Постанова

від 11.03.2014 по справі 809/711/14

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" березня 2014 р. Справа № 809/711/14

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Тимощука О.Л. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську до ПП "Елвіта" про стягнення заборгованості в сумі 336,17 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську (надалі також - позивач) звернулося в суд з адміністративним позовом до ПП "Елвіта" (надалі також - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 336,17 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, будучи платником страхових внесків, відповідно до Закону України №1058-IV від 09.07.2003 року "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, (далі також - Закон №1058), несвоєчасно сплатив страхові внески внаслідок чого позивачем до відповідача застосовані фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 336,17 грн. Заборгованість на момент звернення до суду відповідачем не сплачена, а тому підлягає стягненню в судовому порядку.

Позивач в судове засідання не з'явився, направив суду клопотання, в якому просив розгляд справи проводити без участі уповноваженого представника, зазначав, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі (а.с.21).

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча повідомлявся про дату, час та місце судового розгляду справи, але на адресу суду повернулося поштове відправлення з довідкою про причини невручення (а.с.16).

Частиною 11 статті 35 КАС України передбачено, що розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Відтак, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутності відповідача на підставі частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, з огляду на наявні у матеріалах справи докази, які повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин.

Згідно з частиною 1 статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Частиною шостою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на вищенаведене, суд вважає можливим розглянути дану адміністративну справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши адміністративний позов, дослідивши та оцінивши надані суду письмові докази та інші матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими, а позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

У відповідності до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, юридична особа - підприємство об'єднання громадян підприємство "Елвіта" зареєстроване 10.07.1991 року.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон №2464), відповідач є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Приписами абзацу 5, 6 пункту 7 розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону №2464 встановлено, що стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 14 та статті 15 Закону №1058, відповідач є страхувальником і платником страхових внесків відповідно до цього Закону, та допустив заборгованість по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

В пункті шостому частини 2 статті 17 Закону №1058 зазначено, що на страхувальника покладається обов'язок нараховувати, обчислювати і сплачувати у встановлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Відповідно до частини 12 статті 20 Закону №1058, страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Згідно із частиною 2 статті 106 Закону №1058, суми страхових внесків, своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальником у строки, визначені статтею 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Відповідно до частини 6 статті 20 Закону №1058, сплата страхових внесків, нарахованих за відповідний базовий звітний період, здійснюється не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для юридичних осіб є календарний місяць.

Згідно з абзацом 1 частини 13 статті 106 Закону №1058, штраф та пеня підлягають сплаті протягом десяти робочих днів з дня одержання страхувальником відповідного рішення. При цьому в цей же строк страхувальник має право оскаржити зазначені рішення в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до частини 15 статті 106 Закону №1058, строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

Абзацом 7 частини 3 статті 106 Закону №1058 передбачено, що у разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки.

Згідно з пунктом 4 статті 25 Закону №1058, 03.11.2005 року відповідачу надіслано вимогу про сплату боргу № Ю-381, за якою відповідача зобов'язано сплатити штрафні (фінансові) санкції в загальному розмірі 336,17 грн, яка отримана відповідачем 04.11.2005 року у відповідності до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.7), вимога відповідачем не оскаржувалася, проте визначена у вимозі сума заборгованості самостійно не погашена.

Наявність заборгованості додатково підтверджується даними картки особового рахунку з 01.01.2004 року по 22.01.2014 року (а.с.6).

З огляду на вищенаведене, судом встановлено, що відповідачем допущено заборгованість по сплаті штрафних санкцій по внесках на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в загальній сумі 336,17 грн.

За наведених обставин та вказаних правових норм, враховуючи, що відповідач, на час судового розгляду справи, борг не погасив, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з підприємства об'єднання громадян підприємства "Елвіта" (ідентифікаційний код 13643076) на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську (ідентифікаційний код 20550895) заборгованість із сплати фінансових санкцій (штрафу) за період з 01.01.2004 року по 22.01.2014 року в сумі 336 (Триста тридцять шість) гривень 17 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: /підпис/ Тимощук О.Л.