Постанова

від 12.03.2014 по справі 7/193

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" березня 2014 р. Справа№ 7/193

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Гаврилюка О.М.

Федорчука Р.В.

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 12.03.2014 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Святошин» на рішення господарського суду міста Києва від 12.11.2013 року (повне рішення складено 18.11.2013 року)

у справі №7/193 (суддя Якименко М.М.)

за позовом публічного акціонерного товариства «Київенерго»

до об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Святошин»

про стягнення 193 951,28 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.11.2013 року у справі №7/193 позов задоволено частково. Припинено провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 164 243,22 грн. Стягнуто з відповідача на користь позивача 26 044,07 грн. інфляційних втрат, 3 663,98 грн. 3% річних, 1 939,51 грн. державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Святошин» звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 12.11.2013 року у справі №7/193 скасувати та прийняти нове рішення суду, яким в позові відмовити повністю. В своїх доводах заявник посилався на те, що рішення суду першої інстанції прийняте із неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права, а висновки суду є такими, що не відповідають обставинам справи.

Ухвалою від 16.12.2013 року Київським апеляційним господарським судом у складі колегії суддів: головуючий суддя Майданевич А.Г., судді Лобань О.І., Федорчук Р.В., було поновлено строк на подання апеляційної скарги на рішення господарського суду міста Києва від 12.11.2013 року у справі №7/193 та прийнято до провадження вказану вище апеляційну скаргу і призначено розгляд справи №7/193 у судовому засіданні за участю повноважних представників сторін.

Відповідно до розпорядження секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 27.01.2014 року у зв'язку з перебуванням судді Лобаня О.І. на лікарняному, змінено склад судової колегії на: головуючий суддя Майданевич А.Г., судді Авдеєв П.В., Федорчук Р.В.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 17.02.2014 року у зв'язку з перебуванням судді Авдеєва П.В. у відпустці, змінено склад судової колегії на: головуючий суддя Майданевич А.Г., судді Гаврилюк О.М., Федорчук Р.В.

Представник позивача приймав участь в судових засіданнях та надав свої пояснення й заперечив проти доводів, які викладені відповідачем в апеляційній скарзі та просив рішення господарського суду міста Києва від 12.11.2013 року залишити без змін, а апеляційну скаргу об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Святошин» - без задоволення.

Представники відповідача у судовому засіданні надали свої пояснення й підтримали доводи, які викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Святошин» задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 12.11.2013 року скасувати та прийняти нове рішення суду, яким в позові відмовити повністю.

Публічним акціонерним товариством «Київенерго» на підставі ст.96 ГПК України надано суду відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить у задоволенні апеляційної скарги об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Святошин» на рішення господарського суду міста Києва від 12.11.2013 року у справі №7/193 відмовити, рішення суду залишити без змін.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.06.1999 року між акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» (перейменовано в публічне акціонерне товариство «Київенерго», далі по тексту - позивач, енергопостачальна організація) та об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Святошин» (далі по тексту - відповідач, абонент) укладено договір №1410210 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі по тексту - договір).

Предметом договору відповідно до п. 1.1 договору є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до п. 8.1 договору цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.1999 року.

Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п. 8.4 договору).

Відповідно до п. 2.2.1 договору енергопостачальна організація зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та в обсягах згідно з додатком №1 до цього договору.

Згідно з п. 2.3.1 договору абонент зобов'язується додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку №1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Відповідно до п. 5.1 договору облік споживання абонентом теплової енергії проводиться по приладах обліку, розрахунковим методом.

Згідно з п. 2 додатку №4 до договору «Порядок розрахунків за теплову енергію» (далі по тексту - додаток №4) абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у Районному відділі теплозбуту №4 за адресою: вул. І.Лепсе, будинок № 22, розрахункова група, тел: 484-77-55, табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки «Абонент» повертає в РВТ), та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Пунктом 3.1 додатку №4 встановлено, що в разі, якщо абонент розраховується за показниками приладів обліку, йому пред'являється до сплати заявлена кількість теплової енергії на поточний місяць (згідно додатку №1 до договору). У випадку перевищення фактичного використання теплової енергії понад заявленого, ця кількість перевищення самостійно сплачується абонентом не пізніше 28 числа поточного місяця. У випадку, якщо фактичне використання нижче від заявленого, сплата проводиться за фактичними показниками.

