Постанова

від 06.03.2014 по справі 823/170/14

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2014 року м. Черкаси справа № 823/170/14

11 годин 18 хвилин

Черкаський окружний адміністративний суд у складі: судді - Трофімової Л.В., за участі секретаря - Роя О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу №823/170/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Форум Інкорпорейтед» (надалі - ТОВ Фірма «Форум Інкорпорейтед») [представник позивача Дударенко М.В. - керівник]

до Смілянської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області (надалі - Смілянська ОДПІ) [представник відповідача Зубенко С.М. - за довіреністю]

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, прийняв постанову.

Черкаський окружний адміністративний суд у складі: судді - Трофімової Л.В., за участі секретаря - Роя О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу №823/170/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Форум Інкорпорейтед» (надалі - ТОВ Фірма «Форум Інкорпорейтед») [представник позивача Дударенко М.В. - керівник]

до Смілянської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області (надалі - Смілянська ОДПІ) [представник відповідача Зубенко С.М. - за довіреністю]

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, прийняв постанову.

ТОВ Фірма «Форум Інкорпорейтед», звернувшись до суду з адміністративним позовом до Смілянської ОДПІ, просить: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Смілянської ОДПІ від 07.11.2013 №0001542200.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Смілянською ОДПІ складено акт про результати документальної позапланової перевірки ТОВ Фірма «Форум Інкорпорейтед» від 29.10.2013 №444/23-04-22-008/25584485 (надалі за текстом - акт від 29.10.2013), прийнято та надіслано податкове повідомлення-рішення від 07.11.2013 №0001542200 про донарахування ПДВ у сумі 3047 грн. та штрафних санкцій у сумі 761,75 грн. Відповідач приймаючи спірне рішення не мав доказів про те, що за всіма позиціями основних фондів включено було суми ПДВ до податкового кредиту і відображено у податкових деклараціях у момент їх придбання. Не маючи документального підтвердження, обгрунтовуючи правомірність дій з пояснень директора в акті від 29.10.2013 зазначено: згідно п. 184.7 ст. 184 Податкового кодексу України (надалі за текстом - Кодекс №2755). ТОВ Фірма «Форум Інкорпорейтед» не визначено продажу з ПДВ у результаті чого занижено ПДВ на 587 грн. Проте, згідно з винайденими у контрагентів первинними документами, що збереглися, автонавантажувач: залишкова вартість 1177,59 грн. придбано у неплатника ПДВ, тобто основний засіб придбаний без ПДВ, а тому умовного продажу не відбулось і не могло бути включення сум податкового кредиту до декларації з ПДВ. Порушуючи п. 184.10 ст. 184 Кодексу №2755, податковий орган завчасно не повідомив підприємство про намір анулювати свідоцтво платника ПДВ. Податковий кредит у сумі 2460 грн. виник на законних підставах, що у повній мірі підтверджується наданими первинними документами: видаткова накладна від 02.11.2010 №ПП-0140 на відпуск арматури сантехнічної б/в у кількості 241 шт. на суму 14760 грн., у т.ч. ПДВ 2460 грн., податкова накладна від 02.11.2010 №0140, що складено відповідно до вимог ст. 201 Кодексу №2755. Посилання відповідача, що при перевірці ПП ОСОБА_3 (акт від 03.03.2012 №382/17/НОМЕР_1) встановлено відсутність трудових ресурсів, власних приміщень не є підставою для зняття з податкового кредиту 2460 грн. Відповідачем не взято до уваги, що при огляді сантехнічної арматури позивачем складено акт від 02.11.2010 №5 про те, що арматуру не може бути використано за призначенням, даний матеріал підлягає оприбуткуванню на склад як брухт чорного металу у кількості 12,5т. загальною вартістю 12300 грн. без ПДВ. 09.11.2010 арматуру реалізовано ДП «МВЗП» ТОВ ПСРВО «Цветмет» за ціною 16050 грн., нараховано ПДВ у сумі 3210 грн., що включено до податкового кредиту відповідно до первинних і облікових документів.

