Постанова

від 16.01.2014 по справі 0808/670/2012

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Справа № 2а/331/6/14

№ 0808/670/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2014 рокумісто Запоріжжя

Жовтневий районний суд м.Запоріжжя в складі :

головуючого - судді Скользнєвої Н.Г.

при секретарі Постарнак М.М.,

позивача ОСОБА_1,

представника третьої особи Бірюкової Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління державної виконавчої служби відділ примусового виконання рішень Головного управління юстиції у Запорізькій області Міністерства юстиції України про визнання дій незаконними, зобов»язання вчинити певні дії, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, встановлення судового контролю за виконанням судових рішень, третя особа : Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Жовтневому району,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він перебуває на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення Жовтневої районної адміністрації Запорізької міської ради та віднесений до 1-ої категорії осіб, які є постраждалим від аварії на Чорнобильській АЕС, відповідно до норм Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», державні органи соціального захисту зобов'язані надавати йому щорічну допомогу на оздоровлення як інваліду 2-ї групи, яка виплачується у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат. Розмір заробітної плати визначається на момент виплати. Виплата щорічної допомоги на оздоровлення здійснюється органами праці та соціального захисту населення.

Крім того, він має статус інваліда війни 2-ї групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1, яке видано УВС Запорізької області від 16.02.2003р., у зв'язку з чим має право на отримання від органів соціального захисту населення щорічної разової допомоги до 5- го травня в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, розмір яких визначається на момент виплати.

Виходячи з наведених норм законодавства, він неодноразово звертався до суду з відповідними позовами (справи № 2а-117/10р., № 2а-2975/10р., 2а-86/10р.), які були розглянуті судами та по ним ухвалені рішення.

На виконання ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій рішень ним були отримані в Жовтневому районному суду м. Запоріжжя по справам № 2а-117/10р., № 2а-2975/10р., 2а-86/10р., відповідні виконавчі листи, які в свою чергу, пред'явлені до виконання.

Постановами державного виконавця відділу примусових виконань рішень УДВС ГУЮ у Запорізькій області Соломенною К.В. були відкриті виконавчі провадження за виконавчими листами № 2а-117/10р., № 2а-2975/10р., 2а-86/10р.

В процесі виконання виконавчих листів № 2а-117/10р., № 2а-2975/10р., 2а-86/10р., УПСЗН Жовтневої районної адміністрації Запорізької міської ради (також боржник) на ім'я державного виконавця було подано заяви та документи щодо проведення ліквідаційної процедури боржника.

Розглянувши заяву боржника та додані до неї документи, державним виконавцем відділу примусових виконань рішень УДВС ГУЮ у Запорізькій області Соломенною К.В. були прийняті, як на думку позивача, незаконні та протиправні постанови щодо закриття виконавчих проваджень по виконанню виконавчих листів № 2а-117/10р., № 2а-2975/10р., 2а-86/10р., виданих Жовтневим районним судом м. Запоріжжя.

Вважає, що дії Управління державної виконавчої служби відділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у Запорізькій області Міністерства юстиції України є незаконними та такими, що протирічать вимогам діючого законодавства України.

Крім того, вважає, що своїми діями вказана установа завдала йому матеріальних та моральних збитків в розмірі 16803,00 грн.

На підставі викладеного, просить суд визнати дії суб'єкта владних повноважень незаконними, злочинними службовій бездіяльності та зобов'язати вчинити певні дії державними службовцями відповідача по виконанню рішень українських судів щодо стягнення недоотриманої суми щорічної допомоги до 5-го травня як інваліду війни та щорічної допомоги на оздоровлення як інваліду Чорнобиля 2-ї групи, які були делеговані державою та відповідно до яких боржник був зобов'язаний сплатити йому грошові кошти на загальну суму 16803,00 грн.; визнати та призначити йому виплату, матеріальне відшкодування за рахунок відповідача, нанесених службовою бездіяльністю та халатним відношенням, матеріальної та моральної шкоди в розмірі 16803,00 грн.; у відповідності до ст. 267 КАС України призначити судовий контроль за виконанням рішення по ці адміністративній справі з обов'язковим призначенням відповідальних керівників відповідача по невідворотньому виконанню рішень судів в стислі строки; керуючись ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 365, ч. 1 ст. 367, ч. 1-3 ст. 382 КК України, подати припис до прокуратури Жовтневого району м. Запоріжжя щодо фактів демонстративного ухилення від виконання, ігнорування рішень суду державними службовцями управління державної виконавчої служби МЮУ ГУЮ в Запорізькій області.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 06 лютого 2012 року у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 в частині подання припису до прокуратури Жовтневого району м. Запоріжжя щодо фактів демонстративного ухилення від виконання, ігнорування рішень державними службовцями управління державної виконавчої служби відмовлено; позов ОСОБА_1 до відділу примусового виконання рішень УДВ ГУЮ у Запорізькій області про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії - залишено без руху.

