Рішення

від 03.03.2014 по справі 117/1713/13-ц

СОВЄТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Справа № 117/1713/13-ц

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 березня 2014 року Совєтський районний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого - судді Петрової Ю.В.

за участю: секретаря - Тріфонової С.О.

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

заочно розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Совєтський Совєтського району Автономної Республіки Крим цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Військового радгоспу «Азовський» Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача арбітражний керуючий Зімниця Олександр Іванович, про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військового радгоспу «Азовський» Міністерства оборони України про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 26 липня 2013 року по 30 листопада 2013 року включно, або відповідну суму середнього заробітку на час ухвалення рішення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно укладеного між сторонами контракту і на підставі наказу Міністра оборони України від 17 червня 2008 року № 282, позивач був призначений директором Військового радгоспу «Азовський» на період з дня видання вказаного наказу по 17 червня 2011 року. 09 вересня 2009 року на підставі наказу № 70-к позивач пішов у чергову відпустку, у якій знаходився до квітня 2010 року. В період знаходження позивача у відпустці на посаді директора військового радгоспу згідно наказу № 509 Міністра оборони України було поновлено Волкієвського В.В. рішенням Апеляційного суду АР Крим від 27 квітня 2011 року п .1 зазначеного наказу визнано незаконним та скасовано. У зв'язку з цим Міністерством оборони України 16 червня 2011 року виданий наказ про поновлення на роботі позивача, а вже наказом № 336 Міністра оборони України цього ж дня його було звільнено з посади директора військового радгоспу «Азовський» Міністерства оборони України, у зв'язку із закінченням строку дії контракту, проте остаточний розрахунок з ним зроблений не був. При цьому факт затримки розрахунку встановлений рішенням Совєтського райсуду АР Крим від 14 травня 2012 року на користь позивача стягнутий середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 17 червня 2011 року по 19 квітня 2012 року у розмірі 28 057 гривень 80 копійок. Рішенням Совєтського райсуду АР Крим від 12 жовтня 2012 року на користь позивача стягнутий середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 20 квітня 2012 року по 01 жовтня 2012 року у розмірі 15 001 гривня 20 копійок. Заочним рішенням Совєтського райсуду АР Крим від 25 липня 2013 року на користь позивач стягнутий середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 02 жовтня 2012 року по 25 липня 2013 року у розмірі 28 335 гривень 60 копійок. Вищевказані рішення відповідачем не виконані, що послужило підставою звернення до суду з відповідним позовом.

Ухвалою суду від 19 грудня 2013 року до участі у справі в якості третьої особи. Яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача залучено арбітражного керуючого Зімницю Олександра Івановича.

У теперішньому судовому засіданні позивач уточнив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку у тому числі за період з 01 грудня 2013 року по 03 березня 2014 року включно у розмірі 8 889 гривень 60 копійок, що загалом становить суму 21 529 гривень 50 копійок.

Відповідач Військовий радгосп «Азовський» Міністерства оборони України явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, третя особа Зімниця О.І. у судове засідання також не з'явився, про дату, час і місце судового розгляду повідомлені належним чином, про причини неявки суду не повідомили, заяв про розгляд справи за їх відсутністю не надходило.

Враховуючи згоду позивача та його представника на заочний розгляд справи судом постановлена ухвала про заочний розгляд справи відповідно до положень ст.ст. 169 ч. 4, 224, 225 ч. 1 ЦПК України на підставі наявних у справі доказів, які свідчать про правовідносини, які склалися між сторонами.

Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 у судовому засіданні підтримали заявлені позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, вказуючи, що оскільки відповідачем порушено вимоги законодавства про працю, а саме не проведено розрахунок при звільненні, тому з нього підлягає стягненню на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 26 липня 2013 року по 03 березня 2014 року, тобто на час ухвалення рішення судом, у розмірі 21 529 гривень 50 копійок.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Разом з тим, згідно зі ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Особа, яка вважає, що її право порушене, самостійно визначає спосіб його захисту, передбачений ст. 16 ЦК України.

Згідно зі ст. 15 ЦПК України захисту підлягає лише порушене право особи.

Статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплати всіх сум, що належать йому від підприємства, установи організації, проводиться в день звільнення.

Згідно зі ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.

У п. 20 Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24 грудня 1999 року № 13 роз'яснено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Таким чином, аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений частиною 1 статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення ним остаточного розрахунку.

Так, з матеріалів справи витікає, що рішенням Совєтського райсуду АР Крим від 14 травня 2012 року по цивільній справі № 119/746/12, яке набрало законної сили 01 червня 2012 року, були частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_1, зокрема, стягнуто з Військового радгоспу «Азовський» Міністерства оборони України на користь позивача середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 05 квітня 2010 року по 16 червня 2011 року у розмірі 40 161 гривня 94 копійки, середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 17 червня 2011 року по 19 квітня 2012 року 28 057 гривень 80 копійок, моральну шкоду у розмірі 1 200 гривень (а.с. 3 - 7).

