Постанова

від 05.03.2014 по справі 820/14001/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

05 березня 2014 р. № 820/14001/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - Судді Бездітка Д.В.,

при секретарі судового засідання - Ділбарян А.О.,

за участю: представника позивача - Осаволюк Т.В.,

представника відповідача - Гирі В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "НОВІНТЕХ"

до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "НОВІНТЕХ", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача, Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0001162200 від 04.12.2013 року, прийняте Індустріальною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на підставі акту № 1840/20-36-22-01-07/22634952 від 22 листопада 2013 року про результати виїзної позапланової документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "НОВІНТЕХ" з питання правильності визначення, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ПП "Єколінія", код за ЄДРПОУ 32745925, за період з 01.05.2012 р. по 31.10.2012 р. та подальшого ланцюга постачання;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001152200 від 04.12.2013 року, прийняте Індустріальною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на підставі акту № 1840/20-36-22-01-07/22634952 від 22 листопада 2013 року про результати виїзної позапланової документальної перевірки Товариства обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "НОВІНТЕХ" з питання правильності визначення, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ПП "Єколінія", код за ЄДРПОУ 32745925, за період з 01.05.2012 р. по 31.10.2012 р. та подальшого ланцюга постачання.

Свій позов позивач обґрунтував тим, що при проведенні перевірки податковим органом та при оформленні її результатів мало місце не дотримання вимог податкового законодавства, висновки акту перевірки є неправомірними, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для їх скасування.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив в їх задоволенні відмовити через безпідставність. Згідно наданих до суду письмових заперечень пояснив, що оскаржувані в даній справі податкові повідомлення - рішення №0001162200 та №0001152200 від 04.12.2013 року є цілком законними та обґрунтованими, винесеними відповідно до чинного законодавства, а позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Індустріальною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на підставі направлення на перевірку від 11.11.2013 р. № 827, згідно наказу від 08.11.2013 р. № 769 та згідно з п.п.78.1.1 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України проведена виїзна позапланова документальна перевірка ТОВ «НВП «НОВІНТЕХ» з питання правильності визначення, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ПП «Єколінія», код за ЄДРПОУ 32745925, за період з 01.05.2012 р. по 31.10.2012 р. та подальшого ланцюга постачання, за результатами якої складено акт від 22.11.2013 р. № 1840/20-36-22-01-07/22634952.

Висновками зазначеного акту перевірки встановлено порушення:

- п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього в сумі 221666,13 грн., у тому числі: за травень 2012 року в сумі 45494,27 грн., за червень 2012 року в сумі 34817,77 грн., за липень 2012 року в сумі 42485,67 грн., за серпень 2012 року в сумі 21251,33 грн., за вересень 2012 року в сумі 32940,67 грн., за жовтень 2012 року в сумі 44676,43 грн.;

- п.138.2, п.138.4, п.138.8 ст. 138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток всього в сумі 232749,0 грн., у тому числі: за 2 квартал 2012 року в сумі 84328,0 грн., за 3 квартал 2012 року в сумі 101511,0 грн., за 4 квартал 2012 року в сумі 46910,0 грн.

На підставі висновків акту перевірки від 22.11.2013 р. № 1840/20-36-22-01-07/22634952, відповідачем винесено податкові повідомлення - рішення від 04.12.2013 року № 0001162200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 277082,50 грн. та № 0001152200 про збільшення суми грошового зобов'язання податку на прибуток на загальну суму 290936,25 грн.

Перевіряючи вказані в акті перевірки висновки відповідача і винесені на їх підставі спірні правові акти індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд приходить до наступних висновків.

Суд зазначає, що вказані висновки контролюючого органу зроблені виключно на підставі відомостей, які містяться в акті перевірки ПП «Єколінія» від 23.01.2013 р. № 126/224/32745925 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП «Єколінія» щодо не підтвердження господарських відносин з ТОВ «Матадор» за березень, вересень, жовтень 2012 року, ТОВ «Ангстрем Континенталь» за період лютий-вересень 2012 року, ТОВ «Ферріт-Д» за період лютий-вересень 2012 року», складеного ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, згідно якого господарська діяльність цього підприємства має ознаки нереальності здійснення.

