Ухвала

від 11.03.2014 по справі 809/2600/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2014 р. Справа № 876/560/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Гудима Л.Я.,

суддів: Довгополова О.М., Святецького В.В.,

за участі секретаря судового засідання: Шуптар Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.10.2013 року у справі за адміністративним позовом дочірнього підприємства «Прикарпаттявторкольормет» до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.04.2013 року за №0000242204 та від 05.08.2013 року за №0000792203,-

В С Т А Н О В И В:

20.08.2013 року дочірнє підприємство «Прикарпаттявторкольормет» (надалі - позивач, ДП «Прикарпаттявторкольормет») звернулося до суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області (надалі - відповідач, ДПІ у м. Івано-Франківську ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.04.2013 року за №0000242204 та від 05.08.2013 року за №0000792203.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що у березні-квітні 2013 року ДПІ у м. Івано-Франківську ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області проведена планова виїзна перевірка ДП «Прикарпаттявторкольормет» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, зборів, дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року. За результатами перевірки складений акт від 19.04.2012 року за №3233/22-4/20551601 про порушення підприємством податкового законодавства, яким зафіксовано факт заниження грошових зобов»язань зі сплати до бюджету податку додану вартість на суму 66411 грн. та податку на прибуток на суму 125243 грн. Вважає, що вказані в акті порушення не відповідають фактичним обставинам справи, суперечать нормам законодавства України, що регулюють правовідносини в сфері оподаткування. Договори з контрагентами позивача, у тому числі з ТОВ «НВП «Дніпро-Сталь», були укладені відповідно до вимог закону, оформлені належним чином, їх виконання підтверджене первинними бухгалтерськими документами. Рішень судів щодо визнання недійсними цих договорів немає. Крім того, відсутність у позивача товарно-транспортних накладних за поставками металобрухту з ТОВ «НВП «Дніпро-Сталь» не може бути підставою для визнання господарських операцій недійними, оскільки договори про надання послуг з перевезення вантажу між цим товариством та позивачем не укладалися, а обов»язок доставки товару був покладний на постачальника металобрухту. Тому, висновки податкового органу щодо нікчемності та нереальності угод не відповідають нормам законодавства України та є безпідставними. Невиконання або неналежне (часткове) виконання зобов»язань, укладених з ТОВ «Агрокомплект», ТОВ «Сімон», Делятинським держлісгоспом, ПП «Газбудсервіс», Управлінням з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області, ТОВ «Галвапно», ДК «Укртрансгаз» та ВАТ «Калушбудмаш» не змінює предмету укладених договорів, а висновок про завищення позивачем валових витрат на суму придбаних, але несплачених на адресу постачальників товару є безпідставним та суперечить чинному на той момент Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Позивач вважає податкові повідомлення-рішення від 30.04.2013 року за №0000242204, від 05.08.2013 року за №0000792203 протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.10.2013 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Івано-Франківську ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області від 30.04.2013 року за №0000242204 та від 05.08.2013 року за №0000792203.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції відповідач оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить її скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги апелянт посилається на те, що наданими позивачем під час податкової перевірки первинними документами не підтверджується реальність його господарських операцій з ТОВ НВП «Дніпро-Сталь». Враховуючи те, що ТОВ НВП «Дніпро-Сталь» не має основних фондів, транспортних засобів, складських приміщень, на підприємстві відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості для вчинення задекларованих господарських операцій, наявність в штаті тільки керівних посад, таким чином це свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності у ТОВ НВП «Дніпро-Сталь». Крім цього, позивачем під час перевірки не надано товарно-транспортних накладних.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши підстави і межі апеляційних вимог, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ДП «Прикарпаттявторкольормет» (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 20551601) 25.12.1998 року зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №620142 та довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АА №558267 від 12.03.2012 року (т. 1 а.с. 83, 227).

Згідно довідки від 19.03.2012 року за №1582/10/18-2-032 та свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №100295419 підприємство взяте на податковий облік 13.01.1999 року за №6074 та на даний час перебуває на обліку в ДПІ у м. Івано-Франківську і є платником податків, зборів та інших обов»язкових платежів, установлених законом, у тому числі податку на додану вартість та податку на прибуток (т. 1 а.с. 228-229).

Відповідно ліцензій, виданих Міністерством промислової політики України, позивач на момент спірних правовідносин мав право займатися господарською діяльністю із заготівлі, переробки металобрухту кольорових і чорних металів (т. 1 а.с. 230-232).

З 25.03.2013 року по 12.04.2013 року ДПІ у м. Івано-Франківську проведена планова виїзна перевірка ДП «Прикарпаттявторкольормет» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, зборів, а також дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року, за результатами якої податковим органом складений акт від 19.04.2012 року за №3233/22-4/20551601 (т.1 а.с. 14-55, т. 2 а.с. 90-120).

