Постанова

від 03.03.2014 по справі 826/1217/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 березня 2014 року 13:45 № 826/1217/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шулежка В.П.,

при секретарі Пасічнюк С.В.,

за участю сторін:

представника позивача - Пономаренко Я.В.,

представника відповідача - Ісаєв С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ПВК «Енергозберігаючі технології» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «ПВК «Енергозберігаючі технології» (далі - позивач, ТОВ «ПВК «Енергозберігаючі технології») до Державної податкової інспекції в Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ в Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про визнання протиправними дій ДПІ в Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві щодо встановлення порушень податкового законодавства з боку ТОВ «ПВК «Енергозберігаючі технології» та скасування податкового повідомлення рішення від 12.11.2013 року №0006632208.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на думку позивача, відповідачем при проведенні позапланової виїзної перевірки позивача порушено встановлений законодавством порядок організації та проведення такої перевірки.

Крім того, позивач зазначив, що прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення не відповідає дійсним обставинам та нормам чинного законодавства, оскільки господарські операції здійснені з дотриманням положень чинного господарського і цивільного законодавства, внаслідок неоднакового застосування одних і тих самих норм податкового права, а тому позивач вважає прийняте рішення таким, що підлягає скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, викладених у письмових запереченнях та пояснив суду, що вважає податкове повідомлення-рішення винесено правомірно, обґрунтовано та відповідно до чинного законодавства.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «ПВК «Енергозберігаючі технології» зареєстроване Головним управлінням Міндоходів у м. Києві за № 1068 102 0000 029 855, відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію від 09.08.2012 року.

Як платник податків ТОВ «ПВК «Енергозберігаючі технології» взяте на податковий облік від 13.08.2012 року за № 233578. Також, позивач зареєстрований платником податку на додану вартість від 19.09.2012 року № 200071062, індивідуальний податковий номер 383156326502.

Відповідачем на підставі п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України з метою здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплатою податків та зборів видано наказ від 24.10.2013 року № 1258 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки.

В подальшому, на підставі наказу від 24.10.2013 року № 1258, направлення від 25.10.2013 року № 2803/22-08, згідно з п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку діяльності позивача з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Соладей-Україна» (код ЄДРПОУ 38005314), ТОВ «Р.Є.К.А.» (код ЄДРПОУ 37163948) за період з 01.01.2013 року по 30.09.2013 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт від 05.11.2013 року № 332/1-22-08-38315637 про результати документальної позапланової виїзної перевірки.

Згідно з висновками, викладеними в акті перевірки податковим органом встановлено порушення ТОВ «ПВК «Енергозберігаючі технології» вимог п. 198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, позивачем завищено податковий кредит за перевіряємий період у розмірі 155 822,00 грн., а саме по періодах: червень 2013 року - 82 494,00 грн., липень 2013 року - 73 328,00 грн.

За наслідками проведення перевірки та встановлених порушень, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.11.2013 року № 0006632208, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 155 822,00 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції на суму 38 956,00 грн.

Позивач, вважаючи, що позапланову виїзну перевірку відповідачем проведено безпідставно, а дії податкового органу, направлені на її проведення, суперечать вимогам чинного податкового законодавства, і прийнято за її результатами протиправне рішення, звернувся за захистом порушеного права з даним адміністративним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Обов'язки та компетенція контролюючих органів, повноваження їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначені Податковим кодексом України.

Підпунктом 62.1.2 пункту 62.1 статті 62 Податкового кодексу України передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби.

Статтею 72 цього Кодексу передбачено, що для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності державної податкової служби використовується інформація, що надійшла, зокрема, від підрозділів податкової служби та митних органів - за результатами податкового контролю.

Відповідно до пункту 73.1 статті 73 Податкового кодексу України, інформація, визначена у статті 72 цього Кодексу, безоплатно надається органам державної податкової служби періодично або на окремий письмовий запит органу державної податкової служби у терміни, визначені пунктом 73.2 цього Кодексу.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та завдань (п. 74.2. ст. 74 Податкового кодексу України).

В силу приписів п. 83.1 ст. 83 Податкового кодексу України, податкова інформація є підставою для прийняття посадовими особами органів державної податкової служби відповідних висновків під час проведення перевірок.