На підтвердження обставин позивачем надано: рішення від 11.01.2014 №433/23-00-10-0210 (а.с. 51-55), листи від 20.02.2012 №2266/23.141, від 14.10.2013 №3726/22-129, від 07.11.2013 №4697123-04-22-034, від 28.09.2011 №13008/23-140 (а.с. 80, 81, 82, 79), специфікацію від 09.11.2010 №2 (а.с. 78), приймально-здавальний акт від 09.11.2010 №35 (а.с. 77), податкову накладну від 09.11.2010 №000009 (а.с. 76), рахунок фактуру від 09.11.2010 №І-00000005 (а.с. 76), акт огляду №5 (а.с. 75), договір купівлі-продажу (а.с. 74), рішення від 19.09.2008 у справі №2-2724/2008 (а.с. 73), податкове повідомлення-рішення від 07.11.2013 №0001542200 (а.с. 72), акт від 29.10.2013 (а.с. 56-71), реєстр отриманих та виданих податкових накладних №11 (а.с. 83), розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту (а.с. 84), податкові декларації з ПДВ (а.с. 85-56,150-152), квитанції (а.с. 87, 88, 149, 159), фінансові звіти (а.с. 153-154, 165-166, 168-170), відомості нарахування амортизації (а.с. 155-157), бухгалтерську довідку (а.с. 158).

Відповідач позов не визнав і подав 26.02.2014 заперечення із додатками проти позову (а.с. 101-107). Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував повністю з підстав, викладених у запереченні на адміністративний позов та зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акта від 29.10.2013. У порушення п. 184.7 ст. 184, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Кодексу №2755 ТОВ Фірма «Форум Інкорпорейтед» занижено ПДВ за листопад 2010 року у сумі 2460 грн. та за серпень 2013 року у сумі 587 грн. Свідоцтво від 28.02.2006 №32256752 про реєстрацію платника ПДВ ТОВ Фірма «Форум Інкорпорейтед» скасовано за ініціативою Смілянської ОДПІ та прийнято рішення 05.08.2013 №4/15-325/2013 про анулювання реєстрації платника ПДВ, що вручено скаржнику 14.08.2013 (рекомендований лист про вручення). Під час перевірки встановлено, що на балансі ТОВ Фірма «Форум Інкорпорейтед» на дату виключення з реєстру платників ПДВ обліковувались основні засоби залишковою вартістю 2837,34 грн., проте позивачем у порушення вимог Кодексу №2455 не визнано умовного продажу у податкових деклараціях з ПДВ за серпень 2013 року. На підставі первинних документів позивачем було оформлено придбання у листопаді 2010 року від ПП ОСОБА_3 арматури сантехнічної б/в у кількості 241 шт. на загальну суму 14760 грн., у т. ч. ПДВ 2460 грн. Позивачем під час перевірки не надано договору на постачання товарів, робіт, послуг, у видатковій накладній від 02.11.2010 №ПП-0140 не зазначено місця складання документу, прізвища посадової особи, що здійснювала підписання накладної, не надано ТТН, що підтверджують перевезення ФОП ОСОБА_3 арматури. Позаплановою виїзною документальною перевіркою (акт перевірки від 03.03.2012 №382/17/НОМЕР_1) ФОП ОСОБА_3 за період з 01.07.2008 до 31.12.2010 встановлено відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності, а саме: основних фондів, складських приміщень, технічного персоналу, виробничих активів, транспортних засобів.

На підтвердження обставин відповідачем надано: рішення №4/15-325/2013 (а.с. 104-105), пояснення від 29.10.2013 (а.с. 106), податкові декларації з ПДВ (а.с. 114-117, 118-121), лист від 05.08.2013 №1280/15-341 (а.с. 122), повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 123), акт перевірки від 03.03.2012 №382/17/НОМЕР_1 (а.с. 124-147), декларація з ПДВ (а.с. 172-173).

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши позиції представника позивача та представника відповідача, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити з огляду на таке.

