Постанова

від 11.03.2014 по справі 809/433/14

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" березня 2014 р. Справа № 809/433/14

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Черепія П.М.

при секретарі: Дубінській І.В.

За участю представників сторін:

від позивача: Кравченко Т.І., представник, довіреність від 06.12.2013 року

від відповідача:Джоголик Ю.В., представник, довіреність від 05.09.2013 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю " Будівельна компанія "ГЕОС" до відповідача: Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області

про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000142201, №0000132201, від 30.08.2013 р. №0000392201 від 22.11.2013 р.,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "ГЕОС" (далі ТзОВ "БК "ГЕОС") звернулося до суду з адміністративним позовом до Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області (далі Коломийська ОДПІ ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області) про визнання нечинним та скасування податкових повідомлень-рішень №0000142201, №0000132201 від 30.08.2013 року, №0000392201 від 22.11.2013 року.

Представник ТзОВ "БК "ГЕОС" в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та пояснила, що Коломийською ОДПІ ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області на підставі актів перевірки № 174/221/33156172 від 16.08.2013 року та №458/22-01/33156172 від 09.10.2013 року, всупереч фактичних обставин справи, вимог Цивільного кодексу України, податкового та іншого законодавства України протиправно прийняті податкові повідомлення-рішення №0000142201 від 30.08.2013 року про збільшення грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств в сумі 1257210,50 грн. (з яких 1043098,00 грн. основний платіж та 214112,50 грн. штрафні санкції), №0000132201 від 30.08.2013 року про збільшення грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 1096433,75 грн. (з яких 869251,00 грн. основний платіж та 227182,75 грн. штрафні санкції), №0000392201 від 22.11.2013 року про збільшення грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 16857,50 грн. за штрафними санкціями.

Вважає висновки Коломийської ОДПІ ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області про нікчемність, недійсність укладених правочинів із контрагентами протиправними, оскільки реальність здійснених господарських операцій спростовуються належним чином укладеними договорами, актами приймання виконаних робіт, довідками про вартість виконаних підрядних робіт, податковими та видатковими накладними, платіжними документами, що повністю відповідає умовам договорів і підтверджує саме направлення викладених у договорах правочинів на реальне настання правових наслідків.

На момент укладення позивачем договорів з контрагентами (щодо яких проводилась перевірка Коломийською ОДПІ ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області), правоздатність яких як юридичної особи підтверджуються їх установчими документами, було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов, які передбачені законодавством для даних видів договорів.

Також, зазначила, що у відповідності до вимог чинного законодавства України орган державної податкової інспекції не має повноважень на визнання правочинів недійсними, а має право тільки на звернення до суду з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність, що зазначено в позиції Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.11.2009 року.

Таким чином, прийняті на підставі таких висновків податкові повідомлення-рішення підлягають визнанню нечинними та скасуванню.

Просить позов задовольнити.

Представник Коломийської ОДПІ ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області проти позову заперечив та пояснив, що позаплановою невиїзною документальною перевіркою ТзОВ "БК "ГЕОС" документально непідтверджено реальність здійснення господарських відносин із ТзОВ "Будгарантсервіс", ТзОВ "ТВК Будтехмонтаж", ТзОВ "Гідро Хімія Україна", ПП "Рембуд-Групп", ТзОВ "Гільдія 2008", ТзОВ "Універсал Груп Строй", ТзОВ "Промметалресурс", ТзОВ "Запоріжметалхолдінг", ПП "Будмаржитло", ТзОВ "Владиоль", їх реальності та повноти відображення в обліку за серпень 2010 року - грудень 2012 року на загальну суму 5215501,26 грн.

Встановлено, що ТзОВ "БК "ГЕОС" порушено п. 5.1, пп. 5.2.1, п.5.2, абз.4 пп.5.3.9, п.5.3, ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 139.1.9. п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, зайво віднесено до складу валових витрат та до складу собівартості придбаних та реалізованих товарів (робіт, послуг), витрати по придбанню будівельних робіт, будівельних матеріалів які виписані для ТзОВ "БК "ГЕОС" контрагентами щодо яких проводилась перевірка.