Не погодившись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою.

Ухвалою колегії суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2012 року апеляційна скарга ОСОБА_1 залишена без задоволення. Ухвала Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 06 лютого 2012 року залишена без змін.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 03 грудня 2012 року адміністративний позов ОСОБА_1 до відділу примусового виконання рішень УДВ ГУЮ у Запорізькій області про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії на підставі п. 1 ч. 3 ст. 108 КАС України визнаний неподаним та повернутий позивачеві.

Не погодившись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою.

Ухвалою колегії суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08 серпня 2013 року апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволена. Ухвала Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 03 грудня 2012 року скасована та матеріали справи направлені до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження.

Ухвалою суду від 17 вересня 2013 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до відділу примусового виконання рішень УДВ ГУЮ у Запорізькій області про визнання протиправними постанов про закінчення виконавчого провадження та відшкодування матеріальної шкоди та призначено до розгляду.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 22 жовтня 2013 року залучено до участі у справі за вказаним позовом ОСОБА_1 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Жовтневому району.

28 жовтня 2013 ОСОБА_1 уточнив свої позовні вимоги в частині кола осіб-учасників процесу зазначивши Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Жовтневому району в якості відповідача та в частині стягнення з відповідачів на його користь моральної шкоди в розмірі 14000,00 грн., стягнувши її з відповідачів в рівних частинах по 7000,00 грн.

02 грудня 2013 року ОСОБА_1 надав суду клопотання про уточнення свого адміністративного позову, в якому додатково просив суд понудити відділ примусового виконання рішень УДВ ГУЮ у Запорізькій області знову відкрити виконавчі провадження по виконанню виконавчих листів № 2а-117/10р., № 2а-2975/10р., 2а-86/10р., виданих Жовтневим районним судом м. Запоріжжя, стягнути з відділу примусового виконання рішень УДВ ГУЮ у Запорізькій області на його користь моральну шкоду в розмірі 14000,00 грн.. При цьому, попросив суд зняти всі його вимоги до Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Жовтневому району.

Ухвалою суду від 16 січня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Жовтневому району про визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити певні дії, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, встановлення судового контролю за виконанням судових рішень, залишені без розгляду . Продовжений розгляд справи за адміністративним позовом ОСОБА_1 до УДВС відділ примусового виконання рішень ГУЮ у Запорізькій області Міністерства юстиції України про визнання дій незаконними, зобов»язання вчинити певні дії, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, встановлення судового контролю за виконанням судових рішень, третя особа : Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Жовтневому району.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 свої уточнені та остаточні позовні вимоги підтримав та, посилаючись на їх законність, обґрунтованість та доведеність, наданими на протязі розгляду справи доказами, просив суд їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, але надав суду письмові заперечення проти позову та заяву про розгляд справи за його відсутності, в яких просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити, оскільки дії державного виконавця Соломенної К.В. при проведенні виконавчих дій по виконавчим листам № 2а-117/10р., № 2а-2975/10р., 2а-86/10р., виданих Жовтневим районним судом м. Запоріжжя, відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження».

Представник третьої особи у судовому засіданні проти позовних вимог ОСОБА_1 заперечувала, посилаючись на те, що дії державного виконавця Соломенної К.В. при проведенні виконавчих дій по виконавчим листам № 2а-117/10р., № 2а-2975/10р., 2а-86/10р., виданих Жовтневим районним судом м. Запоріжжя, відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження» та іншого рішення по вказаним виконавчим документам прийняти не можливо. На підставі викладеного, просила суд у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.