Рішенням Совєтського райсуду АР Крим від 12 жовтня 2012 року у цивільній справі № 119/1996/12, яке набрало законної сили 03 квітня 2013 року на підставі ухвали Вищого Спеціалізованого Суду України, частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_1, зокрема, стягнуто з Військового радгоспу «Азовський» Міністерства оборони України на користь позивача середню заробітну плату за час затримки розрахунку за період з 20 квітня 2012 року по 01 жовтня 2012 року у розмірі 15 001 гривня 20 копійок (а.с. 8 - 13).

Заочним рішенням Совєтського райсуду АР Крим від 25 липня 2013 року у цивільній справі № 117/813/13-ц, яке набрало законної сили 22 серпня 2013 року, задоволені позовні вимоги ОСОБА_1, з Військового радгоспу «Азовський» Міністерства оборони України на його користь стягнуто середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 02 жовтня 2012 року по 25 липня 2013 року у розмірі 28 335 гривень 60 копійок (а.с. 14 - 15).

З наявних у матеріалах справи документів вбачається, що постановою Господарського суду АР Крим від 30 листопада 2011 року Військовий радгосп «Азовський» Міністерства оборони України визнаний банкрутом, щодо нього відкрито судову процедуру банкрутства - ліквідацію, ліквідатором боржника призначено арбітражного керуючого Зімницю О.І.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 03 грудня 2013 року строк ліквідаційної процедури боржника та повноваження ліквідатора Зімниці О.І. продовжено до 28 лютого 2014 року.

При цьому, були визнані та включені до реєстру вимог кредиторів, вимоги ОСОБА_1 на суму 69 419 гривень 74 копійки та 6 150 гривень 85 копійок.

Судовим розглядом встановлено, що відповідач з позивачем остаточний розрахунок за вищевказаними рішеннями суду не проведений, суми, які належні до сплати позивачу, не виплатив та відповідачем з часу звільнення позивача не проведено остаточного розрахунку у строки, визначені ст. 116 КЗпП України, тому суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню у повному обсязі, при цьому наявність рішення суду, яким підтверджується факт порушення строків проведення розрахунку з працівником не звільняє його від виконання цього обов'язку.

Зазначені висновки містяться в постанові Верховного Суду України від 29 січня 2014 року у справі № 6-144ц13, в якій зазначене правова позиція Верховного Суду України з приводу цього питання, зокрема, непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у строки, передбачені ст. 116 КЗпП України, є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Відповідно до ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду справи про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

Позивач ОСОБА_1 просить стягнути на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 26 липня 2013 року по 03 березня 2014 року у розмірі 21 529 гривень 50 копійок.

Середній заробіток за час затримки розрахунку обчислюється згідно Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100 (надалі Порядок).

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходить з того що рішенням Совєтського райсуду АР Крим від 14 травня 2012 року, яке набрало законної сили, середньомісячний заробіток позивача дорівнював 2 778 гривням, а середньоденна заробітна плата дорівнювала 138 гривень 90 копійок.

За таких обставин, розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку буде визначатися за наступною формулою: час затримки розрахунку помножити на середньоденну заробітну плату.

Згідно із розрахунком, наданим позивачем кількість робочих днів за заявлений позивачем період з 26 липня 2013 року по 03 березня 2014 року складає 155 днів, тобто розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні складає загальну суму 21 529 гривень 50 копійок (155 днів х 138,90грн.=21 529,50грн.).

При цьому, відповідачем вимог щодо оспорювання вищевказаного розрахунку середнього заробітку за затримку розрахунку при звільнені, під час розгляду справи не заявлено.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір у розмірі 243 гривні 60 копійок.

На підставі викладеного, ст.ст. 166, 117 КЗпП України, керуючись ст.ст. 3, 5, 10, 11, 14, 57, 59, 60, 88, 169, 208, 209, 213 - 215, 224 - 226 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути з Військового радгоспу «Азовський» Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 26 липня 2013 року по 03 березня 2014 року у розмірі 21 529 (двадцять одна тисяча п'ятсот двадцять дев'ять) гривень 50 копійок.

Сума визначена без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов'язкових платежів.

Стягнути з Військового радгоспу «Азовський» Міністерства оборони України на користь держави судовий збір у розмірі 243 (двісті сорок три) гривні 60 копійок у Державний бюджет Совєтського району на р/р 31211206700290, одержувач: УДКСУ у Совєтському районі АРК, код ЄДРПОУ № 37590738, МФО 824026, банк отримувача - ГУ ДКСУ в АРК м. Сімферополь, призначення платежу: «Судовий збір, Код 22030001 Пункт 1.1».

Рішення суду, постановлене при заочному розгляді справи, може бути переглянуте Совєтським районним судом Автономної Республіки Крим, за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Позивачем рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення через Совєтський районний суд Автономної Республіки Крим.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку, передбаченого для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Ю.В. Петрова