Ухвала

від 16.10.2014 по справі 808/1037/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2014 рокусправа № 808/1037/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чередниченко В.Є.,

суддів: Коршуна А.О., Панченко О.М.,

за участю секретаря судового засідання: Яковенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25 лютого 2014 року у справі №808/1037/14 за позовом підприємства з іноземними інвестиціями у формі закритого акціонерного товариства «Запорізький залізорудний комбінат» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Підприємство з іноземними інвестиціями у формі закритого акціонерного товариства «Запорізький залізорудний комбінат» (далі - ПІІ ЗАТ «Запорізький залізорудний комбінат») 6 лютого 2014 року звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів, згідно якого, просить визнати протиправними та скасувати прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення від 21.01.2014 року №0000513010, №0000503010.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що вказані податкові повідомлення-рішення повинні бути скасовані, оскільки висновки відповідача щодо нереальності проведених позивачем з ПП «Агроснаб-Запоріжжя 2005» господарських операцій та юридичної дефектності первинних документів позивача, викладені у акті №322/30-10/00191218 від 31 грудня 2013 року (далі - акт перевірки), на підставі якого їх було прийнято є безпідставними та необґрунтованими.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 25 лютого 2014 року адміністративний позов задоволено.

Постанова суду мотивована тим, що відповідачем не доведена правомірність оскаржуваних податкових повідомленя-рішення.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач оскаржив її до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, не дослідження судом в повній мірі доказів. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити.

В апеляційній скарзі зазначає про те, що актом перевірки не встановлено факту поставок товарів по ланцюгу постачання від ПП «Агроснаб-Запоріжжя 2005» до позивача. Не дослідження судом першої інстанції обставин поставки товару. Ненадання позивачем до перевірки актів приймання-передачі товару, документів що засвідчують транспортування товару, його зберігання, використання у власній господарській діяльності.

Згідно заперечень на апеляційну скаргу, позивач посилаючись на необґрунтованість апеляційної скарги, просив у її задоволені відмовити, постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача який підтримав доводи апеляційної скарги, пояснення представників позивача, які заперечували, щодо її задоволення, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питання правових відносин з постачальниками товарів (послуг): ПП «Агроснаб-Запоріжжя 2005» за період поставки березень, червень, липень, грудень 2011 року; ТОВ «Апекс» за періоди поставки серпень 2011 року; ТОВ «Сігма Майстер» за періоди поставки червень 2011 року.

За результатами вказаної перевірки відповідачем складено акт №322/30-10/00191218 від 31 грудня 2013 року в якому зроблено висновок про порушення позивачем положень:

- п. 14.1.27 ст. 14, п.138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 144.1 ст. 144 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за період з 01.04.2011 року по 31.12.2012 року всього у сумі 41 144,00 грн.;

- пп. 14.1.181, п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п.198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, ст. 200 Податкового кодексу України, п. 10.1 «Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних» затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 року №1002, зареєстрованого в Мінюсті України 29 грудня 2010 року за №1402/18697 на суму 60 991 грн. у тому числі по періодам: березень 2011 року на суму 26 730,00 грн.; квітень 2011 року на суму 1 754,00 грн.; червень 2011 року на суму 26 460,00 грн.; липень 2011 року на суму 2 221 грн.; грудень 2011 року на суму 3 826,00 грн.

Згідно з вказаного акта відповідач дійшов висновку про нереальність господарських операцій між позивачем та ПП «Агроснаб-Запоріжжя 2005», у зв'язку з чим у позивача відсутнє право на формування показників податкової звітності.

На підставі акта перевірки відповідачем 21.01.2014 року прийнято податкове повідомлення-рішення:

- №0000513010 яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем податок на прибуток у розмірі 41 144,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 3 769,00 грн. (а.с. 9);

- №0000503010 яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем податок на додану вартість у розмірі 60 991,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 3 024,50 грн. (а.с. 7);

Правомірність та обґрунтованість вказаних рішень відповідача є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спірні відносини між сторонами та задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірні рішення відповідача прийняті не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженої постанови, виходить з наступного.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України (далі - ПК України) податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно пункту 201.8 статті 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого п. 201.10 ст. 201 ПК України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Тобто, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Встановлені судом обставини справи свідчать про те, що між позивачем (покупець) та ПП «Агроснаб-Запоріжжя 2005» (постачальник) укладено договір поставки № 402/1 від 04.02.2011 року (т.1 а.с.40).

