Постанова

від 11.03.2014 по справі 820/2036/14

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

11 березня 2014 р. № 820/2036/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Зінченка А.В.

При секретарі - Алавердян Е.А.

За участі сторін:

представників позивача - Старостіной О.Ю., Сімаковича П.Ю.

представника відповідача - Бондар Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Приватної фірми «Олімп» до Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач, приватної фірми «Олімп», звернувся до суду з позовом до державної податкової інспекції у Московському м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області , в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.01.2014 року за № 0000252201 на суму 68764,50 грн.

Позивач вважає зазначене податкове повідомлення-рішення неправомірним, необґрунтованим, безпідставним через відсутність доказів порушення підприємством податкового законодавства, а тому просить скасувати його в повному обсязі.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги в повному обсязі, просили суд їх задовольнити, з посиланням на обставини викладені в позовній заяві.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував, вказав, що винесене державною податковою інспекцією у Московському м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області податкове повідомлення-рішення повністю відповідає вимогам діючого законодавства, а тому є законним та обґрунтованим, у задоволенні позовних вимог просив відмовити.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини справи.

Приватна фірма «Олімп» 30.07.1997 р. взято на податковий облік за № 344/1364 і станом на даний час перебуває на обліку в державній податковій інспекції у Московському м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області.

Судом також було встановлено, що державною податковою інспекцією у Московському м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Пром-техноінвест» за квітень 2013 року та подальшої участі отриманих ТМЦ (робіт, послуг) у фінансово - господарських операціях.

За результатами проведеної перевірки було складено акт перевірки від 16.01.2014 р. № 48/20-34-22-01-05/24278993.

Актом перевірки зафіксовано порушення підприємством - позивачем вимог п.198.3 та 198.4 ст.198 Податкового кодексу України, а саме завищення податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Пром-техноінвест» за період квітень 2013 року на суму 45843,05 грн.

За результатами проведеної перевірки та складеного акту перевірки було винесено податкове повідомлення-рішення від 30.01.2014 року за №0000252201, яким підприємству донараховано податку на додану вартість в розмірі 45843,0 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 22921,5 грн., всього на суму 68764,50 грн.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем 21.03.2013 року було укладено договір купівлі-продажу №210313 між ТОВ „Пром-Техноінвест" в особі директора Кравченко С.В. (Продавець) та ПФ «Олімп» в особі директора Даниленко В.В. (Покупець) про наступне: Продавець зобов'язується передати Покупцю, а Покупець прийняти та сплатити переданий товар в асортименті по ціні згідно рахунку-фактур з урахуванням ПДВ 20%. Товар - галантерейна фурнітура, тканина та фарба для нанесення логотипу, галантерейні вироби. Вартість поставленого товару визначається у рахунках-фактурах, виписаних до накладних на день поставки з урахуванням ПДВ 20%. Строк дії договору до 31.12.2013 року.

Судом також встановлено, що відповідачем було отримано акт Дергачівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області від 10.07.2013 року № 6/22.2-04/38381704, з якого вбачається відсутність факту реального вчинення господарських операцій ТОВ „Пром-Техноінвест" за квітень 2013 року.

ДПІ у Московському районі м. Харкова у зв'язку з отриманням податкової інформації, що свідчить про порушення податкового законодавства, був направлений запит до ПФ «Олімп» про надання пояснень та документального підтвердження.

Як встановлено судом, на вказаний запит підприємством не було надано відповідь у встановленому податковим органом об'ємі, зокрема не надані до перевірки документи, що підтверджують транспортування отриманих від ТОВ «Пром-Техноінвест» ТМЦ ПФ «Олімп», не надано подорожніх листів автомобіля, актів списання паливно-мастильних матеріалів.

Суд зазначає, що відповідно до приписів п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх ввезенні на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України;

в)отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та у разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 визначено,що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Також, згідно з п. 198.3 ст. 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу).

Крім того суд зазначає, що необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за № 168/704. де первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. № 996-ХІУ (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Відповідно до ст.8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"від 16.07.99р., відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років несе (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Згідно п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88. зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704. первинні документи (на паперових і машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

У відповідності до вимог п. З ст. 5 та п.1 ст.7 Господарського Кодексу України від 16.01.03р. №436-ІУ , якими визначено: "... Суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.". "...Відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами."

П.2 ст.3 Закону України від 16.07.1999р. № 996-Х1У "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (зі змінами та доповненнями), згідно якого: "Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку який ведеться підприємством, фінансова, податкова, статистична і другі види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку..."

Також, відповідно до ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльністю суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва-підприємцями.

Згідно з ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Суд вказує, що відповідно до абз.27 п.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (затверджено наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р., зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998р. за №128/2568; далі за текстом -Правила №363) товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 Наказу Міністерства транспорту України №363 від 14. і 0.1997р. ос н о в н и м и документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно - транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

До того ж, в судовому засіданні знайшло своє підтвердження, що не встановлено факту передачі товару від продавця до покупця в зв'язку з відсутністю актів приймання-передачі товару.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про правомірне винесення Відповідачем податкового повідомлення-рішення від 30.01.2014 року за №0000252201, яким підприємству донараховано податку на додану вартість в розмірі 45843,0 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 22921,5 грн., на загальну суму 68764,50 грн.

Суд вказує, що відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

А згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

При зазначених обставинах, суд вважає вимоги позивача не правомірними та такими, що не ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином не обґрунтовані, не підтверджені матеріалами справи, а тому не підлягають задоволенню.

Судовий збір підлягає розподілу відповідно до вимог ст. 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 94, 160-163, 167, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Приватної фірми «Олімп» до Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Стягнути з Приватної фірми «Олімп» (61054, М.Харків, пров. Новий 1-й б. 28, код ЄДРПОУ 24278993) до Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1644 (одну тисячу шістсот сорок чотири) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня отримання копії постанови апеляційної скарги.

Постанова в повному обсязі виготовлена 14 березня 2014 року.

Суддя А.В. Зінченко