Рішення

від 05.03.2014 по справі 910/71/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/71/14 05.03.14

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "БІТУМ ПЕТРОКЕМІКЛ ЮКРЕЙН"

до товариства з обмеженою відповідальністю "ІБК ІЗОБІТ"

про стягнення 309.857,61 грн.

Суддя Балац С.В.

Представники:

позивача: Рейзін М.В. - за довіреністю від 27.12.2013 № б/н;

відповідача: не з'явилися.

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И :

Товариство з обмеженою відповідальністю "БІТУМ ПЕТРОКЕМІКЛ ЮКРЕЙН" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ІБК ІЗОБІТ" про стягнення з останнього заборгованості в сумі 309.857,61 грн.

Суть спору: позивач свої вимоги мотивує тим, що відповідачем порушено грошове зобов'язання за укладеним між ними договором від 21.09.2012 № 5 у зв'язку із чим позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за отриманий, але не оплачений у повному обсязі товар в сумі 305.291,20 грн, а також про застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ст. 625 ЦК України, шляхом стягнення 3 % річних в сумі 2.735,07 грн та збитків інфляції в сумі 1.831,34 грн.

Крім того, позивачем заявлені вимоги про покладення на відповідача господарських витрат, пов'язаних із оплатою адвокатських послуг в сумі 5.000,00 грн, а також судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.01.2014 прийнято позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "БІТУМ ПЕТРОКЕМІКЛ ЮКРЕЙН" до розгляду та порушено провадження у справі № 910/71/14.

Винесені судом ухвали у даній справі надсилалися відповідачеві на адресу його місцезнаходження, яка відповідає відомостям, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Більш того, у матеріалах даної справи містяться повідомлення поштового зв'язку про вручення уповноваженим представникам відповідача поштових відправлень суду. Таким чином, враховуючи викладене, відповідач, у розумінні ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, повідомлений судом про дату, час та місце розгляду справи належним чином.

Відповідач свого повноважного представника в жодне судове засідання не направив.

Від відповідача 05.03.2014 до господарського суду двічі надходили клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із відсутністю можливості направити у судові засідання свого представника.

З зазначеного вище приводу суд зазначає, що відповідач не позбавлений можливості направити до суду іншого свого повноважного представника або керівника товариства для приймання участі у судовому засіданні при розгляді судом даного спору.

Крім того, приписами частини 3 статті 22 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Отже, систематичне нез'явлення представника відповідача у судові засідання розцінюється судом як зловживання відповідачем його процесуальними правами.

Крім того, у відповідності до припису ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. Відтак, з огляду на строки, встановлені названою нормою права, та відсутністю клопотань сторін про продовження строку розгляду спору, суд позбавлений можливості відкласти розгляд даної справи в порядку ст. 77 ГПК України.

В судовому засіданні 05.03.2014 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Отже, заслухавши доводи повноважного представника позивача по суті даного спору та дослідивши наявні докази у матеріалах даної справи, Господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В :

Між товариством з обмеженою відповідальністю "БІТУМ ПЕТРОКЕМІКЛ ЮКРЕЙН", як постачальником, (далі - позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "ІБК ІЗОБІТ", як покупцем, (далі - відповідач) укладено договір від 21 вересня 2012 року № 5 (далі - Договір).

Предметом Договору є поставка позивачем відповідачеві гідроізоляційного матеріалу та/або обладнання вироблених заводом «Bitum Petrochemical Ind. Ltd» (Ізраїль) (далі - товар) (п. 1.1 Договору).

Як визначено сторонами у п. 2.4 Договору, поставка товару позивачем здійснюється у строк до 20 календарних днів з моменту 100 % оплати відповідачем партії товару.

Розрахунок здійснюється відповідачем за кожну партію товару, що поставляється, банківським переводом у національній валюті України на поточний рахунок позивача, вказаного у рахунку-фактурі (п. 4.2 Договору).

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Оскільки виходячи із змісту правовідносин, останні є відносинами з поставки товару, тому, права і обов'язки сторін визначаються, у тому числі, положеннями глави 54 Цивільного кодексу України.

Приписами ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Так, позивачем, на виконання зобов'язань за Договором, поставлено, а відповідачем отримано товар загальною вартістю 943.617,45 грн. Факт поставки позивачем і отримання відповідачем товару на суму 943.617,45 грн підтверджується наявними у матеріалах справи засвідченими копіями видаткових накладних, оригінали яких оглянуто судом у судових засіданнях, які підписані з боку відповідача його уповноваженою особою. Довіреності, якими відповідач уповноважив свого представника на отримання від позивача товарно-матеріальних цінностей, наявні у справі у вигляді засвідчених копії.

Спір між сторонами судового процесу виник в результаті допущення відповідачем порушення грошового зобов'язання за Договором, останній отриманий товар на користь позивача оплатив в частково в сумі 638.326,25 грн, про що свідчить наявна у матеріалах справи засвідчена копія довідки від 16.12.2013 № 048/1529, виданої банківською установою, в якому відкрито рахунок позивача, про надходження коштів від відповідача.

