Ухвала

від 04.03.2014 по справі 820/11083/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2014 р.Справа № 820/11083/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Жигилія С.П.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.

представника відповідача Поярко І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Юрін" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.12.2013р. по справі № 820/11083/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юрін"

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Юрін" звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 11.06.2013 року № 0002342201 на суму 6910 грн.

11 грудня 2013 року постановою Харківського окружного адміністративного суду в задоволенні адміністративного позову відмовлено в повному обсязі.

Позивач, не погодившись з вищезазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає про порушення відповідачем порядку проведення перевірки, оскільки відповідачем не зазначено та не конкретизовано підставу проведення фактичної перевірки.

Крім того, вказує, що податковим органом зроблено висновки про порушення позивачем вимог податкового законодавства без вивчення усіх необхідних документів.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що фахівцями державної податкової служби у Харківській області на підставі направлень на перевірку від 23.05.2013 року № 2199 та № 2200 (а.с. 31, 32) проведено фактичну перевірку ТОВ "Юрін" щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності документа, що підтверджує державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідно закону, ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

За результатами перевірки складено акт № 967/20/40/22/31942026 від 28.05.2013 року, яким встановлено порушення позивачем вимог діючого законодавства України, а саме: пунктів 9, 12 статті 3 Закону України № 265/95-ВР від 06.07.1995 року "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (далі - Закону України № 265) (а.с. 16-19).

На підставі висновків акту № 967/20/40/22/31942026 від 28.05.2013 року, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0002342201 від 11.06.2013 року, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в розмірі 6910 грн. (а.с. 14).

Не погоджуючись з винесеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення, прийнято відповідачем в межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та Законами України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступних підстав.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, визначено Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" із змінами і доповненнями (далі - Закон № 265), відповідно до ст. 1 якого, реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі - продажу іноземної валюти.

Приписами ч. 1 ст. 15 Закону № 265 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин передбачено, що контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.

Відповідно до пп. 9 ст. 3 Закону № 265 суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

Під фіскальним звітним чеком слід розуміти документ встановленої форми, надрукований реєстратором розрахункових операцій, що містить дані денного звіту, під час друкування якого інформація про обсяг виконаних розрахункових операцій заноситься до фіскальної пам'яті. При цьому, денний звіт - документ встановленої форми, надрукований реєстратором розрахункових операцій, що містить інформацію про денні підсумки розрахункових операцій, проведених з його застосуванням. Термін "розрахункова операція" визначено як приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця (ст.2 Закону України № 265.)

Виходячи зі змісту п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 18.02.2002 р. №199 "Про затвердження вимог реалізації фіскальних функцій реєстраторів розрахункових операцій" Z-звіт - денний звіт з обнуленням інформації в оперативній пам'яті та занесенням її до фіскальної пам'яті реєстратора.

Пунктом 13 даної постанови встановлено, що формування Z-звіту повинно виконуватися у такій послідовності: друкування фіскального звітного чека і занесення інформації до фіскальної пам'яті; обнулення регістрів денних підсумків оперативної пам'яті; друкування інформації, що підтверджує обнулення регістрів денних підсумків оперативної пам'яті та дійсність фіскального звітного чека.

Даною Постановою визначено, що усі режими реєстратора розрахункових операцій повинні блокуватися, зокрема у разі перевищення максимальної тривалості зміни. Підсумок розрахунків обчислюється за зміну, максимальна тривалість якої не повинна перевищувати 24 години. У разі коли підприємство не здійснює діяльність у конкретні дні, що підтверджується відповідним наказом на підприємстві, то реєстратори розрахункових операцій не застосовуються, а фіскальні звітні чеки - не друкуються. У робочі дні підприємства реєстратор розрахункових операцій повинен бути в увімкненому стані і роздрукування фіскального звітного чека є обов'язковим.

Таким чином, обов'язок здійснювати щоденне роздрукування фіскального звітного чека у позивача виникає протягом кожного робочого дня при здійсненні розрахункових операцій. Якщо ж підприємство в деякі дні не працює, то відповідно в такі дні РРО не застосовуються, звітні чеки не друкуються.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції, згідно з журналом обліку ремонту та технічного обслуговування перевірок конструкції та програмного забезпечення РРО, 28.10.2012 року ТОВ РЦСО "Арко" здійснювало технічне обслуговування конструкції РРО позивача, оскільки був збій електроенергії, що призвело до поломки РРО.

В підтвердження зазначеного позивач надав до суду копію сторінки журналу обліку ремонту та технічного обслуговування перевірок конструкції та програмного забезпечення РРО.