Відповідно до п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Податковим кодексом України також надано контролюючому органу право проводити позапланову перевірку платника податків, яка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Так, в силу приписів п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 цього Кодексу, документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності визначених обставин , серед яких, зокрема, виявлення за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації фактів, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства , контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем отримано акт від ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС від 20.08.2013 року № 1234/26-57-22-01-07/37163948 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Р.Є.К.А.» (код ЄДРПОУ 37163948) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків, у тому числі з ТОВ «ПВК «Енергозберігаючі технології», за період з 01.06.2013 року по 30.06.2013 року та акт від ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 20.09.2013 року № 1241/26-55-22-01/38005314 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Соладей-Україна» (код ЄДРПОУ 38005314) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків, у тому числі з ТОВ «ПВК «Енергозберігаючі технології», за період з травня 2012 року по серпень 2013 року.

В акті ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС від 20.08.2013 року № 1234/26-57-22-01-07/37163948 зазначено, що жодних первинних документів бухгалтерського обліку щодо фінансово-господарської діяльності ТОВ «Р.Є.К.А.» за період з 01.06.2013 р. по 30.06.2013 р. до перевірки не надано, податковим органом встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам-покупцям за перевіряємий період.

Також, зазначено, що стан платника « 8» до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням.

У зв'язку викладеним, податковим органом зроблено висновок про те. що ТОВ «Р.Є.К.А.» здійснював діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам та порушено положення п.п.48.5.1 п.48.5, п.48.7 ст.48, п.185.1 ст.185, п. 188.1 ст.188 Податкового кодексу України.

Також, відповідно до акту ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 20.09.2013 року №1241/26-5-22-01/38005314 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Соладей-Україна», встановлено, що ТОВ «Соладей-Україна» (код ЄДРПОУ 38005314) має стан - « 9» направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням.

Під час вжиття заходів здійснення зустрічної звірки. податковим органом зроблено висновок, що фінансово-господарська діяльність ТОВ Соладей-Україна» здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про ненабуття належним чином цивільної праводієздатності ТОВ «Соладей-Україна», фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Соладей-Україна» та контрагентами мають ознаки «фіктивності» та є такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами, ТОВ «Соладей-Україна» використовувалося з метою прикриття незаконної діяльності.

Відповідачем, у зв'язку з необхідністю отримання письмових пояснень стосовно взаємовідносин позивача з ТОВ «Соладей-Україна» та ТОВ «Р.Є.К.А.», їх документального підтвердження, відповідно до п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст.78 Податкового кодексу України, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, надсилались запити від 11.09.2013 року № 4357/10/22-08, від 23.09.2013 року № 4987/10/22-08, від 22.10.2013 року № 6313/10/22-08 про надання пояснень та їх документального підтвердження.

Отримання вказаних запитів позивачем підтверджується копіями рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення.

Однак, у матеріалах справи відсутні докази щодо надання ТОВ «ПВК «Енергозберігаючі технології» відповідей на запити відповідача від 11.09.2013 року № 4357/10/22-08, від 23.09.2013 року № 4987/10/22-08, від 22.10.2013 року № 6313/10/22-08 про надання пояснень та їх документального підтвердження.

Оскільки позивачем не надано відповідачу пояснень та жодних первинних бухгалтерських документів на їх підтвердження щодо взаємовідносин з контрагентами, а також урахування факту отримання інформації від підрозділів податкової служби, з метою перевірки правомірності формування податкового кредиту по взаємовідносинах позивача з контрагентами, суд дійшов висновку, що відповідачем правомірно ініційовано проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача.

Про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом (п.78.4 ст.78 Податкового кодексу України).

Судом встановлено, що прийняття податковим органом рішення про проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача оформлено наказом від 24.10.2013 року № 1258, з якого вбачається що відповідачем ініційовано проведення перевірки по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Соладей-Україна», ТОВ «Р.Є.К.А.», ТОВ «Торговий дім «К.М.Д.».

Позивач стверджує, що на момент отримання наказу про проведення перевірки, не отримував запиту щодо його взаємовідносин з ТОВ «Торговий дім «К.М.Д.», що, на думку позивача, є порушенням з боку податкового органу норм податкового законодавства з питань процедури проведення перевірки.

Однак, як з'ясовано судом в ході розгляду справи, відповідач не проводив перевірку позивача по взаємовідносинам з ТОВ «Торговий дім «К.М.Д.», а лише враховував здійснення господарських операцій позивача з контрагентами ТОВ «Соладей-Україна» і ТОВ «Р.Є.К.А.», оскільки позивачем не було надано пояснень та їх документального підтвердження щодо ТОВ «Торговий дім «К.М.Д.».

