Ухвала

від 30.01.2014 по справі 32/370-29/311-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" січня 2014 р. м. Київ К/9991/7459/11

№ К/9991/7459/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А., суддів: Блажівської Н.Є., Сіроша М.В., при секретарі: Луцак А.В.,

розглянувши у судовому засіданні

касаційну скаргу Приватного підприємства «Атланта»

на постанову Господарського суду м. Києва від 07.10.2010

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2011

у справі № 32/370-29/311-А Господарського суду м. Києва

за позовом Приватного підприємства «Атланта»

до 1. Державної податкової адміністрації України

2. Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду м. Києва від 07.10.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2011, у позові Приватного підприємства (ПП) «Атланта» до ДПІ у Солом'янському районі м. Києва про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 12.07.2004 № 000572309/3 про визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 547991,00 грн., від 20.11.2003 № 00058/0, від 04.02.2004 № 00058/1, від 01.06.2004 № 000582309/2 про визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток у сумі 1195617,60 грн. та рішення ДПА України від 15.04.2004 № 4713/10/25-1115 відмовлено.

Судові рішення вмотивовані висновком судів першої та апеляційної інстанцій про правомірне донарахування контролюючим органом ПП «Атланта» сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість та з податку на прибуток згідно із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, оскільки підприємство в порушення норм підпункту 7.1.1 пункту 7.1 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (Закон № 334/94-ВР) та пункту 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР) при визначенні податкових зобов'язань за наслідками здійснення бартерних операцій з поставки товару (нафти сирої) для розрахунку взяло базу оподаткування, яка менша рівня звичайних цін.

У касаційній скарзі ПП «Атланта» просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій пунктів 1.6, 1.19 ст. 1, підпункту 7.1.1 пункту 7.1 ст. 7 Закону № 334/94-ВР, пункту 4.8 ст. 4 Закону № 168/97-ВР, частин 4, 5 ст. 82,частини 1 ст. 86, пункту 3 частини 1 ст. 163, пункту 3 частини 1 ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС).

Заперечуючи проти касаційної скарги, ДПІ у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (правонаступник ДПІ у Солом'янському районі м. Києва) просить відмовити в задоволенні скарги як безпідставної.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

У судовому процесі встановлено, що ПП «Атланта» на підставі договору № 01/09-01 від 01.09.2003, актів приймання-передачі від 30.09.2003 придбав у ПП «Дікон» нафту сиру в кількості 125362 тонни на загальну суму 131750447,32 грн., в тому числі ПДВ - 21958407,92 грн. Цей же товар (тих же якісних характеристик і в такій же кількості) позивач відповідно до договору № 010903-02 від 01.09.2003 та актів передачі від 30.09.2003 продав ТОВ «Юкон» по ціні 128761403,74 грн., в тому числі ПДВ - 21460233,96 грн.

У розрахунок за нафту ТОВ «Юкон» передало позивачу векселі власної емісії та емісії ТОВ «Лінос» загальною номінальною вартістю 128761403,74 грн., що підтверджується актами приймання-передачі векселів від 30.09.2003, підписаних між ТОВ «Юкон» та позивачем.

Застосувавши норми пунктів 1.6, 1.9, 1.31 ст. 1 Закону № 334/94-ВР, суди першої та апеляційної інстанцій зробили правильний висновок щодо сутності господарської операції з поставки позивачем нафти сирої ТОВ «Юкон» як бартерної. Правильність такого висновку підтверджується встановленим в судовому процесі фактом проведення розрахунку за нафту не у грошовій формі, що відповідно до норми пункту 1.9 ст. 1 Закону № 334/94-ВР є ознакою бартеру (товарного обміну).

Порядок податкового обліку бартерних операцій встановлений нормами підпункту 7.1.1 пункту 7.1 ст. 7 Закону № 334/94-ВР та пункту 4.2 ст. 4 Закону № 168/97-ВР, відповідно до положень яких база оподаткування при визначенні податкових зобов'язань за наслідками таких операцій визначається виходячи з договірної ціни, але не нижчої за звичайні ціни.

Суди попередніх інстанцій правильно застосували норму підпункту 1.20.2 пункту 1.20 ст. 1 Закону № 334/94-ВР, визнавши, що звичайною ціною на нафту сиру, яку позивач продав ТОВ «Юкон», буде 131750447,32 грн., тобто ціна, яка склалася на ринку станом на 30.09.2003, свідченням чого є факт придбання позивачем нафти в цей же день без наведення з його сторони доводів щодо наявності об'єктивних обставин, які б змусили його купити нафту за ціною, що не відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Враховуючи наведене, висновок судів попередніх інстанцій про правомірність прийнятих ДПІ податкових повідомлень-рішень, якими ПП «Атланта» визначені податкові зобов'язання у зв'язку з порушенням норм підпункту 7.1.1 пункту 7.1 ст. 7 Закону № 334/94-ВР та пункту 4.2 ст. 4 Закону № 168/97-ВР внаслідок визначення бази оподаткування з продажу ТОВ «Юкон» нафти сирої за ціною, що нижче за звичайні ціни, та рішення ДПА України, прийнятого в процедурі апеляційного узгодження визначених цими податковими повідомленнями-рішеннями сум податкових зобов'язань, яким останні залишені без змін, відповідає обставинам у справі та правильному застосуванню норм матеріального і процесуального права.

Доводи, викладені в касаційній скарзі на її обґрунтування, не спростовують правильність цього висновку.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин підстави для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій відсутні.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства «Атланта» залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду м. Києва від 07.10.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: Н.Є. Блажівська М.В. Сірош