Ухвала

від 12.03.2014 по справі 801/5491/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 801/5491/13-а

12.03.14 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Іщенко Г.М.,

суддів Омельченка В. А. ,

Санакоєвої М.А.

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу № 801/5491/13-а за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Петренко В.В.) від 23.01.2014 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Темірінвест-груп" (вул. Бархатовой, буд.92, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95029)

до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим (вул. Мати Залки, буд.1/9, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95053)

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 23.01.2014 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Темірінвест груп" задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0001602206 від 15.04.2013. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0001612206 від 15.04.2013. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0002252206 від 22.05.2013, вирішено питання про судові витрати.

Не погодившись з даним рішенням суду, Державна податкова інспекція у місті Сімферополі Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 23.01.2014 скасувати та прийняте нове рішення, яким у задоволені позову відмовити в зв'язку з порушенням судом норм матеріального права.

Правом на участь у судовому засіданні сторони не скористались. Про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, є підставою для розгляду справи в порядку письмового провадження. Судова колегія знаходить можливим апеляційний розгляд справи у відсутність сторін, визнаючи достатніми для розгляду апеляційної скарги наявні в матеріалах справи письмові докази.

Розглянувши справу в порядку статей 195, пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи Товариство з обмеженою відповідальністю "Темірінвест груп"(далі-позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим (далі-відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень:№0001602206 від 15.04.2013, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 60214,25грн., в тому числі: основний платіж-52277,00грн. та штрафні санкції-7937,25грн;

-№0001612206 від 15.04.2013 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 84888,75 грн., в тому числі: основний платіж-72894,00грн., штрафні санкції-11994,75грн.;

-№0002252206 від 22.05.2013, яким донараховано позивачу грошове зобов'язання з податку на додану вартість- 58826,75грн., у тому числі: основний платіж-51167,00грн., штрафні санкції-7659,75грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що висновки акту перевірки №1980/22.6-13/34897715 від 04.04.2013, які були покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішеннь, суперечать фактичним обставинам справи та не ґрунтуються на податковому законодавстві України.

Із такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам матеріального права, що регулює спірні правовідносини.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних суддів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом (стаття 6 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутися до адміністративного суду з позовом, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме відповідач.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що 15.04.2013 відповідачем були прийняти податкові повідомлення-рішення:№0001602206,яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 60214,25грн., в тому числі: основний платіж-52277,00грн. та штрафні санкції-7937,25грн; та №0001612206 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 84888,75 грн., в тому числі: основний платіж-72894,00грн., штрафні санкції-11994,75грн., а також 22.05.2013 №0002252206, яким донараховано позивачу грошове зобов'язання з податку на додану вартість- 58826,75грн., у тому числі: основний платіж-51167,00грн., штрафні санкції-7659,75грн.

Передумовою визначення позивачу грошових зобов'язань з податку на додану вартість та з податку на прибуток став акт від 04.04.2013 №1980/22.6-13/34897715 документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з: ТОВ "Бренд Строй", з Фірмою "Капітель Плюс",з ПП "Севелітстрой",з ПП "Базис Торг", з ТОВ БВП "Строитель плюс", з КП "Альянс", з ПП "Кримспецтехнолоджі" за період з 01.01.2010 по 31.12.2012.

Перевіркою встановлені порушення позивачем: пункту5.1, підпункту 5.2.1, пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пункту44.1 статті 44, пункту138.1, пункту138.2, пункту138.6, пункту138.8, підпункту 138.8.1 пункту 138.8 статті138, підпункту139.1.9, пункту139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 72894,00грн.;підпункт 3.1.1 пункту3.1. статті 3, підпункт 7.4.1, підпункт 7.4.5, пункт 7.4, підпункт 7.7.1, пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а також в порушення пункту 185.1 статті 185, пункту 198.1, пункту198.3, пункту198.6 статті 198, пункту200.1 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 56220,00грн.