З урахуванням викладеного, у відповідності до п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст.78 Податкового кодексу України податковим органом правомірно ініційовано проведення позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «ПВК «Енергозберігаючі технології».

Як вбачається з матеріалів справи, копію наказу від 24.10.2013 року № 1258 вручено під розписку директору ТОВ «ПВК «Енергозберігаючі технології» 25.10.2013 року, та ознайомлено з направленням на перевірку від 25.10.2013 року, що свідчить про належне виконання відповідачем вимог податкового законодавства щодо повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Таким чином, аналіз викладених законодавчих норм та обставин справи, свідчить про те, що відповідач, вчиняючи дії по проведенню перевірки діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та Законами України, що свідчить про необґрунтованість вимог позивача про визнання протиправними дій відповідача щодо встановлення порушень податкового законодавства з боку ТОВ «ПВК «Енергозберігаючі технології».

Щодо правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення щодо збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, суд зазначає наступне.

Як вбачається з акту, перевіркою аналізу відображених показників ТОВ «ПВК «Енергозберігаючі технології» за період з 01.01.2013 року по 30.09.2013 року задекларувало податковий кредит по господарським операціям з підприємствами ТОВ «Соладей-Україна» та ТОВ «Р.Є.К.А.».

В підтвердження законності включення до складу податкового кредиту відповідних сум позивач надав суду копії первинних документів, зокрема, договорів, видаткових накладних, податкових накладних, товарно-транспортних накладних, платіжних доручень, рахунків-фактур тощо.

З наданих документів вбачається, що між позивачем та ТОВ «Р.Є.К.А.» укладено договір поставки з №А\012 від 13.05.2013 року, згідно з яким ТОВ «Р.Є.К.А.» зобов'язалося поставити та передати у власність позивачу обладнання (шафи керування) відповідно до специфікації, а позивач зобов'язався прийняти та оплатити вказаний товар.

Згідно з укладеним договором, поставка товару здійснювалась на умовах EXW Міжнародних правил тлумачення ІНКОТЕРМС в редакції 2000 року, місце поставки товару: м. Київ, вул. Сумська. 2а.

Пунктом 2.7 Договору визначено, що під час прийому-передачі товару сторони підписують акт приймання-передачі товару та/або видаткову накладну в двох примірниках, при цьому Покупець зобов'язаний передати Постачальнику довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Відповідно до п. 3.1, Покупець оплачує поставлений Постачальником товар за ціною, передбаченою у Специфікації, що є невід'ємною частиною

Операції з поставки товару на виконання умов договору №А\012 від 13.05.2013 року оформлені між Постачальником (ТОВ «Р.Є.К.А.») та Покупцем (ТОВ «ПВК «Енергозберігаючі технології») первинними документами: рахунками-фактури від 28.06.2013 року №СФ-278, від 24.06.2013 року №СФ-277, від 22.06.2013 року №СФ276, від 19.06.2013 року №СФ-275, від 17.06.2013 року №СФ-274, від 14.06.2013 року №СФ-273, від 12.06.2013 року №СФ-272, від 10.06.2013 року №СФ-271; видатковими накладними від 28.06.2013 року №РН-278, від 24.06.2013 року №РН-277, від 22.06.2013 року №РН-276, від 19.06.2013 року №РН-275, від 17.06.2013 року №РН-274, від 14.06.2013 року №РН-273, від 12.06.2013 року №РН-272, від 10.06.2013 року №РН-271; товарно-транспортними накладними б/н від 28.06.2013 року, від 24.06.2013 року , від 22.06.2013 року, від 19.06.2013 року, від 17.06.2013 року, від 14.06.2013 року, від 12.06.2013 року, від 10.06.2013 року.

Постачальником виписані податкові накладні від 06.06.2013 року №270, від 10.06.2013 №271, від 12.06.2013 року №272, від 14.06.2013 року №273, від 17.06.2013 року №274, від 19.06.2013 року №, від 22.06.2013 року №276, від 24.06.2013 року №277, від 28.06.2013 року № 278.

Сума податку на додану вартість за вказаними накладними була внесена позивачем до суми податкового кредиту за червень 2013 року.

В подальшому, позивачем укладено договір поставки №01-07 від 01.07.2013 року з ТОВ «Соладей-Україна», згідно з умовами якого, ТОВ «Соладей-Україна» (Постачальник) зобов'язалося поставити та передати у власність позивачу обладнання (шафи керування) відповідно до специфікації, а позивач зобов'язався прийняти та оплатити вказаний товар.

