Постанова

від 05.03.2014 по справі 813/629/14

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 березня 2014 року № 813/629/14

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Сидор Н.Т.,

за участі секретаря судових засідань Цар Х.М.,

представника позивача Кунащук І.В.,

представника відповідача Холявки І.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Новобудпроект» до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

в с т а н о в и в :

Приватне підприємство «Новобудпроект» (далі - ПП «Новобудпроект», позивач) звернулось до Львівського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - ДПІ у Личаківському районі м. Львова, відповідач), у якому позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 14.01.2014 року №66/22-40/310.

В обґрунтування позовних вимог ПП «Новобудпроект» зазначило, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акту перевірки відповідача, в основу якого взяті акти інших податкових органів про неможливість звірки його контрагентів у зв'язку з відсутністю таких за місцезнаходженням. Вважають, що такі акти не є підставою для висновку про неможливість реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами. Позивач наголосив на недопустимості такого підходу податкового органу до оцінки правомірності формування ним податкового кредиту, тому підприємство не може автоматично бути правопорушником на тій лише підставі, що його контрагентів у 2013 році не вдалось перевірити.

Позивач зазначає, що його господарські операції з ТзОВ «Лідерком», ПП «Юридична фірма «Фортеця» підтверджені належними документами бухгалтерського та податкового обліку, належним чином оформлені та повністю відповідають вимогам Податкового кодексу України та Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», відтак повністю підтверджують реальність здійснення господарських операцій. Долучені до матеріалів справи документи, на думку позивача, повністю спростовують висновки відповідача про безтоварність господарських операцій, а тому прийняте на їх основі податкове повідомлення-рішення є протиправним і підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю, надала суду пояснення аналогічні доводам, викладеним у позові, просила суд задовольнити позов повністю. Також, зазначила, що виходячи із змісту акту перевірки від 31.12.2013року №242/22-40/33711530, один з контрагентів - ПП «Юридична фірма «Фортеця» не знаходилась за зареєстрованим місцезнаходженням та фактичною адресою у травні 2013 року, в результаті чого ДПІ у Печерському районі м Києва 14.05.2013 року складено акт перевірки №1642/22.8/36520226, в якому зазначено, що у зв'язку з відсутністю за податковою та фактичною адресою вказаної юридичної особи, проведення зустрічної звірки є неможливим. Водночас, в акті від 31.12.2013 року № 242/22-40/33711530 вказано, що свідоцтво платника ПДВ ПП «Юридична фірма «Фортеця» анульоване 20.02.2012 року у зв'язку з ліквідацією банкрута. Відтак, як стверджено позивачем, підставною була відсутність ПП «Юридична фірма «Фортеця» за зареєстрованим та фактичним місцезнаходженням у травні 2013 року, оскільки така станом на 20.02.2012 року була ліквідована. Представник позивача зазначила, що в подальшому ПП «Новобудпроект» використав будівельні у господарській діяльності, про що подала підтверджуючі документи.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечив повністю з підстав, викладених в письмових запереченнях на позовну заяву, зміст яких зводиться до наступного. Оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі висновків акта перевірки від 31.12.2013 року № 242/22-40/33711530, складеного за наслідками позапланової виїзної перевірки ПП «Новобудпроект» на період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року з ПП «Юридична фірма «Фортеця», з ТзОВ «Лідерком» за період 01.09.2011 року по 29.02.2012 року Під час перевірки з'ясувалось, що контрагенти платника податку не мали можливості здійснювати господарські операції у зв'язку з н підтвердженням ними первинними документами вказаних господарських операції через неможливість їх перевірки у зв'язку з відсутністю за їх місцезнаходженням, в силу відсутності необхідного обсягу виробничих потужностей. Щодо ТзОВ «Лідерком», то податковий орган прийшов до висновку, що за відсутності основних фондів та трудових ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності, таке не могло проводити господарські операції. Також підставою для висновків, викладених в акті перевірки стали протоколи допиту директорів ПП «»Юридична фірма «Фортеця» (ОСОБА_4), ТзОВ «Лідерком» (ОСОБА_5), які заперечували свою причетність до реєстрації та діяльності даних підприємств. З цих підстав, як стверджує відповідач, позивачем завищено податковий кредит по безтоварних операціях з ПП «Юридична фірма Фортеця», ТзОВ «Лідерком» на загальну суму 42 500,00грн. Саме з цих мотивів податковий орган прийняв оскаржуване податкове повідомлення-рішення, і на думку останнього підстав для його скасування немає.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Державною податковою інспекцією у Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області проведено позапланову виїзну перевірку ПП «Новобудпроект» з питань взаємовідносин з ПП «Юридична фірма «Фортеця» (ЄДРПОУ 36520226) за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року, та з ТзОВ «Лідерком» (ЄДРПОУ 35197074) за період з 01.09.2011 року по 29.02.2012 року.

