Ухвала

від 05.03.2014 по справі 805/17696/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Головуючий у 1 інстанції - Кірієнко В.О.

Суддя-доповідач - Юрко І.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2014 року справа №805/17696/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Юрко І.В., суддів: Міронової Г.М., Блохіна А.А.,

секретарі судового засідання Манаєві М.В.,

за участі представників позивача Полухіної І.В., Губарєва О.М.,

представників відповідача Козлової Н.М., Пальцун С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05 лютого 2014 року по справі № 805/17696/13-а за позовом Державного відкритого акціонерного товариства «Шахтопрохідне управління № 10» - дочірнього підприємства Відкритого акціонерного товариства «Державна холдингова компанія «Трест Горлівськвуглебуд» до Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.09.2013 року № 0000042201, № 0000022201, № 0000032201,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач 25.10.2013 року звернувся до суду з позовом до Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.09.2013 року № 0000042201, № 0000022201, № 0000032201.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 05 лютого 2014 року позов задоволено в повному обсязі.

Визнано протиправними та скасувано податкові повідомлення-рішення Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області № 0000042201 від 20.09.2013 року, № 0000022201 від 20.09.2013 року та № 0000032201 від 20.09.2013 року.

Відповідач не погодився з таким рішенням суду, подав апеляційну скаргу, якою просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Представники відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримали, просили їх задовольнити.

Представники позивача проти вимог апеляційної скарги заперечували, просили рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом 1 інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Позивач - Державне відкрите акціонерне товариство «Шахтопрохідне управління № 10» - дочірнє підприємство Відкритого акціонерного товариства «Державна холдингова компанія «Трест Горлівськвуглебуд» є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Горлівської міської ради Донецької області 09.08.2001 року, код ЄДРПОУ 00180108, що підтверджується відповідним свідоцтвом про реєстрацію юридичної особи серія А00 № 299557 та зареєстрований як платник податку на додану вартість, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100321558 серії НБ № 199999, знаходиться на податковому обліку в ДПІ у м.Краматорську Донецької області ДПС.

Відповідач - Горлівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Донецькій області є суб'єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Законом України «Про державну податкову службу в Україні» та Податковим кодексом України повноваження.

Відповідачем було проведено документальну планову виїзну перевірку ВАТ «Шахтопрохідне управління № 10» - ДВ ВАТ «Державна холдингова компанія «Трест Горлівськвуглебуд» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 року по 31.03.2013 року, за результатами якої 23.08.2013 року складено акт № 173/ 05-03-22-01/00180108 (а.с.24 -80 т. 1).

Згідно вказаного акту перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем в тому числі: п. 57.1 ст. 57, п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138, п.п. 138.1.9 п. 138.2, п. 138.11 п. 138.8 ст. 138, п. 138.4, п.п. 138.8.1, 138.8.2, п. 138.8, п.п. 138.10.4 п. 138.10 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 3 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 979682 грн., у тому числі по періодам: 3 квартали 2012 року - 759581,00 грн., 2012 рік - 979682,00 грн. та завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток на суму 1245057,00 грн., у тому числі: 2011 рік - 969776 грн., 1 квартал 2012 року - 2485170,00 грн., півріччя 2012 року - 3143965,00 грн., 3 квартали 2012 року - 1575423,00 грн., 2012 рік - 1245057,00 грн..

На підставі акту перевірки 20.09.2013 року відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0000042201, яким зменшено суму від'ємного значення податку на прибуток у розмірі 1245057,00 грн. (а.с. 21 т. 1);

- № 0000022201, яким збільшено суму грошового зобов'язання за податком на прибуток підприємств та організацій, що перебувають у державній власності в розмірі 1469523,00 грн., з них: сума грошового зобов'язання за основним платежем - 979682,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 489841,00 грн. (а.с. 22 т. 1);

- № 0000032201, яким збільшено суму грошового зобов'язання за авансовими внесками з податку на прибуток підприємств та організацій, що перебувають у державній власності в розмірі 375654,00 грн., з них: сума грошового зобов'язання за основним платежем - 250436,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 125218,00 грн. (а.с. 23 т. 1).

Відповідно до пп. «в» пп. 138.10.4 ст. 138 Податкового Кодексу України інші витрати операційної діяльності, пов'язані з господарською діяльністю, включають, зокрема, відшкодування ПФУ сум фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», сум фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до п. «б» - «з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», різниці між сумою пенсії, призначеної за Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність», та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право особа, що згідно із законодавством фінансуються за рахунок коштів підприємств, установ, організацій в обов'язковому порядку.

При цьому нормами п. 138.2 ст. 138 Податкового Кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом III Кодексу.