З аналізу норм Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" слідує, що підставою для включення витрат з придбання товарів (отримання робіт, послуг) до складу валових з метою обчислення об'єкта оподаткування є належним чином оформлені розрахункові, платіжні та інші первинні документи. Необхідність підтвердження проведеної господарської операції відповідними документами було встановлено також нормами Закону України "Про податок на додану вартість", яким передбачалось право платника податку на отримання податкового кредиту, яким, згідно з пунктом 1.7. Закону - є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Зі змісту норм Закону України "Про податок на додану вартість" та Податкового кодексу України слідує, що необхідним первинним документом, який дає право платнику податків на формування податкового кредиту, є належним чином оформлена податкова накладна. Наявність у покупця податкової накладної, є достатньою, але не безумовною підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо-безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

До податкового кредиту відносяться суми податку на додану вартість, сплачені за наслідками господарської операції з придбанням товарів, що фактично мала місце, в результаті якої платник податку використовує придбані товари у власній господарській діяльності.

Неспроможними визнаються судовою колегією доводи апеляційної скарги щодо правомірності визначення позивачу грошових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 58826,75грн. та в сумі 60214,25грн. та податку на прибуток в сумі 84888,75грн. по взаємовідносинам з: ТОВ "Бренд Строй", з Фірмою "Капітель Плюс",з ПП "Севелітстрой",з ПП "Базис Торг", з ТОВ БВП "Строитель плюс", з КП "Альянс", з ПП "Кримспецтехнолоджі" за період з 01.01.2010 по 31.12.2012 через наступне.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Як вбачається з матеріалів справи між позивачем та ПП " Базис торг" було укладено Договір про надання послуг №210 від 29.11.2010, предметом якого є послуги з розміщення реклами на бігборді. Позивач надає послуги з оренди нежитлових приміщень за адресою: вул. Бархатова, 92 у місті Сімферополі, зазначені приміщення належать позивачу на підставі договору купівлі-продажу. З метою залучення орендаторів, позивач скористався рекламними послугами ПП "Базис торг".

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що на виконання умов договору від 29.11.2010 №210 сторонами оформлені відповідні первинні документи, зокрема, податкові накладні, акти здачі-прийняття робіт. Оплата за послуги ПП "Базис торг" за договором від 29.11.2010 №210 була здійснена позивачем у готівковій формі, що підтверджується відповідними фіскальними чеками (том 2, аркуші справи 176-185, аркуш справи 188).

Як свідчать матеріали справи між ПП "Кримспецтехнолоджі" та позивачем було укладено Договір на надання послуг №217 від 01.11.2010, предметом якого є послуги з утримання прибудинкової території. Позивач надає послуги з оренди нежитлових приміщень за адресою вул. Бархатова, 92 місто Сімферополь, зазначені приміщення належать Позивачу на підставі договору купівлі-продажу. З метою утримання прилеглої до приміщень території у порядку позивач скористався послугами ПП "Кримспецтехнолоджі".

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що на виконання умов договору від 01.11.2010 №217 сторонами оформлені відповідні первинні документи, зокрема, акти здачі-прийняття робіт, податкові накладні. Оплата за послуги за договором від №217 від 01.11.2010 була здійснена позивачем у готівковій формі, що підтверджується відповідними фіскальними чеками( том 2 аркуші справи 131-141). Виникнення податкового кредиту підтверджується податковими накладними: №2075 від 27.12.2010, №382 від 28.02.2011, №41 від 10.06.2011, №1783 від 30.11.2010, №1848 від 03.12.2010(том 2 аркуші справи 139, 138,140, 136,137).

Як вбачається з матеріалів справи між КП "Альянс" та позивачем було укладено Договір підряду №78 від 02.11.2011, предметом якого є пусконалагоджувальні (електровимірювальні) роботи на об'єктах позивача. На момент покупки, нежитлові приміщення за адресою вул. Бархатова, 92 перебували в аварійному стані, непридатному до експлуатації. Позивач залучив підрядників, в числі яких було КП "Альянс", з метою ремонту будівлі, впорядкування прибудинкової території, а також забезпечення приміщень електроенергією.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що на виконання умов договору від 02.11.2011 №78 сторонами оформлені відповідні первинні документи: акт прийняття виконаних підрядних робіт та податкова накладна. Оплата за послуги КП "Альянс" за договором №78 від 02.11.2011 була здійснена позивачем у безготівковій формі, що підтверджується банківською випискою від 03.02.2011(т.2, а.с.106) та карткою рахунку: 631(том 2 аркуші справи 101-106).