У зв'язку з наведеним, відповідачем встановлено завищення суми податкового кредиту та, як наслідок, заниження суми податку на додану вартість ТОВ «НВП «НОВІНТЕХ» у травні-жовтні 2012 р.

Перевіряючи правомірність оскаржуваних рішень відповідача, судом встановлено, що між ТОВ «НВП «НОВІНТЕХ» та ПП «Єколінія» здійснювалися господарські операції за Договором № 0222/02, укладеним 22.02.2012 р., за яким ТОВ «НВП «НОВІНТЕХ», що проводить свою діяльність в сфері поводження з небезпечними відходами, а саме: збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізація, знешкодження небезпечних відходів 1-4 класів небезпеки, та ПП «Єколінія», що має досвід у сфері поводження з небезпечними відходами, організаційні та технічні можливості, зобов'язуються спільно діяти для досягнення позитивних результатів у сфері екологічної безпеки, та зменшення негативного впливу різних видів відходів на здоров'я людей та навколишнє природне середовище відповідно до Закону України «Про відходи» та Закону України «Про охорону навколишнього середовища».

Предметом даного договору є моніторинг впливу небезпечних відходів, що виробляються промисловими та іншими підприємствами на навколишнє середовище України; систематизація кількісних і якісних показників небезпечних відходів; розроблення і здійснення безпечних і ефективних заходів по вилученню небезпечних відходів у підприємств, організацій та установ; надання методичної допомоги виробникам небезпечних відходів в роботі по виконанню вимог Закону України «Про охорону навколишнього середовища»; забезпечення матеріалами та реагентами, необхідними для переробки небезпечних відходів.

В рамках укладеного договору Приватним підприємством «Єколінія» було поставлено ТОВ «НВП «НОВІНТЕХ» товар (каустична та кальцінірована сода, фільтроелементи, коагулянт, сорбент) та надані послуги з моніторингу ринку послуг у сфері поводження з небезпечними відходами, укладання договорів, використання організаційних засобів ПП «Єколінія» при здійсненні операцій по вилученню небезпечних відходів у замовника.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій, що були проведені в межах правочину між ТОВ «НВП «НОВІНТЕХ» та ПП «Єколінія», позивачем подані до суду первинні документи, які були складені при виконанні цього правочину.

З наданих позивачем до матеріалів справи первинних документів вбачається, що на підставі укладеного Договору № 0222/02 від 22.02.2012 р., при здійсненні постачання товару ПП «Єколінія» було виписано на адресу ТОВ «НВП «НОВІНТЕХ» належним чином оформлені видаткові накладні: № РН-0000039 від 14.05.2012 р.; № РН-0000049 від 30.05.2012 р.; № РН-0000052 від 31.05.2012 р.; № РН-0000053 від 31.05.2012 р.; № РН-0000051 від 31.05.2012 р.; № РН-0000066 від 25.06.2012 р.; № РН-0000064 від 25.06.2012 р.; № РН-0000065 від 25.06.2012 р.; № РН-0000067 від 26.06.2012 р.; № РН-0000075 від 23.07.2012 р.; № РН-0000076 від 24.07.2012 р.; № РН-0000063 від 25.07.2012 р.; № РН-0000077 від 26.07.2012 р.; № РН-0000101 від 30.08.2012 р.; № РН-0000105 від 31.08.2012 р.; № РН-0000111 від 27.09.2012 р.; № РН-0000112 від 28.09.2012 р.; № РН-0000113 від 28.09.2012 р.; № РН-0000125 від 26.10.2012 р.; № РН-0000126 від 29.10.2012 р.; № РН-0000127 від 30.10.2012 р.; № РН-0000131 від 31.10.2012 р.; № РН-0000132 від 31.10.2012 р.