Згідно висновків даного акта, податковим органом встановлено порушення позивачем ст.ст. 3, 42, 207, 208 Господарського кодексу України, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-XIV (із змінами та доповненнями), пунктів 2.4, 2.15, 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року за №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704, установлено відсутність поставки товарів (робіт, послуг), не встановлена товарність операцій, не підтверджена реальність часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, виробничо-складських приміщень та іншого майна (технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів), які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності. Крім того, перевіркою встановлені порушення п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 159359 грн., у тому числі в березні 2010 року на суму ПДВ 33706 грн., в квітні 2010 року на суму ПДВ 59242 грн., в жовтні 2010 року на суму 18853 грн., в листопаді 2010 року на суму 36339 грн., в грудні 2010 року на суму 11219 грн.; п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.19997 року №283/97-ВР (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 125243 грн., у тому числі за І квартал 2010 року на суму 200 грн., за ІІ квартал 2010 року на загальну суму 2103 грн., за IV квартал 2010 року на суму 83013 грн., за І квартал 2011 року на суму 39927 грн.

До таких висновків відповідач прийшов виходячи з того, що ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя Запорізької області ДПС скеровано на адресу ДПІ в м. Івано-Франківську акт перевірки ТОВ «НВП «Дніпро-Сталь» від 14.12.2012 року за №28/22-12/31166414 і, як наслідок, висновок про те, що його контрагент в силу різних причин не міг здійснювати господарської діяльності, а угоди, укладені з ним є нікчемними, які не спричинили реальних юридичних наслідків (т. 2 а.с. 125-136).

На підставі вказаного вище акта перевірки 30.04.2012 року ДПІ у м. Івано-Франківську винесено податкові повідомлення-рішення за №0000242204, №0000252204, якими позивачу збільшені суми грошових зобов»язань з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 146573 грн., у тому числі за основним платежем - на 125243 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями) - на 21330 грн. та з податку на додану вартість на загальну суму 157066 грн., у тому числі за основним платежем - на 125653 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - на 31413 грн. (т. 1 а.с. 61-62).

За результатами розгляду скарги позивача, рішенням Міністерства доходів і зборів України від 01.08.2013 року податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Івано-Франківську від 30.04.2013 року за №0000252204 було скасоване в частині не визначення перевіркою податкового кредиту по взаємовідносинах з ПП «ВКФ «ОСТ Юкрейн Метал Груп». У зв»язку з цим, відповідачем винесено нове податкове повідомлення-рішення від 05.08.2013 року за №0000792203 про збільшення суми грошового зобов»язання з податку на додану вартість на загальну суму 83014 грн., у тому числі - на 66411 грн. за основним платежем та на 16603 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (т. 2 а.с. 122).

Суд першої інстанції задовольняючи адміністративний позов виходив з того, що контрагент позивача - ТОВ «НВП «Дніпро-Сталь» на момент укладання з ним договору купівлі-продажу металобрухту було зареєстроване в ЄДРПОУ як юридична особа і перебувало на обліку як платник податків, у тому числі ПДВ, в ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя, мало ліцензію на право зайняття господарською діяльністю, пов»язаною із заготівлею та переробкою металобрухту чорних металів. Згаданий договір від 02.08.2010 року за №2-08/10 та додаткова угода №1 до вказаного договору оформлені відповідно до вимог закону, підписані сторонами та завірені печатками цих суб»єктів господарювання. Договори не суперечать нормам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Вони не порушують публічний порядок, оскільки не спрямовані на порушення конституційних прав людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави чи незаконне заволодіння ним. Згадані угоди позивача, укладені з вказаним вище контрагентом в ході його господарської діяльності, були направлені на настання реальних юридичних наслідків, а саме - купівлю-продаж брухту чорних металів.

Стосовно відповідальності позивача за можливі протиправні дії його контрагента, суд першої інстанції відмітив, що для висновків про наявність порушень податкового законодавства у діях платника податків в обов»язковому порядку необхідно з»ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників ПДВ, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо).

Таким чином, окружний суд прийшов до висновку про те, що відповідач неправомірно поклав на позивача відповідальність за можливі протиправні дії його контрагента.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції, виходячи з наступних підстав.

Діючим на момент спірних правовідносин Законом України «Про порядок погашення зобов»язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року №2181-III (надалі - Закон №2181-III) установлювався порядок погашення зобов»язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов»язкових платежів).

Відповідно до вимог п.п. «а», «б» п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону №2181-III контролюючий орган зобов»язаний самостійно визначити суму податкового зобов»язання платника податків у разі, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов»язань, заявлених у податкових деклараціях.

Порядок справляння податків і зборів за правовідносинами, які виникли після 01.01.2011 року врегульовані Податковим кодексом України від 02.12.2010 року №2755-VI (далі - ПК України).