Від сторін спору до суду не надходили докази погашення відповідачем заборгованості.

Таким чином, виходячи з вищенаведеного, заборгованість відповідача перед позивачем, станом на момент вирішення даного спору по суті, складає 305.291,20 грн.

Крім того, враховуючи, що у правовідносинах сторін даного спору має місце допущене з боку відповідача порушення грошового зобов'язання, позивачем заявлено позовну вимогу про застосування до відповідача відповідальності, на підставі ст. 625 ЦК України, шляхом стягнення 3 відсотків річних в сумі 2.735,07 грн і збитки від інфляції в сумі 1.831,34 грн.

Отже, виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю з урахуванням такого.

З огляду на умови, встановлені п. 2.4 Договору, відповідач зобов'язаний був здійснювати 100 відсоткову попередню оплату товару. Однак, як вбачається зі встановлених вище фактів, сторони відійшли від дотримання такого порядку взаємовідносин, відтак, правовідносини сторін повинні регулюватися правилами, встановленими ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, тобто відповідач зобов'язаний був оплатити товар після його прийняття, оскільки іншого порядку оплати товару правочином не передбачено.

Положенням ч. 3 ст. 692 Цивільного кодексу України визначено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати, у тому числі, оплати товару.

Позивачем 10 вересня 2013 року надіслано відповідачеві лист від 10.09.2013 № 06/9, у якому викладено вимогу про погашення відповідачем наявної в останнього заборгованості.

Однак, вказана вище вимога залишена відповідачем без відповіді та виконання.

Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Отже, підсумовуючи сукупність наведених вище фактів, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача боргу в сумі 305.291,20 грн за отриманий останнім, але не оплачений на користь позивача товар, підлягає задоволенню повністю, з тих підстав, що факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином останнім доведено, документально підтверджено, і в той же час відповідачем жодними доказами не спростовано.

З огляду на те, що відповідач своїми діями порушив зобов'язання за Договором (ст. 610 Цивільного кодексу України), то він вважається таким, що прострочив виконання (ст. 612 Цивільного кодексу України), тому є підстави для застосування відповідальності, встановленої договором та законом.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, оскільки відповідач порушив своє грошове зобов'язання за Договорами, заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 2.735,07 грн, а також збитків від інфляції в сумі 1.831,34 грн є правомірними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, за розрахунками позивача, які, у свою чергу, перевірені і визнані судом вірними.

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Крім того, крім того, позивач просить суд покласти судові витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката в сумі 5.000,00 грн на відповідача. Суд, розглядаючи дану вимогу виходить з такого.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Оскільки статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката, то суд вважає, що в контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені саме адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами, а також в тому випадку, коли відповідні послуги надавались адвокатом стосовно конкретного боржника.

Згідно статті 48 ГПК України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" зазначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

У відповідності до п. 6.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. Аналогічну правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 N 6-рп/2013 у справі N 1-4/2013.

Виходячи зі ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокати не можуть займатися підприємницькою діяльністю. Їх діяльність відповідно віднесена до незалежної діяльності.

До матеріалів справи позивачем додано договір про надання адвокатських послуг від 06.12.2013 № Ю1-06/12/13, укладений між позивачем, як замовником, та товариством з обмеженою відповідальністю «ЮРТРАНСКОНСАЛТИНГ», як виконавцем, а також платіжне доручення від 06.12.2013 № 207 про перерахування на користь названого товариства грошових коштів в сумі 5.000,00 грн, в якості передоплати юридичних послуг.

Отже, виходячи зі сукупності наведених обставин та норм права, для того, щоб гонорар адвоката був віднесений до складу судових витрат, такий гонорар має бути сплачено саме адвокату, а не на користь юридичної особи або фізичної особи-підприємця.

Таким чином, з огляду на те, що позивачем сплачено 5.000,00 грн не адвокату, то вказана сума не може бути віднесена до судових витрат та не підлягає розподілу між сторонами даного спору за правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ІБК ІЗОБІТ" (02152, м. Київ, Дніпровська набережна, буд. 1-А; ідентифікаційний код 37202960, з будь-якого його рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "БІТУМ ПЕТРОКЕМІКЛ ЮКРЕЙН" (04208, м. Київ, вул. Василя Порика, буд. 7-Б, квартира 194; ідентифікаційний код 38233214, на будь-який його рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду) основну заборгованість в сумі 305.291,20 (триста п'ять тисяч двісті дев'яносто одна) грн 20 коп.; 3 % річних в сумі 2.735,07 (дві тисячі сімсот тридцять п'ять) грн 07 коп.; збитки від інфляції в сумі 1.831,34 (одна тисяча вісімсот тридцять одна) грн 34 коп.; витрати по сплаті судового збору в сумі 6.197,15 (шість тисяч сто дев'яносто сім) грн 15 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 12 березня 2014 року.

Суддя С.В. Балац