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області складено Акт перевірки від 31.12.2013 року №242/22-40/33711530.

В акті перевірки зазначено, що платник податку допустив заниження податку на додану вартість в загальній сумі 42500, 00 грн. по господарських взаємовідносинах з ПП «Юридична фірма «Фортеця», ТзОВ «Лідерком».

До такого висновку в частині взаємовідносин з ПП «Юридична фірма «Фортеця» при проведенні перевірки позивача відповідач дійшов, ґрунтуючись на протоколі допиту свідка ОСОБА_4 (директора ПП «Юридична фірма «Фортеця»), протоколі допиту свідка ОСОБА_5 (директора ТзОВ «Лідерком») та Акту ДПІ у Печерському районі м. Києва № 1642/22.8/36520226 від 14.05.2013 року. По факту вказаних взаємовідносин, відповідачем встановлено факт завищення податкового кредиту з ПДВ в липні 2011 року на суму 20 833, 00 грн. та в серпні 2011 року на суму 6 667, 00 грн.

Відносно фінансово-господарських операцій позивача та ПП «Юридична фірма «Фортеця» відповідач вважає такі вдаваними, та прийшов до висновку про завищення ПП «Новобудпроект» податкового кредиту з ПДВ на суму 27 499, 76 грн., в тому числі за липень на суму 20 833 грн., та в серпні - 2011 року на суму 6667 грн. До такого висновку, як вбачається із змісту акту перевірки від 31.12.2012 року відповідач прийшов на підставі акту перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва від 14.05.2013 року №1642/22.8/36520226, в якому зазначено, що у зв'язку з відсутністю за податковою та фактичною адресою вказаної юридичної особи, проведення зустрічної звірки ТОВ «Юридична фірма «Фортеця» є неможливим. Також, відповідач прийшов до висновку нарахування податкового зобов'язання на підставі наявності протоколу допиту свідка - директора ПП «Юридична фірма «Фортеця» ОСОБА_4 від 26.07.2012 року.

З питання господарських взаємовідносин позивача та ТзОВ «Лідерком», відповідач прийшов до висновку про завищення ПП «Новобудпроект» податкового кредиту з ПДВ за вересень 2011 року на суму 6 667, 00 грн., за жовтень 2011 року на суму 8 333, 00 грн. До такого висновку, як свідчить зміст акту перевірки від 31 грудня 2013 року, відповідач прийшов на підставі протоколу допита свідка ОСОБА_5 (директора ТзОВ «Лідерком»), відповідно до пояснень якого, він фактичної господарської діяльності на ТзОВ «Лідерком» не проводив. Іншим доводом в акті перевірки зазначено, що на підставі акта перевірки від 17.05.2013 року № 1698/22-8/35197074 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «Лідерком» (код ЄДРПОУ 35197074) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період діяльності з 1.09.2011 року по 29.02.2012 року», складеного ДПІ у Печерському районі м. Києва, відповідно до висновків якого при проведенні аналізу податкової звітності, відсутня будь-яка інформація про наявні складські приміщення, наявність автомобільного та іншого транспорту, устаткування для здійснення фінансово-господарської діяльності. ДПІ у Печерському районі м. Києва прийшла до висновку, що для проведення перевірки своєчасності відображення в обліку та звітності операцій по фінансово-господарських відносинах з контрагентами постачальниками та контрагентами-покупцями за період 01.09.2011 року по 29.02.2012 року не є можливими, у зв'язку з неврученням посадовим особам запиту про надання пояснень та їх документальне підтвердження через неможливість встановити місцезнаходження ТзОВ «Лідерком».