При цьому, з врахуванням положень п.п. 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» судом першої інстанції досліджено питання щодо реального вчинення зазначених правочинів за наявності доказів, які підтверджують вказані обставини:

накопичувальної відомості руху матеріальних ресурсів за період з 01.03.2011 року по 31.12.2011 року (т.1 а.с.41-42, 130-131), приходних та расходних ордерів, видаткових накладних, рахунків-фактур, лімітних карток на відпуск матеріалів (т.2 а.с.43-60, 132-237, т.2 1-196)

ПП «Агроснаб-Запоріжжя 2005» виписано позивачу податкові накладні за березень, червень, липень, грудень 2011 року на загальну суму ПДВ 60 990,64 грн., які відповідають вимогам ст. 201 Податкового кодексу України (т.1 а.с. 61-66).

Товар згідно умов договору (п.3.1, 3.2, 3.3) отримано позивачем, що підтверджується подорожними листами вантажного автомобіля, товарно-транспортними накладними, довідками до подорожнього листа (т.1 а.с.67-75).

Отримані за умовами договору поставки № 402/1 від 04.02.2011 року запасні частини на агрегати використано позивачем для ремонту транспортних засобів, які перебувають на балансі у позивача (т.1 а.с. 125-129).

Таким чином, судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок про реальність господарських операцій позивача з ПП «Агроснаб-Запоріжжя 2005», за наслідками яких сформовано валові витрати та спірний податковий кредит, оскільки встановлені обставини справи свідчать про поставку товару, транспортування товару від продавця до покупця, оприбуткування товару покупцем, оплату його вартості, використання у власній господарській діяльності.

Крім того в акті перевірки відповідач зазначає про виявлення розбіжностей в первинних документах позивача щодо дати їх складання, що на його думку є підставою для висновків про відсутність реального здійснення господарських операцій позивача.

Між тим як вірно зазначив суд першої інстанції такі розбіжності не свідчать про відсутність реального вчинення господарської операції та не впливають на податкове зобов'язання звітного податкового періоду. Крім того, вказана позиція податкового органу не відповідає положенню п.198.2 ПК України якою передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Також суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими посилання відповідача в акті перевірки на відсутність реального характеру господарських операцій між позивачем з ПП «Агроснаб-Запоріжжя 2005», враховуючи дані акта перевірки ПП «Агроснаб-Запоріжжя 2005» з контрагентами ТОВ «Авиатек Груп ЛТД», ТОВ «Елаком Інвест», ТОВ «ВКФ Плутон Трейд», ТОВ «Аркада і К», ТОВ «Декос Альянс» та ТОВ «Тіал Аьянс» ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя №59/22-14/33210737 від 10.07.2012 р., за результатами, якої податковий орган дійшов висновку про те, що контрагенти ПП «Агроснаб-Запоріжжя 2005» не здійснювали господарської діяльності, оскільки податковим законодавством не передбачено підтвердження сплати ПДВ по ланцюгу поставок. Відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку це особа, яка згідно з цим законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Відтак відповідальність за не внесення до бюджету податку на додану вартість повинні нести постачальники продукції (виконавці робіт), а не позивач, який сплатив ПДВ у ціні придбаної продукції (виконаних робіт).

Європейський Суд з прав людини в пункті 38 рішення від 09.01.2007 року у справі «Інтерсплав проти України» зазначив: коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Крім того, зробивши висновки про нікчемність вчиненого позивачем правочину податковий орган не врахував наступного.

При визнанні договорів нікчемними податковим органом не дотримано приписів законодавчих норм, тобто не встановлено вини та умислу позивача, спрямованих на заволодіння державним майном, порушення публічного порядку, не надано доказів про умисність укладання угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а безтоварність здійснених позивачем господарських операцій, на що посилається відповідач, не підтверджена у встановленому законом порядку жодним доказом, сам висновок носить характер припущення.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що відповідачем в акті перевірки, який став підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, не наведено тих обставин, які б свідчили про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України.

Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому постанову суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 198, статтями 205, 206 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів - залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25 лютого 2014 року у справі №808/1037/14 - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлений 20 жовтня 2014 року.

Головуючий: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун

Суддя: О.М. Панченко