Рішення

від 11.03.2014 по справі 23/73

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 23/73 11.03.14

За позовомпублічного акціонерного товариства "Київенерго" в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут «Київенерго» добудівельного управління Державного управління справами в особі автомобільного господарства простягнення 83 896, 21 грн.

Суддя Кирилюк Т.Ю.

Представники:

позивача: юрисконсульт Кирищук В.П. (довіреність № 91/2014/02/14-1 від 14.02.2014)

відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго» в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут «Київенерго» звернулась до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з будівельного управління Державного управління справами в особі автомобільного господарства 83 896, 21 грн., (у тому числі: 72 846, 78 грн. - основного боргу, 5 631, 06 грн. - пені, 4 714, 49 грн. - інфляційні втрати, 703, 88 грн. - 3 % річних).

Позовну заяву обґрунтовано тим, що Відповідач неналежним чином виконує зобов'язання за договором від 08.12.2003.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.08.2009 порушено провадження у справі № 23/73 та призначено її розгляд на 25.08.2009.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.09.2009 зупинено провадження у справі № 23/73 до остаточного розгляду справи № 8/586 Окружним адміністративним судом м. Києва.

Через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представник позивача подав клопотання про поновлення провадження у справі № 23/73.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.01.2014 поновлено провадження у справі № 23/73 та призначено її розгляд на 11.02.2014.

Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України подала заяву, відповідно до якої просила змінити назву акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" на публічне акціонерне товариство "Київенерго".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.02.2014 змінено назву акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" на публічне акціонерне товариство "Київенерго".

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України за клопотанням представника Відповідача розгляд справи відкладався.

Представник Позивача у судовому засіданні 11.03.2014 підтримав вимоги, викладені в позовній заяві та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник Відповідача у судове засідання повторно не з'явився, однак 04.03.2014 через відділ діловодства подав письмовий відзив, в якому зазначив про те, що Позивач здійснював нарахування за теплову енергію на підставі тарифів, затверджених розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 1780/1 від 25.12.2008, яке було скасовано Указом Президента України № 65/2009 від 03 лютого 2009 року та зазначив про те, що у період з листопада по грудень 2008 року Відповідач здійснив переплату за спожиту теплову енергію, яка повинна бути зарахована в рахунок платежів за січень-лютий 2009 року.

Судом у відповідності з вимогами статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

У судовому засіданні 11.03.2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Заслухавши пояснення представника Позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачем та Відповідачем укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 4540055 від 08 грудня 2003 року.

Відповідно до пункту 2.2.1 договору № 4540055 від 08.12.2003 Позивач зобов'язався постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби опалення та вентиляцію в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та в обсягах згідно з додатком № 1 до договору.

Відповідач відповідно до пункту 2.3.1 договору № 4540055 від 08.12.2003 зобов'язався додержуватись кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку № 1 до договору, не допускаючи їх перевищення та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в обсягах і терміни, які передбачені в додатку № 4 до договору.

Договір № 4540055 від 08.12.2003 на постачання теплової енергії у гарячій воді є договором енергопостачання.

Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві, який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно поданого до позовної заяви розрахунку, даних відомостей обліку використання теплової енергії за період з 01.01.2009 по 01.06.2009, довідки про надходження грошових коштів за спожиту теплову енергію за твердженням Позивача Відповідачу поставлено теплову енергію вартістю 72 846, 78 грн.

Додатком № 4 до договору № 4540055 від 08.12.2003 сторони погодили, що Відповідач щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у Районному відділі теплозбуту № 4 за адресою: вул. Строкача, буд. № 9, розрахункова група табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки останній повертає в РВТ). Відповідач до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує Позивачу вартість заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця. В разі, якщо Відповідач розраховується за показниками приладів обліку: - при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду ця кількість перевищення самостійно сплачується останнім не пізніше 28 числа поточного місяця. У випадку, якщо фактичне використання теплової енергії нижче від заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду, сальдо розрахунків визначається за фактичними показниками приладів обліку.

Відповідач за період з 01.01.2009 по 01.06.2009 несвоєчасно розрахувався за використану теплову енергію та допустив виникнення заборгованості, яка згідно наданого до позовної заяви розрахунку на момент звернення Позивача до суду з позовом склала 72 846, 78 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач здійснював нарахування за постачання теплової енергії за спірний період згідно тарифів, затверджених розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 1780/1 від 25.12.2008.

