Рішення

від 03.03.2014 по справі 905/2823/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.03.2014 Справа № 905/2823/13 Господарський суд Донецької області у складі колегії суддів: головуючий суддя Огороднік Д.М., судді Демідова П.В., Колесник Р.М. , розглянувши матеріали:

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ардіс-Дон" доТовариства з обмеженою відповідальністю "ТФ Інтера" простягнення 350058,00 грн. представники сторін: від позивача: від відповідача: Котенко Р.В. - представник за довіреністю; не з'явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ардіс-Дон" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТФ Інтера" про стягнення суми заборгованості за договором про надання послуг №01/11 від 30.11.2011 в розмірі 350058,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між позивачем та відповідачем 30.11.2011 укладений договір про надання послуг №01/11, відповідно до умов якого позивач надає відповідачу послуги обслуговування, а саме: інформаційно-довідкове обслуговування; консультативне обслуговування; маркетингові послуги, а відповідач здійснює оплату їх вартості протягом 10 банківських днів з дня виставлення рахунку-фактури. На виконання умов договору позивач надав відповідачу послуги, що підтверджується актом виконаних робіт №ОУ-0000002. Проте відповідач свої зобов'язання не виконав, заборгованість відповідача становить 350058,00 грн., які позивач просить стягнути з відповідача в судовому порядку.

На підтвердження позовних вимог, позивачем додано до матеріалів справи копії наступних документів: договору про надання послуг №01/11 від 30.11.2011; акту здачі- прийняття робіт (наданих послуг) №ОУ-0000002 від 30.12.2011 на суму 350058,00 грн.; податкову накладу №11 від 30.12.2011; рахунку-фактури №СФ-0000240 від 30.12.2011 на суму 350058,00 грн.; претензії №1; відповіді на претензію.

В подальшому на вимогу суду, позивачем додано до матеріалів справи копії податкової накладної з податку на додану вартість за грудень 2012 року з додатком №2 та реєстром виписаних, отриманих податкових накладних. Також надано оригінали наступних документів: додаткової угоди №1 від 26.12.2011 до договору про надання послуг №01/11; пояснювальної записки з виконання договору №01/11; договору №01/11, акту здачі- прийняття робіт (наданих послуг) №ОУ-0000002 від 30.12.2011; податкової накладної №11 від 30.12.2011; рахунку-фактури №СФ-0000240 від 30.12.2011.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 11.06.2013 року справу №905/2823/13 передано на розгляд колегії суддів у складі: Головуючий суддя Д.М. Огороднік, судді О.В. Говорун, М.В. Сажнева.

Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 06.08.2013 року змінено склад колегії по справі №905/2823/13, замінено суддю О.В. Говоруна на суддю Р.М. Колесника.

Ухвалою суду від 07.10.2013 провадження у справі №905/2823/13 зупинено у зв'язку з надсиланням матеріалів справи до Прокуратури міста Донецька до завершення перевірки прокурором міста Донецька викладених у повідомленні обставин та надання господарському суду Донецької області результатів такої перевірки з відповідним процесуальним рішенням в порядку за наслідками розгляду повідомлення.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 29.10.2013 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ардіс-Дон" на ухвалу суду від 07.10.2013 у справі №905/2823/13 задоволено, ухвалу господарського суду Донецької області від 07.10.2013 скасовано.

Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 08.11.2013 року змінено склад колегії суддів по справі №905/2823/13, замінено суддю М.В. Сажневу на суддю Г.В. Левшину.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 08.11.2013 провадження по справі поновлено.

Розпорядженням Голови господарського суду Донецької області від 24.12.2013 змінено склад колегії суддів по справі №905/2823/13, замінено суддю Левшину Г.В. на суддю П.В. Демідову.

Також в процесі розгляду справи, судом були витребувані відомості від ДПІ у Ворошилівському районі міста Донецька, від ДПІ у Куйбишевському районі міста Донецька.

На адресу суду надійшла відповідь від ДПІ у Ворошилівському районі міста Донецька, згідно якої перевірки по підприємству позивача за 2011 рік в офіційному порядку не проводились, однак інспекторами робиться дослідження наданих позивачем документів .

Ухвалою суду від 24.02.2014 за клопотанням позивача в порядку ст. 69 Господарського

процесуального кодексу України розгляд справи продовжений на 15 днів до 11.03.2014.

