Ухвала

від 19.02.2014 по справі 2а-3515/12/2170

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2014 р.м.ОдесаСправа № 2а-3515/12/2170

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Бездрабко О.І.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Золотнікова О.С., Вербицької Н.В.,

при секретарі Сівелькіній С.Є.,

за участю представника позивача Вініченко О.В. та представника відповідача Юдіна В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Стиль» на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2012 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Стиль» до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Херсонської області Державної податкової служби (правонаступник - ДПІ у м.Херсоні ГУ Міндоходів Херсонської області ) про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

28.08.2012р. ТОВ «Євро-Стиль» звернулося до Херсонського окружного адміністративного суду із позовом до ДПІ у м.Херсоні Херсонської області ДПС (правонаступник - ДПІ у м. Херсоні ГУ Міндоходів Херсонської області ), в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 13.06.2012р. №0004362200, яким позивачу було зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ на 227 357 грн., та №0004352200, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 129 450 грн., з яких, за основним платежем - 103 560 грн., за штрафними санкціями - 25 890 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що висновки ДПІ у м.Херсоні стосовно заниження підприємством у вересні 2011 року суми податку на додану вартість на 103560 грн. та завищення залишку від'ємного значення на 227357 грн., суперечать діючому законодавству, дійсності та фактичним даним, які підтверджені належними доказами.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2012 року у задоволені адміністративного позову ТОВ «Євро-Стиль» відмовлено у повному обсязі.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, представником ТОВ «Євро-Стиль» 05.10.2012р. подано апеляційну скаргу, в якій останній зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми процесуального і матеріального права та просив скасувати постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 24.09.2012 року, прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Заслухавши суддю - доповідача, виступи сторін та перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність належних підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

В період з 10.05.2012 р. по 14.05.2012 р. посадовою особою відповідача було проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Євро-Стиль» (код 32725909) з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з ТОВ «Рун-Транс» (код 32523468) за серпень 2011 року, за результатами якої складено акт перевірки від 16.05.2012р. №844/22-1/32725909.

Згідно висновків цього акту перевірки від 16.05.2012р., перевіряючи ми було встановлено порушення підприємством позивача вимог ст.201, п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого було завищено суму податкового кредиту у вересні 2011 року, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті в Державний бюджет України за вересень 2011 року на суму 103560 грн. та до завищення залишку від"ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за вересень 2011 року на суму 227357 грн.

В подальшому, на підставі вказаного акту перевірки від 16.05.2012р. №844/22-1/32725909, уповноваженою особою ДПІ були винесені податкові повідомлення-рішення від 13.06.2012р.:

- №0004362200, яким позивачу було зменшено розмір від"ємного значення суми ПДВ на 227357 грн.;

- №0004352200, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов"язання з податку на додану вартість на суму 129450 грн., з яких, за основним платежем - 103560 грн., за штрафними санкціями - 25890 грн.

Не погоджуючись з вказаними вище діями та рішеннями податкового органу, позивач оскаржив їх до суду.

Вирішуючи справу по суті та відмовляючи у задоволенні позову, суд 1-ї інстанції виходив з необґрунтованості та недоведеності позовних вимог, а також з того, що дії та оскаржувані рішення відповідача є правомірним та відповідаючим діючому законодавству.

Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, цілком погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх обґрунтованими та заснованими на законі, з огляду на наступне.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

А згідно із ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку та розмірах, встановлених законом.

Як встановлено з матеріалів справи, під час спірної перевірки, працівники ДПІ у м.Херсоні перевіряли дотримання вимог податкового законодавства позивачем по господарським відносинам у серпні 2011 року з ТОВ «Рун-Транс».

По справі встановлено, що ТОВ «Євро-Стиль» уклало з ТОВ «Рун-Транс» договір підряду від 01.06.2011р. №000037 на виконання ремонтних робіт за адресою: м.Херсон, вул.Блюхера, 14.

Так, на підтвердження правомірності віднесення до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених у ціні послуг та товарів, позивач надав копії акту виконаних робіт за серпень 2011 року, податкових накладних від 03.08.2011р. №1, від 12.08.2011р. №2, від 18.08.2011р. №3, від 31.08.2011р. №4, та квитанції.

Відповідно до приписів ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті ) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням ) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи ), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 201.1 статті 201 ПК України передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

При чому, слід зазначити, що у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України );

ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Таким чином, приймаючи до уваги вказані вище норми діючого законодавства, судова колегія, як і суд 1-ї інстанції, погоджується з доводами податкового органу щодо того, що отримані позивачем від ТОВ «Рун-Транс» податкові накладні від 03.08.2011р. №1, від 12.08.2011р. №2, від 18.08.2011р. №3, від 31.08.2011р. №4 були складені з порушенням вимог п.201.1 ст.201 ПК України, оскільки вказана у них номенклатура постачання товарів (робіт) "Будівельно-монтажні роботи" не співпадає із найменуванням робіт, зазначених у акті виконаних робіт, а також не розшифрована номенклатура робіт.

Отже, відображення у податкових накладних номенклатури "Будівельно-монтажні роботи" не дає можливості конкретно ідентифікувати ці роботи з роботами, що вказані у акті виконаних робіт за серпень 2011 року.

Крім того, судова колегія вважає обгрунтованим і висновок суду 1-ї інстанції та ДПІ у м.Херсоні про те, що наданий позивачем акт виконаних робіт за серпень 2011 року також складений з порушенням вимог наказу Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 04.12.2009р. №554 "Про затвердження примірних форм первинних документів з обліку в будівництві" (із змінами та доповненнями, внесеними наказом Міністерства регіонального розвитку та житлово-комунального господарства від 19.09.2011р. №195 ), яким передбачено примірні форми первинних облікових документів у будівництві №КВ-2в "Акт приймання виконаних будівельних робіт", оскільки в ньому не зазначено точну адресу об"єкту будівництва.

Як слідує з положень п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу ) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно зі змісту приписів ст.42 ГК України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

До того ж, при цьому, слід зазначити, що відповідно до Системи автоматизованого співставлення податкових зобов"язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПС України встановлено, що ТОВ «Рун-Транс» взагалі не задекларувало свої податкові зобов"язання по взаємовідносинах з ТОВ «Євро-Стиль».

Крім того, як видно з повідомлення ДПІ у м.Ужгороді від 23.04.2012р. №273/7/22-01, стан платника податків - ТОВ «Рун-Транс» - "8" - , т.б. до ЄДР внесено запис про відсутність даного підприємства за своїм місцезнаходженням.

Отже, за таких обставин, судова колегія приходить до аналогічного, що і суд 1-ї інстанції висновку про те, дії та спірні рішення ДПІ у м.Херсоні по визначенню податкових зобов'язань по податку на додану вартість та зменшенню від"ємного значення є правомірними, а тому, відповідно, в даному випадку, відсутні належні підстави для скасування податкових повідомлень-рішень від 13.06.2012 р. №№0004362200, 0004352200.

До того ж, ще слід вказати, що у відповідності до ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу, а суд, в свою чергу, згідно зі ст.86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у апеляційних скаргах доводи правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже, за таких обставин, судова колегія, діючи в межах доводів апеляційної скарги, відповідно до ст.200 КАС України, залишає цю апеляційну скаргу без задоволення, а постанову окружного суду - без змін.

Керуючись ст.ст.195,196,198,200,205,206,254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Стиль» - залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2012 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: Ю.В. Осіпов

Судді: О.С. Золотніков

Н.В. Вербицька