Згідно з цим актом, фактичне місцезнаходження контрагента ТзОВ «Лідерком» встановити неможливо, в ході аналізу податкової звітності встановлено відсутність інформації про наявні в них об'єкти нерухомого майна, транспортні засоби, трудові ресурси, що робить фактичне виконання угод неможливим. Отже, податковим органом встановлена відсутність у необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей та надання послуг чи здійснення робіт в силу відсутності відповідного персоналу, транспортних засобів, приміщень та матеріальних ресурсів, при значних обсягах купівлі та реалізації товарів (робіт, послуг).

Зазначене вище, як вказано в акті перевірки, підтверджує неможливість реального здійснення господарських операцій ТзОВ «Лідерком», ПП «Юридична фірма «Фортеця», а, отже, і відсутність фактичного отримання позивачем товарно-матеріальних цінностей, робіт, послуг від даних суб'єктів господарювання.

Також в акті перевірки від 31.12.2013 року вказано, що позивачем під час перевірки не надано податковому органу документів щодо транспортування товару, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей по господарських операцій з поставки товару ПП «Юридична фірма «Фортеця», ТзОВ «Лідерком».

Згідно висновків Акта перевірки встановлено порушення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість в сумі 42 500, 00 грн., в тому числі: в червні 2011 року на суму 20 833, в серпні 2011 року на суму 1060 грн., в вересні 2011 року на суму 12 274, в жовтні 2011 року на суму 8306 грн., в листопаді 2011 року на суму 27 грн.

На підставі Акта перевірки Державною податковою інспекцією у Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області 14.01.2014 року прийнято податкове повідомлення - рішення №66/22-40/310, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість на 42 500, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 10 625, 00 грн.

На основі долучених до справи письмових доказів суд встановив наступні обставини щодо взаємовідносин позивача та його контрагентів:

По взаємовідносинах з ПП «Юридична фірма «Фортеця».

01.07.2011 року ПП «Юридична фірма «Фортеця» та позивач уклали договір поставки №2, відповідно до умов якого ПП «Юридична фірма «Фортеця», як постачальник, зобов'язується протягом дії цього договору поставити товар у кількості, по ціні та в терміни узгоджені сторонами, а позивач зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених договором. Загальна ціна договору визначається сумою товару, вказаного у видаткових накладних.

На виконання умов цього договору ПП «Юридична фірма «Фортеця» поставляло товар позивачу, що підтверджується видатковими накладними на отримання товару: №3/08-03 від 03.08.2011 року на суму 10 186 грн., в т.ч. ПДВ 1697, 73 грн., №08/08-02 від 08.08.2011 року на суму 6 864, 87 грн. в т.ч. ПДВ 1140, 14 грн., №11/07-04 від 11.07.2011 року на суму 40 001, 32 грн. в т.ч. ПДВ 6666, 88 грн., №11/07-03 від 11.07.2011 року на суму 36 005, 9 грн. в т.ч. ПДВ 6000, 98 грн., №08/08-03 від 08.08.2011 року на суму 22 971, 73 грн. в т.ч. ПДВ 27 499, 76 грн., №11/07-01 від 11.07.2011 року на суму 21 972, 6 грн. в т.ч. ПДВ 3662, 10 грн., №11/07-02 від 11.07.2011 року на суму 27 020,18 грн. в т.ч. ПДВ на суму 4503, 36 грн.