Також, ТзОВ "БК "ГЕОС" порушено пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.6 ст.198, п. 201.11 ст. 201 Податкового Кодексу України, внаслідок чого завищено податковий кредит на загальну суму 869251,00 грн..

Зазначив, що податковий орган при винесенні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Просить в задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши письмові докази, вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що ТзОВ "БК "ГЕОС" 23.09.2004 року зареєстроване Коломийською районною державною адміністрацією Івано-Франківської області як юридична особа, про що свідчить довідка АБ №469472 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ). (а.с.158 Т.1)

Згідно наказу №119 від 01.08.2013 року працівниками Коломийської ОДПІ ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТзОВ "БК "ГЕОС" щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків ТзОВ "Будгарантсервіс", ТзОВ "ТВК Будтехмонтаж", ТзОВ "Гідро Хімія Україна", ПП "Рембуд-Групп", ТзОВ "Гільдія 2008", ТзОВ "Універсал Груп Строй", ТзОВ "Промметалресурс", ТзОВ "Запоріжметалхолдінг", ПП "Будмаржитло", ТзОВ "Владиоль", їх реальності та повноти відображення в обліку за період з серпня 2010 року по грудень 2011року, про що складено акт № 174/221/33156172 від 16.08.2013 року.(а.с.74-133, Т.1)

Як вбачається з вищезазначеного акту, проведеною перевіркою документально непідтверджено реальність здійснення ТзОВ "БК "ГЕОС" (код ЄДРПОУ 33156172) господарських відносин із ТзОВ "Будгарантсервіс" (код ЄДРПОУ 37373588), ТзОВ "ТВК Будтехмонтаж" (код ЄДРПОУ 36844246), ТзОВ "Гідро Хімія Україна" (код ЄДРПОУ 36824240), ПП "Рембуд-Групп" (код ЄДРПОУ 37044457), ТзОВ "Гільдія 2008" (код ЄДРПОУ 35823183), ТзОВ "Універсал Груп Строй" (код ЄДРПОУ 35633271), ТзОВ "Промметалресурс" (код ЄДРПОУ 32407444), ТзОВ Запоріжметалхолдінг" (код ЄДРПОУ 31407820), ПП "Будмаржитло" (код ЄДРПОУ 35806648), ТзОВ "Владиоль" (код ЄДРПОУ 36509824), їх реальності та повноти відображення в обліку за серпень 2010 року - грудень 2012 року на загальну суму 5215501,26 грн.

В акті відображено, що ТзОВ "БК "ГЕОС" порушено п. 5.1, пп. 5.2.1, п.5.2, абз.4 пп.5.3.9, п.5.3, ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №283/97-ВР від 22.05.1997року (зі змінами та доповненнями), пп. 139.1.9. п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України №2755-VІ від 02.12.2010 року (зі змінами та доповненнями), зайво віднесено до складу валових витрат та до складу собівартості придбаних та реалізованих товарів (робіт, послуг), витрати по придбанню будівельних робіт, будівельних матеріалів які виписані для ТзОВ "БК "ГЕОС" від ТзОВ "Будгарантсервіс", ТзОВ "ТВК Будтехмонтаж", ТзОВ "Гідро Хімія Україна", ПП "Рембуд-Групп", ТзОВ "Гільдія 2008", ТзОВ "Універсал Груп Строй", ТзОВ "Промметалресурс", ТзОВ "Запоріжметалхолдінг", ПП "Будмаржитло", ТзОВ "Владиоль", в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну сума 1043098,00 грн..

Також в акті зазначено, що ТзОВ "БК "ГЕОС" порушено пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №283/97-ВР від 22.05.1997року (зі змінами та доповненнями), п.198.6 ст.198, п. 201.11 ст. 201 Податкового Кодексу України №2755-VІ від 02.12.2010 року (зі змінами та доповненнями), внаслідок чого завищено податковий кредит на загальну суму 869251,00 грн.