Згідно із твердженнями позивача, взяті на себе зобов'язання за договором відповідач не виконує, внаслідок чого за період з 01.10.2007 року по 01.02.2009 року виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка складає 164 243,22 грн.

У березні 2009 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Святошин» про стягнення 164 243,22 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію, 26 044,07 грн. інфляційної складової боргу та 3 663,98 грн. - 3% річних за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору на постачання теплової енергії у гарячій воді №1410210 від 01.06.1999 року, а також просить суд покласти на відповідача судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем умов договору щодо оплати вартості спожитої теплової енергії. На підтвердження своїх позовних вимог позивач надав суду копії облікових карток (табуляграм) за спірний період (копії табуляграм містяться в матеріалах справи), за спожиту теплову енергію за договором.

При прийнятті оскаржуваного рішення про часткове задоволення позову, місцевий господарський суд дійшов висновку, що оскільки суму основного боргу в розмірі 164 243,22 грн. було сплачено відповідачем, а тому провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 164 243,22 грн. підлягає припиненню у зв'язку з відсутню предмету спору. Крім того, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 26 044,07 грн. інфляційної складової боргу та 3 663,98 грн. 3% річних є законними і обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Святошин» звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 12.11.2013 року у справі №7/193 скасувати та прийняти нове рішення суду, яким в позові відмовити повністю. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, а висновки суду є такими, що не відповідають обставинам справи.

Згідно з твердженнями скаржника, відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог, оскільки за спірний період з 01.10.2007 року по 01.02.2009 року ОСББ «Святошин» фактично здійснено переплату в розмірі 3 221,99 грн. на користь ПАТ «Київенерго», а отже на думку апелянта, заборгованість сплачена вчасно і прострочення грошового зобов'язання не було.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 7 статті 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно з ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 526 ЦК України та п. 1 ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону та договору. Згідно з ст. 525 ЦК України та п.7 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Водночас взаємовідносини сторін з постачання та споживання теплової енергії врегульовані не лише договором, а й нормативними актами, зокрема Законом України «Про житлово-комунальні послуги», який визначає постачання гарячої води та централізоване опалення одним із видів житлово-комунальних послуг, що надаються у порядку, визначеному ст. 16 Закону з покладанням обов'язку щодо їх оплати на споживача, Законом України «Про теплопостачання», котрий, у свою чергу, визначає основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об'єктах сфери теплопостачання, регулює відносини, пов'язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії.

Відповідно до цього Закону постачання теплової енергії є господарською діяльністю, яка полягає у надані теплової енергії споживачам за допомогою технічних засобів транспортування з обов'язком останніх щомісячно оплачувати теплопостачальній організації фактично отриману теплову енергію.

Частинами 6, 7 ст. 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Як зазначалось вище, згідно з п. 2.3.1 договору відповідач зобов'язується додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку № 1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Позивач за вказаним вище договором, зобов'язувався зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та в обсягах згідно з додатком №1 до цього договору (підпункт 2.2.1 пункту 2.2 договору).

Згідно додатку 1 до договору передбачено, що позивач відпускає теплову енергію в гарячій воді в межах рік = 2 900 Гкал/рік. Зазначена теплова енергія (2 900 Гкал/рік), в силу пункту 1.4 - цього додатку, розподіляється в розрізі кожного кварталу року (а.с. 21).

Обсяг спожитої відповідачем теплової енергії, у розмірі що визначений позивачем, підтверджується відомостями обліку споживання теплової енергії, обліковими картками (табуляграмами), а також довідкою про надходження коштів за спожиту відповідачем теплову енергію.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем здійснювався розрахунок вартості спожитої відповідачем теплової енергії у період з жовтня 2007 року по листопад 2008 року на підставі тарифів, встановлених розпорядженнями Київської міської державної адміністрації №86 від 31.01.2007 року та №643 від 30.05.2007 року (а.с. 168-174), у період грудня 2008 року на підставі тарифів, встановлених розпорядженнями Київської міської державної адміністрації №1662, №1663 від 30.05.2007 року, №1780/1 від 25.12.2008 року (а.с. 175), у період січня 2009 року на підставі тарифів, встановлених розпорядженнями Київської міської державної адміністрації №643 від 30.05.2007 року, №1662, №1663 від 30.05.2007 року, №1780/1 від 25.12.2008 року, №1780/1 від 25.12.2008 року, №1792 від 30.12.2008 року, №33 від 16.01.2009 року.