Сплата ПДВ при здійсненні вказаних поставок товару підтверджується належним чином оформленим податковими накладними, які були передані ПП «Єколінія» на адресу покупця ТОВ «НВП «НОВІНТЕХ»: № 8 від 14.05.2012 р.; № 22 від 30.05.2012 р.; № 24 від 31.05.2012 р.; № 26 від 31.05.2012 р.; № 23 від 31.05.2012 р.; № 14 від 25.06.2012 р.; № 15 від 25.06.2012 р.; № 16 від 25.06.2012 р.; № 17 від 26.06.2012 р.; № 17 від 23.07.2012 р.; № 21 від 25.07.2012 р.; № 19 від 24.07.2012 р.; № 23 від 26.07.2012 р.; № 15 від 30.08.2012 р.; № 17 від 31.08.2012 р.; № 16 від 27.09.2012 р.; № 18 від 28.09.2012 р.; № 22 від 28.09.2012 р.; № 25 від 31.10.2012 р.; № 15 від 26.10.2012 р.; № 17 від 29.10.2012 р.; № 19 від 30.10.2012 р.; № 27 від 31.10.2012 р.

Суд зазначає, що в матеріалах справи також містяться рахунки-фактури: № СФ-0000034 від 30.05.2012 р.; № СФ-0000028 від 14.05.2012 р.; № СФ-38 від 31.05.2012 р.; № СФ-0000037 від 31.05.2012 р.; № СФ-0000036 від 31.05.2012 р.; № 2506-2 від 25.06.2012 р.; № 2506 від 25.06.2012 р.; № СФ-2506-3 від 25.06.2012 р.; № СФ-2506-3 від 26.06.2012 р.; № СФ-0000059 від 23.07.2012 р.; № СФ-0000061 від 25.07.2012 р.; № СФ-0000060 від 24.07.2012 р.; № СФ-0000065 від 26.07.2012 р.; № 30/8 від 30.08.2012 р.; № 30/8-2 від 30.08.2012 р.; № СФ-0000088 від 27.09.2012 р.; № СФ-0000089 від 27.09.2012 р.; № СФ-0000090 від 27.09.2012 р.; № 104 від 26.10.2012 р.; № СФ-0000105 від 26.10.2012 р.; № СФ-0000107 від 26.10.2012 р.; № СФ-0000103 від 26.10.2012 р.; № СФ-0000106 від 26.10.2012 р.

Факт перевезення товару підтверджено належним чином оформленими товарно-транспортними накладними від 14.05.2012 р., від 30.05.2012 р., від 31.05.2012 р., від 25.06.2012 р., від 26.06.2012 р., від 23.07.2012 р., від 24.07.2012 р., від 25.07.2012 р., від 26.07.2012 р., від 30.08.2012 р., від 31.08.2012 р., від 27.09.2012 р., від 28.09.2012 р., від 26.10.2012 р., від 29.10.2012 р., від 30.10.2012 р., від 31.10.2012 р.

Позивачем також до матеріалів справи надані свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії САК № 080949 від 01.12.2011 р., серії САК № 342165 від 24.01.2012 р., серії ААС № 951606 від 20.03.2012 р., Договір фінансового лізингу № 270212/ФЛ-53 від 02.03.2012 р., укладеного з ТОВ «ЕСКА КАПІТАЛ», акт приймання-передачі від 23.03.2012 р., які підтверджують, що автотранспортні засоби, якими позивач користувався для перевезення товару, придбаного ним у ПП «Єколінія», належать ТОВ «НВП «НОВІНТЕХ» на праві приватної власності, а також знаходиться в лізингу.

В підтвердження факту перебування у штаті ТОВ «НВП «НОВІНТЕХ» водіїв, зазначених у долучених до матеріалів справи товарно-транспортних накладних, позивачем надані копії наказів про їх призначення № 7-к від 26.03.2012 р., № 17-к від 03.11.2008 р., № 22-к від 19.12.2011 р.

Отриманий товар був оприбуткований на складі ТОВ «НВП «НОВІНТЕХ» за адресою: м. Харків, вул. Біологічна, 25, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 631 за травень 2012 р. - жовтень 2012 р. ТОВ «НВП «НОВІНТЕХ» користувалося вказаним складом на підставі Договору № 1201/01 оренди від 01.12.2010 р., укладеного з ПрАТ «ХУМ-11».