На підставі даного акту Коломийською ОДПІ ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області винесено податкові повідомлення-рішення №0000142201 від 30.08.2013 року про збільшення грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств в сумі 1257210,50 грн. (з яких 1043098,00 грн. основний платіж та 214112,50 грн. штрафні санкції), №0000132201 від 30.08.2013 року про збільшення грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 1096433,75 грн. (з яких 869251,00 грн. основний платіж та 227182,75 грн. штрафні санкції). (а.с.134, 135, Т.1)

Згідно наказу №247 від 07.10.2013 року працівниками Коломийської ОДПІ ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТзОВ "БК "ГЕОС" щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків ТзОВ "Будгарантсервіс", ТзОВ "ТВК Будтехмонтаж", ТзОВ "Гідро Хімія Україна", ПП "Рембуд-Групп", ТзОВ "Гільдія 2008", ТзОВ "Універсал Груп Строй", ТзОВ "Промметалресурс", ТзОВ "Запоріжметалхолдінг", ПП "Будмаржитло", ТзОВ "Владиоль", їх реальності та повноти відображення в обліку за період з серпня 2010 року по грудень 2011року, про що складено акт № 458/22-01/33156172 від 09.10.2013 року.(а.с.14-73, Т.1)

На підставі даного акту Коломийської ОДПІ ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області винесено податкові повідомлення-рішення №0000382201 від 22.11.2013 (яке в подальшому скасоване рішенням Міністерства доходів і зборів України) та №0000392201 від 22.11.2013 року про збільшення грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 16857,50 грн. за штрафними санкціями. (а.с. 136, Т.1)

Таким чином оскаржувані податкові повідомлення-рішення базуються на висновках відповідача щодо нікчемності укладених правочинів між позивачем та ТзОВ "Будгарантсервіс", ТзОВ "ТВК Будтехмонтаж", ТзОВ "Гідро Хімія Україна", ПП "Рембуд-Групп", ТзОВ "Гільдія 2008", ТзОВ "Універсал Груп Строй", ТзОВ "Промметалресурс", ТзОВ "Запоріжметалхолдінг", ПП "Будмаржитло", ТзОВ "Владиоль".

Однак такі висновки відповідача, суд вважає не підтвердженими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.

Як вбачається з актів перевірки № 174/221/33156172 від 16.08.2013 року, № 458/22-01/33156172 від 09.10.2013 року та інших матеріалів справи ТзОВ «Будгарантсервіс» виконувало на замовлення ТзОВ «БК «ГЕОС» з реконструкції існуючих та будівництва нових об'єктів «НСК Олімпійський» в м. Києві, про що були укладені відповідні договори підряду №10/б від 10.05.2011 року, №203 від 02.03.2011 року. (а.с.12-19, Т.3)

Виконання вказаних договорів підтверджується довідкою про вартість виконаних робіт, актом приймання виконаних будівельних робіт, податковими накладними №311 від 10.06.2011 року, №321 від 14.06.2011 року на загальну суму 478013,22 грн., в т.ч. ПДВ 79668,87 грн., платіжними дорученнями № 665 від 10.06.2011 року, № 2337 від 14.06.2011 року.(а.с.20-28, Т.3).

ТзОВ «ТВК Будтехмонтаж» виконувало на замовлення ТзОВ «БК «ГЕОС» будівельні роботи на об'єкті: житловий будинок з паркінгом по вул. Великій Китаївскій, 55-57 в Голосіївському районі м. Києва, виконувало будівництво блоку обслуговування на ділянці № 23 у 3-му мікрорайоні житлового масиву «Позняки» в Дарницькому районі м. Києва, про що були укладені відповідні договори підряду №28/07 від 28.07.2010 року, №01/10-БП від 01.10.2011 року. (а.с.1-10, Т.2).

