Постанова

від 07.03.2014 по справі 826/360/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 березня 2014 року № 826/360/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Маруліної Л.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Де Стейл Фасад" доДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31.12.2013 року №0008412208,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Де Стейл Фасад» (далі - позивач, ТОВ "Де Стейл Фасад") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31.12.2013 року №0008412208, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в частині основного платежу в сумі 183815,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 45954,00 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.01.2014 р. відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд справи.

В судове засідання 20.02.2014 р. представники сторін прибули. З урахуванням вимог ст. ст. 41, 122 Кодексу адміністративного судочинства України, в судовому засіданні за клопотанням сторін суд продовжив розглядати справу в письмовому провадженні.

Позивач позов підтримує в повному обсязі. Позовні вимоги вмотивовує тим, що Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у місті Києві на підставі хибних висновків акту перевірки від 23.12.2013 року №2476/26-59-22-08-15/37615338 щодо нікчемності правочинів, укладених між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Альтаір Компані", прийнято податкове повідомлення-рішення від 31.12.2013 р. №0008412208, яке позивач вважає необґрунтованим та такими, що підлягає скасуванню.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених в письмових запереченнях від 29.01.2014 р., та пояснень, наданих в судових засіданнях. Відповідач вважає обґрунтованими висновки акту перевірки від 23.12.2013 року №2476/26-59-22-08-15/37615338 та, відповідно, податкове повідомлення-рішення від 31.12.2013 р. №0008412208 прийнято правомірно та в межах чинного законодавства. Так, відповідач посилається на нікчемність господарських операцій між ТОВ "Де Стейл Фасад" та ТОВ "Альтаір Компані" як таких, що не спрямовані на настання реальних правових наслідків за умов відсутності факту реальності господарських операцій.

Дослідивши матеріали справи, Окружним адміністративним судом міста Києва встановлено, що позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Де Стейл Фасад" зареєстровано як юридичну особу 19.05.2011 року №10741020000039665, ідентифікаційний код юридичної особи 37615338. Відповідно до довідки АА №877028 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України до видів діяльності ТОВ "Де Стейл Фасад" за КВЕД відносяться будівництво житлових і нежитлових будівель, монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування, штукатурні роботи, інші роботи із завершення будівництва, інші спеціалізовані будівельні роботи, діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах. На час розгляду справи ТОВ "Де Стейл Фасад" зареєстровано як платника податку на додану вартість з 28.03.2012 року (індивідуальний податковий номер376153326592), згідно Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №200145880. Підприємство діє на підставі Статуту.

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Де Стейл Фасад" з питань дотримання вимог податкового законодавства та своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати до державного бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Альтаір Компані» за період з 01.01.2011 року по 01.09.2013 року та складено акт перевірки від 23.12.2013 року №2476/26-59-22-08-15/37615338.

Відповідно до висновків акту перевіркою встановлено порушення ТОВ " Де Стейл Фасад ": п.198.6, ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого позивачем завищено суму податкового кредиту, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду в розмірі 183815,00 грн, у т.ч. по періодах: за липень 2013 року у розмірі 126782,00 грн., за серпень 2013 року в розмірі 57033,00 грн.

На заперечення позивача від 25.12.213 року №29 до акту перевірки від 23.12.2013 року №2476/26-59-22-08-15/37615338 Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві надано відповідь від 30.12.2013 року №10646/10/26-59-22-08-20, якою висновки вищезазначеного акту перевірки залишено без змін.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 31.12.2013 року №0008412208, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 229769,00 грн., а саме за основним платежем в розмірі 183815,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 45954,00 грн.

Проаналізувавши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 67 Конституції України платники податків повинні сплачувати належні суми податків і зборів у встановлені законами терміни.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Як вбачається із акту перевірки Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Головного управління Міндоходів у м. Києві від 23.12.2013 року висновки щодо порушення позивачем приписів Податкового кодексу України зроблено з огляду на встановлення здійснення операцій між ТОВ "Де Стейл Фасад" та ТОВ "Альтаір Компані" з метою штучного формування податкового кредиту, за відсутності факту реальності господарських операцій.

З матеріалів справи судом встановлено, що між ТОВ "Де Стайл Фасад" та ТОВ "Альтаір Компані" укладено договори підряду від 27.06.2013 №27/06, від 24.06.2013 року №24/06, від 02.06.2013 року №02/07, відповідного до яких ТОВ «Альтаір Компані» (субпідрядник) зобов'язується у 2013 році виконати роботи, зазначені в п.1.2 відповідних договорів для ТОВ «Де Стейл Фасад» (замовник), а замовник - прийняти і оплатити роботи.

На підтвердження виконання умов договору та отримання послуг позивачем надано суду копії названих договорів, копії актів приймання-передачі будівельних матеріалів від позивача для ТОВ «Альтаір Компані», копії довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат відповідно до даних договорів за липень та серпень 2013 року, копії актів приймання виконаних будівельних робіт за липень та серпень 2013 року, копії податкових накладних від 31.07.2013 року №293, від 31.07.2013 року №292, від 31.07.2013 року №291, від 28.08.2013 року №205, від 27.08.2013 року №211, від 28.08.2013 року №215, від 29.08.2013 року №217, від 31.08.2013 року №259, від 30.08.2013 року №227.