Як свідчать матеріали справи між Фірмою "Капітель Плюс" і позивачем було укладено Договір підряду №595 від 17.05.2010, предметом якого є будівельно-монтажні роботи приміщень за адресою вул. Бархатова, 92, в місті Сімферополі. На момент покупки, нежитлові приміщення за адресою вул. Бархатова, 92 перебували в аварійному стані, непридатному до експлуатації, позивач залучив підрядників, в числі яких була Фірма "Капітель Плюс" з метою здійснення будівельно-монтажних робіт будівлі.

Судом першої інстанції безспірно встановлено, що Фірма "Капітель Плюс " відповідно до кошторису здійснила роботи по кладці стін з ракушняка, пристрою каркаса підвісної стелі.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт на виконання умов договору від 17.05.2010 №595 сторонами складені відповідні первинні документи:податкові накладні та акт прийняття виконаних підрядних робіт №б/н від 02.09.2010. Оплата за послуги Фірми "Капітель Плюс" за договором №595 від 17.05.2010 була здійснена позивачем у безготівковій формі, що підтверджується відповідними банківськими виписками та карткою рахунку 631. Виникнення податкового кредиту підтверджується податковими накладними: №1087 от 30.07.2010,№1384 від 02.08.2010,№1413 від 05.08.2010,№1389 від 03.08.2010,№1649 від 01.09.2010, №1657 від 02.09.2010(том 2, аркуші справи 110-116, аркуші справи 123-126).

Як свідчать матеріали справи між ПП "Севелітстрой" і позивачем було укладено Договір підряду №171 від 21.10.2009, предметом якого є ремонт котельні за адресою місто Сімферополь , вул. Бархатова, 92. На момент покупки, нежитлові приміщення за адресою вул. Бархатова,92 перебували в аварійному стані, непридатному до експлуатації. Позивач залучив підрядників, в числі яких було ПП "Севелітстрой" з метою здійснення будівельно-монтажних робіт будівлі.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що ПП " Севелітстрой" відповідно до кошторису здійснило роботи з установки віконних блоків, вікон з металопластику, воріт, фарбування металевих поверхонь.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що на виконання умов договору №171 від 21.10.2009 сторонами оформлені відповідні первинні документи:податкова накладна та акт прийняття виконаних підрядних робіт.Оплата за послуги ПП "Севелітстрой" за договором від 21.10.2009 №171 була здійснена позивачем у безготівковій формі, що підтверджується банківською випискою від 12.01.2010( том 2 аркуші справи 71, 92,аркуші справи 95-99).Виникнення податкового кредиту підтверджується податковою накладною №15 від 12.01.2010

Як вбачається з матеріалів справи між ТОВ "Бренд Строй" і позивачем було укладено Договір підряду №46 від 13.01.2011, предмет якого є ремонт фасаду адміністративно-виробничого приміщення за адресою: місто Сімферополь, вул. Бархатова, 92. На момент покупки, нежитлові приміщення за адресою вул. Бархатова, 92 перебували в аварійному стані, непридатному до експлуатації. Позивач залучив підрядників, в числі яких було ТОВ "Бренд Строй" з метою здійснення будівельно-монтажних робіт будівлі.

Судом першої інстанції безспірно встановлено, що ТОВ "Бренд Строй" відповідно до кошторису здійснило роботи з ремонту фасаду адміністративно-виробничої будівлі.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що на виконання умов договору №46 від 13.01.2011 сторонами оформлені відповідні первинні документи:податкові накладні та акт прийняття виконаних підрядних робіт №28 від 13.05.2011. Оплата за послуги ТОВ "Бренд Строй" за договором №46 від 13.01.2011 була здійснена позивачем у безготівковій формі, що підтверджується банківською випискою від 03.08.2010 (том 2, аркуші справи 198-199, 201).

