Постанова

від 11.03.2014 по справі 910/14710/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" березня 2014 р. Справа№ 910/14710/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Жук Г.А.

Коршун Н.М.

при секретарі Драчук Р.А.

за участю представників:

від позивача Демченко М.С. - дов. №555 від 09.12.2013р.

Дроздовс О. - дов. №347 від 10.10.2013р.

від відповідача Григор'єва М.І. - генеральний директор

Лозниця О.О. - дов. б/н від 16.09.2013р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Намафарм»

на рішення

господарського суду міста Києва

від 03.12.2013р. (суддя Бондаренко Г.П.)

у справі №910/14710/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

«Елпіс-Україна» (далі - ТОВ «Елпіс-Україна»)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Намафарм»

(далі - ТОВ «Намафарм»)

про стягнення 501 189,45 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 03.12.2013р. у справі №910/14710/13 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з ТОВ «Намафарм» на користь ТОВ «Елпіс-Україна» 453 135,92 грн. основної заборгованості та 9 062,72 грн. судових витрат. В задоволенні інших позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись із згаданим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, просив скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що суд першої інстанції дійшов висновків, які не відповідають обставинам справи та не підтверджуються її матеріалами, що призвело до помилкового застосування судом положень ст.692 ЦК України та не застосування приписів ст.530 ЦК України, яка регулює правовідносини між сторонами тощо.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2013р. апеляційну скаргу прийнято до провадження в складі колегії суддів: головуючий суддя Дикунська С.Я., судді: Алданова С.О., Коршун Н.М. та призначено розгляд справи на 04.02.2014 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.02.2014р., з огляду на нез'явлення в судове засідання представників позивача, розгляд справи відкладено на 18.02.2014 року.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 18.02.2014р., в зв'язку з перебуванням судді Алданової С.О. у відпустці, змінено склад суду та визначено судову колегію в складі: головуючий суддя Дикунська С.Я., судді: Жук Г.А., Коршун Н.М.

В судовому засіданні 18.02.2014р. на підставі ст.77 ГПК України було оголошено перерву на 11.03.2014 року.

Представники апелянта в судовому засіданні доводи скарги підтримали, просили її задовольнити, оскаржене рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі за наведених в скарзі підстав.

Представники позивача доводи скарги заперечили, просили не брати їх до уваги, а відтак рішення місцевого суду як законне та обґрунтоване залишити без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню за таких обставин.

Так, Приватне підприємство «Елпіс-Україна», правонаступником якого є ТОВ «Елпіс-Україна», звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ «Намафарм» про стягнення 501 189,45 грн. на підставі договору купівлі-продажу № МИ 25/09/12 від 25.09.2012р., з яких: 453 135,92грн. - основний борг; 48 053,53 грн. - пеня. Позовні вимоги мотивовано неповним виконанням відповідачем зобов'язань за договором в частині оплати поставленого позивачем товару тощо.

Суд першої інстанції, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу, відтак їх задовольнив, в частині стягнення пені прийняв рішення про відмову в позові.

Так, задовольняючи позов в частині стягнення основного боргу, місцевий суд посилався на відсутність в матеріалах справи доказів сплати відповідачем основної заборгованості в розмірі 453 135,92 грн., доводи відповідача щодо недоведеності факту поставки йому товару відхилив, оскільки її підтверджено видатковою накладною №854 від 25.09.2013р. тощо. Відмовляючи в задоволенні позову в частині стягнення пені суд першої інстанції вважав, що сторонами не досягнуто письмової домовленості щодо забезпечення зобов'язань неустойкою, тому вимоги про стягнення пені за несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань з оплати виконаних робіт в розмірі 48 053,53 грн. визнав такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається в формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до видаткової накладної №854 від 25.09.2012р., копія якої наявна в матеріалах справи, позивачем поставлено, а відповідачем отримано товар (діагностичні експрес-тести) на загальну суму 565 135,92 грн. Цей товар поставлено згідно договору №354 від 24.09.2012р. за замовленням покупця №1158 від 25.09.2012р., хоча в матеріалах справи цього договору та замовлення немає.

Із матеріалів справи вбачається, що оплату товару відповідачем здійснено частково і поетапно на загальну суму 112 000,00 грн. на підставі рахунку №818 від 25.09.2012 року. Цей рахунок виставлено позивачем відповідачу на підставі № МИ 25/09/12 від 25.09.2012р. на загальну суму 565 135,92 грн.

За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов висновку і з ним погоджується апеляційний господарський суд, що між сторонами була здійснена поставка товару на спрощених умовах (було укладено оформлений видатковою накладною та довіреністю договір поставки товару), оскільки згідно видаткової накладної №854 від 25.09.2013 року поставка відповідачу товару на загальну суму 565 135,92 грн. здійснена була не за договором № МИ 25/09/12 від 25.09.2012р. й договір №354 від 24.09.2012р. відсутній в матеріалах справи.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ст.712 ЦК України).

Покупець зобов'язаний на підставі ст.692 ЦК України оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено іншого строку оплати товару.

Постановою пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» (п.1.7.) встановлено, що якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу.

З огляду на те, що сторонами не було передбачено іншого строку оплати товару, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що перебіг строку виконання грошового зобов'язання відповідачем починається з моменту прийняття товаророзпорядчих документів на нього, а загальні положення ч.2 ст.530 ЦК України не можуть бути застосованими до спірних правовідносин, оскільки термін виконання зобов'язання, що випливає з правовідносин поставки (купівлі-продажу), чітко встановлено спеціальною нормою права(ст.692 ЦК України).

Положеннями ст.ст.525, 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Порушенням зобов'язання на підставі ст.610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням визначених змістом зобов'язання умов (неналежне виконання).

З огляду на те, що отриманий товар відповідачем оплачено частково - в розмірі 112 000,00 грн., заборгованість відповідача перед позивачем складає 453 135,92 грн., доказів її сплати в матеріалах справи не має. Оскільки факт наявного боргу відповідача перед позивачем належним чином доведено, документально підтверджено та відповідачем не спростовано, місцевий суд дійшов правильного висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача боргу в розмірі 453 135,92 грн. підлягають задоволенню.

Як вище згадувалось, позивач одночасно просив стягнути з відповідача на його користь пеню за прострочення розрахунків в розмірі 48 053,53 грн.

Пеня на підставі положень ст.ст.546, 547, 549 ЦК України є одним із видів неустойки, яка, в свою чергу, є одним з видів забезпечення виконання зобов'язань. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язань вчиняється в письмовій формі, наслідком недодержання якої є нікчемність правочину.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ч.1 ст.216 ЦК України).

Із матеріалів справи вбачається, що сторонами не додержано вимог закону стосовно письмової форми щодо пені, тому місцевий суд законно відмовив в задоволенні позову в частині стягнення 48 053,53 грн. пені.

Безпідставними в зв'язку з цим є твердження апелянта про відсутність порушеного права позивача, за захистом якого він звернувся до суду, оскільки з письмовою вимогою (претензією) в порядку ст.530 ЦК України позивач до відповідача не звертався. Надуманими видаються пояснення відповідача по справі щодо якості отриманого від позивача товару за відсутності належних та допустимих доказів на їх підтвердження, тим більше, що їх не було заявлено господарському суду й відповідно не було досліджено судом першої інстанції тощо.

За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновками місцевого суду, як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті скарги, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Керуючись ст.ст.99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Намафарм» залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 03.12.2013р. у справі №910/14710/13 - без змін.

Матеріали справи №910/14710/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя С.Я. Дикунська

Судді Г.А. Жук

Н.М. Коршун