Рішення

від 06.03.2014 по справі 905/9134/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

06.03.2014 Справа № 905/9134/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Мельниченко Ю.С., при секретарі судового засідання Мігда К.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Обіо», м. Київ, в особі Філії «Житомирський завод ізоляційних матеріалів» Товариства з обмеженою відповідальністю «Обіо», м. Житомир, Житомирська область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Міспо-Дон ЛТД», м. Донецьк

про стягнення 29 850грн. 30коп.

за участю представників сторін:

від позивача: Громико Є.М. -представник за довіреністю вих. №1 від 21.01.2014р.

від відповідача: представник не з'явився

Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до ст. 81 1 Господарського-процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 06.03.2014р. суд виходив до нарадчої кімнати (зал №3) для прийняття рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Обіо», м. Київ, в особі «Філії «Житомирський завод ізоляційних матеріалів» Товариства з обмеженою відповідальністю «Обіо», м. Житомир, Житомирська область, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Міспо-Дон ЛТД», м. Донецьк, про стягнення передплати у розмірі 28 000грн., перерахованої за договором поставки №1706-1 від 17.06.2011р. та 3% річних у сумі 1 850грн. 30коп., всього 29 850грн. 30коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за спірним договором щодо повернення передплати, яку було перераховано позивачем у виконання прийнятих на себе зобов'язань за спірним договором.

Нормативно вимоги обґрунтовані ст.ст. 509, 536, 625, 693 Цивільного кодексу України; ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України.

У судовому засіданні 06.03.2014р. представником позивача позов був підтриманий у повному обсязі, також позивач просив розглянути спір по суті.

Відповідач про судові засідання 30.01.2014р., 18.02.2014р. та 06.03.2014р. був повідомлений належним чином, про що свідчить реєстр поштових відправлень рекомендованої кореспонденції з повідомлення про вручення від 27.12.2013р., 31.01.2014р. та 19.02.2014р., однак у жодне засідання суду представника не направив, відзив на позов не надав, вимоги суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив.

З огляду на достатність наявних в матеріалах справи документів для правильного вирішення спору, враховуючи, що неявка в судове засідання належним чином повідомленого відповідача та ненадання ним відзиву на позовну заяву не впливає на правову оцінку спірних правовідносин та не перешкоджає вирішенню справи, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України та вислухавши представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Обіо», як вбачається з виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія АГ №285432, є суб'єктом підприємницької діяльності зі статусом юридичної особи, ідентифікаційний код 32828660. Крім того, Філія «Житомирський завод ізоляційних матеріалів» Товариства з обмеженою відповідальністю «Обіо» є відокремленим структурним підрозділом Товариства з обмеженою відповідальністю «Обіо», що підтверджується положенням про філію, затвердженим рішенням загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Обіо» від 30.11.2009р., протокол №03/09.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Міспо-Дон ЛТД» також має статус юридичної особи, дата державної реєстрації 10.12.2010р., ідентифікаційний код 37434797, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія АГ №296954.

Як встановлено судом, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Міспо-Дон ЛТД» (далі - виконавець) та Філією «Житомирський завод ізоляційних матеріалів» Товариства з обмеженою відповідальністю «Обіо» (далі - замовник) був укладений договір №1706-1 від 17.06.2011р. (далі - договір), за умовами якого виконавець прийняв на себе зобов'язання виготовити та передати у власність (поставити) покупцю сифон та предсифонник печі-вагранки, виготовлений згідно з креслень та технічних умов, наданих замовником, а замовник зобов'язався прийняти та оплатити на умовах договору товар відповідно до специфікації, що є невід'ємною частиною договору та включає в себе асортимент та кількість товару.

Ціна договору погоджена сторонами в п. 4.1 договору складає 116 000грн., у т.ч. ПДВ 19 333грн. 33коп., що співпадає з даними специфікації до договору.

Оплата, як встановлено п. 5.1 договору, здійснюється шляхом перерахування 50% передплати від загальної вартості договору, в розмірі 58 000грн., в т.ч. ПДВ 9 666грн. 67коп. на розрахунковий рахунок виконавця протягом семи банківських днів з дня надання виконавцем сертифікатів якості на метал, з якого буде здійснюватись виготовлення товару.

Залишкові 50% в розмірі 58 000грн., у т.ч. ПДВ 9 666грн. 67коп. перераховуються на розрахунковий рахунок виконавця за фактом підписання акту приймання товару на склад покупця.

Пунктом 3.2 договору сторони передбачили, що виконавець зобов'язується поставити товар протягом 45-50 робочих днів з дня зарахування передплати в розмірі 50% від суми договору на розрахунковий рахунок виконавця.

Строк дії договору погоджено сторонами в п.11.3, згідно якого, договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач у виконання прийнятих на себе зобов'язань перерахував на розрахунковий рахунок відповідача 58 000грн., що підтверджується відповідним платіжним дорученням №3073 від 12.07.2011р.

При цьому, докази виконання підрядником умов договору з виготовлення сифону та предсифоннику печі-вагранки, як і докази, в підтвердження передачі вказаного товару у власність замовника в передбачений договором строк матеріали справи не містять.

