Постанова

від 06.03.2014 по справі 13/555

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" березня 2014 р. Справа№ 13/555

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Іоннікової І.А.

Коротун О.М.

за участю секретаря судового засідання Шалівського В.О.

за участю представників

від позивача: Кравчик С.М. - дов. від 25.12.2013 року № 91/2013/12/25-2

від відповідача: Турченко А.І. - голова правління

розглянувши апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу „Хімік-8" на рішення господарського суду міста Києва від 22.01.2014 року

у справі № 13/555 (суддя Курдельчук І.Д.)

за позовом Публічного акціонерного товариства „Київенерго" (м. Київ)

до Житлово-будівельного кооперативу „Хімік-8" (м. Київ)

про стягнення 211 272 грн. 99 коп.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва звернулася акціонерна енергопостачальна компанія „Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу „Енергозбут Київенерго" з позовом до Житлово-будівельного кооперативу „Хімік-8" про стягнення з відповідача на користь позивача 147 750 грн. 76 коп. боргу за спожиту теплову енергію, 38 229 грн. 09 коп. інфляційної складової боргу, 3% річних сумою 7 577 грн. 60 коп., пені сумою 17 715 грн. 54 коп.

Ухвалою від 22.01.2014 року господарський суд міста Києва припинив провадження у справі в частині стягнення 93 668 грн. на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Рішенням від 22.01.2014 року господарський суд міста Києва позов задовольнив частково. Стягнув з ЖБК „Хімік-8" на користь ПАТ „Київенерго", з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, основний борг у розмірі - 54 082 грн. 76 коп., 3% річних у розмірі - 7 577 грн. 60 коп., інфляційні втрати у розмірі - 38 229 грн. 09 коп., витрати по сплаті державного мита в розмірі - 2 112 грн. 73 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі - 236 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду ПАТ „Київенерго" звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 22.01.2014 року по справі № 13/555 та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити в частині стягнення з відповідача суми 3% річних - 7 577 грн. 60 коп. та витрат від інфляційних процесів - 38 229 грн. 09 коп.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2014 року апеляційна скарга ЖБК „Хімік-8" була прийнята до провадження та призначено розгляд справи № 13/555 у судовому засіданні за участю представників сторін.

Розпорядженням секретаря судової палати від 06.03.2014 року склад судової колегії змінювався.

Під час апеляційного провадження представник відповідача підтримала вимоги своєї апеляційної скарги. Представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечував.

Дослідивши докази, що є у справі, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду міста Києва має бути залишено без змін, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи 01.05.2002 року Акціонерною енергопостачальною компанією „Київенерго" (енергопостачальна організація) та Житлово-будівельний кооператив „Хімік-8" уклали договір на постачання теплової енергії в гарячій воді № 1220040, відповідно до умов якого енергопостачальна організація зобов'язалася постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та в обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків.

Ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України визначає, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідно до пункту 2.3.2 договору від 01.05.2002 року № 1220040 абонент зобов'язався виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в додатку № 4 до договору.

Згідно з пунктом 8.4 договору від 01.05.2002 року № 1220040 останній вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією із сторін про його припинення.

Пунктом 2 додатка 4 до договору від 01.05.2002 року № 1220040 передбачено, що відповідач зобов'язаний щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримувати табуляграму фактичного споживання теплової енергії за передній період та акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки повернути у РВТ).

Відповідно до п. 3 додатка 4 до договору від 01.05.2002 року № 1220040 відповідач оплачує вартість, використаної теплової енергії не пізніше 25 числа поточного місяця.

Відповідач умови договору від 01.05.2002 року № 1220040 належним чином не виконав, внаслідок чого за період з 01.11.2006 року по 01.11.2009 року виникла заборгованість за використану теплову енергію, у розмірі - 147 750 грн. 76 коп., що підтверджується відомостями обліку споживання теплової енергії, обліковими картками (табуляграмами) та довідкою про надходження коштів за спожиту відповідачем теплову енергію.

Після порушення провадження у справі відповідач сплатив суму основного боргу у розмірі - 93 668 грн., що підтверджується, довідкою про надходження коштів за спожиту відповідачем теплову енергію.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що оскільки заявлена до стягнення сума боргу в розмірі 93 668 грн. відповідачем сплачена після звернення позивача в суд з указаним позовом, предмет спору в цій частині між сторонами відсутній, то провадження у справі в цій частині вимог відповідно до вимог п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України підлягає припиненню.

Отже, неоплаченою на дату звернення до суду залишилась поставлена за спірний період теплова енергія на суму 54 082 грн. 76 коп.

Як визначено ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України зазначено, що кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Ст. 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ч. 6, 7 ст. 276 ГК України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду, що у даному випадку, за умовами договору боржником є саме відповідач і він має зобов'язання вчинити на користь позивача (кредитора) дії по оплаті наданих послуги.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи те, що відповідач не надав доказів погашення основного боргу позов підлягає задоволенню в частині стягнення основного боргу у розмірі 54 082 грн. 76 коп.

Згідно ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Позивач просив суд стягнути на свою користь інфляційні втрати в розмірі 38 229 грн. 09 коп. та 3 % річних в розмірі 7 577 грн. 60 коп.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зробила перерахунок розміру інфляційних втрат та 3 % річних та дійшла висновку, що місцевий господарський суд правомірно стягнув інфляційні втрати в розмірі 38 229 грн. 09 коп. та 3 % річних в розмірі 7 577 грн. 60 коп.

Відповідач в апеляційній скарзі зазначив, що його вина у виникненні боргу відсутня, а тому, на його думку, йому було неправомірно нараховані втрати від інфляції та 3% річних.

Втім колегія суддів апеляційного господарського суду вважає такі доводи невірними.

Вирішуючи питання про наявність вини як умови застосування відповідальності, передбаченої ст. 625 ЦК України, слід враховувати особливість правової природи цієї відповідальності.

Беручи до уваги те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційних нарахувань та 3 % річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Це правило ґрунтується на засадах справедливості і виходить з неприпустимості безпідставного збереження грошових коштів однією стороною зобов'язання за рахунок іншої. Матеріальне становище учасників цивільного обороту схильне до змін, тому не виключено, що боржник, який не може виконати грошове зобов'язання зараз, зможе виконати його пізніше.

Оскільки грошові кошти є родовими речами, неможливість виконання такого зобов'язання (наприклад, внаслідок відсутності у боржника грошей та інших підстав), не звільняє його від відповідальності.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для скасування рішення господарського суду.

Колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу „Хімік-8" на рішення господарського суду міста Києва від 22.01.2014 року по справі № 13/555 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 22.01.2014 року по справі № 13/555 залишити без змін.

3. Справу № 13/555 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Повний текст постанови підписано__11.03.2014 р.__

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді І.А. Іоннікова

О.М. Коротун