Постанова

від 22.04.2014 по справі 910/71/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" квітня 2014 р. Справа№ 910/71/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Алданової С.О.

Коршун Н.М.

при секретарі Драчук Р.А.

за участю представників:

від позивача Рейзін М.В. - дов. б/н від 27.12.2013р.

від відповідача Генкіна А.А. - дов. №21 від 24.10.2013р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю

«ІБК ІЗОБІТ»

на рішення

господарського суду міста Києва

від 05.03.2014р. (суддя Балац С.В.)

у справі №910/71/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

«БІТУМ ПЕТРОКЕМІКЛ ЮКРЕЙН»

(далі - ТОВ «БІТУМ ПЕТРОКЕМІКЛ ЮКРЕЙН»)

до Товариства з обмеженою відповідальністю

«ІБК ІЗОБІТ» (далі - ТОВ «ІБК ІЗОБІТ»)

про стягнення 309 857,61 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 05.03.2014р. у справі №910/71/14 позов задоволено повністю, стягнуто з ТОВ «ІБК ІЗОБІТ» на користь ТОВ «БІТУМ ПЕТРОКЕМІКЛ ЮКРЕЙН» основну заборгованість в сумі 305 291,20 грн., 3% річних в сумі 2 735,07 грн., збитки від інфляції в сумі 1 831,34 грн. та витрати зі сплати судового збору в сумі 6 197,15 грн.

Не погодившись із згаданим рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, просив скасувати частково та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити частково. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що судом першої інстанції необґрунтовано відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, чим позбавлено його можливості надати відповідні докази тощо. За твердженнями апелянта, серед документів, які підтверджують отримання ним продукції, є видаткова накладна №РН-0000003 від 25.01.2013р. ОСОБА_4 отримав продукцію згідно згаданої накладної на суму 39 585,60 грн. на підставі довіреності №78 від 03.01.2013р., проте матеріали справи не містять цієї довіреності, у справі наявна довіреність №78 від 25.01.2013р. тощо.

В судовому засіданні апеляційного господарського суду апелянт доводи своєї скарги підтримав, просив її задовольнити, оскаржене рішення скасувати частково на суму 39 585,60 грн. та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог в цій частині відмовити за наведених в скарзі підстав.

Представник позивача доводи скарги заперечив, просив не брати їх до уваги, а відтак рішення місцевого суду як законне та обґрунтоване залишити без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню за таких обставин.

Так, ТОВ «БІТУМ ПЕТРОКЕМІКЛ ЮКРЕЙН» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ «ІБК ІЗОБІТ» про стягнення заборгованості в сумі 309 857,61 грн. Позивач свої вимоги мотивував тим, що відповідачем порушено грошове зобов'язання за укладеним між ними договором поставки №5 від 21.09.2012р. (далі - Договір), в зв'язку з чим позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за отриманий, але не оплачений у повному обсязі товар в сумі 305 291,20 грн., а також про застосування до відповідача передбаченої ст.625 ЦК України відповідальності щодо стягнення 3% річних в сумі 2 735,07 грн. та збитків від інфляції в сумі 1 831,34 грн. тощо.

Суд першої інстанції, заслухавши доводи представника позивача по суті даного спору та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, дійшов висновку про обґрунтованість позову, а відтак його задовольнив.

Так, задовольняючи позов, місцевий суд посилався на те, що позовна вимога про стягнення з відповідача боргу в сумі 305 291,20 грн. за отриманий товар підлягає задоволенню повністю з тих підстав, що факт наявної заборгованості відповідача перед позивачем належним чином доведено, документально підтверджено і в той же час відповідачем жодними доказами не спростовано. Оскільки відповідачем порушено грошове зобов'язання за Договором, заявлені позивачем вимоги про стягнення з нього 3% річних в сумі 2 735,07 грн., а також збитків від інфляції в сумі 1 831,34 грн. є правомірними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі за розрахунками позивача, які перевірено і визнано судом правильними тощо.

Як встановлено матеріалами справи, 21.09.2012р. між ТОВ «БІТУМ ПЕТРОКЕМІКЛ ЮКРЕЙН», як постачальником, та ТОВ «ІБК ІЗОБІТ», як покупцем, укладено Договір, за умовами п.1.1. якого його предметом є поставка позивачем відповідачеві гідроізоляційних матеріалів та/або обладнання, вироблених заводом «Bitum Petrochemical Ind. Ltd» (Ізраїль) (продукція).