Взявши до уваги пояснення позивача, представника третьої особи, письмові заперечення та заяву представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення Жовтневої районної адміністрації Запорізької міської ради та віднесений до 1-ої категорії осіб, які є постраждалими від аварії на Чорнобильській АЕС, відповідно до норм Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». (т. 1, а.с. 24)

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», державні органи соціального захисту зобов'язані надавати йому щорічну допомогу на оздоровлення як інваліду 2-ї групи, яка виплачується у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат. Розмір заробітної плати визначається на момент виплати. Виплата щорічної допомоги на оздоровлення здійснюється органами праці та соціального захисту населення.

Крім того, ОСОБА_1 має статус інваліда війни 2-ї групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1, яке видано УВС Запорізької області від 16.02.2003р., у зв'язку з чим має право на отримання від органів соціального захисту населення щорічної разової допомоги до 5- го травня в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, розмір мінімальних пенсій визначається на момент виплати. (т. 1, а.с. 24)

Виходячи з наведених норм законодавства, позивач неодноразово звертався до суду з відповідними позовами (справи № 2а-117/10р., № 2а-2975/10р., 2а-86/10р.), які були розглянуті судами та по ним ухвалені рішення.

Так, постановою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 04 березня 2010 року (справа № 2а-117/10р.) визнано протиправною бездіяльність управління праці та соціального захисту населення Жовтневої районної адміністрації Запорізької міської ради щодо невиплати у встановленому розмірі щорічної разової допомоги на оздоровлення як інваліда Чорнобиля 2-ї групи ОСОБА_1 з 01.01.2009р. по 31.12.2009р. відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», встановленого законом. Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Жовтневої районної адміністрації Запорізької міської ради здійснити перерахунок ОСОБА_1 у встановленому розмірі щорічної разової допомоги на оздоровлення як інваліду 2-ї групи ОСОБА_1 з 01.01.2009р. по 31.12.2009р. відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», встановленого законом. (т. 1, а.с. 182-183)

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 17 червня 2010 року постанова Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 04.03.2010р. змінена в частині кінцевого періоду здійснення ОСОБА_1 у встановленому розмірі щорічної разової допомоги на оздоровлення як інваліду Чорнобиля 2-ї групи, тобто до 31 грудня 2009 року. (т. 1, а.с. 187-188)

Вказане рішення набрало законної сили 17 червня 2010 року.

На виконання вказаного рішення суду 02 серпня 2011 року Жовтневим районним судом м. Запоріжжя ОСОБА_1 видано виконавчий лист. (т. 1, а.с. 185)

Постановою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 22 жовтня 2010 року (справа № 2-2975/10р.) визнано протиправною бездіяльність управління праці та соціального захисту населення Жовтневої районної адміністрації Запорізької міської ради щодо невиплати у встановленому розмірі щорічної разової допомоги на оздоровлення як інваліда Чорнобиля 2-ї групи ОСОБА_1 за 2010 рік відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», встановленого законом. Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Жовтневої районної адміністрації Запорізької міської ради здійснити перерахунок ОСОБА_1 в встановленому розмірі щорічної разової допомоги на оздоровлення як інваліду 2-ї групи ОСОБА_1 з 01.01.2010р. по 22.10.2010р. відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», встановленого законом. (т. 1, а.с. 189-190)

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2011 року постанова Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 22.10.2010р. змінена, викладена резолютивна частина в новій редакції. Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково. Визнано дії управління праці та соціального захисту населення Жовтневої районної адміністрації Запорізької міської ради щодо ненарахування та невиплати у 2010 році ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення, як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до вимог ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», протиправними. Зобов'язано управління праці та соціального захисту населення Жовтневої районної адміністрації Запорізької міської ради здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 щорічну допомогу на оздоровлення за 2010 рік як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до вимог ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням вже виплачених сум. Провадження в частині позовних вимог ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Жовтневої районної адміністрації Запорізької міської ради щодо нарахування та виплати щорічної допомоги на оздоровлення за 2005-2009 роки як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до вимог ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» - закрито. (т. 1, а.с. 191)

Вказане рішення набрало законної сили 17 березня 2011 року.

