Ухвала

від 11.03.2014 по справі 825/4520/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1-й інстанції: Смірнова О.Є. Суддя-доповідач: Епель О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2014 року Справа: № 825/4520/13-а ( у 2-х томах)

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Федотова І.В., Ісаєнко Ю.А.,

за участю секретаря Бабенка Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Корюківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 січня 2014 року у справі за адміністративним позовом державного підприємства «Новоборовицький спиртовий завод» до Корюківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Новоборовицький спиртовий завод» (далі - позивач) звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Корюківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05 жовтня 2012 року № 0000102300 та № 0000092300.

Чернігівський окружний адміністративний суд своєю постановою від 10 січня 2014 року адміністративний позов задовольнив.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 січня 2014 року та ухвалити нову про відмову в задоволенні позовних вимог, так як, на думку апелянта, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до частини 1 статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, державне підприємство «Новоборовицький спиртовий завод» (далі - ДП «Новоборовицький спиртовий завод») є юридичною особою, яка перебуває на податковому обліку в Корюківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області та зареєстроване як платник податку на додану вартість.

Корюківською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Чернігівській області було проведено позапланову невиїзну перевірку ДП «Новоборовицький спиртовий завод» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати позивачем податку на додану вартість (далі - ПДВ) та податку на прибуток підприємств при здійсненні фінансово-господарських операцій з товариством з обмеженою відповідальністю «Агропром Н.К.» (далі - ТОВ «Агропром Н.К.») за період з 10 червня 2009 року по 30 листопада 2009 року, з приватним підприємством «Інбудтраст» (далі - ПП «Інбудтраст») за період з 01 березня 2010 року по 30 квітня 2010 року і з ТОВ «Фермент СЕ» за період з 01 жовтня 2010 року по 31 грудня 2010 року.

За результатами перевірки позивача Корюківською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Чернігівській області було складено акт від 09 серпня 2012 року № 128/22/00375303, згідно з висновками якого відповідачем було встановлено порушення з боку ДП «Новоборовицький спиртовий завод» вимог податкового законодавства, що призвело до заниження податку додану вартість (далі - ПДВ) на загальну суму 115036,00 грн. та заниження податку на прибуток на загальну суму 143795,00 грн.

На підставі та на виконання акту перевірки від 09 серпня 2012 року № 128/22/00375303 відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення від 05 жовтня 2012 року № 0000102300, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 99676,00 грн. - за основним платежем та 24919,00 грн. - за штрафними санкціями, та № 0000092300, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 124595,00 грн. - за основним платежем та 31149,00 грн. - за штрафними санкціями.

Спірні правовідносини регулюються нормами Законів України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон № 168/97-ВР) та «Про податок на прибуток підприємств» (далі - Закон № 334/94-ВР), які були чинними на момент виникнення спірних правовідносин, а також Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) і Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 (далі - Положення № 88).

Так, відповідно до підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Згідно з підпунктами 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР закріплено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених ( нарахованих ) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, з наведених законодавчих положень вбачається, що правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкових вигод виникають за наявності сукупності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість формування спірних сум податкового кредиту та які є передумовою їх формування.

Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі: 1) фактичного ( реального ) здійснення господарських операцій, які є об'єктом оподаткування; 2) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів,зокрема, належним чином оформленими податковими накладними, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; 3) придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності; 4) наявності в осіб, які здійснюють нарахування податку та складання податкових накладних, статусу платника податку

Отже, з метою встановлення факту здійснення господарської операції та, відповідно, наявності правових підстав для виникнення у платника податків права на отримання податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції та встановити спеціальну податкову правосуб'єктність її учасників.

Дослідивши обставини справи, колегія суддів встановила, що здійснення фінансово-господарської діяльності ДП «Новоборовицький спиртовий завод» із ТОВ «Агропром Н.К.» у період з 10 червня 2009 року по 30 листопада 2009 року на підставі укладеного договору про надання послуг автотранспорту від 01 червня 2009 року підтверджується відповідною первинною документацією, а саме: податковими накладними, актами приймання-передачі наданих послуг, товарно-транспортними накладними, відомостями про рух зерна, яке перевозилося, квитанціями до прибуткових касових ордерів, які складені із дотриманням вимог статті 9 Закону № 996-XIV та приписів Положення № 88.