Позивач здійснював оплату поставленого товару повністю шляхом безготівкових розрахунків, що підтверджується банківськими виписками від 08.08.2011 року, від 12.07.2011 року, та стверджується відповідачем в акті перевірки від 31.12.2013 року (арк. 3 акту перевірки).

По факту виконання господарських операцій ПП «Юридична фірма «Фортеця» видало позивачу податкові накладні: №23 від 03.08.2011 року на суму ПДВ 1697, 73 грн., №66 від 8.08.2011 року на суму ПДВ 1140, 14 грн., №70 від 08.08.2011 року на суму ПДВ 3828, 79 грн., 73 від 11.07.2011 року на суму ПДВ 6666, 88грн., №72 від 11.07.2011 року на суму ПДВ 6000, 98 грн., №71 від 11.07.2011 року на суму ПДВ 4503, 36 грн., №70 від 11.07.2011 року на суму ПДВ 3662, 1 грн.

На підставі перерахованих вище податкових накладних, отриманих по факту поставки будівельних матеріалів на загальну суму 164 999, 00 грн., в т.ч. ПДВ - 27 499, 76грн., позивач відніс до складу податкового кредиту з податку на додану вартість: в липні 2011 року - 20 833, 00 грн., в серпні 2011 року - 6 667, 00 грн.

У подальшому поставлені ПП «Юридична фірма «Фортеця» будівельні матеріали, включено позивачем в акти приймання виконаних будівельних робіт форма КБ-2в (з додатками: довідки про вартість виконаних робіт (форма КБ-3), відомості використаних ресурсів з замовниками позивача таких робіт з відповідним нарахування податкових зобов'язань) за період липень 2011 року - грудень 2011 року, а саме: 1) роботи капітальному ремонту даху районного народного дому за адресою Львівська область, м.Пустомити, вул. Грушевського, 15; 2) ремонт приміщень Оброшинського амбулаторної загальної практики сімейної медицини; 3) роботи по капітальному ремонту приміщень Оброшинської амбулаторії в м. Оброшино Пустомитівського району Львівської області; 4) улаштування огорожі навколо дитячого будинку у с.Чижиків Пустомитівського району Львівської області.

По взаємовідносинах з ТзОВ «Лідерком».

23.09.2011 року ТзОВ «Лідерком» та позивач уклали договір поставки товари, відповідно до умов якого ТзОВ «Лідерком» зобов'язується протягом дії цього договору поставити будівельні матеріали, а позивач зобов'язується прийняти їх та оплатити на умовах, визначених договором. Вартість поставленого товару визначається загальною вартістю товару, вказаною у видаткових накладних.

На виконання умов цього договору ТзОВ «Лідерком» у вересні та жовтні 2011 року поставило товар позивачу, що підтверджується видатковими накладними: №РН-9-26002 від 26.09.2011 року на суму 18 522, 59 грн., в т.ч. ПДВ 3087, 09 грн., №РН-9-26003 від 26.09.2011 року на суму 50 000 грн., в т.ч. ПДВ 8 333, 33 грн., №РН-10-0405 від 04.10.2011 року на суму 21 477, 4 грн. в т.ч. ПДВ 3579, 57 грн.

По факту господарських операцій ТОВ «Лідерком» видало ПП «Новобудпроект» податкові накладні: №162 від 26.09.2011 року на суму ПДВ 3087, 09 №163 від 26.09.2011 року на суму ПДВ 3579, 57 грн., №35 від 4.10.2011 року на суму ПДВ 8333, 33 грн.

Розрахунки між позивачем та ТзОВ «Лідерком» за отримані будівельні матеріали були здійснені в безготівковому порядку. Позивач повністю оплатив поставлений товар, що підтверджується долученими позивачем банківськими виписками від 26.09.2011 року, від 04.10.2011 року, та підтверджується відповідачем (арк.5 акту перевірки від 31.12.2013 року).

На підставі перерахованих вище податкових накладних, отриманих по факту поставки будівельних матеріалів на загальну суму 89 999, 94 грн., в т.ч. ПДВ 14 999, 99 грн., позивач відніс до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за вересень 2011 року на суму 6 667, за жовтень 2011 року на суму 8 333 грн.

