Постанова

від 25.02.2014 по справі 826/1782/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 лютого 2014 року 13:40 № 826/1782/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шулежка В.П.,

при секретарі Пасічнюк С.В.,

за участю сторін:

представника позивача - Безсмертного О.М.,

представника відповідача - Денисенко Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом дочірнього підприємства «Гулівер» ЗАТ «Київська кондитерська фабрика ім. К.Маркса» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось дочірнє підприємство «Гулівер» ЗАТ «Київська кондитерська фабрика ім. К.Маркса» (далі - позивач, ДП «Гулівер» ЗАТ «ККФ ім. К.Маркса») до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0004902201 від 15.10.2013 p. та №0000122220 від 11.01.2014 p.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі висновків, які не відповідають дійсним обставинам та нормам чинного законодавства, оскільки у позивача наявне документальне підтвердження фактичного здійснення спірних операцій, всі первинні документи, які супроводжували дані операції, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та прийняті з порушенням вимог законодавства.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

В матеріалах справи містяться письмові заперечення проти позову, відповідно до яких відповідач зазначив, що з позовними вимогами не погоджується, вважає, що для задоволення позову немає підстав, у зв'язку з чим у позивача були відсутні підстави для податкового обліку у вказаних операціях.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

ДП «Гулівер» ЗАТ «ККФ ім. К.Маркса» зареєстроване у Голосіївській районній в м. Києві державній адміністрації за № 10691050001000678 від 18.01.1999 року. Код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ: 30223942.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, місцезнаходження позивача: м. Київ, проспект Науки, 1.

Позивача взято на податковий облік в ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві за №12491 від 14.01.2005 року.

Відповідно до п.п.20.1.4 п.20, п.п.75.1.2, п.75.1, ст.75, п.п.78.1.1., п.78.1, ст.78, Податкового кодексу України, на підставі наказу начальника ДШ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 03.09.2013 року № 720, направлень від 03.09.2013 року № 2276/22-01, від 10.09.2013 року № 2333, від 10.09.2013 року № 2332 відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка ДП «Гулівер» ЗАТ «ККФ ім. К.Маркса» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.07.2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.07.2013 року, за результатами якої складено акт від 18.09.2013 р. №207/1-22-01/30223942.

Відповідно до висновків акту перевірки під час її проведення встановлено порушення позивачем вимог:

п. 1.32 ст. 1, п. 5.1, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. 1/94 -ВР (із змінами та доповненнями), п.п. 139.1.9 п. ст. 139 Податкового кодексу України, ДП «Гулівер» ЗАТ «ККФ ім. К.Маркса» завищено податок на прибуток на суму 54 866 грн., в т.ч. за Ш квартал 2010 року - 5868 грн., за IV квартал 2010 року - 5868 грн., за І квартал 2011 року - 5868 грн.. за 11 квартал 2011 року - 5398,5 грн., за III квартал 2011 року - 5398,5 за IV квартал - 5398,5 грн.,за І квартал 2012 року - 4929 грн., за II квартал 2012 року - 4929 грн., за квартал 2012 року - 4929 грн., за IV квартал 2012 року - 6278 грн.;

п.п.7.2.3 п.7.2, п.п. 7.4.1, п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на ту вартість" від 03.04.1997р. №168/97-ВР із змінами та доповненнями, п. п. 201.1, п. 201.2 ст. 201, п.198.6 ст. 198 Розділу V Податкового кодексу України, де ДП «Гулівер» ЗАТ «ККФ ім. К.Маркса» занижено податок на додану вартість на 45 330 грн., в тому числі, за липень 2010 року - 1511 грн., серпень 2010 р., вересень 2010 року - 1511 грн., жовтень 2010 року - 1511 грн., листопад 2010 року - 1511 грн., грудень 2010 року - 1511 грн., січень 2011 року - 1511 грн.. лютий 2011 року - 1511 грн., березень 2011 року - 1511 грн., квітень 2011 року. - 1511 грн., травень 2011р. - і грн., червень 2011р. - 1511 грн., липень 2011 року - 1511 грн., серпень 2011 року - 1511 грн., вересень року - 1511 грн., жовтень 2011 року - 1511 грн., листопад 2011р. - 1511 грн., грудень 2011р. - 1511 грн., січень 2012 року - 1511 грн., лютий 2012 року - 1511 грн., березень 2012 року - 1511 грн., квітень 2012 року - 1511 грн., травень 2012 року - 1511 грн., червень 2012 року - 1511 грн., липень 2012 року - 1511 грн., серпень 2012 року 1511 грн., вересень 2012 року - 1511 грн., жовтень 2012 року 1511 грн., листопад 2012 року - 1511 грн., грудень 2012 року - 1511 грн.

