Ухвала

від 13.03.2014 по справі 706/892/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/348/14Головуючий по 1 інстанції Категорія : 45 Олійник М. Ф. Доповідач в апеляційній інстанції Сіренко Ю. В. УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2014 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого Сіренко Ю. В. суддів Міщенко С. В. , Трюхан Г. М. при секретаріРибасюк О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 21 листопада 2013 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Фермерського господарства «Голден», третя особа: Відділ Держземагенства у Христинівському районі Черкаської області про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, вивчивши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, -

в с т а н о в и л а :

У травні 2013 року ОСОБА_6 звернулася до суду із зазначеним позовом, вказуючи про те, що на підставі рішення Шельпахівської сільської ради Христинівського району Черкаської області за № 13-07 від 11.10.2011 р. та державного акта № 414 від 12.11.2001 р. їй була надана у приватну власність земельна ділянка сільськогосподарського призначення, розташована за межами населеного пункту, площею 3,30 га.

01.06.2011 року відповідач запропонував їй укласти договір оренди вказаної земельної ділянки строком на 5 років.

Як орендодавець вона, ІНФОРМАЦІЯ_1, за станом здоров'я особисто не могла прибути до м.Христинівки, але нікому довіреності на здійснення державної реєстрації договору оренди земельної ділянки від 01.06.2011 р. не надавала, а Шельпахівська сільська рада Христинівського району такої довіреності не посвідчувала, тому ні сама вона, ні уповноважена від її імені особа вказаний договір у відділі Держкомзему у Христинівському районі Черкаської області не реєструвала.

Проте, 06.12.2012 р. без її відому та згоди вказаний договір був зареєстрований у відділі Держкомзему Христинівського району Черкаської області.

Ознайомившись із змістом договору та додатків до нього, вона виявила ряд неточностей та невідповідностей чинному цивільному законодавству України. Зокрема, договір був укладений нею із Фермерським господарством «Голден», а не із ОСОБА_7 як фізичною особою, але в акті прийому-передачі земельної ділянки від 01.06.2011 р. зазначено, що вона передає земельну ділянку не ФГ «Голден», а особисто ОСОБА_7, хоча в договорі не зазначено, що він є уповноваженим представником відповідача із зазначенням його посади.

Вказаний вище договір у відділі Держкомзему у Христинівському районі нею не реєструвався. Це свідчить про те, що договір зі сторони орендаря не відповідає моральним засадам суспільства і спрямований на зухвале захоплення орендарем її земельної ділянки у приватну власність.

З цих підстав позивачка вважає, що договір оренди земельної ділянки від 01.06.2011 р. між нею та відповідачем не відповідає вимогам ст.ст. 203, 210 ЦК України, ст. 125 ЗК України та іншим актам цивільного законодавства, оскільки підписаний зі сторони орендаря неповноважною особою, а нею у відділі Держкомзему Христинівського району не реєструвався, тому згідно із ст.215 ЦК України він є недійсним.

Рішенням Христинівського районного суду Черкаської області від 21 листопада 2013 року у задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення її позову.

Перевіривши рішення суду в порядку ст. 303 ЦПК України, заслухавши представника відповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтями 213, 214 ЦПК України передбачено, що рішення повинно бути законним і обгрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону ухвалене судове рішення відповідає.

Відповідно до вимог ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що згідно вимог ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою для визнання недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України. Частиною 2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що відсутність в договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Як на підставу визнання недійсним договору оренди землі, позивачка ОСОБА_6 посилається на те, що договір оренди землі підписаний зі сторони орендаря неповноважною особою, а саме, ОСОБА_7 як фізичною особою, крім того, договір оренди землі нею у відділі Держкомзему Христинівського району Черкаської області не реєструвався.

При цьому, суд виходив з того, що договір оренди землі підписаний повноважною особою - ОСОБА_7 як головою Фермерського господарства «Голден». Про те, що ОСОБА_7 є керівником - головою ФГ «Голден», стверджується Статутом ФГ «Голден» та витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо ФГ «Голден» станом на 19.07.2011 р., копії яких долучені до справи, досліджені судом та їм дана відповідна правова оцінка. (а.с. 30, 68-73)

Наявність у тексті договору запису прізвища ОСОБА_7 жодним чином не вказує на зміну орендаря, орендарем є юридична особа - ФГ «Голден», запис про яку також міститься у тексті договору у графі «Орендар». Запис про ОСОБА_7 є лише вказівкою на керівника юридичної особи - орендаря. Це стверджується і відтиском печатки ФГ «Голден» у договорі і поземельною книгою, згідно з якою орендарем земельної ділянки є ФГ «Голден». Зазаначене стосується і підписання ОСОБА_7 акта прийняття - передачі земельної ділянки від 01.06.2011 р., на якому також є відтиск печатки ФГ «Голден».