Також Між ТОВ "Бренд Строй" і позивачем було укладено Договір підряду №10 від 24.03.2010, предметом якого є будівельно-монтажні роботи складських приміщень за адресою: місто Сімферополь, вул. Бархатова, 92.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що на виконання умов договору №10 від 24.03.2010 сторонами оформлені відповідні первинні документи: акт прийняття виконаних підрядних робіт №27 від 02.06.2010 та податкові накладні Оплата за послуги ТОВ "Бренд Строй" за договором №46 від 13.01.2011 була здійснена позивачем у безготівковій формі, що підтверджується відповідними банківськими виписками (том 2 аркуші справи 194-196, 203, 205, 192,200).

Як свідчать матеріали справи між ТОВ БВП "Строитель плюс" і позивачем було укладено Договір оренди автотранспортного засобу №1021 від 01.09.2010, предметом якого є послуги по здачі в оренду автомобіля ГАЗ 33023 415 (АК 0678 АМ).Позивач надає послуги з оренди нежитлових приміщень за адресою вул. Бархатова,92 в місті Сімферополі,Зазначені приміщення належать позивачу на підставі договору купівлі-продажу від 17.08.2007. Позивач робив капітальний ремонт приміщень за адресою: вул. Бархатова, 92. З метою перевезення матеріалів для ремонту позивач скористалося послугами ТОВ БВП "Строитель плюс".

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що на виконання умов договору №1021 від 01.09.2010 сторонами оформлені відповідні первинні документи:податкові накладні та кти здачі-приймання робіт. Оплата за послуги ТОВ БВП "Строитель плюс" за договором №1021 від 01.09.2010 була здійснена позивачем у готівковій та безготівковій формах, що підтверджується відповідними фіскальними чеками та банківськими виписками. Виникнення податкового кредиту підтверджується податковими накладними: №21 від 04.04.2011, №8044 від 27.12.2010,№479 від 24.02.2011,№31 від 03.03.2011, №129 від 10.06.2011, №4779 від 17.09.2010, №5386 від 01.10.2010,№6103 від 04.11.2010,№6761 від 02.12.2010(том 2 аркуші справи 145-151, 160-168, 157,158).

Як свідчать матеріали справи між ТОВ БВП "Строитель плюс" і позивачем було укладено Договір підряду №84 від 11.01.2012, предметом якого є заміна окремими ділянками електропроводки по приміщеннях котельні, комплексної трансформаторної підстанції.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що на виконання умов договору №84 від 11.01.2012 сторонами складені відповідні первинні документи, зокрема, податкові накладні, акт здачі-приймання робіт. Оплата за послуги ТОВ БВП "Строитель плюс" за договором №84 від 11.01.2012 була здійснена позивачем у безготівковій формі.

Судом першої інстанції безспірно встановлено, що факт проведення капітального ремонту підтверджує довідка про балансову вартість нежитлових приміщень по вул. Бархатова, 92 № 15 від 20 .06.2013 (том 2, аркуші справи 170, 172-174).

Згідно частини першої, другої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.

Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом( частина перша статті 175 Господарського кодексу України).

Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що використання у господарській діяльності позивача товарів (робіт, послуг), які отримані від: ТОВ "Бренд Строй", Фірми "Капітель Плюс",ПП "Севелітстрой", ПП "Базис Торг",ТОВ БВП "Строитель плюс"КП "Альянс", ПП "Кримспецтехнолоджі" підтверджується первинними документами, оформленими у відповідності до пункту 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" пункту 2.4 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995, які відповідають вимогам первинного документа, що містить відомості про господарську операцію й підтверджує її здійснення.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що суми вартості товарів (послуг) придбаних позивачем у:ТОВ "Бренд Строй", Фірми"Капітель Плюс",ПП "Севелітстрой",ПП "Базис Торг",ТОВ БВП "Строитель плюс",КП "Альянс",ПП "Кримспецтехнолоджї" включені позивачем до складу валових витрат з податку на прибуток та податкового кредиту податку на додану вартість за відповідні податкові періоди.