Виконання вказаних договорів підтверджується довідками про вартість виконаних робіт, актами приймання виконаних будівельних робіт, податковими накладними №16 від 31.08.2010 року, №31 від 31.08.2010 року, №62 від 30.09.2010 року, №109 від 18.10.2010 року, №119 від 31.10.2010 року, №120 від 31.10.2010 року, №121 від 31.10.2010 року, №163 від 30.11.2010 року на загальну суму 3424647,00 грн., в т.ч. ПДВ 570774,50 грн, платіжними дорученнями № 194 від 09.09.2010 року, № 269 від 14.09.2010 року, № 691 від 17.09.2010 року, № 379 від 19.09.2010 року, № 696 від 29.09.2010 року, № 711 від 30.09.2010 року, № 460 від 18.10.2010 року, № 904 від 06.12.2010 року, № 946 від 08.12.2010 року, № 4774 від 23.02.2012 року, № 4798 від 28.02.2012 року, № 4828 від 29.02.2012 року, № 214 від 01.03.2012 року, № 4862 від 03.03.2012 року, № 4891 від 06.03.2012 року, № 286 від 14.03.2012 року.(а.с.11-100, Т.2).

ТзОВ «Гідро Хімія Україна» виконувало на замовлення ТзОВ «БК «ГЕОС» будівельні роботи на об'єкті: житловий будинок з паркінгом по вул. Великій Китаївскій, 55-57 в Голосіївському районі м. Києва, про що був укладений договір підряду №0305 від 03.05.2011 року. (а.с.1-3, Т.3).

Виконання вказаного договору підтверджується довідкою про вартість виконаних робіт, актом приймання виконаних будівельних робіт, податковими накладними №5 від 27.05.2011 року, на загальну суму 90 053,94 грн., в т.ч. ПДВ 15008,99 грн., платіжними дорученнями №2521 від 05.07.2011 року, №2738 від 27.07.2011 року, №2749 від 28.07.2011 року, №3513 від 01.11.2011 року.(а.с.4-11, Т.3)

ПП «Рембуд-Групп» здійснювало поставку ТзОВ «БК «ГЕОС» будівельних матеріалів, що підтверджується видатковими накладними, податковими накладними №4 від 02.12.2011 року, №19 від 07.10.2011 року, №8 від 04.10.2011 року, №49 від 30.09.2011 року на загальну суму 172206,72 грн., платіжними дорученнями №1439 від 02.12.2011 року, №3967 від 09.12.2011 року, №3945 від 08.12.2011 року, №3355 від 07.10.2011 року, №3333 від 05.10.2011 року, №3317 від 30.09.2011 року.(а.с.236-249, Т.2)

ТзОВ «Гільдія 2008» здійснювало поставку ТзОВ «БК «ГЕОС» будівельних матеріалів що підтверджується видатковими накладними, податковими накладними №242 від 19.06.2012 року, №220 від 31.05.2012 року, №265 від 19.07.2012 року на загальну суму 56414,82, в т.ч. ПДВ 9402,47 грн., платіжними дорученнями №6242 від 31.05.2012 року, №6525 від 19.06.2012 року, №6893 від 11.07.2012 року.(а.с.226-235, Т.2)

ТзОВ «Універсал Груп Строй» виконувало на замовлення ТзОВ «БК «ГЕОС» будівельні роботи на об'єкті будівництва на проспекті Академіка Глушкова 92-Б в Голосіївському районі м. Києва, про що був укладений договір підряду №1/03 від 01.03.2012 року. (а.с.146-150, Т.2).

Виконання вищенаведеного договору підтверджується довідками про вартість виконаних робіт, актами приймання виконаних будівельних робіт, податковими накладними №282 від 30.03.2012 року, №№534-544 від 30.03.2012 року, на загальну суму 701376,90 грн., в т.ч. ПДВ 116896,15 грн., платіжними дорученнями №5356 від 06.04.2012 року, №5491 від 11.04.2012 року.(а.с.151-225, Т.2)

ТзОВ «Промметалресурс» здійснювало поставку ТзОВ «БК «ГЕОС» будівельних матеріалів, що підтверджується видатковими накладними, податковими накладними №40 від 24.09.2012 року, №41 від 15.02.2012 року, №51 від 21.03.2012 року на загальну суму 20025,00 грн., в т.ч. ПДВ 3337,50 грн., платіжними дорученнями №4705 від 15.02.2012 року, №5071 від 21.03.2012 року, №7749 від 24.09.2012 року.(а.с.101-109, Т.2).