Розрахунок між сторонами проводився у безготівковій формі, на підтвердження сплати сум за договором позивачем надано платіжні доручення та виписки по рахунку ТОВ «Де Стейл Фасад».

Окрім того, станом на час здійснення господарських операцій між Товариством з обмеженою відповідальністю "Де Стейл Фасад" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Альтаір Компані" контрагент позивача був належним чином зареєстрований і як юридична особа, і як платник податку на додану вартість. В матеріалах справи наявні відомості щодо анулювання реєстрації платника ПДВ ТОВ «Альтаір Компані» від 11.11.2013 року, але вже після спірного періоду правовідносин позивача зі спірним контрагентом.

Таким чином, у позивача згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України виникло право на віднесення сум податку до податкового кредиту з дати отримання товарів.

Відповідачем на спростування реальності господарських операцій, здійснених між ТОВ "Де Стейл Фасад" та ТОВ "Альтаір Компані" вказано на лист слідчого управління фінансових розслідувань ДПІ у Святошинському районі у м. Києві від 25.09.2013 року, до якого надані протокол допиту свідка гр. ОСОБА_3 директора ТОВ «Альтаір Компані». Відповідач посилається на те, що в ході допиту гр. ОСОБА_3 пояснила, що до фінансово-господарської діяльності ТОВ «Альтаір Компані» відношення не має, а підприємство зареєструвала за фінансову винагороду.

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно з статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі.

Виходячи з вищевикладеного, посилання відповідача на протокол допиту гр. ОСОБА_3 не є доказом нікчемності цивільно-правового правочину, оскільки сама по собі фіктивність реєстрації контрагента не може бути безпосереднім свідченням одержання платником необґрунтованої податкової вигоди без підтвердження факту відсутності реального здійснення господарських операцій. Доказів того, що позивач знав або повинен був знати, що директор контрагента був номінальним керівником, податковим органом не подано, узгодженості дій позивача та контрагента, спрямованих виключно на штучне створення умов для виникнення податкової вигоди, державною податковою інспекцією у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві не наведено. Також суд звертає увагу, що інформації щодо встановлення вироком суду обставин щодо фіктивності реєстрації контрагента позивача, відповідачем суду не надано.

Крім того, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит та віднесення сум, понесених витрат, до складу валових витрат товариства не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачено відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Аналогічну правову позицію висловлено також Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах суду від 23.02.2012 №К/9991/40332/11, від 23.04.2012 №К/9991/26905/12.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес"АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

До того ж, до матеріалів справи позивачем надано додаткові пояснення, що при укладанні договорів між ТОВ «Де Стейл Фасад» та ТОВ «Альтаір Компані» спірним контрагентом надано копії виписки, свідоцтва ПДВ підприємства та зазначені договори скріплені оригінальною печаткою підприємства і підписані особою, дані про яку містились в ЄДР в якості керівника. Вищевказані копії довідки АА№889910 з ЄДРПОУ, виписки з ЄДР юридичних осі та фізичних осіб-підприємців від 18.04.2013 року №720507 долучено до матеріалів справи.

Окрім того, під час перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Де Стейл Фасад" відповідачем перевірявся зміст правочину, укладеного між позивачем та його контрагентом, а також рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Альтаір Компані». Водночас, жодних доказів відсутності факту реальності господарських операцій між ними суду не надано.

Також, з аналізу норм Податкового кодексу України, необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

При з'ясуванні питання, щодо підтвердження використання позивачем у господарській діяльності послуг, отриманих від ТОВ "Альтаір Компані", судом встановлено наступне.

На підтвердження дійсного надання послуг в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано до суду договори підряду та субпіряду з додатками, укладені між позивачем та різними контрагентами, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та акти приймання виконаних будівельних робіт, відповідно до даних договорів; договір купівлі-продажу товарів (будівельних матеріалів) від 03.01.2013 року №1 та відповідно до нього видаткові накладні та податкові накладні, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) щодо транспортно-експедиційних послуг, за якими здійснювалась передача придбаних позивачем матеріалів ТОВ «Альтаір Компані», яке виконувало роботи на об'єктах будівництва.

В процесі розгляду справи відповідачем доказів крім тих, що містяться у матеріалах справи, до суду не надано, відомостей про наявність інших доказів, які могли б бути витребувані судом, відповідачем також не надано.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між ТОВ " Де Стейл Фасад" та ТОВ " Альтаір Компані" не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності; доказів того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому суд вважає, що відповідачем неправомірно збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість та застосовано штрафні (фінансові) санкції, у зв'язку із чим оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 31.12.2013 року №0008412208 підлягає скасуванню.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111,112, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Де Стейл Фасад» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31.12.2013 року №0008412208- задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 31.12.2013 року №0008412208.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Де Стейл Фасад» витрати по сплаті судового збору у розмірі 459 грн. 55 коп.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Л.О. Маруліна