На виконання вказаного рішення суду 02 серпня 2011 року Жовтневим районним судом м. Запоріжжя ОСОБА_1 видано виконавчий лист. (т. 1, а.с. 193)

Постановою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 20 вересня 2010 року (справа № 2-86/10р.) відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні адміністративного позову до управління праці та соціального захисту населення Жовтневої районної адміністрації Запорізької міської ради про визнання дій суб'єкта владних повноважень щодо недоплати щорічної допомоги на оздоровлення за 2005-2010 роки, як інваліду війни другої групи відповідно до ст. 13 Закону України «Про стату ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та зобов'язання вчинити дії по її виплаті. (т. 1, а.с. 194-195)

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2011 року постанова Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 20.09.2010р. скасована в частині відмови в задоволенні позовних вимог за 2009-2010 роки. Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково. Визнано протиправною бездіяльність управління праці та соціального захисту населення Жовтневої районної адміністрації Запорізької міської ради щодо невиплати ОСОБА_1 щорічної одноразової допомоги до 5 травня, як інваліду війни другої групи відповідно до ст. 13 Закону України «Про стату ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2009 та 2010 роки. Зобов'язано управління праці та соціального захисту населення Жовтневої районної адміністрації Запорізької міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотриману ним щорічну одноразову допомогу до 5 травня, як інваліду війни другої групи відповідно до ст. 13 Закону України «Про стату ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2009 та 2010 роки у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, встановлених на час виплату у 2009 та 2010 роках, з урахуванням виплачених сум. (т. 1, а.с. 196)

Вказане рішення набрало законної сили 07 квітня 2011 року.

На виконання вказаного рішення суду 12 липня 2011 року Жовтневим районним судом м. Запоріжжя ОСОБА_1 видано виконавчий лист. (т. 1, а.с. 197)

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, урегульовано нормами Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень в Україні покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Відповідно до Закону України «Про державну виконавчу службу» примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці визначені Законом України «Про державну виконавчу службу».

За приписами ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Як встановлено судом, на підставі заяви стягувача та у відповідності до вимог ст.ст. 3, 18, 20, 24 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області було винесено постанови про відкриття виконавчих проваджень: від 08 серпня 2011 року ВП № 28171690 з виконання виконавчого листа №2а-117/2010, виданого Жовтневим районним судом м. Запоріжжя 02.08.2011 року; від 08 серпня 2011 року ВП № 28169481 з виконання виконавчого листа №2а-2975/2010, виданого Жовтневим районним судом м. Запоріжжя 02.08.2011 року; від 20 липня 2011 року ВП № 27688511 з виконання виконавчого листа №2а-86/2010, виданого Жовтневим районним судом м. Запоріжжя 12.07.2011 року.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, зокрема, вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або від боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог державного виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

Статтею 5 Закону України «Про виконавче провадження» закріплено принцип обов'язковості вимог державного виконавця щодо виконання рішень для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України. Державному виконавцю повинні бути безоплатно надані у встановлений ним строк інформація, документи або їх копії, необхідні для здійснення його повноважень.

Згідно частин 1, 2 статті 75 Закону України «Про виконавче провадження» після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.

Заявою за вих. № 01-11/2036 від 01 серпня 2011 року УПСЗН Жовтневої районної адміністрації Запорізької міської ради повідомив відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області про проведення ліквідаційної процедури, що підтверджується доданими до заяви документами, а саме: оголошення про ліквідацію управління, розміщене в офіційному спеціалізованому друкованому засобі масової інформації «Бюлетень державної реєстрації» № 171 (6) від 01.03.2011р. та в газеті «Запорізька січ» № 40-42 від 03.03.2011р.; розпорядження голови Жовтневої районної адміністрації Запорізької міської ради «Про ліквідацію самостійних структурних підрозділів Жовтневої районної адміністрації ЗМР» № 89р. від 22.02.2011р.; рішення Запорізької міської ради № 6 від 18.02.2011р. «Про структуру виконавчих органів Запорізької міської ради, загальну чисельність апарату Запорізької міської ради та її виконавчих органів». (т. 1, а.с. 154-158)

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців № 11894477 від 29 листопада 2011 року, сформованого державним реєстратором Виконавчого комітету Запорізької міської ради Яркіною Л.І. на запит відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області № 1730-12, 19 від 29 листопада 2011 року, станом на 29 листопада 2011 року Управління праці та соціального захисту населення Жовтневої районної адміністрації Запорізької міської ради (код ЄДРПОУ 03193212) знаходиться у стані припинення підприємницької діяльності. (а.с т. 1, а.с. 152-153)