ТзОВ «Запоріжметалхолдінг» здійснювало поставку ТзОВ «БК «ГЕОС» будівельних матеріалів, що підтверджується видатковими накладними, податковими накладними №41 від 02.04.2012 року, №231 від 05.04.2012 року, №741 від 18.04.2012 року, №802 від 19.04.2012 року, №1114 від 25.04.2012 року, №1218 від 27.04.2012 року, №1259 від 27.04.2012 року, №1330 від 28.04.2012 року, №1010 від 25.05.2012 року, №860 від 28.02.2012 року на загальну суму 39089,82 грн., в т.ч. ПДВ 6514,97 грн., платіжними дорученнями №579 від 28.04.2012 року, №5770 від 27.04.2012 року, №6136 від 25.05.2012 року, №6190 від 29.05.2012 року, №380 від 02.04.2012 року, №551 від 18.04.2012 року, №576 від 25.04.2012 року, №4802 від 28.02.2012 року, №290 від 14.03.2012 року.(а.с.121-145, Т.2).

ПП «Будмаржитло» виконувало на замовлення ТзОВ «БК «ГЕОС» будівельні роботи на об'єкті: житловий будинок № 7, секції № 1-3 в Дарницькому районі м. Києва, про що укладено договір від 03.05.2012 року. (а.с.209-213, Т.1)

Виконання вищенаведеного договору підтверджується довідками про вартість виконаних робіт, актами приймання виконаних будівельних робіт, податковими накладними №17 від 18.04.2012 року, №21 від 25.04.2012 року, №25 від 03.05.2012 року, №26 від 11.05.2012 року, №28 від 14.05.2012 року, №31 від 23.05.2012 року, №34 від 25.05.2012 року, №38 від 11.06.2012 року, №44 від 27.06.2012 року, №48 від 28.09.2012 року на загальну суму 226900,62 грн., в т.ч. ПДВ 37816,77 грн., платіжними дорученнями №422 від 05.04.2012 року, №437 від 06.04.2012 року, №602 від 14.05.2012 року, №5390 від 09.04.2012 року, №5433 від 10.04.2012 року, №5481 від 11.04.2012 року, №5547 від 18.04.2012 року, №5676 від 25.04.2012 року, №5802 від 03.05.2012 року, №5892 від 11.05.2012 року, №6327 від 11.06.2012 року, №6094 від 23.05.2012 року, №6157 від 25.05.2012 року.(а.с.209-242, Т.1)

ТзОВ «Владиоль» здійснювало поставку ТзОВ «БК «ГЕОС» будівельних матеріалів, що підтверджується видатковими накладними, податковими накладними №16 від 26.01.2011 року, №12 від 24.01.2011 року, №9 від 21.01.2011 року, №13 від 24.01.2011 року, на загальну суму 6639,78 грн., в т.ч. ПДВ 1106,63 грн., платіжними дорученнями №45 від 24.01.2011 року, №49 від 24.01.2011 року, №50 від 24.01.2011 року.(а.с.112-1120, Т.2).

Відповідач, обґрунтовуючи безпідставність позовних вимог, посилався на акти перевірок різних державних податкових інспекцій щодо контрагентів ТзОВ «БК «ГЕОС». (а.с. 29-120, Т.3)

Спростовуючи доводи відповідача, суд зазначає, що спільним для усіх висновків за результатами перевірок є те, що у контрагентів ТзОВ «БК «ГЕОС» відсутні необхідні умови для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічний персонал, основні фонди, виробничі активи, складські приміщення та транспортні засоби, що вказує про неможливість фактичного здійснення господарської діяльності між перевіреними підприємствами та підприємствами-постачальниками і підприємствами-покупцями товарів (робіт, послуг) також вказують на відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (робіт, послуг) з контрагенатми.