Згідно п. 54.3 ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов»язаний самостійно визначити суму грошових зобов»язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від»ємного значення об»єкта оподаткування податком на прибуток або від»ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов»язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Порядок формування валових витрат і валових доходів підприємства та правовідносини позивача зі сплати податку на прибуток на момент спірних правовідносин були регламентовані чинним на той час Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції від 22.05.1997 року №283/97, зі змінами та доповненнями (надалі - Закон №283/97-ВР).

Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону №283/97-ВР валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону №283/97-ВР визначено що, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв»язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Пункт 5.3 ст. 5 Закону №283/97-ВР містить вичерпний перелік витрат, що не включаються до складу валових витрат. Так, зокрема, п.п. 5.3.1 передбачено, що не включаються до складу валових витрат не пов»язані з веденням господарської діяльності. Також, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов»язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону).

Пунктом 5.11 ст. 5 цього ж Закону передбачено, що встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Правовідносини щодо нарахування та сплати позивачем на момент спірних правовідносин податку на додану вартість регламентовувалися нормами Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР (надалі - Закон №168/97-ВР), зі змінами та доповненнями.

Згідно п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону №168/97-ВР об»єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Пунктом 4.1 ст. 4 цього Закону передбачений порядок формування бази оподаткування.

Статтею 7 Закону №168/97-ВР встановлювався порядок обчислення і сплати податку на додану вартість. Відповідно до пункту 7.1 цієї статті поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Згідно пункту 7.2.1 платник податку зобов»язаний надати покупцю податкову накладну.

Відповідно пункту 7.2.3 податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов»язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону (п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону).

Підпунктом 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону №168/97-ВР датою виникнення податкових зобов»язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчу є факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до вимог п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв»язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного періоду.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР установлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв»язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.п. 7.2.6 цього Закону).

Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону №168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.7.1 п. 7.7 Закону №168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов»язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, визначені Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність» від 16.07.1999 року №996-XIV.

Статтею 9 цього Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов»язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З аналізу наведених вище норм вбачається, що визначальним фактором для формування платником податку податкового кредиту є наявність у нього виданої йому продавцем товару податкової накладної. При цьому, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні придбаного товару (отриманих робіт, послуг) сум ПДВ до складу податкового кредиту, є підтвердження реальності господарської операції належним чином оформленими первинними документами, які є характерними для тої чи іншої господарської операції. Разом з тим, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Із матеріалів справи суд апеляційної інстанції вбачає, що ДП «Прикарпаттявторкольормет» (покупець) та ТОВ «НВП «Дніпро-Сталь» (продавець) 02.08.2010 року уклали договір купівлі-продажу №2-08/10, згідно якого ТОВ «НВП «Дніпро-Сталь» продає ДП «Прикарпаттявторкольормет» брухт чорних металів у кількості, якості та асортименті, узгодженими сторонами, а покупець гарантує проведення розрахунку за прийнятий металобрухт за узгодженими сторонами цінами відповідно асортименту (т. 1 а.с. 99).

Крім цього, реальність господарських операцій підтверджується наступними первинними документами, а саме: копією додаткової угоди №1 від 31.12.2010 року про продовження дії договору до 31.12.2011 року (т. 1 а.с. 100), копіями накладних, копіями актів приймання брухту та відходів чорних металів, копіями податкових накладних (т. 1 а.с. 104-154), копіями виписок з особового рахунку та платіжними дорученнями (т. 1 а.с. 43-51, 56-69).

Також, договором від 18.07.2011 року за №173/1 про відступлення права вимоги, який укладений між ТОВ «НВП «Дніпро-Сталь» (первісний кредитор), ТОВ «Нова-Метал» (новий кредитор) та дочірнім підприємством «Прикарпаттявторкольормет» (боржник), платіжним дорученням від 13.09.2011 року за №268 підтверджується оплата за поставлений брухт (т. 2 а.с. 52-55).

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що на момент вчинення правочинів між ДП «Прикарпаттявторкольормет» та ТОВ «НВП «Дніпро-Сталь», останнє було належним чином включене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та отримало свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість (т. 1 а.с. 97-98, 102).

Колегія суддів погоджується з висновком окружного суду про те, що відповідно до договору №2-08/10 від 02.08.2010 року обов»язок транспортування товару покладався на продавця - ТОВ «НВП «Дніпро-Сталь», таким чином суд правомірно не взяв до уваги посилання відповідача на відсутність товарно-транспортних накладних як доказ того, що господарські операції з придбання металобрухту не відбувалися. При цьому, договори між покупцем та продавцем, чи позивачем і третьою особою щодо надання транспортно-експедиційних послуг не укладалися.