Порядок покриття фактичних витрат на виплату і доставку таких пенсій встановлено п. 2 Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі по тексту - Закон № 1058).

Так, згідно з цим пунктом до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди підприємства і організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до ПФУ плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій працівникам, які мають право на призначення пенсій.

Відповідно до Закону № 1058 постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року № 21-1 затверджено Інструкцію про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, яку зареєстровано в Мін'юсті України 16.01.2004 року за № 64/8663 (далі по тексту - Інструкція № 21-1).

Підпунктом 6.1 п. 6 Інструкції № 21-1 визначено, що відшкодуванню підприємствами підлягають витрати Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону № 1058 у визначених розмірах.

Розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів ПФУ щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону № 1058 (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій (пп. 6.4 п. 6 Інструкції), а підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до ПФУ зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах (абзац перший п. 6.8 Інструкції № 21-1).

Відповідно до п. 138.9 ст. 138 Податкового Кодексу України до складу інших прямих витрат включаються всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені на конкретний об'єкт витрат, у тому числі внески на соціальні заходи, визначені ст. 143 цього Кодексу.

Враховуючи зазначене, при обчисленні об'єкта оподаткування враховуються, зокрема, відшкодування ПФУ сум фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій згідно пп. «в» пп. 138.10.4 ст. 138 Податкового Кодексу України на підставі даних ПФУ згідно з додатками 6 та/або 7 до Інструкції № 21-1 та первинних документів, складених за правилами ведення бухгалтерського обліку, в податковий період, до якого відносяться такі нарахування, незалежно від дати сплати таких відшкодувань ПФУ, зокрема за рішенням суду.

Таким чином, суд першої інстанції вірно зазначив, що ДВАТ «ШПУ № 10» включає до складу інших операційних витрат витрати на виплату та доставку пільгових пенсій на підставі листів та розрахунків, отриманих від УПФУ в Центрально-Міському районі м.Горлівки, незалежно від фактичного перерахування коштів органам Пенсійного фонду, а тому зменшення податковим органом суми від'ємного значення податку на прибуток в цій частині є неправомірним.

Далі, що стосується висновків податкового органу щодо завищення задекларованих показників у рядку 05.1. Декларацій «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)», колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Приймання та оплата виконаних обсягів робіт здійснюється на підставі акта приймання виконаних будівельних робіт, затвердженого формою № КБ-2в, який є первинним обліковим документом для проведення розрахунків за обсяги виконаних та прийнятих замовником робіт.

Вартість виконаних обсягів робіт за формою № КБ-2в визначається на підставі кошторисних норм (державних, відомчих, індивідуальних), а не на підставі фактичних витрат трудових та матеріальних ресурсів.

Відповідно, акт № КБ-2в не містить фактичних даних про витрати будівельної організації. Кошторисна вартість за формою № КБ-2в не вимагає підтвердження фактичними витратами трудових та матеріально-технічних ресурсів згідно даних бухгалтерського обліку, так само, як і валові (фактичні) витрати будівельних організацій не є підставою для корегування кошторисної вартості виконаних робіт в актах форми № КБ-2в.

Підпункт 4.1.4. Податкового Кодексу України встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу;

Відповідно до п. 56.21. ст. 56 Податкового Кодексу України у разі, коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Далі, відповідно до п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п.п.138.8.1 п. 138.8. ст.138 ПК України до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

В ході перевірки податковий орган зробив висновки щодо ознак нереального здійснення фінансово-господарських операцій позивача з його контрагентом ПП «Укрметалопром».

Доводи апелянта про нікчемність угод, укладених позивачем з ПП «Укрметалопром», колегія суддів вважає безпідставними, оскільки відсутні докази на підтвердження факту розірвання, визнання недійсним чи неукладення вказаних правочинів. Також, при перевірці не було виявлено належних та допустимих доказів нікчемності договорів, укладених між ДВАТ «ШПУ № 10» та ПП «Укрметалопром», фіктивної господарської діяльності контрагентів, відсутності зв'язку укладених угод з господарською діяльністю ДВАТ «ШПУ № 10».

Крім того, позивач не може нести відповідальність за порушення податкового законодавства його контрагентом. Жодною нормою діючого законодавства не передбачено обов'язку платника податків контролювати сплату податків до бюджету своїм контрагентом та правильність ведення ним бухгалтерського й податкового обліку. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює Державна податкова служба. Сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем. Діючим законодавством також не передбачено і не визначено обов'язку підприємства встановлювати ланцюг суб'єктів підприємницької діяльності, з якими контрагенти такого підприємства мали договірні відносини, а також підприємству не надано право вимагати від його контрагентів такої інформації.