Апеляційним господарським судом встановлено, що до 01.12.2008 року тарифи на теплову енергію, що постачалася відповідачу, були затверджені Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 31.01.2007 року №86 в редакції розпорядження №715 від 18.06.2007 року.

31.01.2007 pоку КМДА було прийняте розпорядження за №86 «Про затвердження тарифів на теплову енергію та встановлення, погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для відпуску бюджетним установам і організаціям, іншим споживачам», яким були затверджені тарифи на теплову енергію, що виробляється АЕК «Київенерго» для постачання іншим споживачам, в розмірі 205,94 грн., з урахуванням ПДВ, за 1 Гкал., згідно яких відповідач поставляв позивачу теплову енергію та здійснювалися між ними розрахунки.

27.11.2008 року КМДА було прийняте розпорядження №1662 «Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для бюджетних установ та інших споживачів», яким були затверджені тарифи на теплову енергію, що виробляється АЕК «Київенерго» для постачання іншим споживачам, в розмірі 642,28 грн., з урахуванням ПДВ, за 1 Гкал.

Зазначеним розпорядженням було визнано, що з набуттям чинності нових тарифів, втрачає силу розпорядження КМДА від 31.01.2007 року №86.

В подальшому Указом Президента України від 24.12.2008 року №1199/2008 були скасовані, як такі, що не відповідають Конституції та законам України, іншим законодавчим актам, розпорядження голови КМДА від 27.11.2008 року №1661 «Про погодження тарифів на комунальні послуги з постачання холодної і гарячої води і водовідведення холодної та гарячої води для бюджетних та інших споживачів та від 27.11.2008 року №1662 «Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для бюджетних установ та інших споживачів».

25.12.2008 року КМДА були прийняті розпорядження №1780 «Про погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води для бюджетних установ та інших споживачів» і №1780/1 «Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для бюджетних установ та інших споживачів», яким були затверджені тарифи на теплову енергію, що виробляється АЕК «Київенерго» в розмірі 610,16 грн., з урахуванням ПДВ, за 1 Гкал.

Зазначеним розпорядженням було визнано, що втратило чинність розпорядження КМДА від 27.11.2008 року №1662.

Указом Президента України від 03.02.2009 року №65/209 також були скасовані, як такі, що не відповідають Конституції та законам України, іншим законодавчим актам, розпорядження голови КМДА від 25.12.2008 року №1780 і №1780/1.

05.02.2009 року КМДА було прийняте розпорядження №128, яким затвердила тарифи на теплову енергію, що виробляється АЕК «Київенерго» для постачання бюджетним установам, до яких відноситься також і позивач, в розмірі 310,25 грн., з урахуванням ПДВ, за 1 Гкал.

Зазначеним розпорядженням було визнано, що втратило чинність, з моменту введення і дію тарифів, розпорядження КМДА від 25.12.2008 року №1780 і №1780/1.

Указом Президента України від 09.02.2009 року №76/2009 були скасовані, як такі, що не відповідають Конституції та законам України, іншим законодавчим актам, розпорядження голови КМДА від 05.02.2009 року №127 «Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для інших споживачів» і розпорядження КМДА від 05.02.2009 року №128 «Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для бюджетних установ" в частині прирівняння підприємств, установ та організацій до бюджетних установ при застосуванні тарифів на теплову енергію, на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання холодної та гарячої води і водовідведення холодної та гарячої води.

02.03.2009 року було прийняте розпорядження КМДА №230, яким були визнанні такими, що втратили чинність, розпорядження КМДА від 05.02.2009 року №127 і 128. Даним розпорядженням було поновлено в дії розпорядження КМДА від 31.01.2007 року №86 «Про затвердження тарифів на теплову енергію та встановлення (погодження) на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для відпуску бюджетним установам і організаціям, іншим споживачам» (із змінами і доповненнями, внесеними розпорядженнями КМДА від 18.06.2007 року №715).