ТОВ Фірма «Форум Інкорпорейтед» зареєстровано як юридичну особу 27.05.1998 (ідентифікаційний код 25584485) згідно спеціального витягу з ЄДР (а.с. 40).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Кодекс №2755. Відповідно до ст. 15 Кодексу №2755 платниками податків визнаються юридичні особи (резиденти і нерезиденти України), які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. Згідно ст. 75 Кодексу №2755 органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. За змістом п. 54.3 ст. 54 Кодексу №2755 контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань. Згідно з п. 123.1 ст. 123 Кодексу №2755 якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання платника податків на підставах, визначених пп. 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 п. 54.3 ст. 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання.

Посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Фірма «Форум Інкорпорейтед» з питань достовірності даних, що містяться у деклараціях з ПДВ за період з 01.10.2010 до 05.08.2013 , у результаті якої встановлено порушення вимог п.184.7 ст. 184, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Кодексу №2755 внаслідок чого занижено ПДВ у сумі 3047 грн., а саме за серпень 2013 року у сумі 587 грн. та за листопад 2010 року у сумі 2460 грн.

Відповідно до положень Кодексу №2755 та на підставі даних акту перевірки від 29.10.2013 (а.с. 56-71) відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.11.2013 №0001542200 на загальну суму 3808 грн. 75 коп. (а.с.72).

Відповідно до п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Кодексу №2755 господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи. Згідно п. 184.7 ст. 184 Кодексу №2755 якщо товари/послуги, необоротні активи, суми податку по яких були включені до складу податкового кредиту, не були використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, такий платник податку в останньому звітному (податковому) періоді не пізніше дати анулювання його реєстрації як платника податку зобов'язаний визначити податкові зобов'язання по таких товарах/послугах, необоротних активах виходячи із звичайної ціни відповідних товарів/послуг чи необоротних активів, крім випадків анулювання реєстрації як платника податку внаслідок реорганізації платника податку шляхом приєднання, злиття, перетворення, поділу та виділення відповідно до закону.

Пунктом 185.1 ст. 185 Кодексу №2755 передбачено, що об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. За змістом пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Кодексу №2755 податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, що визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Підпунктом 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Кодексу №2755 передбачено, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Кодексу №2755 право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Згідно з п. 198.6 ст. 198 Кодексу №2755 не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтвердженого податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Правові відносини з приводу формування податкового кредиту з податку на додану вартість унормовані п. 198.3 ст. 198 Кодексу №2755, а саме: податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду.

Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. №996-ХІ із змінами та доповненнями (надалі за текстом - Закон №996) встановлено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством. Пункт 2 ст. 3 Закону №996 визначає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції відповідно до п. 2.1. ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. 46.1 ст. 46 Кодексу №2755 податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Митні декларації прирівнюються до податкових декларацій для цілей нарахування та/або сплати податкових зобов'язань. Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.

Згідно п. 49.18 ст. 49 Кодексу №2755 податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя); календарному року, крім випадків, передбачених пп. 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року; календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу; календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - підприємців - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Статтею 203 Кодексу №2755 передбачено, що податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п. 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Строк подачі звітності за серпень був 20.09.13, а перевірка здійснена по 05.08.13, тобто за перевіряємий період з 01.10.2010 до 05.08.2013 податкова звітність з ПДВ за серпень не могла бути дослідженою, а тому прийняття спірного рішення у частині грошового зобов'язання у сумі 587 грн. на підставі акта, що не охоплює наступний період після 05.08.2013 (cвідоцтво від 28.02.2006 №32256752 про реєстрацію платника ПДВ ТОВ Фірма «Форум Інкорпорейтед» скасовано згідно рішення 05.08.2013 №4/15-325/2013 про анулювання реєстрації платника ПДВ, вручено позивачу 14.08.2013 (а.с. 123)) є необгрунтованим.

Як досліджено судом із акту від 29.10.2013 (а.с. 60), визначаючи позивачу суму податкового зобов'язання, податковий орган дійшов висновку, що автонавантажувач , залишковою вартістю 1177,59 грн. придбаний у 2008 році, суму податкового кредиту було включено у декларацію з ПДВ у момент придбання; подрібнювач універсальний залишковою вартістю 205,44 грн. придбаний у 2008 році, суму податкового кредиту було включено у декларацію з ПДВ у момент придбання; стилоскоп «Спектр» залишковою вартістю 234,76 грн. придбаний у 2008 році, суму податкового кредиту було включено у декларацію з ПДВ у момент придбання; комп'ютер залишковою вартістю 302,13 грн. придбаний у 2008 році, суму податкового кредиту було включено у декларацію з ПДВ у момент придбання. 02.09.2013 ТОВ Фірма «Форум Інкорпорейтед» до Смілянської ОДПІ подано податкову декларацію з ПДВ з серпень 2013 року, але умовного продажу відповідно до п.184.7 ст. 184 Кодексу №2455 не відображено, у результаті чого занижено ПДВ на 587 грн.