На підставі висновків акту перевірки ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві прийняті податкові повідомлення - рішення:

- №0004902201 від 15.10.2013 p., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 63 067,25 грн., з них 54 866 грн. за основним платежем та 8201,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- №0004912220 від 15.10.2013 p., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), на загальну суму 54 397 грн., з них 45 330 грн. за основним платежем та 9 067 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись із оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку.

Рішенням Головного управління Міндоходів у м. Києві про результати розгляду первинної скарги від 23.12.2013 р. №7907/10/2615100401, скаргу ДП «Гулівер» ЗАТ «ККФ ім. К.Маркса» задоволено частково, податкове повідомлення - рішення №0004902201 від 15.10.2013 р. залишено без змін, податкове повідомлення - рішення №0004912220 від 15.10.2013 р. скасоване в частині сплати грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 3 022,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 755,50 грн.

Не погоджуючись із зазначеними вище податковими повідомленнями-рішеннями №0004902201 від 15.10.2013 р. та №0004912220 від 15.10.2013 р. з урахуванням рішення Головного управління Міндоходів у м. Києві від 23.12.2013 р. №7907/10/2615100401, позивач оскаржив їх до Міністерства доходів і зборів України.

Рішенням Міністерства доходів і зборів України від 03.02.2014 р. №1823/6/99-99-10-01-15 спірні податкові повідомлення - рішення з урахуванням рішення Головного управління Міндоходів у м. Києві від 23.12.2013 р. залишені без змін, а скарга ДП «Гулівер» ЗАТ «ККФ ім. К.Маркса» - без задоволення:

Разом з тим, з урахуванням рішення Головного управління Міндоходів у м. Києві від 23.12.2013 р. ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві прийнято податкове повідомлення - рішення №0000122220 від 11.01.2014 року, яким ДП «Гулівер» ЗАТ «ККФ ім. К.Маркса», яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 50 619,50 грн., з них 42 308 грн. за основним платежем та 8 311,5 за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивач, вважаючи, що податкові повідомлення - рішення прийняті з порушенням норм чинного законодавства, звернувся до суду з вимогою про їх скасування.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Як вбачається з акту перевірки, перевіркою повноти визначення валових витрат за період з 01.07.2010 р. по 31.07.2013 р. встановлено їх завищення ДП «Гулівер» ЗАТ «ККФ ім. К.Маркса» на суму 241 143,40 грн.

Підприємством включено до складу валових витрат суми по орендованому складському приміщенню у ЗАТ «ККФ ім. К.Маркса», що розташоване за адресою: м. Київ, проспект Науки, 1.

Згідно акту перевірки, завищенню валових витрат послугувало ненадання до перевірки документів, що підтверджують факт переміщення товару, а саме кондитерських виробів (тортів), зі складу постачальника ДП КК «Рошен» (м. Київ, проспект Науки, 1) до складу орендованого ДП «Гулівер» ЗАТ «ККФ ім. К.Маркса» у ЗАТ «ККФ ім. К.Маркса» (м. Київ, проспект Науки, 1).

Судом встановлено, між ДП «Гулівер» ЗАТ «ККФ ім. К.Маркса» та ПАТ «Киїська кондитерська фабрика «Рошен» укладено договір оренди нежитлового приміщення від 01.02.2010 року № 87, згідно з умовами якого ЗАТ «ККФ ім. К.Маркса» передано ДП «Гулівер» ЗАТ «ККФ ім. К.Маркса» у строкове платне користування для розміщення склад - магазин загальною площею 84,68 кв. м., який знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Науки, 1. Як зазначено у даному договорі орендна плата за один квадратний метр становить 133,33 грн.