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, викладеними в оскаржуваному рішенні, вважаючи його законним та обґрунтованим з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до державного акту про право приватної власності на землю серії ІІ-ЧР № 003949, виданого 12.11.2001 р. Шельпахівською сільською радою Христинівського району ОСОБА_6 є власником земельної ділянки площею 3, 30 га, яка розташована на території Шельпахівської сільської ради Христинівського району Черкаської області.

1 червня 2011 року між нею та ФГ «Голден» було укладено договір оренди вказаної земельної ділянки строком на п'ять років.

Вказаний договір зареєстрований у відділі Держкомзему у Христинівському районі Черкаської області, про що в державному реєстрі земель вчинено запис 6 грудня 2012 року за № 7124688804002397.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, позивачка вказує, що договір оренди земельної ділянки від 1 червня 2011 року ні по суті, ні за змістом не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки укладений з неповноважною особою ФГ «Голден», а з фізичною особою ОСОБА_7, згідно акту прийому передачі земельна ділянка також передавалася не ФГ «Голден», а фізичній особі - ОСОБА_7, також вона не зверталась до Христинівського районного відділення Держкомзему для проведення державної реєстрації спірного договору, довіреності для здійснення такої реєстрації нікому не видавала.

На думку колегії суддів, вказані доводи не ґрунтуються на вимогах закону та є необґрунтованими з огляду на наступне.

Згідно з ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до положень ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст.638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні.

Відповідно до ч.1 ст.15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки), строк дії договору оренди: орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату, умови використання та цільове тлумачення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки, визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини, відповідальність сторін, умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про оренду землі», відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Спірний договір оренди землі підписаний повноважною особою - ОСОБА_7 як головою ФГ «Голден» і його повноваження стверджені Статутом ФГ «Голден» та витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо ФГ «Голден» станом на 19.07.2011 р.

Наявність у тексті договору запису прізвища ОСОБА_7 не вказує на зміну орендаря, орендарем є юридична особа - ФГ «Голден», запис про яку також міститься у тексті договору у графі «Орендар». Запис про ОСОБА_7 є лише вказівкою на керівника юридичної особи - орендаря. Це стверджується і відтиском печатки ФГ «Голден» у договорі і поземельною книгою, згідно з якою орендарем земельної ділянки є ФГ «Голден». Вказане стосується і підписання ОСОБА_7 акта прийняття - передачі земельної ділянки від

01.06.2011 р., на якому також є відтиск печатки ФГ «Голден».

Відповідно до ст.20 Закону України «Про оренду землі» укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації, право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Згідно з Прикінцевими положеннями договору оренди землі від 01.06.2011 р. договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Державну реєстрацію оспорюваного договору оренди землі було проведено відділом Держкомзему у Христинівському районі Черкаської області, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 06.12.2012 р. за № 7124688804002397.

Підставою для державної реєстрації була заява представника орендаря ФГ «Голден» (а.с. 83)

Відповідно до ч. 7 ст. 16 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обтяжень» в редакції, яка діяла станом на 06.12.2012 р., державна реєстрація прав проводиться на підставі заяви власника, іншого правонабувача, сторони павочину, за яким виникло право, уповноваженої ними особи або державного кадастрового реєстратора у випадках, передбачених цим Законом.

Таким чином, державна реєстрація договору оренди землі станом на 06.12.2012 р. здійснювалась за заявою однієї із сторін договору. Тому подання заяви від іншої сторони договору для цього не вимагалось.

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 1021 від 09.09.2009 р. «Про затвердження порядку ведення Поземельної книги і Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренді землі», зокрема. п.п.2 п.13-2 державну реєстрацію може провести і набувач земельної ділянки, яким є орендар.

Крім того, порушення порядку проведення державної реєстрації договору оренди землі не можуть бути підставою для визнання недійсним договору оренди землі, оскільки не передбачені законодавством, яке діяло на час державної реєстрації оспорюваного договору, в тому числі зазначеними вище нормативно-правовими актами.

Доказів обґрунтованості своїх позовних вимог, як передбачено ст. 60 ЦПК України позивачем не надано.

Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні спору всебічно і повно з'ясував та перевірив всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінив докази та дав їм належну правову оцінку, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, правильно визначив норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин та прийняв обґрунтоване і законне судове рішення.

Доводи апелянта не впливають на законність рішення суду першої інстанції, були предметом дослідження в суді першої інстанції та не дають підстав для скасування по суті правильного рішення суду.

Тому з огляду на викладене, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів апеляційну скаргу відхиляє, а рішення суду першої інстанції залишає без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати ,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - відхилити, а рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 21 листопада 2013 року у даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з часу проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції на протязі двадцяти днів.

Головуючий :

Судді :