12.02.2014 на адресу суду надійшла заява позивача про збільшення позовних вимог, в якій позивач просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТФ Інтера" заборгованість за договором про надання послуг №01/11 від 30.11.2011 в розмірі 659322,00 грн. Підставою для такого збільшення позовних вимог позивачем вказано акт прийому-прийняття робіт №ОУ-0000001 на суму 309264,00 грн. До заяви про збільшення позовних вимог, позивачем додано копію акту №ОУ-0000001 на загальну суму 309264,00 грн.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог; до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

В п. 3.10, п. 3.11,п. 3. 12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року, № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що передбачені частиною четвертою статті 22 Господарського процесуального кодексу України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 Господарського процесуального кодексу України ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Господарським процесуальним кодексом, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову. Право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 Господарського процесуального кодексу України з доданням до неї документів, зазначених у ст. 57 названого Кодексу.

Початок розгляду справи по суті має місце з того моменту, коли господарський суд після відкриття судового засідання, роз'яснення (за необхідності) сторонам та іншим учасникам судового процесу їх прав та обов'язків і розгляду інших клопотань і заяв переходить безпосередньо до розгляду позовних вимог, про що зазначається в протоколі судового засідання.

Розгляд справи по суті, розпочався судом у судовому засіданні, яке відбулося 18.02.2014, що підтверджується відповідним протоколом судового засідання.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Отже зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Як вбачається зі змісту позовних вимог, підставою позову стало не здійснення відповідачем оплати наданих позивачем послуг по акту приймання -передачі послуг №ОУ-0000002 від 30.12.2011, підставою для подання заяви про збільшення позовних вимог стало не здійснення відповідачем оплати наданих позивачем послуг по акту приймання -передачі послуг №ОУ-0000001 від 16.12.2011. Таким чином, позивач в заяві про збільшення позовних вимог фактично змінює підстави позову та просить стягнути заборгованість по двом актам приймання-передачі робіт (послуг).

За таких обставин, оскільки розгляд справи по суті розпочався в судовому засіданні 18.02.2014, а заява позивача подана 12.02.2014, судом відмовлено у прийнятті заяви про збільшення позовних вимог. Спір вирішується в межах первісних позовних вимог про стягнення 350058,00 грн.

В судове засідання 03.03.2014 з'явився представник позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представники позивача та відповідача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляли, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач явку своїх представників в судові засідання жодного разу не забезпечив, на адресу суду надіслав клопотання про розгляд справи без участі його представника та відзив на позов, в якому підтвердив укладення договору №01/11 та надання позивачем відповідачу послуг, що підтверджується актом №ОУ0000002 та зазначив, що погасити заборгованість у розмірі 350058,00 грн. не має можливості у зв'язку з важким економічними явищами на підприємстві.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши його пояснення, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду

В С Т А Н О В И В:

30.11.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ардіс-Дон", як виконавцем (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТФ Інтера", як замовником (відповідач) укладений договір про надання послуг №01/11(далі договір).

Відповідно до п. 1.1. договору виконавець зобов'язується надати замовнику послуги у порядку, встановлені даним договором, а замовник зобов'язується сплатити зазначені послуги відповідно до договору.

Виконавець зобов'язується надавати замовнику наступні види послуг (п. 1.2 договору):

- інформаційно-довідкове обслуговування;

- консультаційне обслуговування;

- маркетингові послуги, у тому числі проведення маркетингових послуг.

Пунктом 3.2. договору передбачено, що виконавець надає замовнику акт здачі-приймання наданих послуг не пізніше 90 днів з моменту оплати за даним договором.

Згідно з п. 4.1 договору, замовник зобов'язується протягом 15 днів з моменту отримання акту здачі-приймання наданих послуг розглянути, при відсутності заперечень, підписати та направити виконавцю підписаний акт здачі-приймання наданих послуг або мотивовану відмову від приймання наданих послуг.

Послуги вважаються наданими з дня підписання акту приймання-передачі наданих послуг (п. 4.4 договору).

Вартість послуг виконавця визначається сторонами у відповідних додатках до даного договору, в яких також визначається конкретний перелік наданих послуг (п. 6.1 договору).