В судовому засіданні представник відповідача обґрунтовуючи доводи щодо відсутності у ТзОВ «БК «ГЕОС» права на включення до складу податкового кредиту податку на додану вартість посилався на факти встановлені податковими органами в актах перевірок щодо нікчемності правочинів.

Суд не може погодиться з такими висновками та доводами відповідача з тієї причини, що доведення факту існування нікчемного правочину повинно здійснюватись певними засобами доказування. Посилання відповідача на відсутність підприємства за його місцем знаходження, відсутність у контрагентів позивача необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень та транспортних засобів не є тими доказами, які вказують на нікчемність правочинів, укладених між ТзОВ «БК «ГЕОС» та ТзОВ "Будгарантсервіс", ТзОВ "ТВК Будтехмонтаж", ТзОВ "Гідро Хімія Україна", ПП "Рембуд-Групп", ТзОВ "Гільдія 2008", ТзОВ "Універсал Груп Строй", ТзОВ "Промметалресурс", ТзОВ "Запоріжметалхолдінг", ПП "Будмаржитло", ТзОВ "Владиоль", їх реальності та повноти відображення в обліку за період за серпень 2010 року - грудень 2012 року.

Суд зазначає, що контрагенти позивача, здійснюють господарську діяльність, пов'язану із створенням об'єктів архітектури, що в свою чергу передбачає наявність ліцензій.

Ліцензійні умови провадження господарської діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, затверджені наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України № 47 від 27.01.2009 року.

Вказаними умовами передбачено комплекс кваліфікаційних, організаційних, технологічних та спеціальних вимог для провадження господарської діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури.

Контроль за додержанням цих вимог здійснюється Державною архітектурно-будівельною інспекцією та її територіальними органами, у тому числі під час ліцензування будівельної діяльності, відповідно до Порядку ліцензування господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України №1396 від 5 грудня 2007 року.

Об'єкти будівництва, по яких ТзОВ «БК «ГЕОС» виступало генеральним підрядником та укладало відповідні догори на проведення будівельних робіт з субпідрядниками (контрагентами щодо яких проводилась перевірка податковим органом) закінчені будівництвом, про що свідчить Сертифікат Серія IV № 164132900578, Сертифікат Серія КВ № 16411054844, Сертифікат Серія КВ № 000665 та Актами готовності об'єкта до експлуатації. (а.с.121-138, Т.3)

З огляду на вищенаведені обставини та Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів затвердженого Постановою КМ України №923 від 08.10.2008 року, суд приходить до висновку про достатність умов у контрагентів ТзОВ «БК «ГЕОС» для здійснення відповідного виду господарської діяльності.

За таких умов, суд вважає за необхідне зазначити, що використання працівниками Коломийської ОДПІ ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області, як підстави для встановлення нікчемності правочинів, укладених між ТзОВ «БК «ГЕОС» та контрагентами позивача, даних отриманих відповідачем від інших ДПІ, а саме актів перевірок з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість, не може слугувати вагомим доказом удаваності таких правочинів, оскільки на момент здійснення господарських операцій позивача з його контрагентами, такі суб'єкти господарювання були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відомості про місцезнаходження даних контрагентів містилися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Так, згідно Витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 28.01.2014 року ТзОВ "Будгарантсервіс" (код ЄДРПОУ 37373588), ТзОВ "ТВК Будтехмонтаж" (код ЄДРПОУ 36844246), ТзОВ "Гідро Хімія Україна" (код ЄДРПОУ 36824240), ПП "Рембуд-Групп" (код ЄДРПОУ 37044457), ТзОВ "Гільдія 2008" (код ЄДРПОУ 35823183), ТзОВ "Універсал Груп Строй" (код ЄДРПОУ 35633271), ТзОВ "Промметалресурс" (код ЄДРПОУ 32407444), ТзОВ Запоріжметалхолдінг" (код ЄДРПОУ 31407820), ПП "Будмаржитло" (код ЄДРПОУ 35806648), ТзОВ "Владиоль" (код ЄДРПОУ 36509824) зареєстровані як юридичні особи.(а.с. 161-183, Т.1)