Судом встановлено, що згідно декларації з податку на прибуток 2008 року (а.с.172) позивач мав 1, 2, 3 групи основних фондів і нараховує амортизаційні відрахування, проте достовірно встановити час формування (не формування) податкового кредиту щодо них не видається можливим, оскільки відповідач не надає податкової звітності з ПДВ за відповідний період і не доводить належними і допустимими доказами твердження позивача згідно пояснень від 29.10.13 (а.с.102, а.с.106) «суми податкового кредиту під час придбання основних засобів відображені у податкових деклараціях у момент їх придбання». Крім того, в акті перевірки йдеться про облік основних засобів за залишковою вартістю (а.с.165-170), починаючи з 01.10.10 (а.с.58-59) на дату виключення позивача з реєстру платників ПДВ і вказано про необхідність визначення умовного продажу, проте не зазначається коли саме сформовано і у якій звітності з ПДВ відображено податковий кредит за такими основними засобами. Судом взято до уваги, що на підтвердження придбання у фізичної особи ОСОБА_4 автонавантажувача , кранбалки, верстату, лісорами, трансформаторної підстанції позивачем надано договір купівлі - продажу від 25.10.2002 (а.с. 74). Доказів про те, що фізична особа ОСОБА_4 був підприємцем та мав право на виписку податкових накладних відповідачем не надано.

Суд враховує, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, що містяться у документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення фіктивних правочинів або коли відомості ґрунтуються на документах, недійсність даних у яких установлена судом.

Суд критично оцінює твердження відповідача про те, що у ході перевірки не надано договір постачання товарів, послуг і робіт; у наданій видатковій накладній від 02.11.2010 №ПП-0140 на відпуск арматури сантехнічної б/в у кількості 241 шт. на суму 14760 грн., у тому числі ПДВ 2460 грн. не зазначено місця складання документу, прізвище посадової особи, що здійснювала підписання документу; підпис особи, яка склала видаткову накладну не відповідає підпису зазначеному у податковій накладній; документів транспортування товару до перевірки не надано та як встановлено у ході інших перевірок, відсутня реальність поставок контрагентом позивача ПП ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на адресу ТОВ Фірма «Форум Інкорпорейтед» арматури сантехнічної.

Судом встановлено, що відповідачем не надано доказів на підтвердження нереальності операцій щодо руху і обліку арматури сантехнічної б/в у кількості 241 шт. на суму 14760 грн. та/або відсутності діяльності (транспорт, звітність, послуги, документація, штат працівників, відповідальність за порушення податкового чи бухгалтерського обліку) у ПП ОСОБА_3 щодо здійснення господарських операцій з ТОВ Фірма «Форум Інкорпорейтед». Відповідачем (представником відповідача) не зазначено, як вплинуло на відображення господарських операцій у податковому і бухгалтерському обліку, податковій і фінансовій звітності недотримання форми документу первинного обліку - видатковій накладній від 02.11.2010 №ПП-0140.

Суд, зважаючи на твердження представника відповідача, щодо недоліків оформлення документів зазначає, що доктрина переваги змісту (суті) над формою (substance form) зумовлює помірковане (лояльне) ставлення до окремих недоліків в оформленні первинних документів (дефект форми), зокрема, до наявності/відсутності окремих реквізитів, виходячи з кваліфікації відносин за їх змістом (сутністю), а не лише правовою формою з необхідним подальшим аналізом (дослідженням) посвідченої дії (операції, процедури) та здатності ідентифікувати учасників процесу (провадження,операції). Розуміння форми як структури змісту, суперечить поняттю форм як засобу існування і виразу змісту.