Передача орендодавцем за вказаним договором у строкове платне користування для розміщення офісу нежитлове приміщення площею 26 кв.м. та для розміщення складу-магазину площею 58,68 кв.м. підтверджується актом прийому-передачі від 01.02.2010 року.

У свою чергу, між ДП «Гулівер» ЗАТ «ККФ ім. К.Маркса» (Покупець) та ДП КК «Рошен» (Постачальник) укладено договір купівлі-продажу №73 від 01.04.2011 року, згідно умов якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця товар (спеції, кондитерська сировина, кондитерська продукція, продукція харчосмакової промисловості та інші промислові товари), а Покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору.

Відповідно до п.3.2-3.4 вказаного Договору поставка здійснюється на умовах EXW (Франко-завод), згідно з Правилами Інкотермс-2000. Адреса складу Постачальника м. Київ, проспект Науки, 1. «пункт відвантаження». Перехід права власності на товар відбувається у момент передачі товару за видатковою накладною та документів на товар відповідно до умов цього договору.

Товар має бути затарений та (або) упакований відповідно до тари та (або) упаковки товару, що поставляється за цим Договором. Вартість тари та пакування входить до ціни товару, піддонів, в який транспортується товар. Піддони є тарою, що підлягає поверненню Постачальнику, х вартість не підлягає поверненню Постачальнику, їх вартість не включається до ціни товару.

Покупець забезпечує транспортування товару зі складу Постачальника та несе всі витрати у зв'язку із транспортуванням.

Як уже зазначалось, відвантаження кондитерських виробів (тортів) з боку ДП КК «Рошен» відповідно до Договору купівлі-продажу №73 від 01.04.2011 р. відбувалося за тією ж поштовою адресою: м. Київ, проспект Науки, 1. Проте, як пояснив позивач, відвантаження здійснювалось зовсім у іншому місці, а саме експедиції бісквітного цеху.

Разом з тим, транспортування кондитерських виробів (тортів) з експедиції бісквітного цеху до складу-магазину з урахуванням умов відвантаження та тари (упаковки) здійснювалося власними силами ДП «Гулівер» ЗАТ «ККФ ім. К.Маркса», а саме вантажниками, що перебували у штаті підприємства, на візках для транспортування тортів, що спочатку надавалися у користування ПАТ «ККФ «Рошен» разом із відпущеним товаром ДП «Гулівер» ЗАТ «ККФ ім. К.Маркса», а в подальшому були викуплені в останнього.

На підтвердження транспортування, позивачем надано копії штатних розкладів, накладних на продаж №5 від 16.01.2013 p., №15 від 31.01.2013 р. та схема візка для транспортування тортів.

Стосовно фактичних обставин суборенди складу, орендованого ДП «Гулівер» ЗАТ «ККФ ім. К.Маркса» у ТОВ «Лабурнум» (м. Київ, вул. Саперно-Слобідська, 25).

Судом встановлено, що між ТОВ «Лабурнум» (Орендар) та ДП «Гулівер» ЗАТ «ККФ ім. К.Маркса» (Суборендар) укладено Договір №023/11-12 02.11.2012 року суборенди приміщень, предметом якого були приміщення площею 94 кв. м.

Вказане приміщення, як зазначив позивач ДП «Гулівер» ЗАТ «ККФ ім. К.Маркса» використовувалося як склад у власній господарській діяльності.

Факт переміщення товару, а саме кондитерських виробів (тортів), зі складу постачальника ДП КК «Рошен» (м. Київ, проспект Науки, 1) до складу, орендованого ДП «Гулівер» ЗАТ «ККФ ім. К.Маркса» у ТОВ «Лабурнум» (м. Київ, вул. Саперно-Слобідська, 25) підтверджується наступними документами: договором про надання автотранспортних послуг від 05.12.2012р., актами виконаних робіт від 31.12.2012 р., відповідними товарно-транспортними накладними (6 шт.).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, зокрема, стосовно податкового обліку господарських операцій з оренди та висновків про порушення податкового законодавства, суд виходить з наступного.

Відповідно до норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. №334/94-ВР (що діяв до 01.04.2011 року), зокрема, п 5.1 ст. 5 встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь - яких витрат платника податку, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються таким платником податку для їх подальшого використання у власті господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 вказаного Закону встановлено, що не належать де складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачені правилами ведення податкового обліку.

Ведення податкового обліку відповідно до ст.10 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. №168/97-ВР (чинного в періоді, що підлягав перевірці) та ст. ст. 1, 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (чинного в періоді, що підлягав перевірці) покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку.

Згідно з п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного в період, що підлягав перевірці), не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Отже, законодавцем визначено підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податку податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених Законом України «Про податок на додану вартість» (чинного в період, що підлягав перевірці), та видану суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником податку на додану вартість.

Статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено порядок обчислення і сплати податку. Відповідно до п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.3.1 п. 7.3 та п.п. 7.4.1 п. 7.4 зазначеної статті податкова накладна є єдиною підставою для визначення сум податкового кредиту, оскільки тільки цей документ підтверджує одну з подій, що її здійснено покупцем: чи то оплату покупцем товару чи отримання товару від продавця, що є підставою для виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань (п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного в період, що підлягав перевірці).

Аналогічні норми містяться також і в Податковому кодексі України.

Так, відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунками, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 Податкового кодексу України, згідно з якою право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Статтею 201 Податкового кодексу України передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:

а) у паперовому вигляді;

б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Суд звертає увагу на те, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи.

Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-XIV.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 1 ст. 9 вказаного Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Отже, законодавцем визначено підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податку податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених Податковим кодексом України, Законом та видану суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником податку на додану вартість.

Окрім цього, сукупність наведених вище первинних бухгалтерських документів, зокрема, договір оренди нежитлового приміщення, акти виконаних робіт (наданих послуг), податкові накладні до договору оренди нежитлового приміщення, договір суборенди приміщень, акти виконаних робіт (наданих послуг), податкові накладні, банківські виписки, оборотно-сальдових відомості по бухгалтерським рахункам та карткам рахунків тощо, досліджених під час розгляду справи підтверджує факт виконання договорів поставки та не дає підстав для сумніву щодо реальності їх вчинення. Відсутність доведення факту правопорушення та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.

Таким чином, ДП «Гулівер» ЗАТ «ККФ ім. К.Маркса» правомірно включало до складу валових витрат (витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування) та податкового кредиту з податку на додану вартість суми витрат та сплачений, при оплаті орендної плати, податок на додану вартість.

Відповідач під час проведення перевірки не в повному обсязі досліджував первинні документи позивача, як того вимагають відповідні норми податкового законодавства. Крім того, відповідачем в обґрунтування заперечень проти позову, не надано належних доказів.

Натомість, позивачем надано документи, що підтверджують формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість у період, що перевірявся.

За результатом системного аналізу вимог податкового законодавства та встановленими обставинами справи, суд дійшов висновку, що підстав для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, як в частині збільшення грошових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість за основним платежем, так і за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у відповідача не було, відтак, суд вважає їх такими, що прийняті протиправно та підлягають скасуванню.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведена правомірність та обґрунтованість прийнятих ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

За таких обставин, проаналізувавши норми чинного законодавства, а також, ті, що діяли на момент виникнення правовідносин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги дочірнього підприємства «Гулівер» ЗАТ «Київська кондитерська фабрика ім. К.Маркса» задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві № 0004902201 від 15.10.2013 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві № 0000122220 від 11.01.2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань на користь дочірнього підприємства «Гулівер» ЗАТ «Київська кондитерська фабрика ім. К.Маркса» (код ЄДРПОУ 30223942) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 227,37 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови складений та підписаний 28.02.2014 року.

Суддя В.П. Шулежко