У подальшому товарно-матеріальні цінності, використані позивачем в господарській діяльності при виконанні ремонтно-будівельних робіт:1) роботи капітальному ремонту даху районного народного дому за адресою: Львівська область, м. Пустомити, вул. Грушевського, 15; 2) ремонт приміщень Оброшинського амбулаторної загальної практики сімейної медицини; 3) роботи по капітальному ремонту приміщень Оброшинської амбулаторії в м. Оброшино Пустомитівського району Львівської області; 4) улаштування огорожі навколо дитячого будинку у с.Чижиків Пустомитівського району Львівської області. Отримані від ТзОВ «Лідерком» будівельні матеріали включено в акти приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) за період липень 2011 року - грудень 2011 року. Наведене підтверджується долученими позивачем актами виконаних робіт з додатками: довідки про вартість виконаних робіт (форма КБ-3), відомості використаних матеріальних та трудових ресурсів.

Надаючи правову оцінку спірних правовідносин суд виходив з наступних приписів.

Згідно п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 14.1.181 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Із положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відтак, господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції.

Згідно п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Як визначено в ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.201.10 ст.201 ПК України).

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Згідно до п. 7.3. ст. 7 ПК України будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Перелік підстав, відповідно до яких платник податку не має права відносити відповідні суми до податкового кредиту наведено у п.198.6 ст. 198 ПК України, а, відтак, виходячи із змісту п.7.3. ст. 7 ПК України, перелік цих підстав є вичерпним.

При вирішенні спору суд виходить з наступних мотивів.

Приватне підприємство «Новобудпроект» зареєстроване як юридична особа 11.08.2005 року виконавчим комітетом Львівської міської ради. Основним видом діяльності названого підприємства є будівельно-ремонтні роботи. ПП «Новобудпроект», як вказано відповідачем в акті перевірки має ліцензію на здійснення господарської діяльності пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, яка видана інспекцією держархбудконтролю у Львівській області 22.09.2010 року АВ 558726, з терміном дії 22.09.2010 року по 22.09.2015 року.

За фактами господарських операцій з поставки товару, позивач отримував будівельні матеріали від ПП «Юридична фірма «Фортеця» та ТзОВ «Лідерком» згідно видаткових накладних: №3/08-03 від 03.08.2011 року на суму 10 186 грн., в т.ч. ПДВ 1697, 73 грн., №08/08-02 від 8.08.2011 року на суму 6 864, 87 грн. в т.ч. ПДВ 1140, 14 грн., №11/07-04 від 11.07.2011 року на суму 40 001, 32 грн. в т.ч. ПДВ 6666, 88 грн., №11/07-03 від 11.07.2011 року на суму 36 005, 9 грн. в т.ч. ПДВ 6000, 98 грн., №08/08-03 від 8.08.2011 року на суму 22 971, 73 грн. в т.ч. ПДВ 27 499, 76 грн., №11/07-01 від 11.07.2011 року на суму 21 972, 6 грн. в т.ч. ПДВ 3662, 10 грн., №11/07-02 від 11.07.2011 року на суму 27 020,18 грн. в т.ч. ПДВ на суму 4503, 36 грн., №РН-9-26002 від 26.09.2011 року на суму 18 522, 59 грн., в т.ч. ПДВ 3087, 09 грн., №РН-9-26003 від 26.09.2011 року на суму 50 000 грн., в т.ч. ПДВ 8 333, 33 грн., №РН-10-0405 від 4.10.2011 року на суму 21 477, 4 грн. в т.ч. ПДВ 3579, 57 грн.