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що нарахування плати за теплову енергію, спожиту протягом грудня 2008 - лютого 2009 року, має здійснюватися за тарифами, встановленими розпорядженням Київської міської державної адміністрації №86 від 31.01.2007 року в редакції розпорядження №715 від 18.06.2007 року.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України від 03.02.2010 року №42/380, від 17.07.2012 року №1/317, від 20.02.2013 року №42/651.

Київський апеляційний господарський суд, провівши перерахунок за спірні місяці, дійшов висновку про зайво нараховану позивачем суму заборгованості за спожиту теплову енергію в розмірі 862,62 грн. (різниця в тарифах по Указам Президента України).

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що заборгованість ОСББ «Святошин» перед ПАТ «Київенерго» за спожиту теплову енергію за період з 01.10.2007 року по 01.02.2009 року становить 163 380,60 грн.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції, представник позивача зазначив про сплату основного боргу в розмірі 164 243,22 грн., на підтвердження чого позивач надав довідку про надходження коштів від відповідача.

Відповідно до п. 1-1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, на переконання судової колегії, оскільки заборгованість в розмірі 164 243,22 грн. було сплачено відповідачем, а тому провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 163 380,60 грн. підлягає припиненню у зв'язку з відсутню предмету спору. В іншій частині основного боргу в сумі 862,62 грн. слід відмовити за необґрунтованістю та недоведеністю.

Крім того, на підставі ст. 625 ЦК України позивач просить стягнути з відповідача 26 044,07 грн. інфляційних втрат та 3 663,98 грн. 3% річних, які нараховані за порушення договірного зобов'язання.

Відповідно до ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, Київським апеляційним господарським судом було здійснено розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, відповідно до якого сума інфляційних втрат за період з 01.10.2007 року по 01.02.2009 року становить 25 917,98 грн. та 3% річних за період з 01.10.2007 року до 01.02.2009 року становить 3 773,88 грн.

У зв'язку з вищенаведеним, судова колегія дійшла висновку, що з відповідача підлягають стягненню інфляційні втрати за період з 01.10.2007 року по 01.02.2009 року в розмірі 25 917,98 грн. та 3% річних за період з 01.10.2007 року до 01.02.2009 року в розмірі заявлених позовних вимог в сумі 3 663,98 грн.

З оригіналом згідно.

Відповідно до ст. 33 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Нормами статті 43 ГПК України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Статтею 103 ГПК України визначені повноваження суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги, відповідно до якої суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу (подання) без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.

Відповідно до ст.104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також неправильне застосування норм матеріального права та процесуального права, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

З огляду на вищенаведене, апеляційний господарський суд вважає, що зазначеним вище обставинам місцевий господарський суд не надав належної оцінки, що призвело до прийняття невірного рішення. Зокрема, рішення господарського суду міста Києва від 12.11.2013 року прийнято після неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права, і є таким що не відповідає нормам закону.

Таким чином, апеляційна скарга об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Святошин» підлягає задоволенню частково, а оскаржуване рішення суду слід скасувати та прийняти нове рішення суду, яким позов задовольнити частково.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Святошин» на рішення господарського суду міста Києва від 12.11.2013 року у справі №7/193 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 12.11.2013 року у справі №7/193 скасувати та прийняти нове рішення суду, яким позов задовольнити частково.

Стягнути з об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Святошин» (03179, м. Київ, вул. Уборевича, 27, код ЄДРПОУ 24924068) на користь публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, пл. Івана Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 3 663,98 грн. 3% річних, 25 917,98 грн. інфляційних втрат, 1 929,11 грн. державного мита, 117,39 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В частині стягнення основного боргу в розмірі 163 380,60 грн. провадження у справі припинити.

В іншій частині позовних вимог про стягнення 862,62 грн. основного боргу та 126,09 грн. інфляційних втрат - відмовити.

3. Стягнути з публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, пл. Івана Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) на користь об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Святошин» (03179, м. Київ, вул. Уборевича, 27, код ЄДРПОУ 24924068) 10,40 грн. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

4. Видачу відповідних наказів доручити господарському суду міста Києва.

5. Матеріали справи №7/193 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді О.М. Гаврилюк

Р.В. Федорчук