Ухвала

від 12.03.2014 по справі 801/208/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 801/208/13-а

12.03.14 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Іщенко Г.М.,

суддів Санакоєвої М.А. ,

Омельченка В. А.

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу № 801/208/13-а за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Калініченко Г.Б. ) від 20.01.2014

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Щит-А" (вул. Київська, буд.187, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95000)

до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим (вул. Мати Залки, буд.1/9, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95053)

про визнання протиправним та скасування наказу і податкових повідомлень-рішень, визнання протиправними дій,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20.01.2014 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Щит-А" задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 11.12.2012 №0011592204 про визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за основним платежем у розмірі 262860,00грн., за штрафними санкціями у розмірі 54916,50 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 11.12.2012 №0011582204 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 198865,00грн., за штрафними санкціями у розмірі 10961,00 грн., вирішено питання про судові витрати.

Не погодившись з даним рішенням суду, Державна податкова інспекція у місті Сімферополі Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20.01.2014 скасувати та прийняте нове рішення, яким у задоволені позову відмовити в повному обсязі.

Правом на участь у судовому засіданні сторони не скористались. Про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, є підставою для розгляду справи в порядку письмового провадження. Судова колегія знаходить можливим апеляційний розгляд справи у відсутність сторін, визнаючи достатніми для розгляду апеляційної скарги наявні в матеріалах справи письмові докази.

Розглянувши справу в порядку статей 195, пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи Товариство з обмеженою відповідальністю "Щит-А"(далі-позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом (з урахуванням уточнень) до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим (далі-відповідач) про визнати протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.12.2012:№ 0011582204, № 0011592204.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що висновки акту перевірки № 6952/22-1/33187661 від 05.10.2012, які були покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень, суперечать фактичним обставинам справи та не ґрунтуються на податковому законодавстві України.

Із такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам матеріального права, що регулює спірні правовідносини.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних суддів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом (стаття 6 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутися до адміністративного суду з позовом, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме відповідач.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що 11.12.2012 відповідачем прийняти податкові повідомлення-рішення: №0011592204, яким позивачу визначено суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за основним платежем- 262860,00грн., за штрафними санкціями- 54916,50 грн.; №0011582204 про визначення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем-198865,00грн., за штрафними санкціями- 10961,00 грн.

Передумовою визначення позивачу грошових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість став акт від 05.10.2012 № 6952/22-1/33187661 документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ БВП "Строитель Плюс" (ЄДРПОУ 31263808) за період з 01.07.2009 по 30.06.2012.

Перевіркою встановлені порушення позивачем: пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств",підпункту 14.1.185, підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14, підпункту 138.1.1 пункту138.1, пункту138.2, пункту 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 319083,00 грн.; підпункт 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, пункту 4.1 статті 4, підпункт 7.2.1, підпункт 7.2.3 пункту 7.2, підпункт 7.4.1, підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість" та підпункту14.1.181, підпункту 14.1.191 статті 14, пункту 185.1 статті 185, пункту187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту198.3, пункту 198.6 статті 198, статті 200, пункту 201.4, пункту 201.14, пункту 201.15 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 255733,00 грн. В висновках акту також вказано, що не підтверджена реальність проведених господарських операцій позивача з контрагентом.

З аналізу норм Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" слідує, що підставою для включення витрат з придбання товарів (отримання робіт, послуг) до складу валових з метою обчислення об'єкта оподаткування є належним чином оформлені розрахункові, платіжні та інші первинні документи. Необхідність підтвердження проведеної господарської операції відповідними документами було встановлено також нормами Закону України "Про податок на додану вартість", яким передбачалось право платника податку на отримання податкового кредиту, яким, згідно з пунктом 1.7. Закону - є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Зі змісту норм Закону України "Про податок на додану вартість" слідує, що необхідним первинним документом, який дає право платнику податків на формування податкового кредиту, є належним чином оформлена податкова накладна. Наявність у покупця податкової накладної, є достатньою, але не безумовною підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо-безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

До податкового кредиту відносяться суми податку на додану вартість, сплачені за наслідками господарської операції з придбанням товарів, що фактично мала місце, в результаті якої платник податку використовує придбані товари у власній господарській діяльності.

