Ухвала

від 11.02.2014 по справі 2015/1406/2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/790/ 126/ 14 Головуючий 1 інстанції: Калайда І.С.

Справа № 2015/1406/2012 Доповідач: Івах А.П.

Категорія: право власності

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2014 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Івах А.П.,

суддів - Ізмайлової Г.Н., Пшенічної Л.В.,

при секретарі - Курносовій К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою прокурора Золочівської районної прокуратури Харківської області на рішення Золочівського районного суду Харківської області від 10 квітня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Золочівської селищної ради Харківської області про визнання права власності,-

в с т а н о в и л а:

У вересні 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Золочівської селищної ради Харківської області про визнання права власності на нежитлову будівлю, що розташована по АДРЕСА_1, посилаючись на те, що 28 травня 1999 року він придбав на підставі договору купівлі-продажу, укладеного у простій письмовій формі, будівлю станції технічного обслуговування. На день продажу продавець не міг надати правовстановлюючий документ на вказане нерухоме майно. Оплату вартості майна вніс до каси підприємства ВКП «Кристал» - продавця будівлі, після чого прийняв будівлю згідно акта-прийому від 28 травня 1999 року та користується по сьогоднішній день.

Оскільки ВКП «Кристал» припинило свою діяльність, оформити право власності належним чином він позбавлений можливості, хоча понад 13 років добросовісно та відкрито володіє будівлею.

Рішенням Золочівського районного суду Харківської області від 10 квітня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на нежитлову будівлю, розташовану по АДРЕСА_1 в смт. Золочів, Харківської області.

Ухвалою того ж суду від 29 квітня 2013 року виправлено помилку в рішенні суду від 10 квітня 2013 року.

Діючи в інтересах держави в особі Золочівської селищної ради Харківської області, прокурор Золочівського району Харківської області на рішення подав апеляційну скаргу, в якій порушує питання про його скасування з ухваленням нового рішення, яким у задоволені позову відмовити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Представник прокуратури Харківської області Воронько О.В. доводи апеляційної скарги підтримала в повному обсязі.

Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 з доводами апеляційної скарги прокурора Золочівського району Харківської області не погодився, просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Представник Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області Ісоєв М.Н. доводи апеляційної скарги не підтримав, вказував на той факт, що ухваленим рішенням суду першої інстанції, яке просив залишити без змін, права чи інтереси селищної ради не порушуються.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що були заявлені сторонами у суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи, судова колегія приходить до наступного:

Справу судом першої інстанції розглянуто за відсутності сторін.

За положеннями ст.. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Встановлено, і це вбачається з матеріалів справи, що рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 та визнаючи за ним право власності на нежитлову будівлю, розташовану по АДРЕСА_1, суд першої інстанції виходив із того, що договір купівлі-продажу спірної будівлі між позивачем та ВКП «Кристал» 28 травня 1999 року був укладений у простій письмовій формі, на підтвердження чого ОСОБА_1 до каси продавця внесена сума у розмірі 2089 грн. 50коп. та між сторонами угоди підписано акт прийомі-передачі.

При цьому суд керувався положеннями ст.. ст.. 128 та 154 ЦК України в редакції 1963 року, а також нормами ст..344 ЦК України, діючого на цей час.

Суд дійшов обґрунтованого висновку щодо володіння спірним майном ОСОБА_1, яке є законним та добросовісним, оскільки останнім виконані правомірні дії, спрямовані на заволодіння нерухомим майном, а продавець ВКБ «Кристал» у свою чергу відмовився від права власності на зазначене майно, відчуживши його позивачеві.

Судова колегія з висновком суду першої інстанції погоджується, находить його таким, що відповідає вимогам ст.. 57, 58, 59, 64 ЦПК України, ст. ст. 128, 154 ЦК України в редакції 1963 року, та ст. ст. 328, 344 ЦК України (нині діючого).

Наявні в матеріалах справи та надані судовій колегії в порядку ч. 2 ст. 303 ЦПК України докази свідчать про те, що згідно договору №4 купівлі-продажу від 31 березня 1995року представництвом фонду державного майна України в Золочівському районі продано, а товариством покупців, створеним працівниками державного виробничо-комерційного підприємства «Кристал», в особі голови товариства покупців Васильєва В.Т., придбано державне майно цілісного майнового комплексу державного виробничо-комерційного підприємства «Кристал», яке має приміщення А-1, загальною площею 486, 6 кв.м., що розміщене на земельній ділянці Золочівської селищної ради.

