Постанова

від 13.03.2014 по справі 905/7147/13

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

11.03.2014р. справа №905/7147/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівЛомовцевої Н.В. Попкова Д.О., Скакуна О.А. при секретарі судового засідання Прилуцьких М.І. за участю представників: від позивача: не прибув від відповідача:не прибув розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Восток-фармаком", м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 17.12.2013р. по справі№905/7147/13 (суддя Мирошниченко Я.С.) за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛексТрейд», с.Софіївська Борщагівка Києво-Святошинський район Київської області до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю "Восток-фармаком", м. Донецьк простягнення заборгованості 182 899,08грн., з яких 178 865,64грн. - сума основного боргу, 1600,24грн.-пеня, 2433,20грн.-процентів нарахованих за користування грошовими коштами

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛексТрейд», с.Софіївська Борщагівка Києво-Святошинський район Київської області звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Восток-фармаком", м.Донецьк про стягнення заборгованості 182 899,08грн., з яких 178 865,64грн. - сума основного боргу, 1600,24грн. - пеня, 2433,20грн. - процентів нарахованих за користування грошовими коштами.

В ході розгляду справи позивач клопотанням від 22.10.2013р. №125, прийнятим судом, зменшив розмір позовних вимог та просив стягнути з відповідача 155 499 грн. 08 коп., з яких 151 465 грн. 64 коп. - заборгованості, 1600,24грн. - пені, 2433,20грн. - процентів нарахованих за користування грошовими коштами.

Рішенням господарського суду Донецької області від 17.12.2013р. у справі №905/7147/13 (суддя Мирошниченко Я.С.) позовні вимоги задоволено частково. Припинено провадження у справі в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Восток-фармаком" суми основного боргу у розмірі 2000грн.00коп. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Восток-фармаком", м. Донецьк на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛексТрейд», с.Софіївська Боргащагівка Києво-Святошинський район Київської області суму основного боргу в розмірі 151 465грн. 64 коп., пеню у сумі 1555,80 грн., процентів нарахованих за користування грошовими коштами 2390,15грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 3148,23грн.

Відповідач, не погодившись з прийнятим судовим рішенням, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду від 17.12.2013р. по справі №905/7147/13 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Підставами для скасування рішення суду першої інстанції апелянт вважає порушення судом вимог діючого законодавства. Посилається на те, що судом першої інстанції всупереч заявленого клопотання позивача про зменшення позовних вимог припинено провадження в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 2000,00грн. Зазначає, що судом не враховано, що відповідно до п. 7.3. договору 20% ставки річних підлягає застосуванню не раніше ніж сплинуть 10 календарних днів прострочення.

Представник позивача у судове засідання не прибув, надав відзив, в якому заперечував проти доводів апеляційної скарги, та клопотання, в якому просив розглянути справу без участі свого представника.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, причини неприбуття не повідомив.

Судова колегія вважає можливим здійснити розгляд справи у відсутності представників сторін за наявними матеріалами справи, оскільки їх було повідомлено про день та час судового засідання належним чином відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 червня 2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛексТрейд", с. Софіївська Борщагівка, Києво-Святошинський район Київської області (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Восток-фармаком", м. Донецьк (Замовник), укладено Договір поставки товару №10390/12 (далі-Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору, Постачальник зобов'язується здійснювати поставки виробів медичного призначення та лікарських засобів (надалі Товар), що належить йому на праві власності, а Замовник приймати у свою власність та здійснювати оплату Товару за цінами, кількістю, асортиментом та в порядку, визначеними умовами даного Договору.

Ціна, кількість та асортимент Товару, за приписами п.2.1 Договору, визначається та узгоджуються Сторонами на кожну партію окремо у накладній-специфікаціях, що є невід'ємними частинами даного Договору.

Пунктом 4.1 Договору встановлено, що розрахунок за кожну партію Товару проводиться в обумовлений в накладній-специфікації термін після здійснення поставки, шляхом безготівкового перерахування повної вартості партії Товару, визначеної у накладній-специфікації на поточний рахунок Постачальника. На вимогу Постачальника або за бажанням Замовника допускається здійснення повної або часткової попередньої оплати партії Товару.

Відповідно до п. 4.4 Договору, у платіжному дорученні на здійснення оплати за партію Товару Замовник зобов'язаний зазначити номер та дату накладної-специфікації за якою було поставлено Товар або рахунок, за яким було здійснено попередню оплату. У випадку, якщо у Замовника наявна заборгованість за попередні поставки, оплата в першу чергу зараховується у погашення заборгованості, що виникла раніш, незалежно від призначення платежу вказаного Замовником.

Згідно п.10.5 Договору, даний Договір набирає чинності з моменту підписання його Сторонами і діє до 31 грудня 2015р., а в частині розрахунків - до повного виконання Сторонами взятих на себе зобов'язань відповідно до умов Договору. В разі якщо жодна зі Сторін не пізніше ніж за 15 днів до припинення дії Договору не повідомить про припинення дії Договору, він вважається продовженим на один рік на тих же умовах.