Суд зазначає, що в матеріалах справи містяться паспорт якості на соду каустичну, висновок санітарно-епідеміологічної експертизи від 10.06.2009 р. на коагулянт «Електус», паспорт якості № 240 на соду кальциновану технічну, сертифікат про якість від 24.02.2012 р. на фільтруючий елемент типу ЭФМГ-60х24х100х2х5х2хСВ, сертифікати відповідності № 38486, № 38535 та № 38597 на сорбент «Еконадін», що підтверджують якість отриманого підприємством позивача товару.

На підтвердження повної сплати за отриманий товар позивачем надані платіжні доручення: № 302 від 14.05.2012 р.; № 350 від 30.05.2012 р.; № 358 від 31.05.2012 р.; № 359 від 31.05.2012 р.; № 367 від 31.05.2012 р.; № 427 від 25.06.2012 р.; № 443 від 26.06.2012 р.; № 435 від 26.06.2012 р.; № 436 від 26.06.2012 р.; № 515 від 23.07.2012 р.; № 516 від 24.07.2012 р.; № 523 від 25.07.2012 р.; № 527 від 26.07.2012 р.; № 640 від 30.08.2012 р.; № 643 від 31.08.2012 р.; № 707 від 27.09.2012 р.; № 9 від 28.09.2012 р.; № 711 від 28.09.2012 р.; № 775 від 26.10.2012 р.; № 776 від 29.10.2012 р.; № 777 від 30.10.2012 р.; № 39 від 31.10.2012 р.; № 45 від 02.11.2012 р.; № 793 від 02.11.2012 р.

Крім того, господарська необхідність укладання договору між позивачем та ПП «Єколінія» підтверджується актами виконання робіт (списання виробничих засобів) № 0629/01 від 29.06.2012 р., № 0629/01 від 28.09.2012 р., № 0629/01 від 31.12.2012 р., що підтверджують використання позивачем товару в технологічному процесі знешкодження небезпечних промислових відходів.

Судом встановлено, що в рамках укладеного договору ПП «Єколінія» були надані позивачу послуги з моніторингу ринку послуг у сфері поводження з небезпечними відходами, укладання договорів, використання організаційних засобів ПП «Єколінія» при здійсненні операцій по вилученню небезпечних відходів у замовника.

В підтвердження надання послуг за травень-жовтень 2012 року, сторонами підписані акти здачі-прийняття робіт № ОУ-0000030 від 18.05.2012 р.; № ОУ-0000034 від 28.05.2012 р.; № ОУ-0000036 від 31.05.2012 р.; № ОУ-0000037 від 06.06.2012 р.; № ОУ-0000042 від 20.06.2012 р.; № ОУ-0000039 від 25.06.2012 р.; № ОУ-0000041 від 27.06.2012 р.; № ОУ-0000043 від 06.07.2012 р.; № ОУ-0000048 від 16.07.2012 р.; № ОУ-0000049 від 20.07.2012 р.; № ОУ-0000053 від 30.07.2012 р.; № ОУ-0000054 від 31.07.2012 р.; № ОУ-0000056 від 20.08.2012 р.; № ОУ-0000058 від 31.08.2012 р.; № ОУ-0000059 від 07.09.2012 р.; № ОУ-0000061 від 17.09.2012 р.; № ОУ-0000065 від 21.09.2012 р.; № ОУ-0000067 від 25.09.2012 р.; № ОУ-0000068 від 28.09.2012 р.; № ОУ-0000069 від 28.09.2012 р.; № ОУ-0000072 від 19.10.2012 р.; № ОУ-0000074 від 26.10.2012 р.; № ОУ-0000080 від 31.10.2012 р., а також складені звіти про результати проведеного моніторингу за травень 2012 року від 18.05.2012 р., від 28.05.2012 р., від 31.05.2012 р.; за червень 2012 року від 06.06.2012 р., від 20.06.2012 р., від 25.06.2012 р., від 27.06.2012 р.; за липень 2012 року від 06.07.2012 р., від 16.07.2012 р., від 20.07.2012 р., від 30.07.2012 р., від 31.07.2012 р.; за серпень 2012 року від 20.08.2012 р., від 31.08.2012 р., за вересень 2012 року від 07.09.2012 р., від 17.09.2012 р., від 21.09.2012 р., від 25.09.2012 р., від 28.09.2012 р., від 28.09.2012 р.; за жовтень 2012 року від 19.10.2012 р., від 26.10.2012 р., від 31.10.2012 р.