Враховуючи викладені обставини, постановами державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області Соломенною К.В. на підставі п. 7 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» закінчені виконавчі провадження ВП № 28171690 з примусового виконання виконавчого листа №2а-117/2010, виданого Жовтневим районним судом м. Запоріжжя 02.08.2011 року; ВП № 28169481 з примусового виконання виконавчого листа №2а-2975/2010, виданого Жовтневим районним судом м. Запоріжжя 02.08.2011 року; ВП № 27688511 з примусового виконання виконавчого листа №2а-86/2010, виданого Жовтневим районним судом м. Запоріжжя 12.07.2011 року. (т. 1, а.с. 25-27)

Згідно ст. 67 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції станом на 01.01.2012 р.), у разі злиття, приєднання, поділу, виділу, перетворення боржника - юридичної особи стягнення за виконавчими документами звертається на кошти та інше майно тієї юридичної особи, на яку відповідно до закону покладено відповідальність за зобов'язаннями боржника - юридичної особи. У разі ліквідації боржника - юридичної особи виконавчий документ надсилається ліквідаційній комісії (ліквідатору) для вирішення питання про подальший порядок виконання рішення у встановленому законом порядку. У разі надходження виконавчого документа до ліквідаційної комісії (ліквідатора) арешт з майна боржника знімається за постановою державного виконавця, затвердженою начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. У разі якщо виконавчий документ надіслано ліквідаційній комісії (ліквідатору), виконавче провадження підлягає закінченню в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно п. 7 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції станом на 01.01.2012 р.), державним виконавцем приймається рішення про закінчення виконавчого провадження по виконанню виконавчого документу у зв'язку ередачі виконавчого документа ліквідаційній комісії (або ліквідатору) у разі ліквідації боржника - юридичної особи.

Згідно ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що у діях державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області Соломенної К.В. не вбачається порушень Закону України «Про виконавче провадження» про проведенні примусових виконавчих дії по виконавчим провадженням № 28171690, № 28169481, № 27688511.

Аналізуючи вказані обставини, норми діючого законодавства, пояснення позивача та представника третьої особи, письмові заперечення та заяву представника відповідача, надані сторонами докази, матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 до УДВС ВПВР Головного управління юстиції у Запорізькій області Міністерства юстиції України про визнання дій незаконними, зобов»язання вчинити певні дії, не підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог позивача щодо стягнення з відповідача на його користь матеріальних збитків в сумі не менше 16803,00 грн., моральної шкоди та понесених витрат в сумі 14000,00 грн., вважаю за необхідне додатково зазначити наступне.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Тобто, відшкодування моральної шкоди може здійснюватися не тільки в силу договору, але й закону.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.3 постанови "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995р. № 4, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини. Відповідальність заподіювача шкоди без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством (п.5 Постанови).

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації.

Як на спричинення відповідачем позивачу моральної та матеріальної шкоди, останній посилається на те, що у зв"язку з неотриманням ним на протязі значного часу належних йому сум соціальної допомоги, змінив його звичайний уклад життя, він вимушений був витрачати власні кошти на придбання комп'ютерної техніки, придбання канцелярських засобів, витрачати кошти на відправку поштових відправлень, поїздки на судові засідання тощо, що суперечить ст. 49 Конституції України.

Проте в обґрунтування своїх вимог щодо стягнення матеріальної шкоди, моральної шкоди та понесених витрат, позивач не надає суду жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про завдання йому такої шкоди та у розмірі, відповідному до заявлених сум.

З урахуванням наведеного і виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає, що вимоги позивача щодо відшкодування моральної та матеріальної шкоди не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Оскільки в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено, суд не вбачає законних підстав для застосування вимог ст. 247 КАС України щодо встановлення судового контролю по виконанню рішення суду.

Керуючись ст. ст. 4, 7, 8, 9, 17, 158-163 КАС України, ст. 19 Конституції України, ст. ст. 17, 19, 20, 25, 49, 67 Закону України « Про виконавче провадження», Закону України « Про місцеве самоврядування в Україні» суд

ПОСТАНОВИВ :

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління державної виконавчої служби відділ примусового виконання рішень Головного управління юстиції у Запорізькій області Міністерства юстиції України про визнання дій незаконними, зобов»язання вчинити певні дії, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, встановлення судового контролю за виконанням судових рішень, третя особа : Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Жовтневому району, відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання в 10-денний строк з дня отримання копії постанови апеляційної скарги.

Суддя : Н.Г.Скользнєва

16.01.2014 .