Так, підставою для формування податкового кредиту позивача були податкові накладні встановленої форми та змісту, виписані ПП «Юридична фірма «Фортеця» та ТзОВ «Лідерком» за наслідками операцій з реалізації будівельних матеріалів: № 23 від 3.08.2011 року на суму ПДВ 1697, 73 грн., № 66 від 8.08.2011 року на суму ПДВ 1140, 14 грн., № 70 від 8.08.2011 року на суму ПДВ 3828, 79 грн., № 73 від 11.07.2011 року на суму ПДВ 6666, 88грн., № 72 від 11.07.2011 року на суму ПДВ 6000, 98 грн., № 71 від 11.07.2011 року на суму ПДВ 4503, 36 грн., № 70 від 11.07.2011 року на суму ПДВ 3662, 1 грн., № 162 від 26.09.2011 року на суму ПДВ 3087, 09 № 163 від 26.09.2011 року на суму ПДВ 3579,57 грн., № 35 від 4.10.2011 року на суму ПДВ 8333, 33 грн. Відповідач не заперечує відповідність первинних документів бухгалтерського та податкового обліку вимогам законодавства.

Крім наведеного, судом встановлено, що висновки, викладені в акті перевірки від 31.12.2013 року, які слугували підставою винесення оскаржуваного податкового податкового повідомлення-рішення про заниження ПП «Новобудпроект» податку на додану вартість, зокрема: за червень 2011 року на суму 20 833 грн., серпень 2011 року на суму 1 060, 00 грн., жовтень 2011 року на суму 8 306, 00 грн., листопад 2011 року на суму 27 грн., суперечать змісту акту перевірки, зокрема, як в частині періоду формування податкового кредиту ПП «Новобудпроект» (помісячно), так і в частині сум такого зобов'язання. Так, відповідно змісту акту перевірки від 31.12.2013 року та всупереч вказаним висновкам такого акту податковим органом не встановлено порушень щодо формування податкового кредиту з ПДВ ПП «Новобудпроект» за червень 2011 року, за листопад 2011 року, а суми податкового кредиту з ПДВ за серпень 2011 року, вересень 2011 року, жовтень 2011 року, вказані відповідачем невірно.

Доводи відповідача щодо ненадання під час перевірки документів на транспортування товару, довіреностей на отримання товару спростовуються умовами договорів з ПП «Юридична фірма «Фортеця» та ТзОВ «Лідерком», відповідно до яких обов'язок поставки товару покладався на постачальника. Окрім наведеного, у взаємовідносинах з ПП Юридична фірма «Фортеця», вартість транспортування товару відповідно до умов договору поставки № 2 від 01.07.2011 року включалась окремим рядком до видаткових накладних, а, відтак оплачена позивачем.

Щодо транспортування товару ТзОВ «Лідерком», то відповідно до умов договору поставки № 9 від 23.09.2011 року, така здійснюється власними силами, засобами та за рахунок постачальника в межах Львівської області.

Аргумент відповідача про відсутність довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей спростовано поясненнями свідка ОСОБА_6, відповідно до яких усі видаткові накладні на отримання підписувались керівником ПП «Новобудпроект» ОСОБА_6 в дату фактичного отримання ним товару від ПП «Юридична фірма «Фортеця», ТзОВ «Лідерком».

Відтак, суд не вбачає непредставлення позивачем документів на транспортування товару чи довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей порушенням позивачем норм податкового законодавства, що можуть слугувати підставою для винесення податкового повідомлення-рішення.

Окрім наведеного, показами свідка ОСОБА_6 спростовано доводи відповідача про відсутність відомостей про дату підписання договору з ПП «Юридична фірма «Фортеця», та відсутність договору з ТзОВ «Лідерком».