Бухгалтерський облік та фінансова звітність грунтуються, зокрема на принципі превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми (ст. 4 Закону №996).

Суд зазначає, що про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, що безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність первинних документів обліку.

Суд щодо не надання товарно-транспортних накладних враховує, що можливе недотримання вимог нефінансового законодавства при укладенні (виконанні) правочинів перевіряється у межах компетенції контролюючого органу з дослідженням повноти визначення об'єкта оподаткування операцій і правильності ведення податкового та бухгалтерського обліку, відображення показників у податковій та фінансовій звітності.

Судом взято до уваги, що позивачем правомірно включено 2640 грн. податного кредиту, що підтверджується актом огляду №5 ( а.с. 75), податковою накладною від 02.11.2010 №0140 (а.с. 109), платіжним дорученням від 09.11.2010 №66 (а.с.108) відображено їх вартість у обліку та звітності, а відповідачем не спростовано обгрунтованість (необгрунтованість) останніх.

Необхідною умовою висновків контролюючого органу щодо завідомої суперечності правочину інтересам держави та суспільства є невідповідність правочину публічному (фіскальному) порядку за наслідком адміністрування податків на виконання функцій, визначених законами, із забезпечення інформування громадськості про реалізацію державної податкової і митної політики.

Судом враховано, що позивач на підтвердження подальшої реалізації придбаного товару (арматури сантехнічної б/в у кількості 241 шт.) надав докази, а саме: рахунок-фактору від 09.11.2010 №І-00000005 (а.с. 76), приймально-здавальний акт від 09.11.2010 №35 (а.с. 77), специфікацію від 09.11.2010 №2 (а.с. 78).

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вирішуючи спір, суд враховує, що у силу вимог ч. 2 ст. 49 КАС України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, що з огляду на запроваджений ст. 8 Конституції України принцип верховенства права та в кореспонденції з приписами ч. 1 ст. 71 КАС України означає обов'язок кожної особи, яка бере участь в адміністративній справі довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу. Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості . Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. У цьому контексті суд зазначає, що заперечуючи проти позову за правилами ч. 2 ст. 71 КАС України, відповідач не довів правомірності спірного податкового повідомлення-рішення та не діяв відповідно до вимог законодавства при його прийнятті.

Відповідно до ст. 162 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення. Якщо позивач без поважних причин ухиляється від надання доказів на вимогу суду, а наявних у справі матеріалів недостатньо для спростування підтверджених належними доказами висновків контролюючого органу, покладених в основу ухваленого ним спірного рішення, у задоволенні позову платника податків може бути відмовлено (лист ВАСУ від 01.11.2011 №1936/11/13-11). Суд запропонував особам, які беруть участь у справі, подати докази і з власної ініціативи витребував докази, яких, на думку суду, не вистачало для вирішення справи (ст.11 КАС України). Одночасне застосування обох способів захисту порушеного права - визнання спірного акта нечинним та скасування такого акта - є необгрунтованим з боку позивача. Скасування акта суб'єкта владних повноважень як способу захисту порушеного права позивача застосовується тоді, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акта.

З огляду на викладене, на підставі наявних у справі доказів, дослідивши обставини і докази адміністративної справи, проаналізувавши правові норми, враховуючи доводи сторін, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги належить задовольнити, а податкове повідомлення-рішення від 07.11.2013 №0001542200 скасувати.

КАС України передбачено, що у разі коли судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з державного бюджету (ст.94).

Керуючись ст.ст. 11, 86, 94, 159, 160, 162, 167 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення - рішення від 07.11.2013 форми «Р» №0001542200 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 3 808 (три тисячі вісімсот вісім) грн. 75 коп., у т.ч. за основним платежем - 3 047 грн. та за штрафними фінансовими санкціями - 761 грн. 75 коп.

Стягнути з державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Форум Інкорпорейтед» (20700, Черкаська область, м. Сміла, вул. Ржевська, 7, ідентифікаційний код 25584485) витрати із сплати судового збору у сумі 256 (двісті п'ятдесят шість) грн.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України після закінчення строку подання апеляційної скарги, що може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складання постанови в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 07 березня 2014р.

Суддя Л.В.Трофімова