На підтвердження виконання умов договору позивачем по справі надані до суду податкові накладні № 14 від 18.05.2012 р.; № 19 від 28.05.2012 р.; № 27 від 31.05.2012 р.; № 2 від 06.06.2012 р.; № 10 від 20.06.2012 р.; № 13 від 25.06.2012 р.; № 20 від 27.06.2012 р.; № 4 від 06.07.2012 р.; № 12 від 16.07.2012 р.; № 16 від 20.07.2012 р.; № 27 від 30.07.2012 р.; № 28 від 31.07.2012 р.; № 10 від 20.08.2012 р.; № 18 від 31.08.2012 р.; № 4 від 07.09.2012 р.; № 8 від 17.09.2012 р.; № 12 від 21.09.2012 р.; № 15 від 25.09.2012 р.; № 20 від 28.09.2012 р.; № 21 від 28.09.2012 р.; № 10 від 19.10.2012 р.; № 13 від 26.10.2012 р.; № 26 від 31.10.2012 р.

Крім того, господарська необхідність укладання договору між позивачем та ПП «Єколінія» пояснюється тим, що ПП «Єколінія», здійснюючи моніторинг ринку послуг у сфері поводження з небезпечними відходами, сприяє, таким чином, укладанню позивачем договорів з безпосередніми замовниками щодо вилучення у них ТОВ «НВП «НОВІНТЕХ» небезпечних відходів, та підтверджується рахунками на оплату: № 525/02 від 25.05.2012 р., № 607/07 від 07.06.2012 р., № 606/03 від 06.06.2012 р., № 704/05 від 04.07.2012 р., № 622/05 від 22.06.2012 р., № 626/05 від 26.06.2012 р., № 706/01 від 05.07.2012 р., № 905/02 від 05.09.2012 р., № 823/01 від 23.08.2012 р., № 723/04 від 23.07.2012 р., № 914/01 від 14.09.2012 р., № 831/02 від 31.08.2012 р., № 907/02 від 07.09.2012 р., № 831/05 від 29.08.2012 р., № 912/03 від 12.09.2012 р., № 912/02 від 12.09.2012 р., № 724/03 від 24.07.2012 р., № 920/02 від 20.09.2012 р., № 906/03 від 06.09.2012 р., № 622/04 від 22.06.2012 р., № 606/02 від 06.06.2012 р., № 611/05 від 11.06.2012 р., № 618/01 від 18.06.2012 р., № 620/02 від 20.06.2012 р., № 607/01 від 07.06.2012 р., № 626/06 від 26.06.2012 р., № 622/01 від 22.06.2012 р., № 510/08 від 27.04.2012 р., № 0504/11 від 26.04.2012 р., № 0504/11 від 26.04.2012 р., № 515/07 від 15.05.2012 р., № 515/08 від 15.05.2012 р., № 427/03 від 27.04.2012 р., № 0211/01 від 02.08.2012 р., № 713/04 від 13.07.2012 р., № 832/02 від 23.08.2012 р., № 521/04 від 21.05.2012 р., № 522/02 від 22.05.2012 р., № 529/04 від 29.05.2012 р., № 525/01 від 25.05.2012 р., № 530/05 від 30.05.2012 р., № 529/07 від 29.05.2012 р., № 530/03 від 30.05.2012 р., № 529/08 від 29.05.2012 р., № 529/05 від 29.05.2012 р., № 529/06 від 29.05.2012 р., № 530/07 від 30.05.2012 р., № 531/02 від 31.05.2012 р., № 531/01 від 31.05.2012 р., № 531/03 від 21.05.2012 р., № 521/03 від 21.05.2012 р., № 426/49 від 26.04.2012 р., № 601/01 від 01.06.2012 р., № 605/02 від 05.06.2012 р., № 705/02 від 05.07.2012 р., № 705/01 