Все вищенаведене свідчить про те, що у відповідності до вимог ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України сторони відповідних правочинів на момент їх вчинення були наділені необхідним обсягом цивільної дієздатності.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно абзацу 1 ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Однак, відповідач не зазначає, якою саме нормою закону встановлено недійсність відповідних правочинів і якою нормою визначено їх оскаржувані дії, як правовий наслідок недійсного чи нікчемного правочину. Натомість ч.ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України із врахуванням положень ст. 203 ЦК України, визначено лише підстави визнання оскаржуваних правочинів недійсними у судовому порядку.

Згідно ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Аналогічні положення визначено і в ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України: господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Вказані норми закону не тільки не містять прямої вказівки на нікчемність правочину, а навпаки, вказують на його оспорюваність.

Суттєвою різницею між оспорюваними та нікчемними правочинами є те, що відносно оспорюваних правочинів діє принцип їх правомірності, тобто вони дійсні до тих пір, доки їх не буде визнано судом, а не будь-яким іншим органом державної влади, недійсними (ст. 204 ЦКУ).

Відповідачем не надано суду доказів, що договори укладені ТзОВ «БК «ГЕОС» з контрагентами визнані недійсними у судовому порядку.

Крім того, суд зазначає, що необхідною умовою для визнання угоди, укладеної з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, недійсною відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України, є наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

В матеріалах справи відсутні обставини, встановлені на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, відповідачі діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства.

Щодо посилання відповідача на ч. 2 ст. 228 ЦК України, то суд зазначає, що дана норма стосується виключно правочинів, які порушують публічний порядок. В чому законодавець вбачає порушення публічного порядку ним зазначено в ч. 1 ст. 228 ЦК України, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав та свобод людини і громадянина, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

До того ж, слід додати, Пленум Верховного суду України в своїй постанові №9 від 06.11.2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини спрямовані на відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу -землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучення з обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Таким чином, законодавець розмежовує поняття "порушення публічного порядку" та "недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам". Дані обставини передбачають різний порядок визнання правочину недійсним та різні правові наслідки.

Жодних доказів того, що заперечувані правочини були спрямовані саме на порушення конституційних прав та свобод людини і громадянина, пошкодження чи незаконне заволодіння майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади відповідач не наводить.

Обґрунтовуючи свої припущення посиланням на факт відсутності контрагента за його місцемзнаходженням, є нічим іншим, як свідченням порушення відповідною особою вимоги законодавства, яке стосується його реєстрації, як суб'єкта підприємницької діяльності чи платника податків і зобов'язує його повідомляти реєструючі органи про зміну свого місця знаходження, а у випадку порушення даної вимоги передбачає персональну відповідальність такої особи та її посадових осіб.

Оскаржувані податкові повідомлення-рішення та висновки актів перевірок не тільки не містять таких посилань, а й не доводять умислу позивача на порушення публічного порядку, не містять посилання і на те, в чому таке порушення полягає.

Висновки актів перевірок ґрунтуються лише на припущеннях ревізора-інспектора щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів, його позиція про те, що ці правочини суперечать інтересам держави, не підкріплена належними доказами чи рішеннями суду про визнання їх такими. Сумніви та підозри податкового ревізора не можуть бути поставлені в основу визнання правочинів нікчемними.

Аналізуючи наведені норми, суд дійшов висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви заінтересованоної особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином, про що йдеться в акті, визначається законом як фіктивний (ст. 234 ЦК України). Фіктивні правочини не віднесено законом до нікчемних, їх недійсність визнається тільки судом.

Положеннями Податкового Кодексу України не передбачено такого права, як визнання в односторонньому порядку господарських правочинів нікчемними.

Таким чином, господарські операції за вищезгаданими договорами були реальними, фактично здійснені, було досягнуто певного запланованого та фактичного господарського ефекту та наслідків. Наявність факту виконаних робіт (акти виконаних робіт) заперечує висновки викладені в актах перевірки контролюючого органу.