Суд не бере до уваги як належний та допустимий доказ покликання відповідача на акт перевірки № 164/228/36520226 від 14.05.2013 року, винесений ДПІ у Печерському районі м. Києва, який відповідач цитує у акті перевірки від 31.12.2013 року з огляду на те, що: 1) зі змісту акту від 31.12.2012 року слідує, що неможливість провести перевірку ДПІ у Печерському районі м. Києва ПП «Юридична фірма «Фортеця» була у травні 2013 року, про що свідчить дата складання акту. Водночас, як стверджує відповідач у акті від 31.12.2013 року ПП «Юридична фірма «Фортеця» ліквідована у зв'язку з банкрутством, у зв'язку з чим свідоцтво платника ПДВ ПП «Юридична фірма «Фортеця» анульовано 20.02.2012 р. Відтак, така особа припинилась у 2012 році, тому неможливість її перевірки у травні 2013 року є логічним; 2) у процитованому акті перевірки №164/228/36520226 від 14.05.2013 року, винесеному ДПІ у Печерському районі м. Києва, йдеться про неможливість перевірки ТОВ «Юридична фірма «Фортеця», в той час як фінансово-господарські відносини ПП «Новобудпроект» існували з ПП «Юридична фірма «Фортеця»; 3) відповідач всупереч вимогам ухвали суду від 6 лютого 2014 року не надав суду акт перевірки №164/228/36520226 від 14.05.2013 року, винесений ДПІ у Печерському районі м. Києва.

Досліджені в судовому засіданні первинні документи на підтвердження зазначених вище обставин, у повній мірі відображають зміст господарських операцій, їх вартісні та кількісні показники. Крім того, придбані будівельні матеріали надалі використано у господарській діяльності ПП «Новобудпроект», що підтверджено належними та допустимими доказами.

В подальшому для виконання зобов'язань перед контрагентами - замовниками платник податку самостійно виконував роботи з використанням будівельних матеріалів, отриманих від ПП «Юридична фірма «Фортеця» та ТзОВ «Лідерком», та відображав такі господарські операції в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджується актами виконаних робіт (форма КБ-2в), показами свідка - директора ПП «Новобудпроект» ОСОБА_6 та не заперечується відповідачем.

Отже, наведені податковим органом в акті перевірки висновки про те, що неможливість реального здійснення господарських операцій ПП «Юридична фірма «Фортеця», ТзОВ «Лідерком», відсутність їх за місцезнаходженням у дати перевірки у 2013 році свідчить також і про відсутність фактичного отримання товарно-матеріальних цінностей - будівельних матеріалів від даних суб'єктів господарювання у 2011 році, свого підтвердження в матеріалах справи не знайшли.

Суд звертає увагу на те, що Податковий кодекс України не ставить в залежність право на включення сум сплаченого ПДВ до податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Якщо контрагент позивача не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо контрагента позивача.

Відтак, позивач за жодних умов не повинен нести відповідальності за виконання своїми контрагентами обов'язків платників податків. Платник податку на додану вартість не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням контрагентами вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності та дотримання вимог податкового законодавства.

Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 31.01.2011 року у справі № 21-47а10.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Також відповідач долучив до матеріалів справи копії протоколів допиту свідка ОСОБА_5 (директора ТзОВ «Лідерком»,) свідка ОСОБА_4 (директора ПП «Юридична фірма «Фортеця»), та вказує, що такі протоколи є доказом, з якого прямо вбачається, що спірні господарські операції були безтоварними.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Вина осіб у зайнятті фіктивним підприємництвом чи у підробленні документів може встановлюватися лише вироком суду, адже такі діяння є кримінально карані. Відповідачем не було надано вироку суду з якого б вбачалася вина певних осіб у зайнятті фіктивним підприємництвом щодо підприємств постачальників позивача, чи вироку суду з якого б вбачалася вина певних осіб у підробленні документів первинного бухгалтерського обліку.

За таких умов протоколи допиту свідків самі по собі не можуть вказувати на фіктивність діяльності підприємства та на безтоварність господарських операцій.

Суд звертає увагу відповідача на те, що у разі встановлення вироком суду, який набрав законної сили, вини певних осіб у підробленні документів чи зайнятті фіктивним підприємництвом постанова суду може бути переглянута у зв'язку з нововиявленими обставинами. (ст. 245 КАС України).