Відповідно до ч.1 ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Положеннями ст.712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Покупець на підставі ч.1 ст.692 ЦК України зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено іншого строку оплати товару.

Як визначено сторонами в п.2.4. Договору поставка продукції позивачем здійснюється в строк до 20 календарних днів з моменту 100% оплати відповідачем партії продукції, що поставляється.

Розрахунок здійснюється відповідачем за кожну партію продукції, що поставляється, банківським переказом в національній валюті України на поточний рахунок позивача, вказаного в рахунку-фактурі (п. 4.2. Договору).

Як встановлено місцевим судом та підтверджено матеріалами справи, на виконання зобов'язань за Договором позивачем поставлено, а відповідачем отримано продукцію загальною вартістю 943 617,45 грн. Факт поставки позивачем і отримання відповідачем продукції на згадану суму підтверджено наявними в матеріалах справи засвідченими копіями видаткових накладних, які підписано з боку відповідача його уповноваженою особою. Довіреності, якими відповідач уповноважив свого представника на отримання від позивача товарно-матеріальних цінностей, наявні в матеріалах справи.

Судом першої інстанції також встановлено, що отриману від позивача продукцію відповідач оплатив частково на суму 638 326,25 грн., про що свідчить наявна в матеріалах справи копія довідки №048/1529 від 16.12.2013р., виданої банківською установою, в якому відкрито рахунок позивача.

З огляду на наведене, станом на момент вирішення даного спору по суті заборгованість відповідача перед позивачем складає 305 291,20 грн.

Зобов'язанням на підставі ч.1 ст.509 ЦК України є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Положеннями ст.ст.525, 526, 527 ЦК України передбачено, що зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ст.193 ГК України). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За твердженнями апелянта, в матеріалах справи немає довіреності №78 від 03.01.2013р., на підставі якої відповідачем отримано продукцію на суму 39 585,60 грн. згідно видаткової накладної №РН-0000003 від 25.01.2013р., натомість є довіреність №78 від 25.01.2013р., а відтак обов'язок відповідача з оплати поставленої продукції на підставі згаданої видаткової накладної не виникає.

Такі доводи апелянта є безпідставними, позаяк в матеріалах справи наявна видана ОСОБА_4 на отримання від позивача цінностей за рахунком-фактурою №СФ-0000003 від 22.01.2013р. копія довіреності №78 від 25.01.2013р., оригінал якої було надано для огляду в суді апеляційної інстанції, а у видатковій накладній №РН-0000003 від 25.01.2013р. зазначено, що продукція поставляється на замовлення згідно рахунку-фактури №СФ-0000003 від 22.01.2013 року.

Таким чином, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що у видатковій накладній №РН-0000003 від 25.01.2013р. було допущено технічну помилку та неправильно зазначено дату видачі довіреності.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 305 291,20 грн. є обґрунтованою, документально підтвердженою, такою, що підлягає задоволенню.

Порушенням зобов'язання на підставі ст.610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням визначених змістом зобов'язання умов (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у встановлений договором або законом строк (ст.612 ЦК України).

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом (ч.2 ст.625 ЦК України).

Оскільки вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 2 735,07 грн. та збитків від інфляції в сумі 1 831,34 грн. відповідають приписам чинного законодавства, їх розрахунок є арифметично вірним, місцевий суд дійшов правильного висновку про їх задоволення.

Твердження апелянта про те, що судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, є необґрунтованим та безпідставним.

На підставі ст.28 ГПК України, справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації.

Відповідно до п.3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою-п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

З огляду на наведене, лише посилання сторони на неможливість представника юридичної особи бути присутнім в судовому засіданні через перебування його в іншому судовому процесі не є перешкодою для розгляду справи по суті, оскільки учасники судового процесу не обмежуються законом у праві направити в судове засідання будь-якого іншого представника, а також забезпечити присутність в засіданні безпосередньо керівника юридичної особи чи іншої посадової особи підприємства тощо.

За таких обставин, апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого суду, як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті скарги, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Керуючись ст.ст.99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ІБК ІЗОБІТ» залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 05.03.2014р. у справі №910/71/14 - без змін.

Матеріали справи №910/71/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя С.Я. Дикунська

Судді С.О. Алданова

Н.М. Коршун