Пунктом 6.2 договору визначено, що оплата послуг за даним договором здійснюється в строк не більш десяти банківських днів з дня виставлення рахунків-фактур на оплату, якщо інше не буде встановлено додатковою угодою сторін.

Даний договір набирає чинності (вважається укладеним) з моменту його підписання і діє протягом року. Дія даного договору може бути пролонговано на підставі додаткової угоди сторін (п. 10.1 договору).

Відповідно до пояснювальної записки до договору, позивачем надано послуги по проведенню кабінетного маркетингового дослідження, на підставі вивчення та аналізу вторинної інформації -зовнішніх публікацій та матеріалів, включаючи вивчення внутрішніх звітів, службової інформації компанії. Були досліджені: Інтернет -джерела: різного роду публікації, інформація ресурсів інсайдерів, вислови на форумах та інше; печатні ЗМІ; урядові публікації та матеріали, програми розвитку, інформація про бюджети та державних витратах; звіти інших дослідницьких агенцій про результати досліджень, дані про поведінку споживачів; законодавство різного рівня; дані статистичних органів. Метою дослідження було отримання повної картини про розвиток ринку житлової, торговельної, офісної та складської нерухомості в м. Києві, а також здійснення висновків про подальші його перспективи у зв'язку з чим виникла необхідність у проведенні досліджень направлених на отримання комплексної, різнопланової інформації про його об'єми, динаміку, структуру, основних ігреків, коньюктуру, сегменти та інше.

На виконання умов договору, позивачем надані послуги на загальну суму 350058,00грн., що підтверджується актом здачи-прийняття наданих послуг №ОУ-0000002 від 20.12.2011 на суму 350058,00грн, копія якого міститься в матеріалах справи.

Судом встановлено, що акт здавання-прийому наданих послуг підписаний обома сторонами без будь-яких зауважень, з боку відповідача скріплений печаткою.

Також позивачем до матеріалів справи надано копії рахунку-фактури №СФ-0000240 від 30.12.2011, податкової накладної №11 від 30.12.2011 на вказану поставку товару

Крім того, згідно листа ДПІ у Ворошилівському районі міста Донецька, згідно якої суму податка на додану вартість за податковою накладною №11 від 30.12.2011 було включено до податкових зобов'язань відповідного періоду, відображено у реєстрі виданих податкових накладних, які відповідають даним додатку №5 до податкової декларації та даним декларації з податку на додану вартість за грудень 2011. Станом на 31.08.213 дебіторська заборгованість по контрагенту Товариства з обмеженою відповідальністю "ТФ Інтера", згідно наданих документів складає 350058,00грн.

Таким чином, позивач свої зобов'язання по наданню послуг за договором виконав належним чином.

Проте, як зазначає позивач, відповідач свої зобов'язання щодо оплати вартості послуг по договору не виконав. Відповідач повністю підтверджує відсутність з його боку оплати по договору, посилаючись при цьому на скрутне фінансове положення.

Оцінивши зміст даного договору, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за змістом та правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм глави 63 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Відповідно до ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 905 Цивільного кодексу України строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

У відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як визначено положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.

При цьому, приписи ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 529 Цивільного кодексу України кредитор має право не приймати від боржника виконання його обов'язку частинами, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно частини першої статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується і відповідача, який повинен був довести належними засобами доказування факт відсутності порушення зобов'язання.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Судовими доказами, за визначенням ст.ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Матеріалами справи доведений факт отримання відповідачем послуг та порушення відповідачем грошових зобов'язань по договору про надання послуг №01/11, оскільки відповідач вартість послуг не оплатив, розмір заборгованості повністю визнав.

Відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження оплати наданих позивачем послуг за договором.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення суми заборгованості у розмірі 350058,00грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю "ТФ Інтера" (вул. Воїнська, 16А, м.Донецьк, 83049, код ЄДРПОУ 37903244) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АРДІС-ДОН" (вул. Ф.Зайцева, 46А, м.Донецьк, 83086, код ЄДРПОУ 36253030) суму заборгованості у розмірі 350058 (триста п'ятдесят тисяч п'ятдесят вісім) грн. 00 коп., судовий збір у розмірі 7001 (сім тисяч одна) грн. 16 коп.

3. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Д.М. Огороднік

Суддя П.В. Демідова

Суддя Р.М. Колесник

Дата складення повного рішення 05.03.2014.