Неспроможними визнаються судовою колегією доводи апеляційної скарги щодо правомірності визначення позивачу грошових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 198865,00грн. та з податку на прибуток підприємств в сумі 262860,00грн. при проведенні господарських операцій з ТОВ БВП «Строитель-плюс» через наступне.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що у 2009-2011 роках між БВП "Строитель-Плюс" (Виконавець) та позивачем (Замовник) значаться укладеним договори на виконання транспортних послуг, а сааме:договір №1121 від 01.09.2009; договір №1668 від 01.10.2010; договір №427 від 01.01.2011, предметом яких є надання транспортних послуг.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що БВП "Строитель-Плюс" було надано позивачу транспортних послуг за період з липня 2009 року по червень 2012 року на суму без податку на додану вартість- 1278671,25 грн., податок на додану вартість-255734,25 грн., всього з податком на додану вартість- 1534405,50 грн., що підтверджується актами здачі-прийомки виконаних робіт, які підписані від виконавця та від замовника і скріплені відтисками печаток БВП "Строитель-Плюс" та позивача.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що згідно з платіжними дорученнями та виписками банку позивач сплатив БВП "Строитель-Плюс" за період з липня 2009 року по квітень 2011 року 1534405,50 грн. У бухгалтерському обліку позивача господарські операції по взаєморозрахункам з БВП "Строитель-Плюс" відображені відповідними бухгалтерськими проводками(надання транспортних послуг: Дт 93 "Витрати на збут"-Кт 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" у сумі 1278671,25 грн.; Дт 64 "Розрахунки за податками й платежами" - Кт 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" у сумі податку на додану вартість- 255734,25 грн.; Дт 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" - оплата за отримані транспортні послуги: Кт 311 "Поточні рахунки в національній валюті" у сумі 1534405,50 грн. Отже, документи відповідають законодавчим вимогам до первинних документів податкового обліку, і є належним підтвердженням права позивача на податковий кредит з податку на додану вартість за перевіряємий період.

Згідно частини першої, другої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.

Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина перша статті 175 Господарського кодексу України).

Судом першої інстанції безспірно встановлено фактичне здійснення фінансово-господарських операцій між позивачем та БВП "Строитель-Плюс" за період з 01.07.2009 по 30.06.2012, що також знайшло своє підтвердження у висновку №36/370-2013 судово-економічної експертизи від 25.11.2013.

Судова колегія, дослідивши висновок №36/370-2013 від 25.11.2013, оцінив його в порядку статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, не знайшла підстав не довіряти висновкам експерта.

Суд враховує, що відповідно до частини п'ятої статті 82 Кодексу адміністративного судочинства України висновок експерта для суду не є обов'язковим, проте, враховуючи, що експертом було досліджено бухгалтерські документи позивача в повному обсязі, для чого потребувалось спеціальні знання, відповідно до частини першої статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Суд також зазначає, що відповідач в порядку статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не спростував доводи позивача та висновки судово-економічної експертизи.

У зв'язку з зазначеним суд вважає, що висновок експерта є повним обґрунтованим, у зв'язку з чим суд враховує його як належний та допустимий доказ.

В силу частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч вимогам даної норми, відповідачем правомірності своїх дій суду не доведено. Отже, висновки відповідача, викладені в акті від 05.10.2012 № 6952/22-1/33187661 документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ БВП "Строитель Плюс"за період з 01.07.2009 по 30.06.2012, про порушення позивачем вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість», Податкового кодексу України шляхом визначення грошових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та з податку на додану вартість не відповідають дійсним обставинам справи.

Оскільки штрафні санкції застосовані в зв'язку з вищерозглянутими грошовими зобов'язаннями, то, враховуючи безпідставність самих зобов'язань з податку на прибуток підприємств та з податку на додану вартість, безпідставним є і застосування штрафних санкцій в сумах 54916,50грн. та 10961,00грн.

Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що податкові повідомлення-рішення від 11.12.2012: №0011592204 про визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за основним платежем у розмірі 262860,00грн., за штрафними санкціями у розмірі 54916,50 грн. та №0011582204 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 198865,00грн., за штрафними санкціями у розмірі 10961,00 грн., не можуть бути визнаними такими, що прийняті на підставі та відповідно до діючого законодавства.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У порушенні вимог частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не доведено обставини, на яких ґрунтуються його заперечення.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані грошові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Оцінюючи дії Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби щодо визначення позивачу грошових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та з податку на додану вартість згідно спірним податковим повідомленням-рішенням від 11.12.2012: №0011592204 та №0011582204,суд повинен керуватися вимогами частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже, "на підставі"означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

Отже, "у межах повноважень"означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.

Отже, "у спосіб"означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що, відповідач,визначив позивачу грошові зобов'язання з податку на прибуток підприємств та з податку на додану вартість згідно спірним податковим повідомленням-рішенням від 11.12.2012: №0011592204 та №0011582204, діяв не в порядку статті 19 Конституції України, тобто, не на підставі діючого законодавства України.

Апеляційна скарга не містить доводів, які спростували б висновки суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, що підлягають застосуванню, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, підтверджуються достовірними доказами, дослідженими при розгляді справи.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем наведених правових норм.

Враховуючи те, що посилання відповідача в апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції норм матеріального права не знайшли свого підтвердження при розгляді даної справи, а судом першої інстанції повно та всебічно перевірені надані сторонами докази, дана їм належна оцінка у рішенні, яке належним чином мотивовано і за своїм змістом та формою відповідає вимогам матеріального та процесуального закону, апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а судове рішення - без змін.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права, рішення не може бути змінено чи скасовано з підстав, що викладені в апеляційній скарзі.

Керуючись статтями 195, 197, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20.01.2014 у справі № 801/208/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко

Судді підпис М.А.Санакоєва

підпис В.А.Омельченко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко