Ухвала

від 11.09.2014 по справі 826/1217/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/1217/14 Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П. Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.

У Х В А Л А

Іменем України

11 вересня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючої-судді: Желтобрюх І.Л.,

суддів: Мамчура Я.С.,

Шостака О.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПВК «Енергозберігаючі технології» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПВК «Енергозберігаючі технології» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ПВК «Енергозберігаючі технології» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві та просило визнати протиправними дії відповідача щодо встановлення порушень податкового законодавства з боку ТОВ «ПВК «Енергозберігаючі технології» та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.11.2013 №0006632208.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 березня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що сукупність наданих ним доказів повною мірою підтверджує реальність проведених господарських операцій з ТОВ «Соладей-Україна» та ТОВ «Р.Є.К.А.» за період, що перевірявся, а тому вважає висновки суду першої інстанції хибними та такими, що не відповідають обставинам справи.

Перевіривши доводи апеляційної скарги за наявними в матеріалах справи письмовими доказами колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, на підставі Наказу від 24.10.2013 №1258 та направлення від 25.10.2013 №2803/22-08 відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку діяльності позивача з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток за фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Соладей-Україна» та ТОВ «Р.Є.К.А.» за період з 01.01.2013 по 30.09.2013. За результатами проведеної перевірки відповідачем складено Акт від 05.11.2013 №332/1-22-08-38315637.

В ході перевірки контролюючим органом встановлено порушення позивачем: п. 198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого позивачем завищено податковий кредит за період, що перевірявся, на суму 155 822,00 грн.

За наслідками проведення перевірки та встановлених порушень, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.11.2013 №0006632208, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 155 822,00 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції на суму 38 956,00 грн.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом правомірно ініційовано проведення позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «ПВК «Енергозберігаючі технології». Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку, що за спірними операціями між позивачем ТОВ «Соладей-Україна» та ТОВ «Р.Є.К.А.» лише оформлювались окремі первинні документи та податкові накладні без фактичного виконання контрагентами обумовлених операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди. Складені за такими операціями первинні документи та податкові накладні внаслідок фіктивності спірних операцій, є юридично дефектними та не створюють правових наслідків для цілей формування податкових вигод, що, відповідно, зумовлює висновок про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум податкових вигод.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого:

Відповідно до п.75.1 ст.75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до приписів п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності визначених обставин, серед яких, зокрема, виявлення за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації фактів, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

З матеріалів справи вбачається, що податковим органом було отримано Акт ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС від 20.08.2013 № 1234/26-57-22-01-07/37163948 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Р.Є.К.А.» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків, у тому числі з ТОВ «ПВК «Енергозберігаючі технології», за період з 01.06.2013 по 30.06.2013 та Акт ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 20.09.2013 №1241/26-55-22-01/38005314 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Соладей-Україна» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків, у тому числі з ТОВ «ПВК «Енергозберігаючі технології», за період з травня 2012 року по серпень 2013 року.

Так, в Акті ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС від 20.08.2013 року № 1234/26-57-22-01-07/37163948 зазначено, що жодних первинних документів бухгалтерського обліку щодо фінансово-господарської діяльності ТОВ «Р.Є.К.А.» за період з 01.06.2013 по 30.06.2013 до перевірки не надано, податковим органом встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам-покупцям за період, що перевірявся.

Крім того, зазначено, що ТОВ «Р.Є.К.А.» має стан платника « 8», до ЄДРПОУ внесено запис про відсутність за місцезнаходженням.

Відповідно до Акту ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 20.09.2013 року №1241/26-5-22-01/38005314 встановлено, що ТОВ «Соладей-Україна» має стан - « 9» направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням. Під час вжиття заходів здійснення зустрічної звірки. податковим органом зроблено висновок, що фінансово-господарська діяльність ТОВ Соладей-Україна» здійснюється поза межами правового поля, фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Соладей-Україна» та контрагентами мають ознаки «фіктивності» та є такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем, у зв'язку з необхідністю отримання письмових пояснень стосовно взаємовідносин позивача з ТОВ «Соладей-Україна» та ТОВ «Р.Є.К.А» у відповідності до п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст.78 ПК України було надіслано позивачу запити від 11.09.2013 №4357/10/22-08, 23.09.2013 №4987/10/22-08 та 22.10.2013 №6313/10/22-08. Отримання вказаних запитів підтверджується копіями рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення.

Однак, у матеріалах справи відсутні докази щодо надання ТОВ «ПВК «Енергозберігаючі технології» відповідей на такі запити податкового органу.

Таким чином, враховуючи, що позивачем не надано відповідачу пояснень та жодних первинних бухгалтерських документів на їх підтвердження щодо взаємовідносин з контрагентами, а також факт отримання інформації від підрозділів податкової служби, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем правомірно ініційовано проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ПВК «Енергозберігаючі технології» з метою перевірки правомірності формування податкового кредиту за взаємовідносинами з ТОВ «Соладей-Україна» та ТОВ «Р.Є.К.А.».

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог .

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо, - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених позивачем у складі ціни за придбану продукцію та виконані роботи, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Однак, сама по собі податкова накладна не утворює підстави для формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної.

Тобто, лише наявність сукупності передбачених законодавством обставин є єдиною та достатньою правовою підставою для надання первинному документу юридичної значимості для цілей відображення спірних операцій у бухгалтерському та податковому обліку.

Таким чином, недоведеність реальності здійснення юридичною особою господарських операцій свідчить про формальність складеної первинної документації, що, у свою чергу, позбавляє платника податків права на формування податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «ПВК «Енергозберігаючі технології» за період з 01.01.2013 по 30.09.2013 задекларувало податковий кредит за господарськими операціями з ТОВ «Соладей-Україна» та ТОВ «Р.Є.К.А.».

З наданих документів вбачається, що між позивачем та ТОВ «Р.Є.К.А.» укладено договір поставки №А\012 від 13.05.2013, згідно з яким ТОВ «Р.Є.К.А.» зобов'язалося поставити та передати у власність позивачу обладнання (шафи керування) відповідно до специфікації, а позивач зобов'язався прийняти та оплатити вказаний товар.

В подальшому, позивачем укладено договір поставки №01-07 від 01.07.2013 з ТОВ «Соладей-Україна», згідно з умовами якого, ТОВ «Соладей-Україна» (Постачальник) зобов'язалося поставити та передати у власність позивачу обладнання (шафи керування) відповідно до специфікації, а позивач зобов'язався прийняти та оплатити вказаний товар.

На підтвердження виконання умов вищеозначених Договорів, позивачем надано копії таких первинних документів, а саме: договорів, видаткових накладних, податкових накладних, товарно-транспортних накладних, платіжних доручень, рахунків-фактур.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що надані позивачем первинні бухгалтерські документи містять дефекти форми, а саме: прибуткові накладні не підписані та не скріплені печаткою відповідно до вимог чинного законодавства зі сторони постачальника, а лише підписані позивачем; товарно-транспортні накладні не містять номерів подорожніх листів, неповністю вказані відомості про вантаж та не скріплені печатками сторін.

Крім того, ані під час проведення позапланової виїзної перевірки податковими органами, ані в ході судового розгляду справи не було надано жодних інших доказів, які б підтверджували реальність надання послуг за спірними договорами; рух товарів за договором поставки, а також рух коштів між контрагентами при здійсненні ними фінансово-господарських операцій, зокрема, у матеріалах справи відсутні платіжні доручення та банківські виписки, які б свідчили про перерахування коштів з рахунків позивача на рахунки його контрагента, або бухгалтерські документи, які б свідчили про наявність дебіторської заборгованості за спірний період, а також відсутні специфікації чи інші уточнюючі документи щодо наданих послуг за спірними договорами.

Факт виконання зобов'язань за вищенаведеними договорами підтверджується рахунками-фактури, проте вони за своєю правовою природою є документами, які є підставою для сплати коштів, а не підтверджуючими документами руху активів чи товару.

Окрім того, для повного, всебічного, об'єктивного розгляду даної справи, судом першої інстанції викликались в судові засідання в якості свідків директор ТОВ Соладей-Україна» ОСОБА_3, директор ТОВ «Р.Є.К.А.» ОСОБА_4 та водій ОСОБА_5 для надання пояснень щодо підтвердження здійснення фінансово-господарських операцій з ТОВ «ПВК «Енергозберігаючі технології». Однак, вказані особи в судове засідання не прибули, повістки про виклик до суду надсилались за юридичними адресами товариств, проте конверти з повістками повертались з поштовою відміткою «не розшукано» та «за закінченням встановленого строку зберігання».

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про те що недоведеність фактичного виконання спірних операцій контрагентами позивача на користь останнього, про юридичну дефектність у зв'язку з цим складених за такими операціями первинних документів та податкових накладних, які, внаслідок наведеного, не мають юридичної значимості для цілей бухгалтерського та податкового обліку, що у сукупності зумовлює висновок суду про відсутність підстав для формування спірних сум податкового кредиту з ПДВ.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Таким чином, допущення судом першої інстанції порушень норм матеріального та процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи колегією суддів не виявлено, суд повно і правильно встановив фактичні обставини справи, правильно визначив правовідносини, що склалися між сторонами, і дав їм належну правову оцінку, - з огляду на що підстави до скасування судового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст.160, 167, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПВК «Енергозберігаючі технології» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 03 березня 2014 року, - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча:

Судді:

.

Головуючий суддя Желтобрюх І.Л.

Судді: Мамчур Я.С

Шостак О.О.