Крім того, в матеріалах справи міститься копія постанови про закриття кримінальної справи №41/0279 в частині пред'явленого обвинувачення, відповідно до якої старший слідчий з ОВС СВ ДПС у Хмельницькій області капітан податкової міліції Кухар О.П., розглянувши матеріали кримінальної справи №41/0279 постановив закрити кримінальну справу №41/0279 в тому числі в частині пред'явленого директору ТзОВ «Лідерком» ОСОБА_5 обвинувачення щодо пособництва у фіктивному підприємництві, а також щодо директора ПП «Юридична фірма «Фортеця» ОСОБА_4 за недоведеністю вини та відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 205 КК України.

Суд, вирішуючи спір по суті, також зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому, вирішуючи з урахуванням наведених вище обставин та норм законодавства спір по суті, суд виходить також з того, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, на що звертає увагу у своєму роз'ясненні ВАС України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.

Оскаржуване рішення оцінюється судом, виходячи з доведеності з боку податкового органу тих обставин (фактичних підстав) і норм права (юридичних підстав), які наведені податковим органом в Акті перевірки, що забезпечує дотримання принципу правової визначеності при вирішенні спірних взаємовідносин.

В даному випадку, як приходить до висновку суд, відповідач, в порядку виконання обов'язку визначеного ч. 2 ст. 71 КАС України, та з урахуванням приписів ч. 1 ст. 138 КАС України (щодо предмету доказування), не довів належними та допустимими доказами наявності обставин, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства, наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування спірних сум податкових вигод, а відтак ДПІ не довела законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення.

Доводи, покладені податковим органом в основу висновків Акту перевірки та оскаржуваного рішення, є доволі гіпотетичними та неприпустимо спрощеними, висновки ДПІ по суті ґрунтуються на припущеннях та недоведених обставинах, які, до того ж, не забезпечені логічним зв'язком між собою, з огляду на що висновки Акту перевірки не можуть бути підставою для висновків про порушення позивачем податкового законодавства за відносинами із зазначеним контрагентом та підставою для прийняття спірного рішення.

Крім того, як вбачається із змісту актів про неможливість проведення зустрічних звірок, процедура проведення звірок не була ініційована відповідачем по даній справі у зв'язку з проведенням перевірки позивача, як-то передбачено п. 3 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого постановою КМ України від 27.12.2010 року № 1232.

При цьому, суд відзначає, що сама по собі неможливість реалізації органом ДПІ визначеної законодавством компетенції щодо проведення зустрічних звірок контрагентів не може вважатись доказом вчинення порушень податкового законодавства. Отже, акти про неможливість проведення зустрічних звірок не можуть розглядатися як належне підтвердження фактів порушення платником податків податкового законодавства, здобуте в ході перевірки.

Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У даному випадку, заперечуючи проти адміністративного позову, ДПІ у Шевченківському районі м. Львова не надало суду належних доказів на підтвердження правомірності та обґрунтованості прийняття оскаржуваного позивачем податкового повідомлення-рішення.

З огляду на припис зазначеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків відмовлено у наданні податкових вигод, зокрема, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Згідно ст. ст. 49, 70 КАС України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобов'язані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень, що відповідачем зроблено не було.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем переконують в обґрунтованості позовних вимог.

Таким чином, з врахуванням змісту ст. 162 КАС України, позовні вимоги Приватного підприємства «Новобудпроект» до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.01.2014 року №66/22-40/310, підтверджені належними та допустимими доказами та підлягають задоволенню повністю.

Суд присуджує з Державного бюджету України, відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, всі здійснені стороною, яка не є суб'єктом владних повноважень, та документально підтверджені судові витрати, на користь якої ухвалене судове рішення.

Керуючись ст. ст. 4, 7-11, 14, 69-72, 86, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення, прийняте Державною податковою інспекцією у Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області від 14.01.2014 року №66/22-40/310.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Новобудпроект» (79495, Львів-Винники, вул. Ломоносова, 33, ЄДРПОУ 33711530) судові витрати в розмірі 182 (сто вісімдесят дві) гривні 70 копійок.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя Сидор Н.Т.

Повний текст постанови складено та підписано 11.03.2014 року.