В підтвердження виконання умов Договору, позивачем надано копії первинних документів, зокрема, рахунки-фактури від 05.07.2013 року №СФ-000301, від 10.07.2013 року №СФ-000302, від 12.07.2013 року №СФ-000303, від 15.07.2013 року №СФ-000304, від 17.07.2013 року №СФ-000305, від 19.07.2013 року №СФ-000306, від 22.07.2013 року №СФ-000307, від 24.07.2013 року №СФ-000308; видаткові накладні від 05.07.2013 року №РН-000301, від 10.07.2013 року №РН-000302 від 12.07.2013 року №РН-000303, від 15.07.2013 року №РН-000304, від 17.07.2013 року №РН-000305, від 19.07.2013 року №РН-000306, від 22.07.2013 року №РН-000307, від 24.07.2013 року РН-000308; товарно-транспортними накладними б/н від 05.07.2013 року, від 10.07.2013 року, від 12.07.2013 року, від 15.07.2013 року, від 17.07.2013 року, від 19.07.2013 року, від 22.07.2013 року, від 24.07.2013 року.

Крім того, постачальником надано позивачеві податкові накладні від 05.07.2013 року 301, від 10.07.2013 року 302, від 12.07.2013 року 303, від 15.07.2013 року №304, від 17.07.2013 року 305, від 19.07.2013 року 306, від 22.07.2013 року 307, від 24.07.2013 року №308.

Сума податку на додану вартість за даними податковими накладними внесена позивачем до суми податкового кредиту за липень 2013 року.

Суд, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування, зокрема, податкового кредиту з податку на додану вартість, враховує позицію, викладену в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, відповідно до якого належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Судам слід ураховувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини: результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Окрім того, необхідно зазначити, що згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 26.09.2006 року правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч.1 ст.203, ч.2 ст.215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до листа від 02.06.2011 р. встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 Податкового кодексу України, згідно з якою право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/ послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної).

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України).

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: 1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); 2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; 3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; 4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; 5) наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Суд також звертає увагу на те, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи.

Відповідно до положень ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до правової позиції Вищого адміністративного суду України, відображеної в інформаційному листі від 01.11.2011 року №1936/11/13-11 «Щодо підтвердження даних податкового обліку», документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Як уже встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, відповідачем при проведенні перевірки використано акт ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 20.09.2013 року №1241/26-5-22-01/38005314 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Соладей-Україна», відповідно до якого встановлено, що ТОВ «Соладей-Україна» (код ЄДРПОУ 38005314) має стан - « 9» направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням.

Окрім цього, зазначено, що податковий кредит ТОВ «Соладей-Україна» в перевіряємий період сформовано за рахунок наступних «ризикових» суб'єктів господарювання: ТОВ «Опт-Маркет», яким сформовано податковий кредит з ПДВ за липень 2013 року за рахунок єдиного постачальника ПП «Тілак» на суму 8 255 354,42 грн., що перебуває на податковому обліку у ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС. В свою чергу, даним податковим органом встановлено, що ПП «Тілак» перебуває в стані платника - « 9» направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням.

Крім того, за результатами проведення заходів зустрічної звірки, ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС складено акт від 18.09.2013 року № 1453/26-57-22-02-09/37399477 та встановлено відсутність об'єктів оподаткування податком на додану вартість по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам-покупцям.

З вищезазначених фактів, податковим органом зроблено висновок, що фінансово-господарська діяльність ТОВ Соладей-Україна» здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про ненабуття належним чином цивільної праводієздатності ТОВ «Соладей-Україна», фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Соладей-Україна» та контрагентами є ф іктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами, а ТОВ «Соладей-Україна» використовувалося з метою прикриття незаконної діяльності.

Також, відповідачем при проведенні перевірки враховано інформацію ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС, а саме акт від 20.08.2013 року № 1234/26-57-22-01-07/37163948 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Р.Є.К.А.» (код ЄДРПОУ 37163948) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків, у тому числі з ТОВ «ПВК «Енергозберігаючі технології», за період з 01.06.2013 року по 30.06.2013 року.

ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС встановлено за допомогою АІС «Податковий блок», що ТОВ «Р.Є.К.А.» має стан - « 8» до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням.

Згідно вказаного акту, службовою запискою СУ ФР ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС від 16.08.2013 року №206/вн/06-03 надана інформація про невстановлення ТОВ «Р.Є.К.А.» за податковою адресою та складено довідку Ф-2 про встановлення місцезнаходження платника податків.