від 05.07.2012 р., № 801/02 від 01.08.2012 р., № 809/04 від 09.08.2012 р., № 720/01 від 20.07.2012 р., № 725/03 від 25.07.2012 р., № 717/02 від 17.07.2012 р., № 724/10 від 24.07.2012 р., № 606/04 від 06.06.2012 р., № 608/02 від 08.06.2012 р., № 814/04 від 14.08.2012 р., № 731/04 від 31.07.2012 р., № 723/03 від 23.07.2012 р., № 719/01 від 19.07.2012 р., № 717/01 від 17.07.2012 р., № 718/04 від 18.07.2012 р., № 719/03 від 19.07.2012 р., № 706/04 від 06.07.2012 р., № 724/04 від 24.07.2012 р., № 611/01 від 11.06.2012 р., № 611/02 від 11.06.2012 р., № 704/04 від 04.07.2012 р., № 704/07 від 04.07.2012 р., № 626/11 від 26.06.2012 р., № 706/02 від 06.07.2012 р., № 615/03 від 15.06.2012 р., № 704/39 від 04.07.2012 р., № 711/03 від 11.07.2012 р., № 611/06 від 11.06.2012 р., № 710/02 від 10.07.2012 р., № 709/04 від 09.07.2012 р., № 712/01 від 12.07.2012 р., № 713/01 від 13.07.2012 р., № 607/02 від 07.06.2012 р., № 817/02 від 17.08.2012 р., № 808/02 від 08.08.2012 р., № 831/04 від 31.08.2012 р., № 808/05 від 08.08.2012 р., № 830/023 від 30.08.2012 р., № 807/03 від 07.08.2012 р., № 724/03 від 24.07.2012 р., № 713/04 від 13.07.2012 р., № 718/06 від 18.07.2012 р., № 712/05 від 12.07.2012 р., № 726/02 від 26.07.2012 р., № 711/04 від 11.07.2012 р., № 704/06 від 04.07.2012 р., № 710/04 від 10.07.2012 р., № 614/02 від 14.06.2012 р., № 820/02 від 20.08.2012 р., № 827/01 від 27.08.2012 р., № 827/01 від 27.08.2012 р., № 814/03 від 14.08.2012 р., № 730/01 від 30.07.2012 р., № 720/02 від 20.07.2012 р., № 730/03 від 30.07.2012 р., № 809/03 від 09.08.2012 р., № 813/01 від 13.08.2012 р., № 828/01 від 28.08.2012 р., № 705/01 від 05.07.2012 р., № 724/02 від 24.07.2012 р., № 727/01 від 27.07.2012 р., № 723/01 від 23.07.2012 р., № 803/03 від 03.08.2012 р., № 817/01 від 17.08.2012 р., № 821/02 від 21.08.2012 р.

Зобов'язання по оплаті послуг, що були отримані від ПП «Єколінія», виконані ТОВ «НВП «НОВІНТЕХ» в повному обсязі шляхом перерахування грошових безготівкових коштів згідно платіжних доручень: № 314 від 18.05.2012 р.; № 316 від 18.05.2012 р.; № 338 від 28.05.2012 р.; № 365 від 31.05.2012 р.; № 377 від 06.06.2012 р.; № 424 від 25.06.2012 р.; № 446 від 27.06.2012 р.; № 471 від 06.07.2012 р.; № 486 від 16.07.2012 р.; № 507 від 20.07.2012 р.; № 533 від 30.07.2012 р.; № 540 від 31.07.2012 р.; № 617 від 20.08.2012 р.; № 644 від 31.08.2012 р.; № 652 від 07.09.2012 р.; № 683 від 17.09.2012 р.; № 693 від 21.09.2012 р.; № 702 від 25.09.2012 р.; № 712 від 28.09.2012 р.; № 715 від 28.09.2012 р.; № 30 від 19.10.2012 р.; № 37 від 26.10.2012 р.; № 785 від 31.10.2012 р.