Фінансово-господарська діяльність позивача із ПП «Інбудтраст» у період з 01 березня 2010 року по 30 квітня 2010 року здійснювалася на підставі договорів поставки від 19 квітня 2010 року № 90 та від 26 березня 2010 року № 58, товарність операцій за якими підтверджується відповідною первинною документацією, а саме: податковими накладними, видатковими накладними, прибутковими ордерами, рахунками-фактури, платіжними дорученнями та банківськими виписками, які складені із дотриманням вимог статті 9 Закону № 996-XIV та приписів Положення № 88.

Господарські правовідносини між ДП «Новоборовицький спиртовий завод» і ТОВ «Фермент СЕ» у період з 01 жовтня 2010 року по 31 грудня 2010 року здійснювалися на підставі усних договорів, за якими позивач придбав у вказаного контрагента споживчі товарно-матеріальні цінності, необхідні для виробничої діяльності ДП «Новоборовицький спиртовий завод». Реальність здійснення фінансово-господарських операцій між позивачем і ТОВ «Фермент СЕ» підтверджується відповідною первинною документацією, а саме: податковими накладними, накладними, прибутковими ордерами про прийняття матеріальних цінностей на склад, платіжними дорученнями та випискою банку про рух коштів.

Тож, оскільки витрати позивача за договорами, укладеними між ДП «Новоборовицький спиртовий завод» із ТОВ «Агропром Н.К.», ПП «Інбудтраст», ТОВ «Фермент СЕ» були відображені у відповідних податкових накладних, складених на підставі правовідносин між позивачем та зазначеними контрагентами, які на момент виникнення спірних правовідносин були зареєстровані як платники ПДВ, первинні документи виписані та зареєстровані відповідно до вимог чинного законодавства, то колегія суддів вважає, що невизнання відповідачем права позивача на формування податкового кредиту на підставі зобов'язань із ТОВ «Агропром Н.К.», ПП «Інбудтраст», ТОВ «Фермент СЕ» є необґрунтованим.

Доводи апелянта щодо недійсності договорів, укладених між ДП «Новоборовицький спиртовий завод» і ТОВ «Агропром Н.К.», ПП «Інбудтраст», ТОВ «Фермент СЕ у спірні періоди, не ґрунтуються на правових нормах та суперечить положенням цивільного законодавства, а саме: частині 1 статті 203, статті 204, частині 2 статті 215, частині 1 статті 216, частині 3 статті 228 Цивільного кодексу України, а також статті 207 Господарського кодексу України, з яких вбачається, що законом не регламентовано право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати правочини такими, що порушують публічний порядок, і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях. За наявності ознак недійсності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих за правочинами, здійсненими з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Посилання відповідача на результати зустрічних звірок контрагентів позивача - ТОВ «Агропром Н.К.», ПП «Інбудтраст», ТОВ «Фермент СЕ», відповідно до яких податковими органами встановлено порушення зазначеними контрагентами позивача вимог податкового законодавства, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зі статті 61 Конституції України випливає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. При цьому, законодавством не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншого суб'єкта підприємницької діяльності, зокрема, у галузі податкових правовідносин.

Таким чином, при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Враховуючи вищевикладене суд апеляційної інстанції вважає, що апелянт, який є суб'єктом владних повноважень, діючи у порушення вимог статті 70, частини 2 статті 71 КАС України, не надав суду апеляційної інстанції достатніх та належних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним спірних податкових повідомлень-рішень.

З огляду на це, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно наявності підстав для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Корюківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області від 05 жовтня 2012 року № 0000102300 та № 0000092300 та приходить до висновку про те, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, правильно визначено норми матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню, із дотриманням вимог статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на це, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Корюківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області - залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 січня 2014 року - без змін.

Керуючись ст. ст. 41, 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Корюківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області - залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 січня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Епель О.В.

Судді: Федотов І.В.

Ісаєнко Ю.А.