Станом на 23 червня 1997 року нежитлова будівля (колишній цілісний майновий комплекс, що розташований по АДРЕСА_1) зареєстрована в цілому за товариством покупців, створеним працівниками державного виробничо-комерційного підприємства «Кристал» на підставі Договору купівлі-продажу №4 від 31 березня 1995 року (а.с.101).

Вказана обставина підтверджена реєстраційним посвідченням від 23 червня 1997 року за реєстровим №317 (а.с.102).

За заявою директора фірми «Кристал» Васильєва В.Т. за фірмою «Кристал» рішенням Золочівської селищної ради від 12 листопада 1996 року за №162 закріплено земельну ділянку по фактичному користуванню площею 2162 кв.м. (а.с.103).

До вказаного рішення доданий план земельної ділянки для обслуговування нежитлової будівлі літ. А (а.с.104).

Викопіровка нежитлової будівлі літ. А-1 повністю відповідає приміщенню літер. А-1, відображеного в технічному паспорті на нежитлову будівлю, власником якої в 1995 року стало товариство покупців, створене працівниками державного виробничо-комерційного підприємства «Кристал» (а.с.7-12).

При укладенні договору купівлі-продажу від 28 травня 1999 року від імені продавця діяв директор Васильєв В.Т. того ж виробничо-комерційного підприємства «Кристал» (а.с.4).

При таких обставинах судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги прокурора щодо відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження факту належності продавців права власності на спірну будівлю є такими, що не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються наявними у справі доказами.

Щодо посилання в апеляційній скарзі на відсутність державної реєстрації права власності на будівлю за ВКП «Кристал» у відповідності до вимог ст.. 182 ЦК України, то вони також є безпідставними, оскільки на час, коли між продавцем та покупцем виникли правовідносини - травень 1999 року, діюче на той час законодавство державної реєстрації права власності не передбачало.

Реєстраційне посвідчення за реєстровим № 314 від 23 червня 1997 року підтверджує факт що спірна будівля в цілому була зареєстрована за Товариством (а.с.102).

В ході розгляду справи встановлено, що ВКП чи фірма «Кристал» на цей час у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців не значиться.

Після припинення дії його існування Золочівська селищна рада не є його правонаступником.

Тож вважати, що визнанням права власності на спірне нерухоме майно за позивачем порушується або може бути порушене право селищної ради, підстав судова колегія не вбачає.

Добросовісність заволодіння нерухомим майном ОСОБА_1 та безперервність володіння ним з травня 1999 року встановлена.

Відповідно до ст.. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Згідно технічного паспорту будівля складається з нежитлової будівлі «А-1», загальною площею 486,8 м.кв (а.с. 7-12). Рішенням виконавчого комітету Золочівської селищної ради Харківської області №32 від 27.02.2013 року цілісному майновому комплексу присвоєно поштову адресу: АДРЕСА_1 в смт. Золочів, Харківської області, 62203.

Відповідно до ст.. 328 ЦПК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Положеннями цієї статті закріплюється презумпція правомірності набуття права власності на певне майно, тобто право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше не буде встановлено в судовому порядку або незаконність права власності не випливатиме із закону.

Саме до цього зводиться висновок суду, викладений у рішенні суду першої інстанції.

Судова колегія вважає, що суд розглядаючи спір в межах заявлених позовних вимог, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, встановив фактичні обставини справи, правильно визначився з юридичною природою правовідносин, що виникли між сторонами, правовими підставами для задоволення позову, і законом, що регулює ці правовідносини, ухвалив рішення таке, що відповідає вимогам ст.ст. 212, 213 ЦПК України, на виконання вимог ст. 215 ЦПК України привів мотиви, з яких вважав встановленою наявність фактів, якими позивач обґрунтував свої позовні вимоги.

Доводи апеляційної скарги прокурора висновку суду не спростовують.

Інших підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції судова колегія не вбачає.

Керуючись ст.. ст.. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу прокурора Золочівської районної прокуратури Харківської області - відхилити.

Рішення Золочівського районного суду Харківської області від 10 квітня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -