем в розмірі 60991,00 грн. та 3024,50 грн. штрафні санкції;

Позивач, не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями - рішеннями, звернувся з позовом до суду.

Суд, вважає за необхідне відмітити наступне. Підставою для визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток став висновок податкового органу про відсутність поставки запчастин від ПП «Агроснаб-Запоріжжя 2005».

Суд зазначає, що відповідно до п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Підпунктом 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Положеннями п. 198.2 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Згідно п. 201.10 ст. 201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Пунктом 201.6 ст.201 Кодексу встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Отже, податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

Відповідно до п.198.6 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 №969 (який набрав чинності з 10.01.2011), податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Згідно п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством України. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Суд вважає за необхідне зазначити, що ПП «Агроснаб-Запоріжжя 2005» було зареєстроване у встановленому законодавством порядку, як платник податку на додану вартість, а реєстрація як платника податків на додану вартість скасована 31.01.2014 р. (з ініціативи платника податків), тобто вже після здійснення господарських операцій з позивачем (а.с. 124, т.1), податкові накладні, наявні в матеріалах справи, виписані ПП «Агроснаб-Запоріжжя 2005» для документального оформлення виконання умов договорів, містять відомості про адресу місцезнаходження покупця та продавців, одиниці виміру товару, кількість товару, ціну товару, тому відповідають вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності. Будь-яких порушень щодо оформлення податкових накладних не встановлено, зауваження до змісту та форми зазначених документів відсутні, що не заперечується і відповідачем в акті перевірки. За таких обставин, немає підстав для невключення сум ПДВ по вказаних податкових накладних до складу податкового кредиту позивача.

Згідно п.198.3 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Суд зазначає, що відповідно до ч.4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

З матеріалів справи встановлено, що між позивачем та ПП «Агроснаб-Запоріжжя 2005» укладено договір поставки №402/1 від 04.02.2011 р., відповідно до умов якого постачальник - ПП «Агроснаб-Запоріжжя 2005» зобов'язується поставити, а покупець - ЗАТ « Запорізький залізорудний комбінат» прийняти та оплатити запасні частини та агрегати на умовах цього договору.

На підтвердження виконання умов договору, а саме отримання товарно-матеріальних цінностей від ПП «Агроснаб-Запоріжжя 2005» до матеріалів справи надано накопичувальну відомість руху матеріальних ресурсів за 01.03.2011 р. по 31.12.2011 р. (а.с.41-42, 130-131 т.1), приходні та расходні ордери, видаткові накладні, рахунки-фактури, лімітні кртки на відпуск матеріалів (а.с.43-60, 132-237, т.1, 1-196, т.2), податкові накладні (а.с.61-66, т.1).

На підтвердження транспортування товару отриманого від ПП «Агроснаб-Запоріжжя 2005» до матеріалів справи надано подорожні листи вантажного автомобіля, товаро-транспортні накладні, довідки до подорожнього листа (а.с.67-75, т.1). На підтвердження оплати товару до матеріалів справи надано платіжні доручення (а.с.76-78, т.1).

Крім того, на підтвердження наявності у позивача транспортних засобів, для ремонту яких використовувалися запчастини, отримані від контрагента ПП «Агроснаб-Запоріжжя 2005» до матеріалів справи надано перелік автомобільної та тракторної техніки, яка перебуває на балансі ЗАТ «Запорізький залізорудний комбінат» (а.с.125-129, т.1).

Таким чином, суд дійшов висновку, що наявність первинних документів є достатньою підставою для відображення вказаних операцій в бухгалтерському обліку, а так як дані податкового обліку базуються на даних бухгалтерського обліку, то це зумовлює відсутність підстав для висновку про відсутність фактичного здійснення господарських операцій, а висновок відповідача про безпідставність включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту та сум коштів до витрат з операцій по придбанню товарів, послуг від ПП «Агроснаб-Запоріжжя 2005» є необґрунтованим. Крім того, суд не приймає посилання представника відповідача на п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України, оскільки вказана норма Податкового кодексу України стосується податкового зобов'язання продавця, а не податкового кредиту отримувача товарів (послуг).

Суд не приймає посилання представника відповідача на те, що підчас проведення перевірки виявлено розбіжності в первинних документах щодо дати їх складання, як на підставу висновків про відсутність реального здійснення господарських операцій, оскільки такі розбіжності не свідчать про відсутність реального вчинення господарської операції та не впливають на податкове зобов'язання звітного податкового періоду. Крім того, вказана позиція податкового органу не відповідає положенню п.198.2 ПК України якою передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Також, при розгляді справи судом встановлено, що висновок податкового органу про відсутність факту реального вчинення господарських операцій, зокрема базується на даних акту перевірки ПП «Агроснаб-Запоріжжя 2005» з контрагентами ТОВ «Авиатек Груп ЛТД», ТОВ «Елаком Інвест», ТОВ «ВКФ Плутон Трейд», ТОВ «Аркада і К», ТОВ «Декос Альянс» та ТОВ «Тіал Аьянс» ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя №59/22-14/33210737 від 10.07.2012 р., за результатами, якої податковий орган дійшов висновку про те, що контрагенти ПП «Агроснаб-Запоріжжя 2005» не здійснювали господарської діяльності.

Суд вважає за необхідне відмітити, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки, довідки зустрічної звірки або акту про неможливість проведення зустрічної звірки, в яких викладені висновки про наявність ознак фіктивної господарської діяльності, відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента або акт про неможливість проведення зустрічної звірки тощо, не має преюдиціального значення при розгляді справи судом та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Суд зазначає, що при дослідженні факту здійснення господарських операцій, що були підставою для формування витрат платника податків, оцінювати слід відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку. Відносини між учасниками попередніх ланок постачання товарів не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між конкретними контрагентами. В разі наявності у органу державної податкової служби інформації щодо порушення окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватися саме щодо цієї особи. В ході розгляду справи відповідачем не надано до суду доказів наявності обвинувального вироку відносно посадових (службових) осіб контрагентів позивача.

В ході розгляду справи відповідачем не надано до суду доказів наявності обвинувального вироку відносно посадових (службових) осіб ПП «Агроснаб-Запоріжжя 2005» та наявності рішення суду про визнання угод недійсними. Отже, податкові органи не можуть нараховувати податкові зобов'язання та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.

Зазначене узгоджується з практикою Верховного Суду України, викладеною у постановах від 09 вересня 2008 року у справі № 21-500во08 та від 01 червня 2010 року у справі № 21-573во10.

Згідно ст.1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції» ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, Україна визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковим для правозастосування органами правосуддя.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 22 січня 2009 року у справі «Булвес» АД проти Болгарії (заява №3991/03) визначено, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не доведено правомірність прийнятих рішень.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій, бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. При розгляді справи встановлено, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень - рішень відповідач діяв необґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог підприємства з іноземними інвестиціями у формі закритого акціонерного товариства «Запорізький залізорудний комбінат».

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 71, 86, 158-163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов підприємства з іноземними інвестиціями у формі закритого акціонерного товариства «Запорізький залізорудний комбінат» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень - рішень задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 21 січня 2014 року №0000513010 та №0000503010.

Стягнути з Державного бюджету України на користь підприємства з іноземними інвестиціями у формі закритого акціонерного товариства «Запорізький залізорудний комбінат» судовий збір в розмірі 217,86 грн. (двісті сімнадцять гривень 86 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя К.В.Мінаєва