Підстави виникнення та порядок визначення сум податку на додану вартість, що відносяться до податкового кредиту регламентовано Законом України "Про податок на додану вартість" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, та розділом V Податкового кодексу України.

Згідно пункту 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 цього Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Аналогічно абзацом 2 пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

У відповідності до вимог абзацу 1 пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, суд приходить до висновку, що достатніми підставами для виникнення у позивача права на податковий кредит є наявні та представлені перевіряючим копії договорів, належним чином оформлені видаткові накладні, податкові накладні, платіжні документи на перерахування коштів за виконані роботи.

У відповідності до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Аналогічно абзацом 1 пункту 198.6 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, встановлено. що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Аналогічно пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як уже було встановлено судом, і позивач, і його контрагенти на час складання податкових накладних, були зареєстровані як платники податку на додану вартість.

Абзацом 1 підпункту 7.2.6 пункту 7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Аналогічно пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Перелік обов'язкових реквізитів, які повинна містити податкова накладна, встановлено підпунктом 7.2.1. пункту 7.2. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, та пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, відповідно.

Із наявних у матеріалах справи копій податкових накладних вбачається, що вони містять всі необхідні реквізити, які передбачені підпунктом 7.2.1. пункту 7.2. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, та пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (на час складання податкової накладної), а отже є підставою для нарахування сум податку на додану вартість, що відносяться до податкового кредиту.

За таких обставин, відповідачем протиправно збільшено позивачу суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість і, як наслідок, безпідставно накладено на даного платника податків штрафні санкції, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними.

Щодо правомірності віднесення понесених позивачем витрат до валових витрат, то слід зазначити, що у відповідності до вимог пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього Закону до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Також, відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У відповідності до вимог пункту 5.11 статті 5 цього Закону установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Аналогічно пунктом 138.1 Податкового кодексу України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, встановлено витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Статтею 138 цього Кодексу встановлено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (підпункту 138.1.1 пункту 138.1).

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього кодексу (пункт 138.2) .

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (підпункт138.4).

Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу (пункт 138.6).

Згідно пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу, не включаються до складу витрат: витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме: витрати на організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначених статтею 157 цього Кодексу, та витрат, пов'язаних із провадженням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 140.1.5 пункту 140.1 статті 140 цього Кодексу) (підпункт 139.1.1); витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (підпункт 139.1.9).

Як зазначалось вище, в матеріалах справи наявні копії відповідних документів, які підтверджують факт правомірності формування позивачем податкового кредиту по податку на додану вартість та валових витрат.

Згідно пункту 3.1 статті 3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Аналогічно підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України встановлено, що у цьому розділі об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

За таких обставин, відповідачем протиправно збільшено позивачу суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств і, як наслідок, безпідставно накладено на даного платника податків штрафні санкції, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправним.

Відповідно до ч. 2 ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії (ч. 3 ст. 8 Конституції України), юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Тому відповідач не мав підстав для притягнення до юридичної відповідальності позивача шляхом збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у зв'язку з тим, що постачальники позивача допустили порушення податкового законодавства.

При зазначених обставинах, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставне і таке, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.

Згідно з ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.

До позовної заяви додано платіжні доручення №221 від 27.01.2014 року, №225 від 28.01.2014 року №226 від 28.01.2014 року про сплату судового збору у розмірі 1157, 10 грн. (а.с.4-6, Т.1)

У зв'язку із задоволенням позовних вимоги з Державного бюджету України підлягають стягненню на користь позивача витрати у вигляді судового збору у розмірі 1157, 10 грн.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області №0000142201, №0000132201 від 30 серпня 2013р.

Визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області №0000392201 від 22 листопада 2013р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "ГЕОС"( код ЄДРПОУ 33156172) судовий збір в сумі 1157,10 грн. (одна тисяча сто п'ятдесят сім грн. 10 коп.)

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: /підпис/ Черепій П.М.

Постанова складена в повному обсязі 17.03.2014 року.