Помилковими вважаються посилання в апеляційній скарзі на акт про неможливість проведення зустрічної звірки, оскільки відповідно до пункту 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №984 від 22.12.2010, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. В той же час Акт про неможливість проведення зустрічної перевірки, не відносяться до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, що перевіряється, які достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Слід зазначити, що позивач, як платник податків, діяв у межах діючого законодавства, був не обізнаний про умисел контрагента та не відповідає за його звітність. При цьому слід прийняти до уваги, що позивач не має права витребувати у контрагента документи з метою доведення, ким саме виконувались прийняті ним роботи, або перевіряти кількість працюючих осіб контрагента, а відтак у діях позивача відсутні порушення норм чинного податкового законодавства з наведених вище підстав. Невиконання зобов'язань перед бюджетом контрагентом позивача є підставою для застосування заходів відповідальності виключно до такого контрагенту, і само по собі не свідчить про порушення правил оподаткування позивачем.

Законодавство України, чинне на час виникнення спірних відносин, не ставить виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит в залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

В силу частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч вимогам даної норми, відповідачем правомірності своїх дій суду не доведено. Отже, висновки відповідача, викладені в акті від 04.04.2013 №1980/22.6-13/34897715 документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з: ТОВ "Бренд Строй", з Фірмою "Капітель Плюс",з ПП "Севелітстрой",з ПП "Базис Торг", з ТОВ БВП "Строитель плюс", з КП "Альянс", з ПП "Кримспецтехнолоджі" за період з 01.01.2010 по 31.12.2012 про порушення позивачем вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість», Податкового кодексу України шляхом визначення грошових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та з податку на додану вартість, не відповідають дійсним обставинам справи.

Оскільки штрафні санкції застосовані в зв'язку з вищерозглянутими грошовими зобов'язаннями, то, враховуючи безпідставність самих зобов'язань з податку на прибуток підприємств та з податку на додану вартість, безпідставним є і застосування штрафних санкцій в сумах:7937,25грн., 11994,75грн., 7659,75грн.

Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що податкові повідомлення-рішення:№0001602206 від 15.04.2013, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 60214,25грн., в тому числі: основний платіж-52277,00грн. та штрафні санкції-7937,25грн; №0001612206 від 15.04.2013 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 84888,75 грн., в тому числі: основний платіж-72894,00грн., штрафні санкції-11994,75грн.; №0002252206 від 22.05.2013, яким донараховано позивачу грошове зобов'язання з податку на додану вартість- 58826,75грн., у тому числі: основний платіж-51167,00грн., штрафні санкції-7659,75грн. не можуть бути визнаними такими, що прийняті на підставі та відповідно до діючого законодавства.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У порушенні вимог частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не доведено обставини, на яких ґрунтуються його заперечення.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані грошові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Оцінюючи дії Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби щодо визначення позивачу грошових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та з податку на додану вартість згідно спірним податковим повідомленням-рішенням:№0001602206 від 15.04.2013, №0001612206 від 15.04.2013, №0002252206 від 22.05.2013,суд повинен керуватися вимогами частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже, "на підставі"означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

Отже, "у межах повноважень"означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.

Отже, "у спосіб"означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що, відповідач,визначив позивачу грошові зобов'язання з податку на прибуток підприємств та з податку на додану вартість згідно спірним податковим повідомленням-рішенням:№0001602206 від 15.04.2013,№0001612206 від 15.04.2013, №0002252206 від 22.05.2013, діяв не в порядку статті 19 Конституції України, тобто, не на підставі діючого законодавства України.

Апеляційна скарга не містить доводів, які спростували б висновки суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, що підлягають застосуванню, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, підтверджуються достовірними доказами, дослідженими при розгляді справи.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем наведених правових норм.

Враховуючи те, що посилання відповідача в апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції норм матеріального права не знайшли свого підтвердження при розгляді даної справи, а судом першої інстанції повно та всебічно перевірені надані сторонами докази, дана їм належна оцінка у рішенні, яке належним чином мотивовано і за своїм змістом та формою відповідає вимогам матеріального та процесуального закону, апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а судове рішення - без змін.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права, рішення не може бути змінено чи скасовано з підстав, що викладені в апеляційній скарзі.

Керуючись статтями 195, 197, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 23.01.2014 у справі № 801/5491/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко

Судді підпис В.А.Омельченко

підпис М.А.Санакоєва

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко