Ухвала

від 15.12.2015 по справі 2а-3515/12/2170

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" грудня 2015 р. м. Київ К/800/61425/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого суддіБорисенко І.В. суддів Кошіля В.В. Моторного О.А. , розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Стиль» на постановуХерсонського окружного адміністративного суду від 24.09.2012 та ухвалуОдеського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2014 у справі № 2а-3515/12/2170 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Стиль» доДержавної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області проскасування податкових повідомлень-рішень ,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро-Стиль» звернулось до суду з позовом до ДПІ у м.Херсоні Херсонської області ДПС, в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 13.06.2012 за №0004362200, №0004352200.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 24.09.2012, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2014, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідачем подані заперечення на касаційну скаргу, у відповідності до яких він проти доводів касаційної скарги заперечує, та просить її залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами на підставі п.1 ч.1 ст.222 КАС України.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що:

- відповідачем проведено позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з ТОВ «Рун-Транс» за серпень 2011 року, за результатами якої складено акт №844/22-1/32725909 від 16.05.2012;

- названим актом перевірки встановлено порушення позивачем вимог п.198.6 ст.198, ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість за вересень 2011 року на 103 560 грн. та завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, за вересень 2011 року на суму 227 357 грн.;

- на підставі названого акту перевірки відповідачем прийнято:

1) податкове повідомлення-рішення №0004352200 від 13.06.2012, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 129 450 грн. (з яких: 103 560 грн. - основний платіж та 25 890 грн. - штрафні (фінансові) санкції);

2) податкове повідомлення-рішення №0004362200 від 13.06.2012, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 227 357 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що отримані позивачем від ТОВ «Рун-Транс» податкові накладні складені з порушенням п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, оскільки вказана у них номенклатура постачання товарів (робіт) «Будівельно-монтажні роботи» не розшифрована та не співпадає із найменуванням робіт, зазначених у акті виконаних робіт. При цьому, наданий позивачем акт виконаних робіт за серпень 2011 року складений з порушенням вимог наказу Міністерства регіонального розвитку та будівництва України «Про затвердження примірних форм первинних документів з обліку в будівництві» №554 від 04.12.2009, оскільки в ньому не зазначено адресу об'єкта будівництва.

Колегія суддів касаційної інстанції висновок судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову вважає передчасним, як таким, що зроблений без всебічного та об'єктивного встановлення всіх обставин справи, у зв'язку з чим зазначає таке.

Згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідності до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Із наведеного випливає, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за несплату податків контрагентом-продавцем товарів (послуг) та порушення ним правил здійснення господарської діяльності.

За змістом п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України одним з принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі.

За змістом частин 4, 5 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України суд зобов'язаний вживати передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Статтею 2 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що рішення Європейського суду з прав людини є обов'язковими для виконання Україною. Статтею 16 вказаного Закону передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно висновку, викладеного у пункті 25 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», суд зобов'язаний надавати відповідь на кожен із специфічних, доречних та важливих доводів заявника.

Враховуючи доводи касаційної скарги та оскаржувані судові рішення, колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що судами попередніх інстанцій, в порушення вимог процесуального законодавства, не було перевірено та не надано належної правової оцінки доводам позивача про те, що в типовій формі № КБ-3 довідки про вартість виконаних робіт за серпень 2011 року адреса будівництва зазначена, а спірні податкові накладні за серпень 2011 року відповідають вимогам діючого законодавства, оскільки відображена в них назва опису (номенклатури) товарів/послуг згідно акта виконаних робіт відповідає змісту поняття «будівельні роботи».

При цьому, колегія суддів касаційної інстанції вважає необґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій про те, що вказана у спірних податкових накладних номенклатура постачання товарів (робіт) «Будівельно-монтажні роботи» не співпадає із найменуванням робіт, зазначених у акті виконаних робіт, оскільки судами першої та апеляційної інстанцій не досліджено як зміст господарської операції, за результатами якої контрагентом позивача оформлено спірні податкові накладі, так і зміст виконаних робіт згідно акта виконаних робіт за серпень 2011 року.

З огляду на усе вищевикладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не вбачає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій винесено з дотриманням принципів законності та обґрунтованості у відповідності до приписів ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ч.2 ст.227 КАС України.

Під час нового розгляду справи судам необхідно врахувати вищевикладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і, в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Стиль» задовольнити частково.

2. Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 24.09.2012 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2014 у даній справі скасувати та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.В. Борисенко СуддіВ.В. Кошіль О.А. Моторний