Судом встановлено, що позивачем було спрямовано в адресу відповідача претензію вих. №882/07 від 26.09.2011р., що підтверджується фіскальним чеком від 19.03.2012р. та повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення від 26.03.2012р. Зі змісту вказаної претензії вбачається, що 19.09.2011р. підрядником було повернуто на розрахунковий рахунок Філії «Житомирський завод ізоляційних матеріалів» Товариства з обмеженою відповідальністю «Обіо» суму у розмірі 20 000грн., у зв'язку з чим остання звернулась до відповідача з вимогою повернути залишок попередньої оплати у розмірі 38 000грн.

Матеріали справи свідчать, що відповідачем на користь позивача були перераховані грошові кошти у загальному розмірі 30 000грн., в підтвердження чого замовником були надані копії банківських виписок від 27.09.2011р. на суму 10 000грн. та від 19.09.2011р. на суму 20 000грн.

Решту суму передплати за договором №1706-1 від 17.06.2011р. у сумі 28 000грн. станом на час розгляду справи відповідачем повернуто не було, отже вказане, й стало підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом.

Розглядаючи даний спір, предметом якого є стягнення з відповідача на користь позивача суми попередньої оплати у розмірі 28 000грн., перерахованої за договором №1706-1 від 17.06.2011р. та 3% річних у сумі 1 850грн. 30коп., суд виходить з наступного.

Проаналізувавши зміст укладеного сторонами договору, суд дійшов висновку, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором підряду, оскільки його предметом, як зазначалось, є обов'язок підрядника виготовити згідно з креслень та технічних умов, наданих замовником сифон та предсифонник печі-вагранки та передати його у власність замовника, та обов'язок замовника прийняти та оплатити поставлений товар.

Таким чином, правовідносини сторін підпадають під регулювання Глави 61 Цивільного кодексу України.

За приписами ст. 837 Цивільного кодексу України, яка міститься у вказаній главі Кодексу, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Як визначено ч. 3 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Так, ч. ч. 1 та 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави, зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

При цьому, дана вимога закону не перебуває у залежності від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком подій.

Згідно з ч. 3 ст. 1212 Цивільного кодексу України вказані положення закону застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Водночас, ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, також є договори, які за приписами ст. 626 Цивільного кодексу України є домовленістю сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як зазначалось, судом встановлено, що сторонами був укладений договір №1706-1 від 17.06.2011р., який за своєю правовою природою є договором підряду, отже, між сторонами по справі відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України виникли господарсько-договірні зобов'язання.

Будь-яких доказів того, що та підстава, на якій грошові кошти були набуті відповідачем, на час подання позову відпала, матеріали справи не містять, наведене також підтверджується позивачем у письмових поясненнях, наданих у судовому засіданні 06.03.2014р.

Сплата позивачем на користь відповідача грошових коштів у сумі 58 000грн., з яких сума у розмірі 28 000грн. станом на час розгляду справи не повернута відповідачем, відбулась в межах господарсько-договірних зобов'язань підряду, тобто, вимога позивача про повернення вказаної суми, з посиланням на норми законодавства, що регулюють договірні відносини за договором поставки, зокрема, на норми ст. 693 Цивільного кодексу України є такою, що суперечить діючому законодавству та спростовується матеріалами справи.

Таким чином, з огляду на існування між сторонами договірних відносин, в межах яких відповідачем були отримані спірні грошові кошти, суд дійшов висновку про відсутність доведених позивачем фактів, які б свідчили про наявність передбачених законодавством підстав для повернення виконаного однією зі сторін у зобов'язанні.

З приводу стягнення 3% річних у сумі 1 850грн. 30коп., суд зазначає, що обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором, повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів, оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань».

На підставі викладеного, виходячи з приписів ст. 129 Конституції України, за якими однією із засад судочинства є змагальність, яка полягає у тому, що сторони у процесуальній формі доводять свою правоту та за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції, позовні вимоги про стягнення з відповідача передплати у розмірі 28 000грн., перерахованої за договором поставки №1706-1 від 17.06.2011р. та 3% річних у сумі 1 850грн. 30коп., всього 29 850грн. 30коп., задоволенню не підлягають.

Витрати зі сплати судового збору за приписами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

На підставі викладеного, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись нормами Конституції України; ст.ст. 11, 626, 693, 837, 1212 Цивільного кодексу України; ст. 179 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 4 2 -4 7 , 33, 34, 35, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Обіо», м. Київ, в особі «Філії «Житомирський завод ізоляційних матеріалів» Товариства з обмеженою відповідальністю «Обіо», м. Житомир, Житомирська область, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Міспо-Дон ЛТД», м. Донецьк, про стягнення попередньої оплати за договором поставки у №1706-1 від 17.06.2011р. у сумі 28 000грн. та 3% річних у сумі 1 850грн. 30коп., всього 29 850грн. 30коп., відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного тексту рішення.

У судовому засіданні 06.03.2014р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 11.03.2014р.

Суддя Ю.С. Мельниченко