Жодних первинних документів бухгалтерського обліку щодо фінансово-господарської діяльності ТОВ «Р.Є.К.А.» за період з 01.06.2013 року по 30.06.2013 року до перевірки не надано.

Вказаною перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників та продажу підприємствам-покупцям за перевіряємий період відповідно до п.п. 48.5.1 п.48.5, п.48.7 ст.48, п.185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України.

Враховуючи вищевикладене по ТОВ Соладей-Україна», ТОВ «Р.Є.К.А.» відсутній факт реального вчинення господарських операцій за період з 01.01.2013 року по 30.09.2013 року, а тому у ТОВ «ПВК «Енергозберігаючі технології» відсутнє право на формування податкового кредиту по операціях з підприємствами постачальниками в розумінні ст. 198 Податкового Кодексу України.

Відтак, суд дійшов висновку, що операції між позивачем як покупцем та ТОВ Соладей-Україна», ТОВ «Р.Є.К.А.» як постачальниками є нереальними, а діяльність підприємств підпадає під ознаки фіктивної діяльності, відсутні необхідні адміністративно-господарські можливості на виконання господарських зобов'язань по укладенню угод та відсутні фактичні дії, спрямовані на виконання взятих на себе зобов'язань, що значить й про відсутність наміру реального створення правових наслідків, які обумовлюються правочинами, укладеними з контрагентами.

Суд зазначає, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Факт виконання зобов'язань за вищенаведеними договорами підтверджується, зокрема, рахунками-фактури, проте вони не приймаються судом в якості належних доказів, що містять інформацію стосовно предмету доказування у даній справі, оскільки вони за своєю правовою природою є документами, які є підставою для сплати коштів, а не підтверджуючими документами руху активів чи товару.

Окрім того, як вбачається з наявних у справі прибуткових накладних, які не підписані та не скріплені печаткою відповідно до вимог чинного законодавства зі сторони постачальника, а лише підписані позивачем. Також, суд не бере до уваги надані копії товарно-транспортних накладних, які оформлені з порушенням вимог законодавства, зокрема, в яких не зазначено номери подорожніх листів, неповністю вказані відомості про вантаж, крім того, останні не скріплені печатками сторін.

Між тим, договірне оформлення правочину з контрагентами та докази на підтвердження сплати грошових коштів за отримані роботи/послуги позивачем суду не надано. Будь-яких інших доказів суду не подано, про неможливість їх подання суд не повідомлено.

Окрім того, для повного, всебічного, об'єктивного розгляду даної справи, судом викликались в судові засідання в якості свідків директор ТОВ Соладей-Україна» ОСОБА_3, директор ТОВ «Р.Є.К.А.» ОСОБА_4 та водія ОСОБА_5 для надання пояснень щодо підтвердження здійснення фінансово-господарських операцій з ТОВ «ПВК «Енергозберігаючі технології». Однак, вказані особи в судове засідання не прибули, повістки про виклик до суду надсилались за юридичними адресами товариств, проте конверти з повістками повертались з поштовою відміткою «не розшукано» та «за закінченням встановленого строку зберігання».

Беручи до уваги вищезазначене, суд вважає, що ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві доведено, що зміст зазначених вище угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків, що свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Отже, викладене свідчить, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «ПВК «Енергозберігаючі технології» здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про ненабуття належним чином цивільної праводієздатності, фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «ПВК «Енергозберігаючі технології» з ТОВ Соладей-Україна», ТОВ «Р.Є.К.А.» мають ознаки фіктивності та є такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

Враховуючи зазначене, суд погоджується із висновком податкового органу, що в порушення вимог п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України ТОВ «ПВК «Енергозберігаючі технології» завищено податковий кредит за перевіряємий період у розмірі 155 822,00 грн.

Окрім того, п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відтак, визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 155 822,00 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 38 956,00 грн. здійснено відповідачем правомірно, що свідчить про те, що податкове повідомлення-рішення від 12.11.2013 року №0006632208 прийняте відповідачем правомірно, у межах повноважень, наданих відповідачу законодавством України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У відповідності до наведених вимог відповідач як суб'єкт владних повноважень надав суду достатньо беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і довів правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Натомість, позивачем не доведено та не надано належним і допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості заявлених ним позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене,системно проаналізувавши норми законодавства та надавши оцінку наявним доказам у справі, суд приходить до висновку, про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «ПВК «Енергозберігаючі технології» відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови складений та підписаний 07.03.2014 року.

Суддя В.П. Шулежко