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 КАС України, суд зазначає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

За таких обставин, суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. 44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Суд зазначає, що у ході розгляду справи відповідачем за правилами ч. 2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів.

Таким чином, згадані договори та переліченні первинні документи визнаються судом належними та допустимими доказами наявності між позивачем та контрагентами позивача факту вчинення правочинів в розумінні ст.202 Цивільного кодексу України.

Витребувані судом на виконання вимог ст.11 КАС України та приєднані до справи документи, а саме: платіжні доручення засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань за спірними правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, що означає втрату позивачем права власності на ці кошти. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагентів спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), до матеріалів справи суб'єктом владних повноважень до матеріалів справи не подано. За правилами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, приєднані до справи документи про оплату послуг визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентом позивача господарських операцій.

У ході розгляду справи судом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до складених первинних документів, правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, до правового статусу сторін договорів як платників ПДВ, відповідності спірних правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за спірним правочином ДПІ, ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду з боку відповідача не має.

Як вже зазначалось, фактичною підставою для відображення в акті порушення позивачем норм податкового законодавства слугував висновок акту ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 23.01.2013 р. № 126/224/32745925 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП «Єколінія» щодо не підтвердження господарських відносин з ТОВ «Матадор» за березень, вересень, жовтень 2012 року, ТОВ «Ангстрем Континенталь» за період лютий-вересень 2012 року, ТОВ «Ферріт-Д» за період лютий-вересень 2012 року».

В силу приписів ПК України акт перевірки, складений органом державної податкової служби України відносно платника податків не є беззаперечним та безумовним доказом вчинення порушень контрагентами такого платника, за умови доведеності платником реальності вчинення господарської операції. При дослідженні факту здійснення господарської операцій оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. З урахуванням викладеного, суд наголошує, що з огляду на реальний характер операції, за наслідком виконання якої позивачем був сформований оспорюваний податковий кредит, порушення контрагентами правил здійснення податкової дисципліни та господарської діяльності (як-от відсутність за місцем реєстрації, несплата податків та зборів у необхідному розмірі тощо) не може бути підставою для позбавлення платника (позивача у справі) права на отримання податкової вигоди за умови відсутності доказів недобросовісності такого платника.

Суд також зазначає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Слушність наведеного висновку окружного адміністративного суду підтверджується правозастосовною практикою Європейського Суду з прав людини (рішення від 22.01.2009 р. у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), а також правозастосовчою практикою Верховного Суду України (постанова від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010р. у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень), врахування якої при відправленні правосуддя є обов'язковим в силу приписів ст.244-2 КАС України.

У зв'язку з викладеним, суд зазначає, що згідно з п. 44.1. ст.41 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст. 70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198. Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

При цьому за правилами п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.198.4. ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, позивач та його контрагенти належним чином оформили договірні правовідносини та на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи податкової та бухгалтерської звітності.

Слід звернути увагу на те, що зауваження щодо форми та змісту наданих податкових накладних з боку органу державної податкової служби в акті перевірки відсутні.

Таким чином, позивачем виконані всі умови для формування податкового кредиту по господарським операціям, при цьому, ПП «Єколінія» було офіційно зареєстровано платником ПДВ на час здійснення господарських операцій та мало право складання податкових накладних. Суд звертає увагу на те, що податкові накладні відповідають вимогам закріпленими в ст.201 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст.134 Податкового Кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно з п. 138.8, п. 138.6 ст. 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну). Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

З матеріалів справи встановлено, що первинні документи бухгалтерського та податкового обліку позивача, які надані ним в підтвердження формування валових витрат відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», виписані підприємствами, які станом на момент виникнення спірних правовідносин були платниками податку на прибуток, що не заперечується відповідачем, під час здійснення господарських операцій перебували на обліку в органах державної податкової служби.