Оцінивши зміст спірного договору, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що останній за правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм глави 54 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України.

Згідно зі статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з вимогами пункту 7 статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок та зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Позивач зобов'язання за договором виконав належним чином та за період з 09.07.2013р. по 06.08.2013р. поставив відповідачу товар, що підтверджується наданими накладними - специфікаціями №29578 від 06.08.2013р. на суму 2448,00грн., №29558 від 06.08.2013р. на суму 10550,00грн., №29462 від 06.08.2013р. на суму 3948,00грн., №29460 від 06.08.2013р. на суму 48405,00грн., №28963 від 30.07.2013р. на суму 3900,00грн., №28956 від 30.07.2013р. на суму 4296,00грн., №28873 від 29.07.2013р. на суму 10363,92грн., №28865 від 29.07.2013р. на суму 68209,00грн., №27087 від 09.07.2013р. на суму 8750,00грн., №27051 від 09.07.2013р. на суму 11304грн., №27049 від 09.07.2013р. на суму 12528,00грн.

Товар зі сторони Відповідача, відповідно до відміток на видаткових накладних було прийнято належним чином уповноваженим представником Відповідача.

Доказів наявності заперечень, з боку Відповідача, щодо кількості поставленого товару, а також порядку поставки під час розгляду справи суду не надано.

Колегія суддів вважає, що надані позивачем первинні документи є належним доказом здійснення передачі відповідачу товару та прийняття його останнім в межах спірного правочину.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком господарського суду стосовно того, що позивачем належним чином доведено факт виконання обов'язку щодо передачі товару у відповідності до норм статті 664 Цивільного кодексу України та умов, визначених Договором поставки товару №10390/12 від 01.06.2012р.

Договором поставки товару №10390/12 від 01.06.2012р., передбачено (п.4.1), що розрахунок за кожну партію Товару проводиться в обумовлений в накладній-специфікації термін після здійснення поставки, шляхом безготівкового перерахування повної вартості партії Товару, визначено у накладній-специфікації на поточний рахунок Постачальника. На вимогу Постачальника або за бажанням Замовника допускається здійснення повної або часткової попередньої оплати партії Товару.

З наданих суду накладних - специфікацій вбачається, що після кожного факту поставки встановлений строк для оплати поставленої продукції (товару) складав 30 днів.

У зв'язку з тим, що строк оплати за поставлений товар минув, позивач надіслав відповідачу претензію від 12.09.2013р. №97, у якій наполягав на погашенні наявної заборгованості протягом не більше ніж 3

(трьох) банківських днів з моменту отримання даної вимоги, на поточний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛексТрейд".

Відповідач, у встановлений строк не відреагував на вимогу позивача, та свої зобов'язання перед ним не виконав, що стало підставою для звернення позивача до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості за поставлений товар у розмірі 178 865,64грн.

Позивачем під час розгляду справи було надано заяву від 22.10.2013р. №125 (на підставі ст.22 Господарського процесуального кодексу), якою він зменшив розмір позовних вимог та просив стягнути з відповідача основний борг у розмірі 151 465,64грн., яку було прийнято господарським судом до розгляду по суті.

Відповідач доказів погашення суми боргу у сумі 151465,64грн. не надав, тому колегія суддів вважає, що господарський суд правомірно дійшов висновку стосовного того, що позовні вимоги позивача, у частині стягнення суми основного боргу, є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Водночас, господарським судом було зроблено висновок, що під час розгляду справи відповідач частково сплатив заборгованість перед позивачем у розмірі 2000,00грн., що підтверджується банківською випискою про зарахування 14.10.2013р. цієї суми за Договором 310390/12 від 01.06.2012р., тому на підставі п.1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України в цій частині провадження по даній справі підлягає припиненню.

Проте, як свідчать матеріали справи, суд першої інстанції клопотання позивача від 22.10.2013р. №125 тлумачить та приймає, як заяву про зменшення розміру позовних вимог, при цьому позивач зменшив позовні вимоги також з урахуванням 2000,00грн. Право на зменшення позовних вимог надане позивачу ст. 22 Господарського процесуального кодексу України. Як вбачається з мотивувальної частини рішення, суд прийняв клопотання саме про зменшення вимог. При таких обставинах у суду були відсутні підстави для припинення провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 2000,00грн., що не є тотожним процесуальній дії щодо зменшення позовних вимог.

Також позивач просив стягнути з відповідача пеню у розмірі 1600,24грн.

Статтями 610, 611 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно п.1, п.3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.2 Договору поставки товару №10390/12 від 01.062012р. встановлено, що у разі прострочення виконання грошових зобов'язань з оплати поставленої партії Товару Замовник, виплачує Постачальникові пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від суми простроченого зобов'язання.