Указом Президента України № 65/2009 від 03 лютого 2009 року розпорядження Київської міської державної адміністрації № 1780/1 від 25.12.2008 року скасовано як таке, що суперечать Конституції, Законам України, актам Кабінету Міністрів України.

Відповідно до вимог статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи з наведеного, нарахування Позивачем за теплову енергію на підставі тарифів, встановлених розпорядженням № 1780/1 від 25.12.2008 суперечить законодавству.

До 1 грудня 2008 року тарифи на теплову енергію, що виробляється Позивачем були затверджені розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 86 від 31 січня 2007 року в редакції розпорядження № 715 від 18 червня 2007 року.

Розпорядження Київської міської державної адміністрації № 1662 від 27 листопада 2008 року про втрату чинності розпорядження № 86 від 31 січня 2007 року скасоване.

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 230 від 2 березня 2009 року з 10 лютого 2009 року поновлено дії розпорядження № 86 від 31 січня 2007 року в редакції розпорядження № 715 від 18 червня 2007.

З урахуванням наведеного, суд погоджується з позицією Відповідача, викладеною у письмовому відзиві про застосування тарифів при здійсненні розрахунків за спірний період, затверджених розпорядження Київської міської державної адміністрації № 86 від 31 січня 2007 року.

Таким чином, здійснивши перерахунок за спірний період за тарифами згідно розпорядження Київської міської державної адміністрації № 86 від 31 січня 2007 року в редакції розпорядження № 715 від 18 червня 2007, вартість поставленої Позивачем у період з 01.01.2009 по 01.06.2009 теплової енергії складає 24 331, 08 грн.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно статті 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

На підтвердження виконання зобов'язань за договором № 4540055 від 08.12.2003 у повному обсязі Відповідач надав суду копії платіжних доручень № 889 від 17.10.2008, № 1032 від 28.11.2008, № 1118 від 29.12.2008 на суму 51 080, 33 грн. Відповідно графи «призначення платежу» зазначенених платіжних доручень вбачається, що оплата була здійснена за послуги, які було надано у жовтні та грудні 2008 року. Оскільки, Позивач не заявляв вимог щодо стягнення заборгованості за послуги, що надавались у 2008 році, то зазначені платіжні доручення не стосуються предмету розгляду даної справи.

Враховуючи, що доказів погашення заборгованості Відповідачем суду не надано, позовна вимога про стягнення основного боргу підлягає частковому задоволенню у розмірі 24 331, 08 грн.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відповідачем не надано суду будь-яких підтверджень того, що неналежне виконання господарського зобов'язання сталось не з його вини.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пунктом 7 додатку № 4 до договору № 4540055 від 08.12.2003 року сторони визначили, що Відповідачу на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) Позивачем нараховується пеня в розмірі 0,5 % за кожний день, до моменту його повного погашення, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Враховуючи часткове задоволення суми основного боргу, позовна вимога про стягнення пені підлягає частковому задоволенню у розмірі 1 880, 38 грн. за період з лютого 2009 по травень 2009.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Враховуючи часткове задоволення суми основного боргу, вимоги про стягнення з Відповідача 3% річних та інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню, тому до стягнення підлягає 3 % річних у розмірі 235, 05 грн. та інфляційні втрати у розмірі 1 574, 07 грн. за період з лютого 2009 по травень 2009.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені публічним акціонерним товариством "Київенерго" вимоги документально підтверджені, а отже такі, що підлягають частковому задоволенню у розмірі 28 020, 58 грн.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, з Відповідача стягуються понесені Позивачем витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процессу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з будівельного управління Державного управління справами в особі автомобільного господарства (03113, м. Київ, проспект Перемоги, 72, ідентифікаційний код 26051578) на користь публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5; ідентифікаційний код 00131305) 24 331 (двадцять чотири тисячі триста тридцять одна) грн. 08 коп. - основного боргу, 1 880 (одна тисяча вісімсот вісімдесят) грн. 38 коп. - пеня, 1 574 (одна тисяча п'ятсот сімдесят чотири) грн. 07 коп. - інфляційні втрати, 235 (двісті тридцять п'ять) грн. 05 коп. - 3 % річних, 280 (двісті вісімдесят) грн. 20 коп. - державного мита та 105 (сто п'ять) грн. 21 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Видати наказ.

Повне рішення складено: 13.03.2014.

СуддяТ.Ю. Кирилюк