Проте, як вбачається з копії сторінки вказаного журналу, відповідно до запису № 9 РРО вийшов з ладу 29.10.2012 року, а не 28.10.2012 року.

Крім того, позивач під час перевірки надав довідку про опломбування РРО від 23.12.2011 року.

Згідно пункту 3.2 порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги) № 614 від 01.12.2000 року (який був чинний на момент проведення перевірки) (далі - Порядок), при опломбуванні РРО складається (або доповнюється) у двох примірниках довідка про опломбування реєстратора розрахункових операцій (додаток 5), один з яких надається СГ, а другий зберігається у ЦСО (в органі ДПС), що здійснив опломбування. У довідці обов'язково відображаються дані щодо відповідності конструкції та програмного забезпечення РРО до документації виробника, а також щодо переведення РРО у фіскальний режим роботи. Дані про СГ заносяться з довідки про резервування фіскального номера РРО або з книги обліку розрахункових операцій, а дані про РРО - з паспорта (формуляра) на РРО.

Відповідно до пункту 3.1 Порядку, опломбування реєстратора здійснюється ЦСО:

- перед реєстрацією РРО;

- після його ремонту;

- при заміні засобу контролю;

- при прийнятті на сервісне обслуговування РРО, який раніше обслуговувався в іншому ЦСО;

- за рішенням органу ДПС.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у разі якщо 28.10.2012 року проводився ремонт РРО, як зазначає позивач, у нього повинна бути наявна довідка про опломбування РРО з відповідною датою.

А ні до суду першої, а ні до суду апеляційної інстанції, позивачем вказана довідка не надана.

У відповідності до приписів пункту 4.9 Порядку, якщо на період виходу з ладу РРО або в разі відключення електроенергії розрахункові операції проводяться з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки, то після встановлення відремонтованого (резервного) РРО або відновлення постачання електроенергії необхідно провести через РРО суми розрахунків за час роботи з використанням розрахункової книжки, а також у відповідності до контрольної стрічки (у випадку обнулення оперативної пам'яті) - за час роботи, що передував виходу РРО з ладу або відключенню електроенергії, окремо за кожною ставкою ПДВ, після чого слід виконати Z-звіт. При потребі виконується операція "службове внесення" на суму готівки, що зберігається на місці проведення розрахунків.

З аналізу вказаної норми вбачається, що позивач після встановлення відремонтованого РРО повинен був виконати Z-звіт за час роботи, що передував виходу РРО з ладу або відключенню електроенергії.

Проте, на виконання положення вищезазначеної норми, позивачем таких дій виконано не було.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність та обґрунтованість твердження податкового органу щодо не забезпечення ведення позивачем у порядку встановленому законодавством, обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації на суму 3285,00 грн. з наступних підстав.

Відповідно до пункту 12 статті 3 Закону України від 06.07.95 № 265/95-ВР „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" із змінами і доповненнями, суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Статтею 6 Закону №265-ВР передбачено, що облік товарних запасів фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва.

За приписами ст.21 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", до суб'єктів підприємницької діяльності, що не ведуть або ведуть з порушенням встановленого порядку облік товарів за місцем реалізації та зберігання, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості не облікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік - це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. При цьому самі господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Для

Отже, облік товарів включає в себе комплекс операцій, який полягає у відображенні інформації, що міститься у первинних документах, на рахунках бухгалтерського обліку у порядку, визначеному відповідними національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Згідно пунктів 1, 3, 5 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та «Положення (стандартом) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 №246, встановити наявність не облікованого товару можливо або шляхом проведення інвентаризації, або шляхом дослідження первинних документів, рахунків бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Таким чином, порушення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації можна встановити шляхом дослідження інформації, що міститься на рахунках бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент проведення перевірки податкові накладні були відсутні.

Представник позивача зазначив, що під час перевірки у позивача не було можливості надати необхідні документи, у зв'язку з відсутністю бухгалтера на робочому місці з документами.

Проте, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що згідно акту перевірки, 28.05.2013 року перевірка проводилась з 14 години 55 хвилин до 17 години двадцяти хвилин. Отже, у позивача було достатньо часу для надання необхідних документів перевіряючим.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що відповідачем небули надані

З огляду на вищезазначене, та враховуючи той факт, що податковий орган при проведення перевірки та винесенні спірного податкового повідомлення-рішення, діяв в межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та Законами України, колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог правомірним.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юрін" залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.12.2013р. по справі № 820/11083/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Жигилій С.П. Судді (підпис) (підпис) Дюкарєва С.В. Перцова Т.С. Повний текст ухвали виготовлений 11.03.2014 р.