З наведених вище обставин справи та наявних у матеріалах справи доказів, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що згадані вище господарські операції між позивачем та ТОВ «НВП «Дніпро-Сталь» мають реальний характер, оскільки факт поставки металовиробів підтверджується усіма характерними для даного виду правовідносин первинними документами оформленими відповідно до вимог чинного законодавства.

Разом з цим, суд апеляційної інстанції вважає безпідставним висновок відповідача про завищення валових витрат на загальну суму 486978 грн. та завищення суми податкового кредиту на 66411 грн. ДП «Прикарпаттявторкольормет» по господарських операціях з ТОВ «НВП «Дніпро-Сталь» з посиланням на акт перевірки ТОВ «НВП «Дніпро-Сталь» від 14.12.2012 року за №28/22-12/31166414, в якому зроблено висновок про те, що контрагент позивача в силу різних причин не міг здійснювати господарську діяльність, а угоди, укладені з ним є нікчемними, які не спричинили реальних юридичних наслідків.

Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, оскільки чинне законодавство України не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання податкового законодавства іншими суб»єктами господарювання.

Даний висновок суду узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «Бульвес» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов»язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року №21-47а10, яка у відповідності до ст. 244-2 КАС України є обов»язковою для врахування судом під час вирішення спору у подібних правовідносинах.

Щодо посилання податкового органу на нікчемність правочину, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Тобто, обов»язковою умовою для визнання договору нікчемним є наявність умислу у сторін (сторони) угоди, що означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного правочину та усвідомлювали суперечність його інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Умисел юридичної особи визначається як умисел тієї посадової або іншої фізичної особи, що підписала договір від імені юридичної особи.

Відповідачем не наведено жодних доказів, які б вказували на наявність умислу та мети у позивача чи його контрагента на порушення укладеним договором публічного порядку та на спрямування його на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина.

Що стосується зменшення позивачу валових витрат на загальну суму 13991 грн. по господарських операціях, де за позивачем рахувалася кредиторська заборгованість та в якій минув термін позовної давності, окружний суд, посилаючись на позицію викладену в постанові Верховного Суду України №21-201а11 від 17.10.2011 року, вірно зазначив, що так як кредиторська заборгованість позивача перед його постачальниками є безнадійною, як установив податковий орган, то вона підлягає зарахуванню до складу доходів з інших джерел, як сума безповоротної фінансової допомоги. Проте, платник податків не повинен одночасно зменшити валові витрати на суму оприбуткованого товару, через те, що ним фактично не понесені витрати на цілі, передбачені п. 5.1 ст. 5 Закону №283/97-ВР, так як чинне законодавство не містить застережень щодо обов»язку платника податку за наведених обставин здійснювати будь-яке коригування у бік зменшення валових витрат.

При цьому, судом першої інстанції встановлено, що придбання позивачем брухту чорних і кольорових металів у ТОВ «Агрокомплект» на суму 304 грн., ТОВ «Сімон» на суму 496 грн., Делятинського держлісгоспу на суму 4512 грн., ПП «Газбудсервіс» на суму 3265,07 грн., Управління з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області на суму 632,90 грн., ТОВ «Галвапно» на суму 3709,20 грн., ДК «Укртрансгаз» на суму 639,55 грн. та ВАТ «Калушбудмаш» на суму 432 грн. підтверджено належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами (т. 2 а.с. 71-89).

Колегія суддів прийшла до висновку, що окружним судом вірно застосовано до даних правовідносин норми Закону №283/97-ВР, згідно п.п. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 якого, сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності є безповоротною фінансовою допомогою.

Відповідно до вимог п. 4.1 ст. 4 вказаного Закону валовий доход це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Підпунктом 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону №283/97-ВР передбачено, що валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з п. 7.11 ст. 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України «Про списання вартості несплачених обсягів природного газу»; сум поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку нижчу, ніж установлена п. 7.2 ст. 7 або ст. 10 цього Закону. У разі коли у майбутніх податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму валових витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками податкового періоду, в якому відбулося таке повернення. При цьому валові доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, а податкові зобов»язання особи, що надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні. Як виняток з правила, визначеного цим абзацом, операції з отримання (надання) фінансової допомоги між платником податку та його філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, розташованими на території України, не призводять до зміни їх валових витрат або валових доходів.

Враховуючи наведене вище, окружний суд дійшов вірного висновку про те, що висновки ДПІ у м. Івано-Франківську, викладені в акті перевірки позивача 19.04.2012 року за №3233/22-4/20551601, не відповідають фактичним обставинам справи та суперечать нормам закону, що діяли на момент спірних правовідносин, практиці Європейського суду з прав людини.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування оскаржуваної постанови, суд апеляційної інстанції не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області - залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.10.2013 року у справі №809/2600/13-а - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий: Гудим Л.Я.

Судді: Довгополов О.М.

Святецький В.В.

Повний текст виготовлено та підписано 12.03. 2014 року.