Колегія суддів перевіривши арифметичний розрахунок суми пені, погоджується з висновком господарського суду Донецької області про часткове задоволення даної вимоги у розмірі 1555,80грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 20% річних нарахованих за користування грошовими коштами у розмірі 2433,20грн.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 7.3 Договору, якщо прострочення оплати триває більше ніж 10 (десять) календарних днів, Замовник, поряд з штрафними санкціями передбаченими п.7.2 даного Договору, на підставі ст.ст.625,692 Цивільного кодексу України, зобов'язаний повернути Постачальникові суму боргу, а також 20% річних від простроченої суми за користування грошовими коштами Постачальника за увесь час прострочення.

Враховуючи фактичні обставини справи, судом встановлено наявність прострочення виконання грошового зобов'язання у частині здійснення платежу за отриманий товар у межах спірних правовідносин терміном, що перевищує 10 календарних днів.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши арифметичний розрахунок 20% річних нарахованих за користування грошовими коштами, погоджується з висновком суду першої інстанції, що дана вимога підлягає частковому задоволенню у розмірі 2390,15грн.

Судова колегія не приймає доводи скаржника стосовно того, що судом не враховано, що відповідно до п. 7.3. договору 20% ставки річних підлягає застосуванню не раніше ніж сплинуть 10 календарних днів прострочення, оскільки за загальним правилом прострочення виконання зобов'язання починається з наступного дня, коли зобов'язання повинно бути виконано. Пункт 7.3. договору визначає лише момент коли виникає право на застосування такої відповідальності. Тому суд вірно стягнув суму 20% річних за користування грошовими коштами з дня прострочення оплати.

З огляду на вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 17.12.2013р. підлягає зміні, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Восток-фармаком", м. Донецьк - частковому задоволенню.

Відповідно до Закону України „Про судовий збір", ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат; за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду - 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Таким чином, враховуючи вимоги, викладені в апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Восток-фармаком", м. Донецьк за подання апеляційної скарги за позовні вимоги майнового характеру мало сплатити судовий збір в розмірі 50% ставки, обчисленої виходячи з ціни позову, тобто 155 499грн. 08коп.*2%/2= 1554грн.99коп.

Натомість до апеляційної скарги доказів сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі не надано, а додано лист, в якому скаржник повідомляє суд, що квитанція, яка підтверджує оплату судового збору була відправлена на адресу суду. Оскільки Донецьким апеляційним господарським судом ухвалою від 15.01.2014р. було повернуто первинно подану апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Восток-фармаком", м. Донецьк без розгляду, до якої було додано квитанцію про сплату судового збору, тому апеляційний суд прийняв до розгляду вторинну подану апеляційну скаргу відповідача.

Приймаючи апеляційну скаргу без доказів оплати судового збору, апеляційний суд фактично надав відстрочку на його сплату. Неодноразові вимоги ухвал суду щодо надання доказів сплати судового збору відповідачем не виконані.

З огляду на наведене, з Товариства з обмеженою відповідальністю "Восток-фармаком", м. Донецьк підлягає стягненню в доход Державного бюджету України сума судового збору за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Донецької області від 17.12.2013р. по справі №905/7147/13 у розмірі 1554грн.99коп.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Восток-фармаком", м.Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 17.12.2013р. у справі №905/7147/13 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Донецької області від від 17.12.2013р. у справі №905/7147/13 - змінити.

Абзац другий резолютивної частини рішення виключити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Восток-фармаком" (83058, м.Донецьк, вул. Бессарабська, буд. 24, код ЄДРПОУ 37841796, п/р 26005000194084 в ПУАТ «СЕБ БАНК», МФО 300175) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛексТрейд" (08131, Київська область, Києво-Святошинський район, село Софіївська Борщагівка, вулиця Мала Кільцева, будинок 18, код ЄДРПОУ 38010921, п/р 26009000012814 в ПАТ «Фольсбанк» м.Київ, МФО 325213) суму судового збору за подання позовної заяви у розмірі 3108,23грн.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "ЛексТрейд" (08131, Київська область, Києво-Святошинський район, село Софіївська Борщагівка, вулиця Мала Кільцева, будинок 18, код ЄДРПОУ 38010921, п/р 26009000012814 в ПАТ «Фольсбанк» м.Київ, МФО 325213) з державного бюджету України сплачений судовий збір за подання позовної заяви в сумі 548,00грн.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Восток-фармаком" (83058, м.Донецьк, вул. Бессарабська, буд. 24, код ЄДРПОУ 37841796, п/р 26005000194084 в ПУАТ «СЕБ БАНК», МФО 300175) в доход Державного бюджету України (Отримувач: Київське УК/Київський район/22030001; Код отримувача: 38034002; Банк отримувача: ГУ ДКСУ в Донецькій області; Код банку отримувача (МФО) 834016; Рахунок отримувача 31218206782006) суму судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1554грн.99коп.

Господарському суду Донецької області видати відповідні накази.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий Н.В. Ломовцева

Судді: Д.О.Попков

О.А. Скакун

Надруковано 5 прим.:

1. Позивачу;

2. Відповідачу;

3. У справу;

4. ДАГС;

5. ГСДО.