Доказів зворотнього судовим розглядом справи не встановлено і актом перевірки не заперечуються та не спростовано.

Чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування валових витрат від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання формування валових витрат поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

В даному випадку виконання угод між позивачем та його контрагентом підтверджується первинними документами які містяться в матеріалах справи, отже, суд робить висновок, що витрати з придбання товарів та послуг у ПП «Єколінія» вірно віднесені позивачем до валових витрат.

Відповідно до п.180.1 ст.180 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платником податку є будь-яка особа, що провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу.

Виходячи з приписів Податкового кодексу України відповідальність за порушення вимог чинного законодавства несе саме платник податку.

Таким чином, відповідач фактично застосував до позивача негативні наслідки, які є результатом дій (бездіяльності) інших юридичних осіб.

З огляду на положення ст.71 КАС України та беручи до уваги приписи п. 4.1 ст.4 Податкового кодексу України, котрими встановлена презумпція правомірності рішень платника податків, суд доходить висновку, що поданих суб'єктом владних повноважень доказів є явно недостатньо для висновку про правомірність спірних податкових повідомлень - рішень.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідачем не надано, а судом не встановлено доказів на підтвердження викладених в актах перевірки висновків про порушення позивачем вимог законодавства, чинного на час виникнення спірних правовідносин. За таких умов, факти, вказані в акті перевірки від 22.11.2013 р. № 1840/20-36-22-01-07/22634952 щодо порушення позивачем вимог чинного законодавства, слід вважати недоведеними.

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на це, суд дійшов до висновку, що податкові повідомлення - рішення №0001162200 та № 0001152200 від 04.12.2013 року прийняті Індустріальною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області підлягають скасуванню, а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог позивача про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень №0001162200 та № 0001152200 від 04.12.2013 року, прийнятих Індустріальною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на підставі акту № 1840/20-36-22-01-07/22634952 від 22 листопада 2013 року про результати виїзної позапланової документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "НОВІНТЕХ" з питання правильності визначення, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ПП "Єколінія", код за ЄДРПОУ 32745925, за період з 01.05.2012 р. по 31.10.2012 р. та подальшого ланцюга постачання, суд зазначає наступне.

Вимоги про визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень є однорідними позовними вимогами та передбачають один і той самий спосіб захисту прав позивача. Суд звертає увагу на те, що поняття скасування податкового повідомлення-рішення передбачає, тим самим, визнання його протиправним. Отже щодо позовних вимог про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень №0001162200 та №0001152200 від 04.12.2013 року слід відмовити, оскільки дана позовна вимога є похідною.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до положень ст. 105 КАС України адміністративний позов може містити вимоги про скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 160,161,162,163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "НОВІНТЕХ" до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення - рішення №0001162200 від 04.12.2013 року, прийняте Індустріальною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на підставі акту № 1840/20-36-22-01-07/22634952 від 22 листопада 2013 року про результати виїзної позапланової документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "НОВІНТЕХ" з питання правильності визначення, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ПП "Єколінія", код за ЄДРПОУ 32745925, за період з 01.05.2012 р. по 31.10.2012 р. та подальшого ланцюга постачання.

Скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001152200 від 04.12.2013 року, прийняте Індустріальною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на підставі акту № 1840/20-36-22-01-07/22634952 від 22 листопада 2013 року про результати виїзної позапланової документальної перевірки Товариства обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "НОВІНТЕХ" з питання правильності визначення, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ПП "Єколінія", код за ЄДРПОУ 32745925, за період з 01.05.2012 р. по 31.10.2012 р. та подальшого ланцюга постачання.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "НОВІНТЕХ" (код ЄДРПОУ 22634952) сплачений при поданні позову судовий збір в розмірі 4872.0 грн. (чотири тисячі вісімсот сімдесят дві гривні 00 копійок).

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 11 березня 2014 року.

Суддя Д.В. Бездітко