Колегія суддів зазначає, що постановою Донецького окружного адміністративного суду від 10.12.2013 року по справі № 805/15319/13-а задоволений позов ДВАТ «Шахтопрохідне управління № 10» - ДП ВАТ «Державна холдингова компанія «Трест Горлівськвуглебуд» до Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області та визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 20.09.2013 року № 0000012201, яким податковий орган збільшив суму грошового зобов'язання за податком на додану вартість в розмірі 83245,50 грн., з них: сума грошового зобов'язання за основним платежем - 55503,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 27751,50 грн.. Вказане податкове повідомлення-рішення було прийнято податковим органом на підставі того ж самого акту перевірки № 173/ 05-03-22-01/00180108 від 23.08.2013 року.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.01.2014 року залишена без змін постанова Донецького окружного адміністративного суду від 10.12.2013 року (а.с. 218-219 т. 4).

Як вбачається з вказаних вище судових рішень, при розгляді справи № 805/15319/13а, при розглді справи судом першої та апеляційної інстанцій були дослідженні первинні документи, які також містяться в матеріалах даної справи, отже дані факти вже встановлені в іншій справі - № 805/15319/13-а.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Щодо посилання апелянта про відутність у позивача товарно-транспортних накладних по взаємовідносиниам з його контрагентом, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт» товарно-транспортну накладну повинен мати перевізник для пред'явлення особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки руху. Органи податкової служби не відносяться до органів, які мають такі повноваження. Крім того, вказаним Законом допускається можливість мати інший встановлений законодавством документ на вантаж, крім товарно-транспортних накладних.

Як вбачається з викладеного, товарно-транспортні накладні не є єдиним та безумовним доказом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей. Іншим документом, на підставі якого здійснюється перевезення та оприбуткування товару може бути документ, що свідчить про передавання товару від продавця до покупця. Дорожні документи на товар є обов'язковими для водіїв на шляху переміщення товарів та бухгалтерської звітності постачальника, а не для покупця товару та мають бути наявні у водія з моменту списання товару зі складу постачальника, в момент перевезення та є необхідним документом в бухгалтерській звітності постачальника для включення ним до валових витрат, витрати на транспортування товару. У разі необхідності екземпляр товарно-транспортної накладної надається постачальником покупцю на вимогу останнього.

Таким чином, відсутність у позивача товарно-транспортних накладних не є підставою вважати, що угоди не відбувались, оскільки чинне законодавство не передбачає обов'язку саме покупця, на якого не покладено обов'язку транспортувати вказаний товар, зберігати дані товарно-транспортні накладні. Відсутність таких документів у господарських операціях може бути прийнята судом як доказ недійсності угоди лише у випадку, якщо податковий орган доведе суду наявність наміру в обох сторін на укладання угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства. Угоди, укладені між позивачем та його контрагентом, в судовому порядку недійсними не визнавались.

Податковий орган в акті перевірки дійшов висновку про відсутність реальності господарських операції між позивачем та його контрагентом, та зазначив, що встановлено відсутність підстав для збільшення витрат на вартість ТМЦ, отримання якого не підтверджено від контрагента. Правочини, укладені з контрагентом, порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб.

Проте, відповідачем а ні суду першої інстанції, а ні суду апеляційної інстанції не надано жодного доказу в підтвердження вказаних висновків.

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Посилання апелянта на недійсність правочину, тобто його укладення без наміру створення цивільно-правових наслідків, лише з метою отримання певної преференції, зокрема, права на формування податкового кредиту та формування валових витрат, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні як першої так й апеляційної інстанцій.

З роз'яснень, викладених в пункті 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», нікчемними правочинами в сенсі статті 228 Цивільного кодексу України є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В матеріалах справи та апеляційній скарзі відповідача відсутні будь - які докази наявності обвинувального вироку в кримінальній справі або відомостей щодо визнання в судовому порядку угоди, укладеної між позивачем та його контрагентом нікчемною або недійсною.

Таким чином податковим органом без належних доказів та підстав в акті перевірки позивача зазначено про відсутність реальності робіт (послуг), які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентом, що є тільки припущенням. Відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним, оскільки факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Згідно ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Горлівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Донецькій області не доведено правомірність прийняття податкових повідомлень-рішень від 20.09.2013 року № 0000042201, № 0000022201, № 0000032201.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 160, 167, 184, 195, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05 лютого 2014 року по справі № 805/17696/13-а залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05 лютого 2014 року по справі № 805/17696/13-а залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя І.В. Юрко

Судді Г.М.Міронова

А.А. Блохін